План «Барбаросса». Вже 18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписав директиву № 21 про воєнні дії проти СРСР – план «Барбаросса». Остаточно затверджено план було після відмови Сталіна приєднатись до Троїстого пакту. План «Барбаросса» ґрунтувався на теорії тотальної та блискавичної війни, яка була вже відпрацьована у попередніх кампаніях. Відповідно планувався наступ трьох ударних угруповань на трьох стратегічних напрямках. Група армій «Північ» (командувач генерал-фельдмаршал В. Леєб) наступала зі Східної Пруссії на Псков, Ленінград, з метою знищити радянські війська в Прибалтиці, захопити порти. Група армій «Центр» (командувач генерал-фельдмаршал Ф. Бок) повинна була завдати удар по флангах радянських військ у районі Білостока, з’єднатись в районі Мінська й продовжити наступ на Москву. Група армій «Південь» (командувач генерал-фельдмаршал Г. Рундштедт) мала наступати через західну Україну на Харків, Донбас і Крим.

Напад Німеччини на СРСР. 22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. Гітлер зосередив проти СРСР більшу частину своїх збройних сил (5, 5 млн солдат), союзниками німців виступили Фінляндія, Німеччина, Румунія та Італія. Сили Червоної армії, розташовані в західних округах становили 166 дивізії та 9 бригад (близько 2, 7 млн. чоловік).
Раптовість удару Німеччини дозволила в перший день війни знищити 66 радянських аеродромів та вглибитись на територію СРСР до 50 км.

Створення антигітлерівської коаліції. Напад Німеччини на СРСР започаткував нову форму міжнародного діалогу між СРСР та Заходом. Вже 16 липня 1941 р. в Москві було підписано угода між урядами СРСР та Великої Британії про спільні дії проти Німеччини. 2 серпня 1941 р. відбувся обмін нотами між СРСР та США щодо продовження на рік радянсько-американської торгової угоди, більше того США активно постачали СРСР воєнної техніки та стратегічної сировини, відповідно до закону про ленд-ліз.
Вже в січні 1942 р. було підписано Декларацію Об’єднаних Націй у Вашингтоні, ця подія започаткувала створення антигітлерівської коаліції.

Розвиток подій на радянсько-німецькому фронті. У липні-серпні на радянсько-німецькому фронті розгорнулись масштабні кампанії, нацисти зустрічали опір Червоної армії, вже 16 липня група армій «Центр» захопила Смоленськ, але потужні контрудари радянських військ  змусили гітлерівців вперше в ході Другої світової війни перейти від наступу до оборони.
Група армій «Південь» продовжувала наступ на Київ, який героїчно оборонявся Південно-Західним фронтом, проте опір захисників було зламано, а столицю України захоплено.
Не менш героїчною виявилась оборона Одеси, яка тривала з 5 серпня по 16 жовтня, 4-а румунська армія, яка атакувала Одесу боєздатність втратила повністю і була виведена в Румунію на доукомплектування. Оборона Севастополя тривала 250 днів, Крим надовго cкував танки Манштейна, які рвались на Кубань та Кавказ. Дії групи армії «Північ» були досить успішними, але захопити Ленінград з ходу не вдалося. Блокада міста тривала близько 900 днів, місто піддавалося тотальному артобстрілу та авіаударам.

Московська битва. Наступ ворожих військ на Москву розпочався 30 версеня 1941 р., згідно з операцією «Тайфун». Танки агресора захопили Вязьму та Орел. 15 листопада розпочався новий наступ на Москву. Німці були за 25-30 км від столиці Радянського Союзу. Але люті морози та успішний контрнаступ Червоної армії 5-6 грудня  відкинув ворога від столиці.

Основні поняття:

Колабораціонізм – співробітництво з окупаційною владою урядів, окремих осіб, країн, захоплених фашистською Німеччиною в період Другої світової війни.

Голокост – планомірне і систематичне знищення єврейського народу в роки Другої світової війни.

Новий порядок – режим нещадного терору і насильства.

Основні дати:

25 травня 1940 р. – прийняття плану «Ост»

Німеччина та її союзники встановили на загарбаних територіях так званий "новий порядок" - режим нещадного терору й насильства. Грабували національні багатства й вивозили до своїх країн мільйони іноземних робітників для примусової праці. Лише з СРСР до Німеччини було вивезено близько 5 млн юнаків і дівчат.

Польщу було перетворено на німецьке генерал-губернаторство, Чехію та Югославію розчленовано, судетські землі приєднано, Богемію і Моравію перетворено на "протекторат", Словаччину проголошено "незалежною державою", Грецію поділено на три зони окупації - німецьку, італійську і болгарську. У Данії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах окупанти поставили до влади маріонеткові уряди. Люксембург було включено до складу Німеччини.

В особливому становищі перебувала Франція. Окупанти зберегли у "вільній" зоні її уряд, який провадив політику співробітництва з загарбниками. Тут було ліквідовано демократичні свободи, заборонено політичні партії, розпущено профспілки.

Економіка окупованих країн стала придатком воєнної машини. Так, у 1941 р. 80% залізної руди, 50% вугілля, свинцю, цинку та багато іншої стратегічної сировини, що її споживала промисловість Японії, завозилися з Кореї та  Китаю. З Франції гітлерівці забирали 3/4 її сировини і від 50 до 100% промислової продукції. Велика кількість устаткування, продовольства також вивозилась до Німеччини,

Частину окупованої радянської території (у тому числі й тилові райони груп армій) гітлерівське керівництво передало під управління воєнного командування, а іншу - підпорядкувало "східному міністерству" на чолі з Розенбергом і поділило на два так звані рейхскомісаріати: "Остланд" (Прибалтика й більша частина Білорусі) та "Україна". Західноукраїнські землі було приєднано до польського генерал-губернаторства. Буковину й частину Південно-Східної України (Чернівецька, Одеська, Ізмаїльська, частина районів Вінницької, Миколаївської та Херсонської областей) було об'єднано у "дистрикт Трансністрія" й передано Румунії,.

Сенс "нового порядку", як нацисти називали встановлений ними режим, зводився до ліквідації незалежності і суверенітету, всіх демократичних і соціальних здобутків, безмежної економічної експлуатації і свавілля окупантів.

Економіку всіх поневолених країн було поставлено на службу загарбникам. Промисловість працювала на замовлення окупантів. Сільське господарство постачало їх продовольством, робоча сила використовувалася на будівництві воєнних об'єктів.

Мільйони жителів Європи були примусово вигнані на працю до Німеччини. Для утримання населення в покорі широко використовувалася система заручництва і масових екзекуцій. Символами цієї політики було повне знищення жителів сіл Орадур у Франції, Лідице в Чехо-Словаччині, Хатинь у Білорусі. За роки окупації в республіках Прибалтики, в Білорусі, Україні, Російській Федерації гітлерівці знищили більше 10 млн чоловіків, жінок, дітей. Нацистський режим демонстрував усьому світові свою антилюдську сутність.

Історія ніколи не пробачить фашизмові ці нелюдські злочини, що іменувалися "новим порядком".