Городнянський літопис - 11. Археологічні відкриття

ГЛАВА ПЕРША

АРХЕОЛОГІЧНІ ВІДКРИТТЯ

Найдавніші поселення, відкриті археологами в Городнянському краю, належали племенам кам’яного, бронзового і залізного віків. Одна з стоянок мисливців, які полювали на мамонтів біля льодовика в період пізнього палеоліту, знайдена недалеко від с. Клюси (ще в сер. ХХ ст. с. Клюси було у складі Городнянського р-ну). На поселеннях кам’яного віку згодом жили племена бронзового віку (V–II тис. до н. е.), помилогртім – залізного (II тис. до н. е.– I тис. н.е.), а за ними – ранньслов’янські племена (сер. І тис. до н. е.). Зв'язок між цими племенами не переривався та на їх землі прибували нові племена. Так переселились і літописні сіверяне (VIII–ІX ст. н.е.), від яких отримала свою назву Сіверська земля.

І. Кам'яний вік

Коли на Поліссі, значна частина якого довгий час була арктичною пустелею, непридатною для життя, настало потепління, слідом за північними оленями тут з’явились мисливці з Прибалтики. На берегах Десни і Сожу вони відшукали поклади кременю. Крем’яні вироби, знайдені археологами в Новгород-Сіверському р-ні, відзначаються особливою майстерністю виготовлення. Відщеп з крем’яного нуклеусу, отриманий сколюванням, використовувався, як ніж або вдосконалювався. Із кременя виготовлялись вістря для стріл, ножі, різаки для розкроювання шкір, сокири, тесла та різні інструменти.

В лісах, де росли сосни, берези, дуби, липи та інші дерева ще довгий час вистачало тварин та пташок для полювання, а в річках та озерах було достатньо риби, тому вирощовувати хліб та розводити худобу на Поліссі почали пізніше, ніж в степу.

Більшість археологічних знахідок відноситься до останнього періоду кам’яного віку – неоліту, одним із найважливіших відкриттів якого було виготовлення керамічного посуду. Завдяки особливостям кераміки та її прикрашень визначається час виготовлення посуду навіть по уламкам.

Племена пізньонеолітичної культури ямково-гребінцевої кераміки (IV–III тис. до н. е.), які прийшли на Полісся з Півночі, названі так за прикрашення посуду ямковим орнаментом та відбитками гребінця. Можливо, вони були предками фінських племен. Землі племен культури ямково-гребінцевої кераміки простирались до Уралу.

В Городнянському р-ні знайдені уламки кераміки цієї культури та крем’яні вироби (скрібок, пластина, схожа на ніж, крем’яні відщепи).

Тут і далі в дужках записані ті культури, які вдалось визначити. Різні знахідки на кожному з поселень належать до різних культур.

ІІ. Бронзовий вік

Вироби з каміння і кременя виготовлялись і тоді, як з винаходом бронзи (сплаву міді та олова), стався перехід до бронзового віку. Кераміка пізнього неоліта і раннього бронзового часто схожа між собою.

DSC00640.JPG

Кераміка прикрашена відбитками гребінця і різними ямками –

з неолитичної стоянки в 1,5 км на сході від с. Смяч

DSC00596.JPG

Знахідки з поселення „Казанські кручі” (доба неоліту (V тис. до н. е.), епоха ранньої, середньоі і пізьної бронзи – в 05 км на схід від с. Смяч на лів. березі р. Смяч

19_069.JPG

Пос. „Седнів–4” (ІІ–І тис. до н.е., І–ІІІ ст. н.е.) біля Макишина.

Нове об’єднання племен виникло десь наприкінці ІІІ тис. до н. е., коли з заходу прийшли племена культури шнурової кераміки або бойових сокир, які потіснили на Поліссі фінські племена. Продовженням культури шнурової кераміки була середньдніпровська та наступні культури бронзового віку.

Племена бронзового віку були спільними предками слов’янських, балтійських і германських народів. До наступного племенного об’єднання, із якого виник слов’янський етнос, увійшла частина германських і балтських племен.

Археологи встановили, що на відкритих ними поселеннях послідовно жили племена: середньодніпровської культури (XXVI–XV ст. до н.е.) епохи ранньої бронзи, сосницької культури середньої бронзи (II тис. до н. е.) та лебедівської культури (XI– VIII ст. до н. е.) пізньої бронзи.

Кераміка середньодніпровської культури (XXVI–XV ст. до н.е.) ранньої бронзи, прикрашена: лінійним, „мотузковим”, „ялинковим” орнаментами, „зубчатим” штампом, рядами вдавлювань, розчесами. У кераміки сосницької культури (вперше знайдена біля Сосниці Чернігівської обл.) і лебедівської (XI–IX ст. до н. е.) прикрашення: „мотузковим”, лінійним, геометрічним орнаментами, „колючим дротом”, вдавлюваннями по краю і шийці вінчика, зубчатим штампом і розчесами.

Поблизу с. Дібрівне археологи відшукали залишки житла (3,5 м х 2,5 м) епохи бронзового віку. В південній частині цієї будівлі було вогнище.

ІІІ. Залізний вік

Перехід від бронзового до залізного віку відбувався повільно. На Поліссі болотною рудою користувались ще і металурги Гетьманщини.

Першими поліськими культурами раннього залізного віку були: милоградська (VII–I ст. до н.е.) та юхнівська (V–II ст. до н.е.) культури. Належали вони предкам балтів, а також, можливо, предкам слов’ян.

