Карта рубежів, які 7-й гв. кавкорпус завоював 

в Городнянському краю разом з 61-ою армією

К. К. Краснояров                      

С. І. Акіф’єв   

336-а та 15-а стрілецькі дивізії, що переправились через Снов 21 вересня, направились до Дібрівного і Смичина. В. Дирчин і х. Лашуки пройшли 1130-й полк (336-а дивізія) та 47-й полк (15-а дивізія), Макишин – 676-й полк (15-а дивізія). До початку боїв відстань маршу, який здійснила 336-а дивізія, була більше 500 км. Німці намагались відкинути піхоту за Снов артвогнем та авіанальотами, яких здійснили близько 90, але це їм не вдалось.  

     336-а дивізія наступала через Смичин, а 415-а дивізія наступала через Куликівку та Івашківку.      

      22 вересня німці  контратакували рубіж 89-го корпусу: Смичин– Діброво–Перше Травня з напрямків: В. Листвен, Куликівка, Івашківка, але всі їх контратаки були відбиті. Наприкінці дня 336-а дивізія розгорнулась фронтом до В. Листвену, прикриваючи правий фланг корпусу, а 415-а  вела бій на рубежі: Куликівка–Івашківка.      

       22–23 вересня передові частини 15-ї стрілецької дивізії: Сивашської, двічі Червонопрапорної, ордена Леніна – на рубежі: Смичин–Дібрівне–Пекурівка – відбили: 3 контратаки вночі та 5 контратак вдень. 

      Німці ретельно підготувались до контратак не тільки в укріпленому районі: Стаси–Куликівка–В. Листвен–Смичин– Дібрівне, де розташували  танки і штурмові гармати. В районі Пекурівки та Дібрівного знаходились дивізіони 150-мм гармат.

    Німецькі піхотні групи противника, чисельністю від роти до батальону контратакували з напрямків: Пекурівка та В. Листвен – на Дібрівне та Куликівку. В контратаках їх підтримували від 4 до 11 танків та штурмові гармати.  

       В ніч на 23 вересня на зміну 336-ій дивізії (1130-й та 1128-й полки) прийшла 356-а дивізія (1181-й та 1185-й полки). 1185-й полк зайняв позиції на підступах до В. Листвену в р-ні висоти 140,2. В бою за цю висоту 23 вересня відзначились кіннотники 15-ї кавдивізії. 

В. В. Зайцев 

О. Р. Логинов 

       23 вересня 336-а дивізія, відбивши атаку з напрямку В. Листвену, вийшла на рубіж: Пекурівка–В. Листвен; а 415-а дивізія, через рубіж:  Куликівка, Івашківка – зайняло с. Вихвостів.

       356-а дивізія оволоділа  с. В. Листвен, а також райцентром  Тупичів, х. Ковалівським та х. Розвинівка. В напрямку с. Тупичів наступали 1181-й та 1185-й полки. Група бійців 1181-го полку пішла через ліс. Дорогу перегороджувала траншея, загорожена колючим дротом. 

       Вогонь відкрили кулемети з трьох дзотів. 2 флангових кулемета на висотці вдалось знищити гранатами, але перейти лісову галявину не давав центральний дзот. Тоді єфрейтор Сергій Іванович Акіф’єв, командир відділення автоматників 3-ї стрілецької роти, обійшов дзот за 40 метрів зправа, зробив декілька стрибків і поповз до дзота на боку. 

        Влучна автоматна черга Акіф’єва з близької відстані спинила кулеметний вогонь, але кулемет майже відразу почав стріляти. Тоді С.І.Акіф’єв (15.05.1925–22.09.1943) кинувся на дзот і закрив амбразуру своїм тілом. Бійці, які уважно за ним спостерігали, кинулись в атаку.

              Коли до В.Листвену вийшов передовий загін 1181-го полку, із сільських хат, укріплених гітлерівцями, відкрили вогонь 5 кулеметів. Знищити вдалось 4 вогневі точки, але залишився лівофланговий кулемет. 

       Знищити його взявся рядовий Клавдій Карпович Краснояров. Спочатку він зайшов за 70 метрів зліва, а потім поповз до хати, де стріляв кулемет. З близької відстані Краснояров кинув в амбразуру  протитанкову гранату.  Кулемет замовк, але ненадовго. Тоді К.К.Краснояров (12.06.1907–23.09.1943) кинувся  до хати і закрив амбразуру своїм тілом. Бійці піднялись в атаку.  

