Навчальний матеріал
24 серпня 1991 року Україна проголошена суверенною незалежною державою. Одним із першочергових завдань української влади стало створення власної грошової системи та заміна радянських рублів на національну валюту.
У грудні 1991 року Верховна Рада України затвердила назву постійної української валюти – “гривня”. Вона відповідала традиціям доби Київської Русі та періоду визвольних змагань 1917–1921 років. Також погодили зображення на лицьовій стороні банкнот номіналом 1–500 гривень, що й досі актуальні.
1992 року рублі повністю вилучаються з обігу і замінюються єдиною грошовою одиницею – українським карбованцем, який у народі називався “купоно-карбованцем” . Це були “перехідні” гроші, що планували використовувати поки українська економіка не стабілізується.
На початку 90-х років ХХ ст. Україна зіштовхнулася з глибокою економічною кризою, спадом виробництва, кризою неплатежів, падінням доходів населення, гіперінфляцією.
За таких обставин запроваджувати постійну національну валюту було ризиковано. Однак це не завадило розпочати підготовку до появи в Україні гривні.
Дизайн банкнот гривні розробили українські художники Василь Лопата та Борис Максимов. Через відсутність на початку 90-х років в Україні Банкнотномонетного двору (почав діяти у 1994 році) ще у жовтні 1991 року було замовлено виготовлення 1, 2, 5, 10 і 20 гривень канадській компанії “Canadian Banknote Company”, а потім 50, 100 та 200 гривень – британській компанії “Thomas De La Rue” (слайд 16).
Розмінні монети карбували на Луганському верстато-будівному заводі, і частково – на Монетному дворі в Італії.
У 1995 році і першій половині 1996 року економічна ситуація покращилась: темпи інфляції значно знизились, призупинився спад виробництва, стабілізувався курс українського карбованця до іноземних валют, зростали доходи населення. Тож склались передумови для проведення в Україні грошової реформи та запровадження гривні.
25 серпня 1996 року в газетах, по радіо та телебаченню повідомили про Указ Президента України Леоніда Кучми “Про грошову реформу в Україні”. Згідно з ним з 2 по 16 вересня Національний банк України під керівництвом Віктора Ющенка вилучив з обігу українські карбованці та замінив їх на постійну валюту – гривню і її соту частину, копійку.
У перший же день реформи за встановленим курсом були перераховані у гривні ціни в магазинах, тарифи на комунальні та інші послуги, заробітна плата, стипендії, пенсії, кошти підприємств та вклади громадян на рахунках у банках. Жодні обмеження та заходи, характерні для грошових реформ конфіскаційного типу, не застосовувались.
17 вересня 1996 року грошова реформа в Україні завершилась, обіг карбованців припинився, єдиним законним платіжним засобом на території України стала гривня та її розмінна монета – копійка.
Під час проведення грошової реформи Національний банк вилучив з обігу основну частину карбованців. Однак ще упродовж чотирьох років населення могло вільно обміняти залишки купоно-карбованців на гривні в регіональних відділеннях Центрального банку.
Сьогодні в Україні в обігу – банкноти гривні третього та четвертого поколінь. Україна має власні виробничі потужності для виготовлення банкнот і монет. З 1994 року функціонує Банкнотно-монетний двір НБУ (знаходиться у Києві), а з 1997 року – Фабрика банкнотного паперу (у Малині Житомирської області).
З часу проведення грошової реформи 1996 року банкнотно-монетний ряд гривні скоротився з 16 до 12 номіналів. У найближчі роки у ньому залишиться 6 номіналів монет та 6 номіналів банкнот, що відповідатиме світовій практиці.
Для цього останнім часом Національний банк України послідовно здійснював комплексне реформування готівкового обігу: вилучив з обігу монети номіналом 1, 2, 5 та 25 копійок; замінив паперові банкноти низьких номіналів (1, 2, 5 та 10 гривень) на відповідні металеві обігові монети; увів в обіг нову банкноту – номіналом 1000 гривень; осучаснив дизайн та суттєво посилив захист банкнот гривні.
Робота Національного банку України у сфері грошового обігу була висока оцінена міжнародною спільнотою. Так, у березні 2021 року НБУ отримав престижну міжнародну нагороду Central Banking Awards за осучаснення національної валюти.
Історична довідка
У 1991 році в Україні індекс споживчих цін (показник, за яким вимірюють зміну цін на набір товарів та послуг, які найчастіше купує населення для власного споживання) становив 290%, у 1992 році – 2000%, а у 1993 році – 10156%. У той час Україна стала світовим рекордсменом за темпами гіперінфляції.
У складних економічних умовах купонокарбованець швидко знецінився. Якщо у 1992 році найвищою за номіналом банкнотою, що перебували в обігу, були 1000 карбованців, то в 1993 році – вже 100 тисяч карбованців, в 1994 році – 500 тисяч, а в 1995 – 1 мільйон карбованців.
Темпи зростання середньої заробітної плати значно відставали від темпів зростання цін в країні. Українці мали на руках величезні суми грошей, за які небагато могли купити.
Цікаві факти
Перший “похід по гривню” розпочався 19 серпня 1992 року з порту Іллічівськ Одеської області. Теплохід “Петр Алейников” у режимі повної секретності вирушив за маршрутом “протока Босфор – Середземне море – протока Гібралтар – Атлантичний океан – протока святого Лаврентія, Монреаль, Канада”.
На зворотному шляху судно зайшло на Мальту, де 28 та 29 вересня загрузили ще контейнери з гривнями виробництва англійської компанії “Thomas De La Rue”.
2 жовтня 1992 року теплохід “Петр Алейников” пришвартувався в порту “Октябрьський” біля Миколаєва, де контейнери з гривнями перевантажили і уже по Дніпру у супроводі підрозділів Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ доправили до Києва та у регіональні відділення Національного банку.
Загалом “по гривню” здійснили два морські “походи”: у 1992 та 1993 роках. Останню партію банкнот перевозили літаком.
Цікаві факти
Українські купоно-карбованці обмінювали на гривні у такому співвідношенні: 100 000 купоно-карбованців на одну банкноту номіналом 1 гривня.
Під час грошової реформи в обіг були введені банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.
Банкноти номіналом 200 гривень українці побачили лише 2001 року, 500 гривень – 2006-го, а 1000 гривень – у 2019 році.
Список використаних джерел:
Новий довідник: Історія України. С. Крупчан, Т. Крупчан, О. Скопненко. Київ: Казка. 2005