ГЛАВА ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА

АФГАНСЬКА ВІЙНА

„Дорогі мої, четвертий раз саджусь писати цього листа, але ніяк не можу дописати. Надходять сигнали на терміновий виліт. Літати доводиться багато – за місяць налітав майже піврічну норму.

Тут страшна спека. Сонце палить безжально і здається таким чужим і злим. Розпечена земля схожа на зпікшийся попіл. Повітря гаряче і, ніби нерухоме, загустіле. Прилетівши з бойового завдання, біжимо до арику і прямо в комбінезонах лягаємо в холодну воду” – писав з Афганістану борттехнік вертольота капітан В. П. Кошенко.

Василь Пилипович Кошенко (15.04.1942–5.07.1980) народився в с. Чернявка (Погребищенський р-н). Після армії навчався в Васильківському авіатехнічному училищі. Був направлений в Афганістан. 5 липня 1980 р. капітан В. П. Кошенко загинув. Похований в Городні. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

Федір Миколайович Дем’яненко (16.04.1961–30.07.1980) народився в с. Деревини. Після закінчення школи працював в колгоспі. В армії став стрілком-водієм БТР та супроводжував колони автомобілів по небезпечним дорогам Афганістана. В одному з рейдів його поранив снайпер. Мати провела в госпіталі в Ташкенті біля сина три місяця, але він помер. Ім’ям Ф. М. Дем’яненка було названо одне з Деревинськх колгоспних полей.

Петро Тимофійович Капшук (29.06.1964–12.01.1984) народився в Івашківці. Працював трактористом у колгоспі. В армії став командиром мінометного відділення. В Афганістані молодший сержант Капшук загинув в бою. Ім’ям П. Т. Капшука названа вулиця в Івашківкці.

Олександр Іванович Мінохов (03.08.1952–13.09.1984) народився в Бобруйську (Могилівська область). Школу закінчів в Городні, працював будівельником. Після служби в армії поступив в Ачинське авіатехнічне училище. Загинув в Афганістані у нічному рейсі. Машина, в якій він їхав, підірвалась на міні. Похований в Городні. Посмертно капітан О.І.Минохов нагороджений орденом Червоної Зірки.

Юрій Миколайович Кравець (4.07.1965–23.10.1984) народився в с. В. Листвені. Поступив в професійно-технічне училище, працював оператором станків на одному з підприємств Києва. В армії Ю.М.Кравець став десантником та майстром з метання гранат. В Афганістані, коли підрозділ десантників повертався після важкого бою в розташування частини, життя рядового Кравця обірвала раптова автоматна черги з гори. Посмертно Ю. М. Кравець нагороджений орденом Червоної Зірки.

Андрій Васильович Аніщенко (03.01.1965–14.07.1985) народився в с. Хоробичі. Служив в повітряно-десантних військах. В бойових операціях відзначався мужністю та відвагою. Машина, в якій їхав єфрейтор Аніщенко, підірвалась на міні. Ім’ям А. В. Аніщенко названа вулиця в Хоробичах. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

В. П. Кошенко (15.04.1942–5.07.1980)

Ф. М. Дем’яненко (16.04.1961–30.07.1980)

П. Т. Капшук (29.06.1964–12.01.1984)

О. І. Мінохов (03.08.1952–13.09.1984)

Ю. М. Кравець (4.07.1965–23.10.1984)

А. В. Аніщенко (03.01.1965–14.07.1985)

М. В. Хроленко (10.11.1966–30.10.1987)

Загиблі в Афганістані

Михайло Володимирович Хроленко (10.11.1966–30.10.1987) народився в Івашківці. В армії служив в розвідгрупі розвідником-снайпером. Після пораненення довгий час лікувався в госпиталі. Був нагороджений медаллю „За бойові заслуги”, але цієї нагороди не дочекався.

Групу, якою командував л-нт О. Онищук, підняли по тривозі для перехвату. За данними розвідки, із Пакістана йшов караван зі зброєю. В цьому перехваті, який був 21-им на рахунку М. В. Хроленка, загинули 11 із 16 бійців групи. Рядовий Хроленко та його друг Мурадов померли від ран. Посмертно М. В. Хроленко нагороджений орденом Червоної Зірки.

В числи противників вступу радянських військ в Афганістан був начальник Головного розвідувального управління (ГРУ) Генштабу П. І. Івашутин, але уряд СРСР прийняв протилежне рішення. З цього часу один з найвідоміших у світі розвідників Петро Іванович Івашутин найбільшу увагу приділяє Афганістану.

Генерал армії П. І. Івашутин (Івашутич), який 25 років командував військовою розвідкою СРСР, спочатку був командиром важкого бомбардувальника ТБ-3 (1933 р.) після закінчення Сталінградської авіашколи. В 1939 р. він заст. начальника особливого відділу, потім –начальник відділу, служив в військовій контррозвідці (СМЕРШ), приймав участь в плануванні військових операцій (1941–1945).

Командир ТБ-3 П. І. Івашутин

Генерал П. І. Івашутин

В 1951–1953 роках П. І. Івашутин був заст. начальника 3-го управління (військова контррозвідка) МГБ СРСР, далі: заст. голови Комітету Державної Безпеки (КДБ) при Раді Міністрів СРСР (1954–1956), перший заст. голови КДБ (1956–1963), начальник Головного розвідувального управління (ГРУ), заст. начальника Генштаба Збройних Сил СРСР (1963–1987), з 1987 р. по 1992 р. служив в Групі генеральних інспекторів Міністерства Оборони СРСР.

Народився П. І. Івашутин (18.09.1909–04.06.2002) в сім’ї білоруського залізничника, працював спочатку робітником по ремонту залізничних колій, а потім навчався в професійно-технічній школі – в Городні.

drive.google.com/file/d/1uAXlCr208mfDFhaBSXUQ5uL5c1y8LeFz/view?usp=sharing

photos.app.goo.gl/Kp1Y93WPouk96mae7