6_619.JPG

7_619.JPG

Пос. „Пойма–1” (лебедівська культура) – в 1,2 км на півн. схід від схід. окраїни с.Андріївка і в 1 км на півн. захід від півн.-захід. окраїни с. Старосілля, в поймі р. Верпч

Пос. „Пойма–2”(сосницька культура) – в 700 м на півн.схід від схід. окраїни Андріївки і в 1,2 км на півн. захід від півн.-захід. окраїни Старосілля, на прав. березі р.Верпч

12_070.JPG

Поселення „Макишин–1” або „Седнів–5” (ІІ–І тис. до н.е.,

ІІІ–V ст. н.е.) – в 1,5 км на південь від с. Макишин

в ур. Журавлеве Поле(Жоравля)

4_581.JPG

Поселення „Глощинкове Поле” (епоха пізньої бронзи – ранньозалізий вік (II–I тис. до н.е.)) – в 1 км на півд. захід від с. Бурівка, в поймі р.Замглай, в ур. Глощинкове поле)

5_615.JPG

Пос. „Березаги–3” (епоха середньої і пізньої бронзи (лебедівська культура) і ранньозалізний вік (милоградська культура)) – в 3,5 км на півд. захід від півд. окраїни с.Івашківка і в 4 км на південь від півд. окраїни с.Вихвостів, на підвищенні в болоті Півд. Замглай

Милоградська культура, ймовірно, належала неврам, а юхнівська – будинам або меланхленам, які, за повідомленням давньогрецького історика Геродота, жили на півночі від земель скіфів.

Посуд милоградської і юхівської культур прикрашався вдавлюваннями та „перлинним” орнаментом. Вперше такий посуд знайшли на городищі поблизу д. Милоград (Речицький р-н), а перше городище юхнівської культури – поблизу с. Юхнів (Н.-Сіверський р-н).

Городища раннього залізного віку типу милоградської культури (ІХ ст. до н. е. – ІV ст.) відомі поблизу с. Гніздище і с. Карпівка. Городища занесені в Державний реєстр пам’яток національого значення України.

Городище біля с. Карпівка – в 500 м від південної окраїни с. Карпівка, в північній частині болота, в ур. Городок. В 1873 р. записано, як городище в 1,5 км від с. Перепис, а в записах XIV археологічного з”їзду – в 6 верстах на півн. схід від с. Ваганичі. Це городище (30–45 м х 145 м, висота внутрішнього валу – 2–3 м, ширина – 10–15 м, рів заплив; довжина зовнішнього валу – 260 м, висота – 0,6–1,5 м, ширина – 10–15 м.) ймовірно було зведено племенами милоградської культури, використовувалось і як поселення у племен колочинської культури (V–VІІ ст. н.е.), яка була балтською і, можливо, також слов’янською.

Городище біля с. Гніздище (120 х 110 м, висота вала до 0,8 м, ширина 7 – 14 м) – в 3 км на півд. захід від села і в 1 км від х. Картовецький, в ур. Городок (Городище). Городище з трьох сторін захищене болотами, а з південної сторони протікає приток р. Смяч.

Історикам Римської імперіі в часи існування зарубинецької культури відомі племена венедів, про яких припускають, що вони предки слов’ян. У І–ІІ ст. н. е. про них повідомляли: Пліній Старший, Тацит і Птолемей.

Для зарубинецької культури (ІІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.), відкритої поблизу с. Зарубинці (Черкаська обл.), характерні прикрашення кераміки нігтевими вдавлюваннями і орнаментом „виноградне гроно”.

Поблизу Смичина (в 300 м на півн. захід від півн.-зах. окраїни села, на прав. березі р. Крюкова) знайдена кераміка (VI–IV ст. до н. е. – поч. I тис. н. е.), визначена, як вироби милоградської і київської культур. Також знайдена кераміка, схожа на вироби почепської культури (I–II ст. н.е.), кераміка якої подібна юхнівській і дніпро-двинській (VIII ст. до н. е. – IV ст. н. е.) культурам – але відсутні довізні гончарні вироби черняхівської культури (II–IV ст. н.е.) – визначена поблизу с. Черняхів (Київська обл).

Штрихованй посуд з Смичинського поселення на Подесенні зустрічається рідко. Так визначено, що тут було одне з найдавніших поселень почепського типу, схожого с зарубинецькою культурою.

В с. Мощенка відоме городище в 600 м від села, вище за течиєю р. Тетева, на заболоченому лівому березі, на узвишші (15–20 м) берегового миса, обмеженого с двох сторін ярами, в урочищі Горщина. Городище складається з двох окремих городищ, розташованих на протилежних схилах яра, а від плато мис відокремлений валом і ровом.

10_074.JPG

9_055.JPG

Пряслиця-грузила

епохи бронзи – раннього залізного віка

8_058.JPG

Кераміка з пос. Зарванщина (Стрілки) біля с. Дібрівне і с. Смичин: епоха бронзи (середньодніпровська, сосницька та лебедівська культури); залізний вік (милоградсько-юхнівський культурний тип, зарубинецька культура); київська культура, яка вважається ранньослов’янською – поселення пошкоджене кар’єром, знаходиться в 2,5 км на півд. схід від півд. краю села на лів. березі р. Крюкови

13_345.JPG

Смичинське поселення (VI–IV ст. до н. е. – перші віка н. е.) –ймовірно, належало почепській культурі (I–II ст. н.е.), вироби якої схожі на вироби юхнівської (V–II ст. до н.е.) і дніпро-двинської (VIII ст. до н. е. – IV ст. н. е.) культур.

Штрихованй посуд, знайдений на Смичинському поселенні, на Подесенні зустрічається рідко – але тут відсутні довізні гончарні вироби черняхівської культури (II–IV ст. н.е.). Таким чином, біля Смичина (в 300 м на півн. захід від півн.-захід. окраїни с. Смичин, на прав. березі р. Крюкова) знаходилось одне з найдавніших поселень почепського типу, схожого с зарубинецькою культурою.

11_070.JPG

Пос. „Седнів–4”: бронзового віку, ранньослов’янського часу – в 1,2–2 км на південь від с. Макишин і в 1,5 км на півд. схід від Седніва, біля ур. Малахів Сад

3_620.JPG

Поселення „Берилівка–2” київської культури (IV–V ст. н.е.) – в 0,7 км на півн. захід від півн. окраїни с. Берилівка, на лів. березі р. Тетева

14_638.JPG

15_639.JPG

Уламки ліпної посудини.