       Несподіванкою під час бою за В. Листвен для противника стала атака 1183-го стрілецького полку – взводу л-нта О. Р. Логинова. Командир кинув гранати і першим стрибнув  в ворожу траншею, стріляючи на ходу з автомата. Вцілілі німці підняли руки.

                         С. К. Годовиков               

М. М. Васильєв

      Під час наступу на Бурівку група бійців 1181-го полку захопила висоту, але не витримала контратаки  і на висоті залишився лише їх командир старшина Василь Васильович Зайцев. Він відбивався то  кинджалом, то вогнем з автомату, то гранатами. У нього залишилась остання граната та її вибуху німці не витримали  втративши ще чотирьох, вони кинулись втікати, а Зайцев, не зважаючи на важке поранення, дочекався допомоги.

       Бій за  Бурівку був першим для С. К. Годовикова, взводного 4-ї роти 1183-го полку. 28 вересня мол. л-нт Годовиков командував групою із 8 бійців, які  в числі перших форсували Дніпро. В бою за прибережну траншею Сергій Костянтинович Годовиков (1924–28.09.1943) загинув.

  Наступ 356-ї дивізії (командир підп-к Макаров) продовжився вздовж залізниці Чернігів – Гомель в напрямку важливої залізничної станції Ріпки.

      25 вересня, в дощову з снігом ніч, відбувся бій за с. Голубчичі (Ріпкінський р-н). Кулемети противника знаходились в підвалах  кам’яних будинків, тому, щоб кинути гранати – до вогневих точок потрібно було підібратись на близьку відстань. Почався рукопашний бій. В полон взводу Логинова здались 45 солдатів  та офіцерів.  

      Логинов командував однією з штурмових груп, форсувавших Дніпро першими. Десантники захопили висоту і під вогнем артилерії та мінометів відбили 2 контратаки. На плацдарм переправився батальйон. Олексія Романовича Логинова (11.03.1903–28.09.1943) було смертельно поранено.

        Медсанбати 61-ї армії зупинялись: В. Дирчин (431 омсб 336 сд), Макишин та Тупичів (440 омсб 356 сд), Невкля (96 мсб 15 сд), Кам’янка (163  омсб 12 гв сд) – тепер це Залісся.      

       20 вересня від німецько-фашистськоъ окупації було звільнено с. Малий  Дирчин (14 гв кд; 47 сп 15 сд) –тоді у складі Щорського р-ну.

  

П. О. Бєлов                    

М. Ф. Малєєв 

      21 вересня в Тупичівському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені:  с. Макишин (52 гв кп, 54 гв кп 14 гв кд; 676 сп 15 сд), с. В. Дирчин  (55 гв кп  15 гв кд, 146 гв амп 14 гв кд; 47  сп 15 сд, 1130 сп 336 сд), с. Конотоп (55 гв кп  15 гв кд), с. Смяч (55 гв кп 15 гв кд,  60 отп 15 гв кд; 321 сп 15 сд).

     22 вересня в Тупичівському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: х. Лашуки (15 гв кд, 47 сп 15 сд, 1130 сп 336 сд) та х. Купиха В.-Дирчинської с/ради, с. Довге, х. Діброво (56 гв кп 14 гв кд, 16 гв кд, 336 сд).

     22 вересня в Городнянському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнено с. Петрівка (107 сп 55 сд).

     23 вересня в Тупичівському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: х. Перше Травня (54 гв кп, 56 гв кп 14 гв кд, 60 гв кп, 62 гв кп, 160 отп 16 гв кд, 145 вптап, 336 сд), с. Куликівка (54 гв кп, 114 отп 14 гв кд; 1128 сп, 1130 сп 336 сд; 1321 сп 415 сд), с. Івашківка (52 гв кп, 56 гв кп, 114 отп 14 гв кд; 58 гв кп, 62 гв кп 16 гв кд; 1236 сп 415 сд), х.Будьоного Івашківської с/ради, х. Глинські, с. Вихвостів (52 гв кп, 54 гв кп, 56 гв кп 14 гв кд; 58 гв кп, 62 гв кп 16 гв кд; 1321 сп 415 сд; 1128 сп, 1130 сп 336 сд), с. Смичин (15 гв кд, 47 сп, 676 сп 15 сд; 1130 сп 336 сд), с. Дібрівне (53 гв кп, 55 гв кп, 60 отп 15 гв кд; 321 сп, 676 сп 15 сд).

     23 вересня в Городнянському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнено с. Стара Рудня (107 сп 55 сд, 60 отп 15 гв кд).

