Радянсько-німецькі договори 1939 р.

Причини зближення Німеччини і Радянського Союзу:

1. А. Гітлер хотів перекроїти карту Європи на свою користь.

2. У 1939 р. німецький уряд почав виявляти зацікавлення в тому, щоби під час воєнних кампаній “третього рейху” проти Польщі та західних держав Радянський Союз тримався нейтралітету.

3. Прагнення Німеччини запобігти зближенню СРСР із західними державами. Виникнення антигітлерівської коаліції могло поставити під загрозу всю нацистську стратегію агресивної війни.

4. Радянський Союз сподівався через посередництво Німеччини врегулювати збройний конфлікт із Японією на Далекому Сході.

5. СРСР сподівався на територіальні придбання за рахунок Прибалтики, Фінляндії, Польщі та Румунії. .

Як відбувалося зближення між комуністичним (СРСР) та націонал-соціалістичним (Німеччина) режимами

1. Травень 1939 р.— статс-секретар Міністерства закордонних справ Німеччини Вайцзекер заявив радянському повіреному в справах у Берліні Г. Астахову про можливість поліпшити радянсько-німецькі відносини.

2. 20 травня 1939 р. — зустріч наркома закордонних справ СРСР В. Молотова з німецьким послом у Москві Ф. Шуленбургом, під час якої В. Молотов порушував питання про підведення “політичної бази” під двосторонні відносини.

3. Червень 1939 р. — статс-секретар Міністерства закордонних справ Німеччини Вайцзекер відповідно до особистої інструкції А. Гітлера поставив радянську сторону перед альтернативою: “Ви можете бути або нашими друзями, або нашими ворогами”.

4. Кінець липня 1939 р. — у Берліні відновлено економічні переговори.

5. 15 серпня 1939 р. — В. Молотов запропонував Ф. Шуленбургу укласти пакт про ненапад між двома країнами (від Лондона і Парижа ці контакти було приховано).

6. 19-20 серпня 1939 р. — торговельна угода між СРСР і Німеччиною, згідно з якою:

Німеччина надавала СРСР кредит (200 млн марок).

До 22 червня 1941 р. під виділений кредит СРСР отримав лише 24% замовленої промислової продукції (машин, верстатів, оптичних приладів, морських буксирів, риболовних траулерів).

Розширювалися можливості СРСР в експорті продовольства. В обмін на постачання зерна, нафтопродуктів, кольорових металів, сировини СРСР отримав промислових товарів на 72,3 млн марок (60% замовлення).

Розширювалися можливості СРСР у закупівлі нової техніки.

7. 23 серпня 1939 р. до Москви прибув міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп із узгодженим текстом договору, який було підписано.

Увійшов в історію як радянсько-німецький пакт про ненапад, розрахований на 10 років (пакт Молотова — Ріббентропа).

Договір містив 7 статей і передбачав зобов’язання обох сторін:

• утримуватися від агресивних дій;

• утримуватися від будь-якого нападу одна на одну, як нарізно, так і спільно з іншими державами;

• усі суперечки між країнами повинні здійснюватися в мирний спосіб;

• проведення консультацій з питань, що стосуються спільних інтересів.

Додатково до цього договору підписано таємний протокол, яким “розмежовувалися” сфери інтересів сторін у Східній Європі.

Він унеможливлював продовження англо-франко-радянських переговорів та участь СРСР у боротьбі проти нацистської агресії.

Про існування таємного протоколу тривалий час замовчувалося в радянській історіографії. Він зберігся лише у копіях, оригінали не збереглися ні в німецьких, ні в радянських архівах. Був опублікований в СРСР 1989 р. після закінчення роботи комісії з вивчення даного питання на чолі з О. Яковлєвим.

8. 28 вересня 1939 р. — “Договір про дружбу та державний кордон” між Німеччиною та СРСР:

• уточнював розмежувальну лінію між СРСР і Німеччиною по території Польщі;

• кордон відсунули на схід від р. Вісли до р. Буг;

• Гітлер погодився на передання до радянської “сфери впливу” Литви;

• підтверджував долучення західноукраїнських і західнобілоруських земель до складу СРСР.

Отже, договори встановлювали сфери впливу.

Уряд Німеччини давав згоду на приєднання до СРСР польської частини Західної України, Західної Білорусі, Бессарабії, Литви, Латвії та Естонії.

Внаслідок поділу Польщі до СРСР відходило 51,4% її території з 37,1% населення (12 млн душ).