Ранньослов’янське поселення (IV–V ст. н.е.) – в 1,2 км на захід від с. Макишин, біля дороги, що веде до шосе Городня – Чернігів, на лів. березі струмка Рівчак

1_621.JPG

Поселення „Берилівка – 2” київської культури – в 700 м на півн. захід від півн. окраїни села, на лів. березі р. Тетева

Перше городище в ур. Горщина має розміри 65 х 35 м. Вал, що роз’єднує городища, в довжину досягає 20 м, шириною близько 6 м, висотою 1,5–2 м. Друге городище знаходиться вище першого на 3 – 5 м. Вал другого городища в довжину досягає 110 м, ширина 3 – 5 м, висота до 1,5 м. Ці городища входили до єдиної системи укріплень, підступи до якого прострілювались з башти типа „донжона”.

Тут працювала експедиція Ермітажа. Значна частина знахідок належить до пізньої зарубинецької культури (І – ІІ ст.) і постзарубинецьких культур, зокрема до VI–VIII ст. н.е. Городище зведене племенами милоградської культури – потім було у племен постзарубинецьких культур.

Уламки кераміки знайдені на городищі в ур. Горщина належали колочинській культурі, яка була балтською, а також, можливо, слов’янською. Городище цієї культури (V–VІІ ст. н.е.) знайдено біля с.Колочин Гомельської обл. Племена колочинської культури використовували городища попередніх племен залізного віку. На металевий вироб, знайдений на городищі в ур. Горщина, не схожі ніякі інші відомі вироби залізного віку.

У племен постзарубинецьких культур, які теж використовували городище в ур. Горщина, існував зв’язок з племенами юхнівської культури, частина знахідок схожа на вироби і дніпро-двинської культури. Знайдений тут серп схожий на вироби пеньківської культури (V–VІІ ст. н.е.), що, напевно, належала антським племенам, вцілілим від нашестя гунів.

А почались все з того, що М. І. Євсієнко знайшов в ур. Горщина бронзову бляшку, яка нагадує фігурки знаменитого мартинівського кладу (VІІ ст.).

18_032.JPG

Давньоруське пос. „Ільмівка” – біля півд. окраїни села, на прав. березі струмка Ільма, в заболочених витоках р.Немильня

ІV. Київська та інші культури

Серед племен черняхівської культури (II–IV ст. н.е.), яка в IV ст. пережила нашестя гунів, були слов’яни – анти, які дійшли від Дніпра до Дуная і створили пеньківську культуру (V–VIII ст.). Київська культура (IV–V ст.) була, ймовірно, ранньослов’янською або балтською.

Антів і склавинів, відомих в VI ст. Прокопію Кесарійському, Йордану та іншим історикам, вважають ранньослов’янскими племенами. На їх поселення Правобережжя Дніпра схожа частина поселень Лівобережжя.

Про сіверян, наступних жителів Полісся, Нестор літописець повідомляє в „Повісті минулих літ”, що вони: „...сѣдоша на Деснѣ, и по Семи, и по Сулѣ” .

А походили вони від кривичів, а кривичі – від полочан: „...на Полотѣ, иже и полочанѣ. От сихъ же и кривичи, иже сѣдять на верхъ Волгы, и на вѣрхъ Двины и на вѣрхъ Днѣпра, ихъже и городъ есть Смолѣнескъ; туда бо сѣдять кривичи. Таже сѣверо от них”.

Довгий час (до І пол. ІІ тис. н.е.) сіверяне підтримували родинні зв’язки з в’ятичами та радимичами:

А радимичи, и вятичи и сѣверо одинъ обычай имяху... радимичи бо и вятичи от ляховъ. Бяста бо два брата в лясѣхъ: Радимъ, а другый Вятко, и, пришедша, сѣдоста: Радимъ на Съжю, и прозвашася радимичи, а Вятко сѣде своимъ родомъ по Оцѣ, о него прозвашася вятичи”.

Участь в організації та роботі одного з археологічних з’їздів приймав Я.М.Жданович (18.03.1886–04.1953), офіцер, дворянин з с.Хрінівки (Городянський повіт), який присвятив своє життя історії.

Археолог Д. Я. Самоквасов (27. 05. 1843 – 17. 08. 1911) вважав, що крайні північні поселення сіверян були в Стародубському повіті, на берегах Іпуті та Бесиді, приток Сожу. Від в’ятичів сіверян відділяли ліси та болота, з яких витікають Унеча, Єльня та Дубна – в ХІХ ст. це землі Мглинського повіту.

В Новозибківському та Суражському повітах були поселення радимичів. На сході від лівого берегу Десни та Судості, в напрямку річок Клевень і Сейм, землі були незаселеними.

Та, за даними білоруського археолога О. А. Макушнікова, кордон між сіверянами та радимичами проходив по болотах, що на півдні: від р.Терюхи, притоки Сожу, і Тетеви, притоки Снову, та співпадає з теперішнім кордоном між Чернігівською та Гомельською областями.

Довжина прикордонних болот від Добрянки до Сеньківки близько 40 км, а їх ширина приблизно 2 км. Єдиний коридор в цих, непрохідних раніше болотах – в районі Добрянки, Ільмівки та Глибоцького. Можливо, тут проходив древній шлях „в радимичі”, згаданий в літопису 1159р.

Землі сіверян і радимичів завоювали хазари, але все змінилось, коли в Київ, місто полян, по Дніпру прибули варяги (вікінги), конунгом (ватажком) яких був Олег, прозваний Віщим: „В лѣто 6390… сѣде Олегъ, княжа в Киевѣ, и рече Олегъ: „Се буди мати городом русскымъ”...