     24 вересня в Тупичівському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: х. Пасічний (415 сд), х. Рудка, х. Розвинівка (415 сд) Вихвостівської с/ради, с. Звеничів (415 сд, 686 ап 415 сд), с. В. Листвен (55 гв кп, 57 гв кп, 15 гв кд, 1130 сп 336 сд, 1181 сп 356 сд), с. Тупичів (14 гв кд, 15 гв кд, 16 гв кд; 1181 сп, 1185 сп 356 сд), х. Ковалівський (356 сд), х. Софоненків (1181 сп 356 сд) Тупичівської с/ради, с. Бурівка (1183, 1185 сп 356 сд), х. Безиків (1181 сп 356 сд), х. Опитне поле Бурівської с/ради, с. Невкля (47 сп 15 сд), х. Лозовий (1181 сп 356 сд), х. Кам’янка (321 сп 15 сд; 467 сп 81 сд)  Невклянської с/ради, с. Пекурівка (321 сп, 676 сп 15 сд) х. Політрудня Пекурівської с/ради.

Братська могила в с. Смичин

Братська могила в с. Великий Листвен

Братська могила в с. Бурівка

Братська могила в с. Невкля

Повідомлення про смерть сержанта М. С. Лавренчука

(410-й стрілецький полк 81-ї дивізії)

у 163-му медсанбаті в х. Н. Кам’янка  Тупичівського р-ну

М. М. Заіюльєв                    

М. Б. Івушкін 

   24 вересня в Городнянському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: с. Півнівщина (107 сп 55 сд), с. Хрипівка (107 сп 55 сд), смт Городня (107 сп 55 сд, 60 сд), х. Горошківка (107 сп 55 сд) Гніздіщенської с/ради, х. Стовпівка Гніздіщенської с/ради (321 сп 15 сд),  с. Гніздище (107 сп 55 сд), х. Картовецький Моложавської с/ради (321 сп 15 сд), с.Моложава (111 сп 55 сд), х. Лютіж (55 сд), х. Минаївщина  (Минаїв) (55 сд), х.Черецький (321 сп 15 сд), х. Перерост Моложавської с/ради (676 сп 15 сд).

  29-й корпус ген.-м-ра   А. М. Слишкіна наступав в напрямку Дніпра: в центрі – 15-а дивізія, зліва – 55-а дивізія, зправа – 356-а дивізія (89-й стрілецький корпус).

    В Невклі знаходилось до 400 чоловік німців і було 2 танка та 1 самохідна гармата. Невклею з боєм оволодів 47-й полк, х. Черецьким – 321-й полк. При спробі перерізати  шосе Чернігів – Гомель, необхідне для відступу, відбулись жорстокі бої в р-ні д. Пилипча.     

  Книги про бойовий шлях 55-ї дивізії, що звільнила від німецько-фашистської окупації Городню, написав політробітник цієї дивізії М.Б.Івушкін: „За все у відповіді” та „Місто твоє попереду”.

  Ось, що в них розповідається.

  17 вересня 55-а дивізія зайняли Понорницю, а 20 вересня – Корюківку. 21 вересня 107-й та 228-й стрілецькі полки, переправившись по мосту, захопленому 55-им кавполком, увірвались в напівзруйноване місто Щорс (Сновськ), яке було важливим опорним пунктом німецької 7-ї  піхотної дивізії. Лінія оборони із окопів з ходами сполучення,  кулеметними гніздами та дзотами, проходила вздовж залізниці Щорс–Гомель. Одна з вулиць м. Сновська  з того часу називається вулицею 55-ї стрілецької дивізії.

                          В. Ф. Смєкалін                    

В. О. Миц 

  22 вересня 107-й стрілецький полк майора Смекаліна  оволодів д.Петрівка (раніше у складі Городнянського р-ну). Поблизу Петрівки 107-й полк контратакували 8 танків та приблизно рота піхотинців.

   Бій майже наодинці  виграв мол. с-нт  Микола Миколайович Васильєв, курносий юнак з Свердловська, якого всі звали – Колька.   З протитанковою рушницею він поповз назустріч танкам,  підпустив їх на близьку відстань до своєї позиції в чагарнику  та підбив 2 танка, а потім  двома пострілами підбив  танк типа „Тигр”. Навколо свистіли кулі та вибухали снаряди, але Васильєв (1923–18.11.1943) стріляв так, ніби знаходився на полігоні. Після чергового пострілу вибухнула  машина з боєприпасами, тоді гітлерівці не витримали і кинулись тікати.  