Наслідки радянсько-німецьких договорів

Для Німеччини:

1. Німеччина дістала повну свободу дій в Європі.

2. Забезпечила собі надійний тил для воєнних дій проти Західної Європи.

3. Забезпечила собі підтримку з боку СРСР у війні проти Польщі.

4. Одержала в своє розпорядження значні територіальні та людські ресурси.

5. Забезпечила собі постачання з СРСР продовольства та військово-стратегічних матеріалів.

За період із лютого 1940 р. до червня 1941 р. СРСР поставив Німеччині близько 1,6 млн тонн зерна,

140 тис. тонн марганцю,

26 тис. тонн хрому,

1,5 млн тонн лісоматеріалів,

2 млн тонн нафтопродуктів,

100 тис. тонн бавовни,

900 кг платини та ін.

Поставки Німеччині становили більш як 40% усього радянського експорту.

6. Німеччина та її союзники могли без перешкод розв’язати агресію і втягнути людство у другу світову війну.

Для Радянського Союзу:

1. Ці договори були частиною більш загальних планів убезпечення західних кордонів СРСР.

2. Формою поширення впливу СРСР у західному напрямку.

3. Досягненням тимчасового нейтралітету, що за нього Німеччина платила територіальними поступками.

4. СРСР одержав можливість зміцнити обороноздатність країни.

Для України:

1. Західноукраїнські землі возз’єдналися з радянською Україною.

2. До складу України ввійшли Північна Буковина і частина Бессарабії.

3. Сталінська тоталітарна система поширилася на всі приєднані українські землі, почався масовий терор.

Висновки

Договори з Німеччиною:

1. Суперечили принципам міжнародного права.

2. Ігнорували загальновизнані норми міжнародних відносин між державами, бо ґрунтувалися на насильстві стосовно до третьої країни.

3. Вони не відвернули загрози агресії фашистської Німеччини проти СРСР.

4. Сприяли міжнародній ізоляції СРСР.

5. Підірвали міжнародний авторитет СРСР як співучасника поділу Польщі.

6. Відповідальність за розв’язання другої світової війни лежить і на сталінському керівництві.

7. За таємні змови за спиною народу заплачено величезною ціною людських жертв і страждань.

Приєднання Радянським Союзом Західної України, Бессарабії та Північної Буковини

1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Англія і Франція, пов’язані з Польщею союзними договорами, оголосили війну Німеччині.

Це був початок другої світової війни.

17 вересня 1939 р. — польсько-радянський кордон перетнула Червона армія на території Західної України та Західної Білорусії.

СРСР офіційно виправдовував свою агресію необхідністю “надати допомогу українцям перед навислою загрозою”.

Для здійснення операції радянське командування створило могутнє угруповання військових частин — 54 стрілецькі й 13 кавалерійських дивізій, 18 танкових бригад, 14 артилерійських полків.

На двох фронтах (Українському та Білоруському) налічувалося 600 тис. вояків, 4 тис. танків, 5500 гармат, 2000 літаків.

До складу Українського фронту входило 28 стрілецьких, 7 кавалерійських дивізій, 10 танкових бригад, 7 артилерійських полків. Командувачем Українського фронту був С. Тимошенко.

Радянським військам протистояли 25 польських батальйонів, які зосереджувалися на польсько-радянському кордоні.

Радянські втрати склали близько 1000 загиблих і 2000 поранених у сутичках із польськими військовими підрозділами.

18 вересня 1939 р. польський уряд і головне командування армії переїхали до Румунії, наказавши фронтовому командуванню не вступати з більшовиками в бій і відводити війська до румунського кордону.

22 вересня 1939 р. радянські війська увійшли до Львова.

До рук радянських властей потрапило багато полонених польських військовослужбовців, яких було відправлено у табори в Путивлі, Козельці та Старобільську на Україні, а також на територію Російської Федерації.

У квітні — травні 1940 р. в Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше — в Старобільську під Харковом та в інших місцях було розстріляно 21 857 вояків.

Тепер установлено, що 3897 офіцерів убито в Катинському лісі під Смоленськом, 6295 — у Калінінській (Тверській) області, 4403 — у Старобільську під Харковом.

Місця поховання ще 7262 розстріляних польських офіцерів невідомі.

22 жовтня 1939 р. проведено вибори до Народних зборів під ретельним контролем нових властей за безальтернативним списком кандидатів для узаконення радянського режиму в Західній Україні.