В лѣто 6392 (884 р.) иде Олегъ на сѣвяры, и побѣди сѣверы, и възложи на нихъ дань легъку, и не дасть имъ козаромъ дани даяти, рекъ: „Азъ имъ противенъ, а вамъ не чему... В лѣто 6393 (885 р.) посла Олегъ к радимичем, ркя: „Кому дань даете?” Они же рѣша: „Козаром”. И рече имъ Олегъ: „Не давайте козаромъ, но мнѣ давайте”.

В’ятичі залишались піданними хазар, поки київським князем не став Святослав: „В лѣто 6472 (964 р.) князю Святославу възрастьшю и възмужавшю, нача воя съвокупляти многы и храбры. Бѣ бо и самъ хоробръ и легокъ, ходя аки пардусъ, войны многы творяше.

Возъ бо по себѣ не возяше, ни котла, ни мясъ варя, но потонку изрѣзавъ конину, или звѣрину, или говядину, на угълехъ испекъ, ядяше, ни шатра имяше, но подъкладъ постилаше, а сѣдло въ головах; тако же и прочии вои его вси бяху. И посылаше къ странам, глаголя: „Хочю на вы ити”. И иде на Оку рѣку и на Волгу, и налѣзе вятичи и рече имъ: „Кому дань даете?” Они же ркоша: „Козаром по щелягу от рала даем. В лѣто 6473 (965 р.) иде Святославъ на козары”.

У важкі для Русі часи вперше в літопісі згадується найдревніше місто сіверян – Сновськ. Містечко Седнів, що знаходиться на місці Сновська, після утворення Чернігівського намісництва деякий час знаходилось у складі Городнянського повіту. А сучасний Городнянський район розташований на землях давньоруської Сновської тисячи.

Дружини Ярославичів, синів Ярослава Мудрого: Ізяслава, Всеволода і Святослава були переможені половцями на р. Альті, але в цьому ж році (1 листопада 1068 р.) трьохтисячній дружині чернігівського князя Святослава на р. Снові поблизу Сновська вдалось розбити військо, в якому було близько 12 тисяч половців: „По сем же половцемь воюющимъ по земли Рустѣй, а Святославу же сущю в Черниговѣ, а половцемь воюющимъ около Чернигова, Святославъ же, собравъ дружины нѣколико, изыиде на ня ко Сновьску.

И узрѣша половци идущя воя и пристрояшася противу. И видивъ Святославъ множьство ихъ и рече дружинѣ своей: „Потягнемь, уже намъ нѣ льзѣ камо ся дѣти”. И удариша вь конѣ, и одолѣ Святославъ вь трѣхъ тысящах, а половѣць 12 тысящь; и тако изби я, и друзии потопоша вь Снъви”.

На землях Чернігово-Сіверського князівства в наш час знаходяться: Чернігівська область, Гомельська область (Гомель знаходиться на місці Гомію радимичів), частини російських областей: Брянської, Орловської, Курської, Липецької, Воронезької, Тамбовської, Рязанської, Тульської, Калузької, Смоленської, Володимирської та Московської.

Ще на початку XIX ст. жителі Чернігівського Полісся називались сіверянами, тоді як жителі Західного Полісся – поліщуками.

_____________________________________________________

сѣдоша – поселелись.

на Полотѣ – на р. Полоті, річці, що впадає в Двину.

воя – воїни

съвокупляти – об’єднувати

уже намъ нѣ льзѣ камо ся дѣти – вже нам нема куди подітись

Землі радимичів на карті городищ Чернігівської губернії

Землі в’ятичів на карті городищ Чернігівської губернії

Автуничі–Лемешівка–Рубіж

1. Автуницьке поселення давньоруського часу: в трикутнику між селами Лемешівка, Рубіж, Автуничі – поселення на лів. березі р. Верпч: в 2 км на захід від с. Автуничі, в 4 км на південь від с. Лемешівка, в 3 км на схід від с. Рубіж – в ур. Космівка.

2. „Задовщина” (пос. ранньослов’янського часу – київська культура) – в 3 км на півн. схід від схід. окраїни с. Андріївка і в 2,2 км на півн. захід від півн.-захід. окраїни с. Автуничі, в ур. Задовщина.

Андріївка

1. „Верпч–3”: пос. ранньослов’янського часу (сер. І тис.), давньоруського часу – в 2,5 км на півн. схід від села, на прав. березі р. Верпч.

2. „Пойма–1” (пос. бронзового віку – лебедівська культура) – в 1,2 км на півн. схід від схід. окраїни с.Андріївка і в 1 км на півн. захід від півн.-захід. окраїни с. Старосілля, в поймі р. Верпч.

3. „Пойма–2” (пос. бронзового віку – сосницька культура) – в 700 м на півн. схід від схід. окраїни Андріївки і в 1,2 км на півн. захід від півн.-захід. окраїни Старосілля, на прав. березі р. Верпч.

Берилівка

1. „Берилівка–1” (пос. бронзового віку) – в 1,6 км на півн. захід від півн. окраїни села, на лів. березі р. Тетева.

2. „Берилівка–2” (пос. ранньослов’янського часу – київська культура) – в 700 м на півн. захід від півн. окраїни с. Берилівка, на лів. березі р. Тетева.

3. „Глинянка” (пос. раннього залізного віку) – в півн.-зах. част. села, на лів. березі р. Глинянка, біля місця впадіння її в р. Тетева.

4. „Тетева–2” (пос. бронзового віку – середньодніпровська культура) – за півд.-схід окраїною села, на лів. березі р. Тетева.

5.„Тетева–3” (пос. (II–I тис. до н.е.) епохи пізньої бронзи – раннього залізного віку) – в 2 км на півд. схід від півд.-схід околиці села.

6. Поселення давньоруського часу – в 1,2 км на захід від села, на лів. березі р. Глинянка – лів. притоку р. Тетева.