  Вранці 24 вересня передові  загони 29-го корпусу, оволодівши вночі Півнівщиною та Хрипівкою, вийшли на південну та північно-східну окраїни Городні, яка була важливим опорним пунктом в німецькій обороні. В районі Городні та Бутівки розташувались німецькі гармати та міномети, а на сході від Городні знаходились 6 танків та 7 самохідних гармат.

  Комдив Микола Миколайович Заіюльєв наказав відмовитись від лобової атаки ворожих укріплень. 107-й полк (командир м-р В.Ф.Смєкалін), діючи у взаємодії з 60-ою дивізією (командир Олександр Вікторович Богоявленський) 65-ї армії, обійшов Городню з півдня. Гармати ст. л-нта Володимира Івановича Байзана з відстані прямої наводки відкрили вогонь по розгубленим німцям.

 

24 вересня 55-а дивізія у взаємодії з 60-ою дивізієй звільнила Городню від німецько-фашистської окупації та вийшла західніше х.Альошинського, оволоділа х.Зеленим та частиною Солонівки.

 З Городні вдалось втекти тільки тим, хто встиг скористатись машинами.      

Наприкінці дня 55-а дивізія вийшла на рубіж: Лютіж– Полтавський–Моложава–Черецький, а сусідня 15-а дивізія – на рубіж: Невкля–Безиків.

Братська могила в с. Андріївка

Братська могила в с. Травневе (х. Смяч-Луб’янка)

Могила рядового Ф. Ф. Кіси, с. Диханівка

Могила сержанта М. Т. Калайкіна, с. Світанок

       І. І. Іванов та І. О. Кузовков

Ім’ям командира 107-го стрілецького полку Смєкаліна названа одна з вулиць Городні.  Його майстерність в організації взаємодії піхоти, артилерії і танків проявилась ще на Курській дузі. Майор В. Ф. Смєкалін, повний та широкий в плечах,  запам’ятася уважним та лагідним поглядом, він не втрачав розсудливості  і спокою навіть в самі напружені хвилини бою.

    В наступному бою 107-го полку за д. Олександрівку (Ріпкінський р-н), під час контратакував танками та самохідними гарматами –  загинув комбат 107-го  полку Григорій Якович Щербаков.   

     В бою за д. Олешня загинув заст. комбата  політробітник к-н В’ячеслав Олександрович Миц. Він запам’ятався  словами, якими піднімав бійців в атаку:

   – За мною, орли! За Батьківщину вперед!

   26 вересня 55-а дивізія вийшла до Дніпра, але захопити плацдарм на правому березі на вдалось. Тоді на позиції 55-ї дивізії таємно було передислоковано 2 корпуси 65-ї армії: 18-й (60-а, 69-а, 149-а, 246-а дивізії) та 27-й (37-а гв. та 193-а дивізії, 115-а бригада). В межиріччі Сожу та Дніпра залишився 19-й корпус.

  27-й стрілецький корпус (командир Пилип Михайлович Черкоманов) та 18-й стрілецький корпус (командир Іван Іванович Іванов) форсували Снов 21–22 вересня в районі населених пунктів:  193-а (685-й полк) та 246-а дивізії – Нові Боровичі, 69-а дивізія – Старі Боровичі, 60-а дивізія – Носівка; потім Снов форсували: 37-а гв. дивізія – в районі х. Піщанка, 149-а дивізія – с. Жовідь.

   Спроби знищити ці плацдарми артилерійсько-мінометним вогнем і контратаками піхотними групами чисельністю до роти з танками та самохідними гарматами виявились невдалими.  

П. М. Черкоманов              

А. Г. Фроленков 

Подальший наступ здійснювався в таких напрямках: 193-а Червонопрапорна дивізія (командир ген.-м-р Андрій Григорович Фроленков) – Мощенка, Деревини; 37-а гв. дивізія – Хрінівка, Сеньківка, Берилівка; 246-а дивізія – Жовідь, Автуничі; 149-а дивізія (командир п-к Орлов) – Жовідь, Гасичівка; 69-а Севська Червонопрапорна дивізія (командир ген.-м-р  О. І. Кузовков) – Здрягівка, Солонівка; 60-а дивізія  (командир О. В. Богоявленський) – Камка, Хотуничі, Городня.