Наприкінці жовтня 1939 р. Народні збори прийняли Декларацію про возз’єднання Західної України з радянською Україною у складі СРСР.

У листопаді 1939 р. відбулися сесії Верховної ради СРСР та Української РСР, які ухвалили закони про долучення Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з Українською РСР.

На території Західної України було створено 6 областей — Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьку.

У червні 1940 р. уряд СРСР зажадав від Румунії виведення її військ із Бессарабії, а також із тієї частини Північної Буковини, де проживало переважно українське населення. Не маючи підтримки від Німеччини, уряд Румунії віддав наказ своїм військам залишити вказані в ультиматумі території.

Там було встановлено радянську владу.

Законодавче закріплення нових територій у складі Радянського Союзу відбулося через створення нової союзної республіки — Молдавської РСР та розподілу території Бессарабії між Молдавською та Українською РСР.

До складу Молдавської РСР увійшла також частина українських історичних земель Придністров’я, де ще 1924 р. у складі УРСР було створено Молдавську автономну радянську республіку.

У складі УРСР було створено дві нові області — Чернівецьку та Ізмаїльську.

Радянізація західних земель України

Радянізація — це насадження в усіх сферах життя західноукраїнських земель нових, радянських порядків, радянського способу життя (націоналізації, колективізації, культурної революції), що супроводжувалися масовими репресіями, депортаціями.

Депортації — це масові виселення населення без правових підстав.

1. Було ліквідовано стару систему управління, впроваджувалася нова, радянська.

2. Поляків-чиновників звільняли. На їх місце ставили або колишніх членів КПЗУ, або відряджених із радянської України працівників партійного, державного та господарського апарату. Було арештовано 26 тис. польських урядовців, представників інтелігенції.

3. Націоналізовано 2 тис. промислових підприємств.

4. Поміщиків і заможних селян позбавляли землі, реманенту і худоби.

5. Відбувалася примусова колективізація. До червня 1941 р. в колгоспи було об’єднано 15% господарств. 2,6 тис. колгоспів охопили 140 тис. селянських господарств.

6. Заборонялася діяльність усіх українських партій. Закривалися громадські, культурні, наукові, промислові та кооперативні товариства.

7. Утисків зазнавала греко-католицька церква. Священиків зобов’язували мати спеціальні паспорти, церква повинна була платити високі податки. Церковні землі конфісковувалися, викладання релігії в школах було заборонено.

8. Протягом короткого часу було відкрито 25 в’язниць.

9. Почалися репресії та арешти. У 1939-1940 рр. у Західній Україні було ув’язнено 10% населення краю.

10. Було проведено широкомасштабну масову депортацію населення. До червня 1941 р. з краю вислали до Сибіру 1 млн 200 тис. осіб.

Позитивні зміни

1. Розширилася мережа українських шкіл (6 тис.).

2. Зросла кількість початкових шкіл.

3. Здійснювалась українізація вищої освіти.

4. Українська мова стала офіційною у Львівському університеті, в 1940 р. університету присвоєно ім’я І. Франка.

5. Введено безкоштовне навчання і медичне обслуговування населення. За перший рік радянської влади тут почали діяти 184 лікарні, 492 амбулаторії та поліклініки.

6. Поліпшувалося медичне обслуговування у сільській місцевості.

7. Надано житло в містах для бідноти, що мешкала у підвалах.

8. Пресу було переведено на українську мову.

9. Ліквідовувалася неписьменність і малописьменність серед дорослого населення.

Висновки

1. Об’єднання всіх українських земель у складі УРСР мало велике позитивне значення. Вперше за кілька століть своєї історії українці опинилися в межах однієї держави, хоча це було здійснено в умовах протистояння двох тоталітарних систем (гітлерівської і сталінської) та насильницькими методами зі зневажанням національної гідності, застосуванням масових репресій, з порушенням норм міжнародного права.

2. В економічному, політичному і культурному житті Західної України відбулися певні позитивні зрушення, але вони супроводжувалися знищенням багатьох невинних людей, поступовим укоріненням сталінського тоталітарного режиму.

3. Принесений на багнетах Червоної армії режим репресій остаточно переконав населення Західної України в тому, що його майбутнє не у входженні до СРСР, а в створенні самостійної незалежної соборної Української держави.

Список використаних джерел: 

  Новий довідник: Історія України. С. Крупчан, Т. Крупчан, О. Скопненко. Київ: Казка. 2005