Бурівка

„Глощинкове Поле” (пос. (II–I тис. до н.е.) епохи пізньої бронзи – ранньозалізного віку) – в 1 км на півд. захід від села, в поймі р.Замглай, в ур. Глощинкове поле.

Ваганичі

„Курганки” (давньоруське поселення) – біля півн. окраїни села, в 80 м зправа від автодороги на с. Хоробичі, в ур. Курганки, на березі болота Хоробицький пост. бронзи, ранньослов’янського часу – в 1,5 км на північ від села, в витоках р. Тетева.

2. „Тетева–2”: пос. епохи бронзи, ранньослов’янського часу (І пол. І тис.) – в 1,5 км на північ від села, у витоках р. Тетева.

Гніздище

Городище в ур. Городок: раннього залізного віку типу милоградської культури (ІХ ст. до н. е. – ІV ст.) болотного типу (120 х 110 метрів) – в 3 км на півд. захід від с. Гніздище і в 1 км від х. Картовецький – городище в ур. Городок.

Городища в с. Гніздище занесено в Державний реєстр пам’яток національого значення України.

Дібрівне

1. „Дібрівне–2” (пос. бронзового віку – сосницька культура) – за півд.-зах. окраїною села.

2. „Дюна” (пос. бронзового віку – лебедівська культура) – в 700 м на захід від півд. окраїни села, на лів. березі р. Крюкова.

3.„Зарванщина” (Стрілки): пос. епохи бронзи (середньодніпровська, сосницька, лебедівська культури), ранньозалізного віку (милоградсько-юхнівський культурний тип), залізного віку (зарубинецька культура), ранньослов’янського часу (сер. І тис.) – в 2,5 км на півд. схід від півд. краю села, на лів. березі р. Крюкова, пошкоджене кар’єром.

4. „Кар’єр”: пос. епохи пізньої бронзи (ранній етап лебедівської культури), ранньослов’янского часу (київська культура) – в 250 м на півд. схід від півд. окраїни села, на лівобережній терасі р. Крюкова.

5. „Крюкова–1” (пос. ранньозалізного віку – милоградська культура) – в 1 км на захід від півд. окраїни села, на лів. березі р. Крюкова.

6. „Печери” (пос. ранньозалізного віку – милоградська культура) – в 2 км на захід від села (у 50-х роках місцевий житель викопав тут печери).

7. „Мамона–1” (давньоруське поселення) – в 2 км на півн. схід від півн. окраїни села.

8. „Мамона–2” (давньоруське поселення) – в 1 км на півд. схід від пос. „Мамона–1”, в 1,3 км від прав. берега р. Прудець.

9. „Мамона–3” (давньоруське поселення) – в 2 км на півн. захід від пос. „Мамона–2”, вздовж прав. берега р. Прудець.

10. „Растреб” (давньоруське поселення) – в 500 м від пос. „Мамона–3”, нижче цього поселення за течією р. Прудець, на прав. березі.

11. „Синична гора” (пос. (VII ст. до н. е. – VI ст. до н. е.) раннього етапа милоградської культури ранньозалізного віку – в 1 км на півд. схід від півд. окраїни села в ур. Синична Гора.

В.Дирчин

1. В/Дирчинське пос. епохи бронзи – в 800 м нижче села за течією р. Снов.

2. В/Дирчинське пос. ранньослов’янського часу – біля с. В. Дирчин.

М.Дирчин

1. „М. Дирчин–2”: пос. кам’яного віку (доба неоліту кам’яного віку – культура ямково-гребінцевої кераміки), епохи бронзи (средньодніпровська, лебедівська культури), ранньозалізного віку (милоградська культура) – в 700 м на захід від півд. частини села.

2. „М. Дирчин–3”: пос. ранньозалізного віку – в 800 м – 1 км на захід від півд. окраїні села.

Дроздовиця

1. „Дроздовиця–1” (пос. доби неоліту кам’яного віку) – в 1 км на півд. від півд. окраїни с.Диханівка.

2. „Дроздовиця–2”: пос. ранньозалізного віку (милоградська культура) часу – в 1,8 км на південь від півд. окраїни Дроздовиці і в 1,8 км на півд. схід від півд. окраїни с. Диханівка.

Диханівка

„Пойма” (пос. ранньозалізного віку) – в 1 км на схід від півд. окраїни с. Диханівка і в 1 км на південь від с. Дроздовиця, на дюні в поймі р. Смяч.

Здрягівка

1. „Мостище” (пос. ранньозалізного віку – милоградська культура) – в 2 км на півн. схід від півн. окраїни с. Здрягівка і в 3,5 км на схід від схід. окраїни с. Слобода (Радянське), на прав. березі р. Мостище.

2. .„Мостище–1” (давньоруське поселення) – в 3 км на півн. схід від окраїни с. Здрягівка і в 4,2 км від пос. „Лиса Гора”, що в с. Слобода (Радянське), нижче за течією р. Мостище, на прав. березі.

Івашківка

1. „Березаги–1”: пос. епохи бронзи, ранньослов’янського часу (київська культура) – пос. в 2 км на півд. захід від півд. окраїни с. Івашківка і в 3 км на південь від півд. окраїни с. Вихвостів, на березі болота Південний Замглай.

2. „Березаги–2” (пос. ранньозалізного віку) – в 3,5 км на захід від півд. окраїни с. Івашківка і в 3,5 км на південь від півд. окраїни с. Вихвостів, на підвищенні в болоті Півд. Замглай

3. „Березаги–3”: пос. епохи середньої і пізньої бронзи (лебедівська культура), ранньозалізного віку – в 3,5 км на півд. захід від півд. окраїни с. Івашківка і в 4 км на південь від півд. окраїни с. Вихвостів, на підвищенні в болоті Півд. Замглай.

4.„Центральний канал” (пос. бронзового віку – середньодніпровська культура) – в 4 км на півд.- захід від півд. окраїни села та в 100 м від меліоративного русла р. Замглай.