  Відступаючих німців прикривали групи автоматників та артилерія. Дороги та підступи до населених пунктів були заміновані. Групи прикриття знищували мости, використовували для оборони кожний вигідний рубіж. Цими рубіжами часто ставали населені пункти та річки. Контратакували групи, чисельність яких була від роти до 2-х батальонів піхоти, які супроводжували по 4–5 танків.

  Наприкінці 24 вересня 18-й корпус,  наступаючи на с. Мощенка та с. Хоробичі, вів бої: за с.  Мощенка (149-а дивізія), с. Солонівка (69-а дивізія), с. Кузничі (60-а дивізія). Завдання 246-ї дивізії – наступати на Автуничі, оточити Мощенку та знищити противника.   

      25 вересня 27-й корпус від німецько-фашистської окупації звільнив Хрінівку (109-й гв. полк 37-ї гв. дивізії), а наприкінці дня вів бій на північному сході від с. Кусії; 18-й корпус звільнив Мощенку (193-а дивізія), а наприкінці дня вів бої на таких рубежах: х. Рубіж–х. Займище (246-а дивізія), с. Лемешівка (149-а дивізія), с. Андріївка–с. Хоробичі (69-а дивізія), с. Дроздовиця–с. Диханівка (60-а дивізія); 354-а дивізія 19-го корпусу (командир ген. Д.І.Самарський) звільнила Клюси та рухалась в напрямку Сеньківки.  

  Наприкінці дня дивізії 18-го корпусу знаходились: Хоробичі–Мальча (246-а дивізія),  Лемешівка–Кримок (149-а дивізія), Хоробичі (69-а дивізія),  Дроздовиця–Будище (60-а дивізія ).

  26 вересня 18-й  корпус від німецько-фашистської окупації звільнив: с. Хоробичі, с. Перепис та с. Ваганичі. Наприкінці дня дивізії корпусу вийшли на рубежі: с. Карпівка– с. Ільмівка (149-а дивізія, яка вела бій за с. Глибоцьке) с.Володимирівка–с. Вербівка (69-а дивізія, яка вела бій за Добрий) с. Олександрівка–с.Олешня–Глібів хутір–с. Папірня (60-а дивізія 

І. А. Бахметьєв             

І. З. Кулішов     

      В другому ешелоні 115-а окрема стрілецька бригада (командир п-к Банковський) здійснила марш в Сеньківку, 246-а дивізія за 69-ою дивізією рухалась через: с. Ваганичі, х. Воздвиженський, с. Карпівка. 106 дивізія (армійський резерв) здійснила марш в с. Деревини.

      65-а армія продовжувала  переслідування противника, відступаючого на західний беріг р. Сож в напрямку Гомеля.  

      23 вересня в Городнянському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: 

с. Горськ (109 гв сп 37 гв сд), с. Камка (120 сп 69 сд, 60 сд), с. Хотуничі (60 сд), х. Крестоповщина (60 сд) Хотуницької с/ради, с. Здрягівка (120 сп 69 сд).

      Далі бойовий шлях 120-го полку (командир І. А. Бахметьєв)  пройшов через: с. Бутівка, с. Солонівка, с. Андріївка, с. Кузничі, с. Хоробичі, с. Володимирівка. Під час форсування Дніпра, комбат  2-го батальону к-н І. З. Кулішов командував штурмовою групою, захопившою один з плацдармів на Правому березі.

     В другому ешелоні 115-а окрема стрілецька бригада (командир п-к Банковський) здійснила марш в Сеньківку, 246-а дивізія за 69-ою дивізією рухалась через: с. Ваганичі, х. Воздвиженський, с. Карпівка. 106 дивізія (армійський резерв) здійснила марш в с. Деревини.

   65-а армія продовжувала  переслідування противника, відступаючого на західний беріг р. Сож в напрямку Гомеля. 

   23 вересня в Городнянському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: с. Горськ (109 гв сп 37 гв сд), с. Камка (120 сп 69 сд, 60 сд), с. Хотуничі (60 сд), х. Крестоповщина (60 сд) Хотуницької с/ради, с. Здрягівка (120 сп 69 сд).

   Далі бойовий шлях 120-го полку (командир І. А. Бахметьєв)  пройшов через: с. Бутівка, с. Солонівка, с. Андріївка, с. Кузничі, с. Хоробичі, с. Володимирівка. Під час форсування Дніпра, комбат  2-го батальону к-н І. З. Кулішов командував штурмовою групою, захопившою один з плацдармів на Правому березі.