.5. „Осеновецьке–1, 2, 3” (три поселення ранньозалізного віку) – на відстані від 2,5 км до 3,3 км на півд. захід від півд.-зах. околиці села).

Ільмівка

„Ільмівка–1” – давньоруське поселення біля півд. окраїни села, на прав. березі струмка Ільма, в заболочених витоках р.Немильня.

Карпівка

Городище в ур. Городок: ранньозалізного віку (милоградська (VІІ ст.– І ст. до н. е. культура), колочинської культури та, можливо, ранньослов’янської культури –V – VІІ ст.) – в 0,5 км від півд. окраїни с. Карпівка та в 1,5 км від с. Перепис, на краю болота, в ур. Городок.

Городище біля с. Карпівка занесено в Державний реєстр пам’яток національого значення України.

Конотоп

1. „Домограїв–1” (пос. доби неоліту кам’яного віку) – в 1 км на півд. від півд. окраїни села, на прав. березі р. Снов, в ур. Домограїв.

2 „Домограїв–2”: пос. доби неоліту кам’яного віку, епохи ранньої бронзи (середньодніпровська культура), ранньозалізного віку, І чверті нашої ери, давньоруського часу – в 1,2 км на півд. від півд. окраїни села, на прав. березі р. Снов, в ур. Домограїв.

3. „Дюна”: пос. епохи бронзи (середньдніпровська і лебедівська культури), ранньослов’янського часу (київська культура) – в 800 м на півн. схід від схід част. с. Конотоп.

4. „Законотопщина: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8” – всім поселень: епохи бронзи (середньодніпровська, сосницька, лебедівська культури), ранньозалізного віку („Законотопщина–4” – пос. юхнівської культури), залізного віку (пос. „Законотопщина–4,7” – пос. зарубинецької культури), ранньослов’янского часу (пос. І чверті І тис. н. е.), ранньослов’янського часу київської культури (Законотопщина–1, 3”, 4”) – всім поселень на відстані від 300 м до 1,5 км на півн. схід від схід. част. с. Конотоп, на прав. березі р. Снов, в ур. Законотопщина. „Законотопщина–5”: (пос. кам’яного віку, епохи середньої бронзи – в 1,7 км на півн. схід від схід. окраїни с. Конотоп, на прав. березі р. Снов.

5. „Конотоп–1”: пос. епохи ранньої бронзи (середньодніпровська культура), пізньої бронзи – ранньозалізного віку – в 200 м на півн. схід від півн. окраїни с. Конотоп.

6. „Конотоп–2” – пос. бронзового віку на півн. околиці с. Конотоп.

7. „Копаний город–1, 2”: два поселення (середньодніпровська, сосницька і лебедівська культури бронзового віку) за півд. окраїною схід. част. с. Конотоп, на прав. березі р. Снов, в ур. Копаний Город.

8. „Копюриха”: пос. епохи бронзи (сосницька культура), ранньозалізного віку (милоградська культура) – в 1 км на півд. захід від півд. окраїни с. Конотоп і в 400 м на схід від схід. окраїни с. Лашуки, в ур. Копюриха.

9. „Куликове” – пос. ранньослов’янського часу (сер. І тис.) в 500 м на півд. схід від півд. окраїни села в ур. Куликове.

10. „Миронова Гора–1”: пос. доби неоліту кам’яного віку (культура ямково-гребінцевої кераміки), епохи бронзи (середньодніпровська культура), ранньозалізного віку, ранньослов’янського часу (київська культура), давньоруського часу – в 900 м–1,1 км на півд. схід від схід. част. с.Конотоп, на прав. березі р. Снов, в ур. Миронова Гора.

11. „Миронова Гора–2”– пос. епохи бронзи (середньодніпровська культура) в 800 м на півн. схід від схід. част. села, на прав. березі р. Снов, на заході від ур. Миронова гора.

12. „Мис”: пос. епохи ранньої бронзи (середньодніпровська культура), ранньокиївської культури (ІІІ ст. н.е.) – в 100–200 м на південь від півд . окраїни села, на сході від дороги Конотоп–В.Дирчин, на лів. березі р. Крюкова, в місці впадіння в р. Снов.

13. „Рипіще”: пос. доби неоліту кам’яного віку (культура ямково-гребінцевої кераміки), епохи середньої бронзи (сосницька культура), ранньозалізного віку – в 300 м на півд. схід від схід. част. села, на прав. березі р. Снов, в ур. Рипіще.

14. „Ферма”: пос. доби неоліту кам’яного віку (культура ямково-гребінцевої кераміки), епохи бронзи (середньодніпровська культура) – в 400 м на схід від схід. част. села.

Кузничі

Кузницьке поселення: бронзового віку, давньоруського часу – в центрі села, біля моста, на прав. березі безіменного струмка.

Куликівка

Куликівське поселення ранньослов’янського та давньоруського часів – за схід. окраїною села, частково зайнято колгосп. садом, по праву сторону дороги на с. Макишин, на півночі болота Сіножак.

Лашуки

1.„Андронів Груд” – пос. епохи ранньої бронзи (середньодніпровська культура) в 300 м на північ від центр. част. села, в 150 м на півн. захід від магістрального канала, в ур. Андронів Груд.

2. „Варковщина”: пос. доби неоліту кам’яного віку (культура ямково-гребінцевої кераміки), ранньозалізного віку (милоградська культура) – в 0,3 км на північ від центра с. Лашуки.

3.„Гавань”: пос. епохи бронзи (лебедівська культура), ранньозалізного віку (милоградська і юхнівська культури), київської культури – в 1,8 км на півн. схід від півн.-захід. част. с. Лашуки, на прав. березі р. Крюкова.

4. „Гавань–2” – пос. ранньозалізного віку в 1,2 км на півн. схід від центр. част. с. Лашуки.

5. „Груд”: пос. ранньозалізного віку (VII ст. до н. е. – III ст. до н. е.), ранньослов’янського часу (сер. І тис.) – в 300 м на північ від центр. част. села, в 150 м від магістрального канала, в ур. Груд.

6. „Купчиха–1”: пос. ранньозалізого віку, ранньослов’янського часу (київська культура) – в центр. част. с. Лашуки, зайняте городами, в ур. Купчиха.

7. „Купчиха–2” – пос. бронзового віку (ІІІ–І тис. до н.е. в центр. част. села, в ур. Купчиха.

8. „Лашуки–1”: пос. ранньозалізого віку, ранньослов’янського часу (київська культура) – за півн.-зах. окраїною села, на прав. березі р. Крюкова.

9. „Лашуки–2”: пос. епохи бронзи (сосницька культура), ранньослов’янського часу (київська культура), давньоруського часу – в півн.-захід. част. с. Лашуки, на прав. березі р. Крюкова.

10. „Лашуки–3” – пос. ранньозалізного віку в 350 м на півд. схід від схід. окраїни села, в 250 м на півн. схід від дороги Лашуки–В.Дирчин.

11. „Лашуки–4” – пос. епохи бронзи (ІІІ–ІІ тис. до н.е.) в 150 м на схід від схід. окраїни села, на лів. березі р. Крюкова

12. „Острівки” – пос. епохи середньої бронзи (сосницька культура) в 600 м на північ від центр. част. села, на лів. березі р. Крюкова.

В. Листвен

1. Городище в ур. Городок давньоруського часу, про яке згадував Шафонський – в 1,5 – 2 км на півд. схід від села, при зливанні р. Крюкова і р. Руда, в ур. Городок.

2. В/Лиственські селища давньоруського часу – на півдні і північному заході від городища.

Лютіж

„Кар’єр”: пос. епохи бронзи, ранньозалізного віку – в 100 м на північ від с. Лютіж.

Макишин

1. „Березняки” („Дорошева березівка”) – пос. доби неоліту кам’яного віку на півд. сході від центра села.

2. „Зелені Яри–1” – давньоруське поселення в 1,5 км на півн. захід від с. Макишин, на краю яра, в ур. Рудка.

3. Зелені Яри–2” – давньоруське поселення в 2,5 км на півн. захід від с. Макишин, на прав. березі висохлого струмка.

4. „Макишин–1” („Седнів–5”): пос. епохи бронзи (ІІ–І тис. до н.е.), ранньослов’янського часу (ІІІ–V ст.), давньоруського часу, пос. ХІV – ХV ст. – в 1,5 км на південь від с. Макишин в ур. Журавлеве Поле (Жоравля).

5. „Макишин–2” – пос. ранньослов’янського часу (VII–VIII ст.) в 1,2 км на південь від села, між Макишином і Седневом, ближче до с. Макишин, на обривистому мисі, в 300–350 м від поселення „Седнів–4”.

6. „Макишин–4” – пос. ранньослов’янського часу (ІІ–V ст.) в півн.- схід. част. села.

7. „Помірки” („Макишин–3”): пос. доби неоліту кам’яного віку (культура ямково-гребінцевої кераміки), епохи бронзи – в 200–300 м на північ від с. Макишин, в ур. Помірки.

8. „Седнів–4”: пос. епохи бронзи (ІІ–І тис. до н.е.), ранньослов’янського часу (І–ІІІ ст. н.е.) – в 2 км на південь від с. Макишин і в 1,5 км на півд. схід від Седніва, біля ур. Малахів Сад.

9. „Селичева Круча ” – пос. ранньослов’янського часу (поч. І тис.) в 400 м на південь від села, на прав. обривистому березі р. Снов (висота 15 м), в ур. Селичева Круча.

10. „Сокирин Пісок”: пос. доби неоліту кам’яного віку (V–III тис. до н.е.), епохи бронзи (XVI–XII ст. до н.е.), ранньозалізного віку (милоградська культура), ранньослов’янського часу (І тис. н. е.), давньоруського часу – в 1,5 км на півд. схід від центра села, на лів. березі р.Снов, в 1,2 км на півд. схід від моста через Снов, в ур. Сокирин Пісок, біля озера Мальцево (Бочонкове).

11. „Червоні Лози” – пос. доби неоліту кам’яного віку в 1 км на півд. схід від центр. част. села, напроти села, на лів. березі р.Снов.

12. „Шулікова Голова” („Біля Хвої”): пос. доби неоліту кам’яного віку, епохи бронзи, ранньослов’янського часу (київська культура) – в центр. част. села.

Мощенка

1. Городище в ур. Горщина: ранньозалізний вік (милоградська культура), зарубинецька культура (пізня зарубинецька культура – І–ІІ ст.) – постзарубинецькі культури до VI–VIII ст. н.е), колочинська культура – в 600 м від села, вище за течиєю р. Тетева, на заболоченому лівому березі, на узвишші (15–20 м) берегового миса, обмеженого с двох сторін ярами, в ур. Горщина.

2. „Даньки” (давньоруське поселення) – на лів. березі р. Верпч, в ур. Даньки.

3. „Криниця” (давньоруське поселення) – на півд.-схід. окраїні села, по правій стороні дороги Гасичівка – Мощенка, на лів. березі р. Тетива, в 50 м на півн. схід від моста.

Павло-Іванівське

„Стародуб” (пос. ранньозалізного віку) – в півн.-схід. част. села на півн.-зах. березі болота Стародуб, із якого витікають р. Чибриж і р. Мостище.

Пекурівка

1. „Пекурівка–1” (давньоруське поселення)– в 200 м на захід від МТФ, коло захід. окраїни села.

2. „Пекурівка–2” (давньоруське поселення) – в центрі села, зайняте городами.