   24 вересня в Городнянському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: с. Жовідь (568 сп, 479 сп 149 сд; 246 сд), х. Піщанка Жоведської с/ради (118 гв сп 37 гв сд, 744 сп  149 сд), х. Гасичівка (149 сд) Мощенської с/ради, с. Жабчичі (908 сп, 914 сп 246 сд), х. Жабчицька слобода Здрягівської с/ради (69 сд), с. Бутівка (120 сп, 303 сп  69 сд), зал. ст. Городня (60 сд), смт Городня (107 сп 55 сд, 60 сд), В. Городня, х. Журавок, х. Павло-Іванівський та х. Альошинський Городнянської с/ради.

   25 вересня в Городнянському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: с. Клюси (354 сд),  х. Плехів (354 сд), х. Липівка (354 сд) Хрінівської с/ради, с. Хрінівка (109 гв сп 37 гв сд), х. Берилівка Сеньківської с/ради (37 гв сд), с. Сеньківка (37 гв сд), х. Сутоки Мощенської с/ради (883 сп 193 сд), с. Мощенка (149 сд; 883 сп 193 сд), с. Лемешівка (479 сп, 568 сп, 744 сп, 314 ап, 271 овптд  149 сд; 115 осбр), с. Автуничі (246 сд), х. Займище Автуницької с/ради (914 сп, 777 ап 246 сд), х. Рубіж (908 сп, 914 сп, 915 сп, 777 ап 246 сд), с. Солонівка (120 сп, 237 сп, 303 сп 69 сд; 60 сд), х. Старосілля Андріївської с/ради, с. Андріївка (120 сп 69 сд), с. Кузничі (60 сд; 120 сп, 237 сп, 303 сп  69 сд), х. Зелений Кузницької с/ради (69 сд), с. Хотівля, х. Смяч-Луб’янка Хотівлянської с/ради (1281 сп, 71 оптд 60 сд).  

  Хотуничі, Камка, Горськ, Клюси, Хрінівка, Жовідь раніше входили до складу Городнянського р-ну.

  26 вересня в Городнянському р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: с. Хоробичі (120, 237 сп, 109 оптд  69 сд), с. Деревини (115 осбр), с. Дроздовиця (1285 сп, 71 оптд  60 сд), х. Гута Кашпурівська, х. Диханів (1283 сп 60 сд) Дроздовицької с/ради, с. Диханівка (1283 сп 60 сд).

   Перепис, Ваганичі, Карпівка, Кусії, Володимирівка та  Ільмівка були раніше у складі колишнього Добрянського  р-ну.

  26 вересня в Добрянському  р-ні від німецько-фашистської окупації звільнені: с. Кусії  (883 сп, 384 ап  193 сд), с. Перепис (915 сп 246 сд; 479 сп 149 сд, 69 сд),  с. Карпівка (149 сд), х. Мости Карпівської с/ради, х. Воздвиженський  Ільмовської с/ради (479 сп 149 сд), с. Ільмівка (149 сд), с. Ваганичі (69 сд), с. Володимирівка (120 сп, 237 сп 69 сд), х. Барабанів Ваганицької с/ради (149 сд), с. Будище (60 сд).

   Медсанбати 65-ї армії зупинялись: с. Полісся (265 омсб 246 сд), с. Бутівка,  с. Кузничі, с. Лемешівка (226 омсб 149 сд).

  Описання звільнення Городнянського краю в Журналах бойоих дій (ЖБД) та звітах різних військових частин інколи відрізняється і тому ще потребує уточнень. В хронології звільнення в дужках записані ті військові частини, про які є записи в різних ЖБД та звітах про звільнення ними населених пунктів.

  

КД –  кавалерійська дивізія

КП – кавалерійський полк

ОТП – окремий танковий полк

СД – стрілецька дивізія

СП – стрілецький полк

ОСБР –  окрема стрілецька бригада

АМП – артилерійсько-мінометний полк

ВПАП – винищувально-протитанковий артилерійський полк

ОПТД – окремий винищувальний протитанковий дивізіон

МСБ медико-санітарний батальон

ОМСБ – окремий медико-санітарний батальон


      

КД –  кавалерійська дивізія

КП – кавалерійський полк

ОТП – окремий танковий полк

СД – стрілецька дивізія

СП – стрілецький полк

ОСБР –  окрема стрілецька бригада

АМП – артилерійсько-мінометний полк

ВПАП – винищувально-протитанковий артилерійський полк

ОПТД – окремий винищувальний протитанковий дивізіон

МСБ – медико-санітарний батальон

ОМСБ – окремий медико-санітарний батальон

41.1943_Ч.2.pdf