3. „Пекурівка–3”: пос. епохи бронзи (середньодніпровська і лебедівська культури), ранньозалізного віку (милоградська культура), давньоруського часу – в 200 м на півн. схід від схід. окраїни с. Пекурівка, в 160 м на захід від дороги Чернігів–Городня, на прав. березі заболоченої р. Прудець або Мамона, в 2 км на півн. захід від курганної групи біля с. Дібрівне.

Півнівщина

„Гора” (пос. епохи бронзи –ІІ тис. до н. е.) – в 1 км на півд. схід від півд.-схід. окраїни села, на лів. березі р. Смяч в ур. Гора.

Політрудня

„Село” (пос. епохи бронзи) – в центрі села.

Сеньківка

1. Поселення в ур. Городок (пос. епохи бронзи – пізній етап лебедівської культури) – в 1,6 км на півн. схід від схід. окраїни с. Сеньківки, на прав.березі р. Жеведа.

2. „Загороддя” (пос. ранньозалізного віку) – в 2 км на схід від схід. окраїни Сеньківки і в 1 км на півн. захід від півд.-захід. окраїни с. Чорноземний городок, в ур. Загороддя.

3. Кургани: 9 насипів висотою 0,4 м–1 м, діаметром 5–8 м, порослі деревами, з сучасними похованнями – в 400 м на півд. схід від села, на кладовищі; курган висотою 0,7 м, діаметром 11 м – в 1,7 км на півд. схід від схід. окраїни с. Сеньківки і в 600 м на півд. захід від захід. окраїни с. Чорноземне містечко, на прав. березі р. Жеведа, в ур. Городок.

Слобода (Радянське)

„Лиса Гора”: пос. (1–11 ст. н.е.) залізного віку (пізньозарубинецька культура), давньоруського часу – коло схід. окраїни с. Слобода, в 300 м на півд. схід від кладовища, на прав. березі р. Мостище.

Солонівка

„Дюна” (поселення ХІІІ – ХІV ст.) – в 600 м на півн. схід від схід. част. села на лів. березі р. Верпч.

Смичин

1. „Дамба–1” (пос. залізного віку – пізньозарубинецька культура) – в 450 м на північ від півн.-зах. окраїни села).

2. „Дамба–2” (пос. ранньозалізного віку), ранньослов’янського часу (київська культура) – в 300 м на півн. схід від півн.-зах. окраїни села.

3. „Зарванщина–2”: пос. епохи бронзи (лебедівська культура) – в 900 м на півн. схід від півд.-схід. окраїни с. Смичин, на лів. березі р.Крюкова.

4. „Мис” (пос. ранньозалізного віку – милоградська культура) – в 100 м на південь від окраїни села.

5. „Пойма” – давньоруське поселенння біля захід. окраїни с. Смичин, на прав. березі р. Крюкова.

6. Смичинське поселення: ранньозалізногу віку (милоградська культура), ранньослов’янського часу (київська культура), почепської культури (I–II ст. н.е.), кераміка якої подібна юхнівській і дніпро-двинській (VIII ст. до н. е. – IV ст. н. е.) культурам та схожа с зарубинецькою культурою – в 300 м на півн. захід від півн.-захід. окраїни с. Смичин, на прав. березі р. Крюкова.

7. „Смичин–1” (пос. ранньослов’янського часу – сер. І тис.) – на півн. окраїні села, на прав. березі р. Крюкова.

8.„Смичин–2”: пос. епохи бронзи, залізного віку (пізньозарубинецька культура) – в 100 м на північ від півн. част. с.Смичин, на прав. березі р. Крюкова.

9.„Смичин–3”: ранньозалізногу віку, ранньослов’янського часу – за півн. частиною села, частина поселення знаходиться під фермами, на прав. березі р.Крюкова – за півн. част. села, част. поселення знаходиться під фермами, на прав. березі р. Крюкова.

10.„Смичин–4”: пос. епохи бронзи (середньдніпровська культура), епохи пізньої бронзи – ранньозалізного віку (II–I тис. до н.е.) – на півн. від півн.-схід. окраїни с. Смичин.

Старосілля

„Старосілля”: пос. ранньослов’янського часу – київська культура, давньоруського часу – в 400 м на півн. схід від с. Старосілля і в 1,7 км на захід від півд. окраїни с. Андріївка, на мисі лів. берега с. Верпч.

Тупичів

1. „Ковалівське”: пос. епохи бронзи (сосницька культура), ранньозалізного віку (милоградська культура) – на півн. заході від півн. окраїни Тупичева, на прав. березі р. Крюкова, на півдні від озера).

2. „Тупичів–1”: поселення давньоруського часу, зайняте городами, поселення XVI – XVIII ст. – в півд.-захід. част. села.

3. „Тупичів–2” (давньоруське поселення) – в 1 км на захід від селища „Тупичів–1”, на прав. березі р.Крюкова, зайняте городами.

4. „Тупичів–3”: пос. епохи бронзи, ранньозалізного віку – в 500 м на півд. схід від Тупичівського лісництва.

5. „Тупичів–4” (пос. ранньослов’янського часу (ІІ–V ст. н. е.)) – в 1,6 км на півн. захід від півн. окраїни села.

Травневе

„Травневе–1” (пос. епохи бронзи) – в півд. част. села.

Хоробичі

1. „Верпч–1” (пос. ранньослов’янського часу) – в 1,6 км на північ від села, на прав. березі р. Верпч і від пос. „Верпч–2”.

2. „Верпч–2”: пос. залізного віку (пізньозарубинецька культура (1–11 ст. н.е.), ранньослов’янського часу (київська культура), пос. XIII–XIV ст. – в 2,6 км на півн. схід від села на прав. березі р. Верпч.

3. „Хоробор” (давньоруське поселення) – в 2 км від села на північний схід, в ур. Хоробор.

11.Археолог_3 (1).pdf

photos.app.goo.gl/XoBjX3uBer3kKnSg6