ПРОЛОГ

Немало людей цікавить доля Городні та сіл нашого краю, коли вони виникли та як розбудовувались?

Багато населених пунктів Городнянського краю має древнє походження. Так, в „Історико-статистичному описанні Чернігівської єпархії”, створеному за часів Св. Філарета – „незабутнього вченого богослова та історика нашого”, архієпископа Чернігівського у 1859–1866 роках, зазначено : Городня – „поселення дуже древнє, дотатарське”.

Діяльність Св. Філарета виявилась також у створенні праць: „Догматичне богослов’я”, „Історія Руської Церкви”, „Житія Святих, шанованих Православною Церквою”, „Огляд Руської духовної літератури з 1862 по 1863 рік та „Історико-статистичного описання Харківської єпархії”.

Описання Городнянського краю у XVIII ст. та його історію виклав А.Ф.Шафонський в „Чернігівського намісництва топографічному описанні” (1786 р.), написаного за вказівкою графа П.О.Рум’янцева-Задунайського, а у 1852 р. в „Чернігівських губернських відомостях” з’явилась публікація чернігівського історика О.І.Ханенка – вони також встановили, що Городня існувала ще в першій половині XVII століття.

Багато даних дійсний статський радник Шафонський запозичив із „Описання Чернігівського намісництва” за 1781 рік – Д. Р. Пащенка. У 1779–1782 роках колезький асесор Пащенко працював в складі комісії, створеної для описання Лівобережної України. Обидва пройшли великий і відповідальний життєвих шлях на багатьох урядових посадах. Шафонський, військовий лікар, у 1781 р. був призначений генеральним суддею, а канцелярист Пащенко займав посаду підкоморія Городницького повіту (за тодішнім правописом так називався Городнянський повіт) .

Історик О. І. Ханенко – нащадок М. С. Ханенка, одного з гетьманів Правобережної України. На той час він був керуючим державним майном Чернігівської губернії.

____________

підкоморій – суддя

Висновок про дотатарське походження Городні повторюється також в іншій праці – історичній довідці „З приводу століття м. Городні, як повітового міста”, підготовленій і прочитаній на святкуванні у 1882 р., а пізніше й опублікованій в „Чернігівських губернських відомостях” та в журналі „Київська Старовина”. Підставою для такого висновку були згадки про городище, про яке вперше повідомляеться в „Описанні” (1786р.) Шафонського.

Та де саме в Городні це городище?

Та де саме в Городні це городище?

Фортеці розташовувались в зручній для оборони місцевості. У найбільш сприятливих випадках це були місця впадіння або поворотів течій річок – тоді рів перед фортецею з напольної сторони заповнювавсь водою. Також фортеці розташовували серед боліт, які захищали їх з різних сторін. Більшість городищ знаходиться по берегах річок.


За місцевостями, де колись були фортеці, до нашого часу залишаються назви: городище, городець або городок – тут бувають залишки ровів, земляних насипів та валів, на яких колись були встановлені дерев’яні стіни або частокіл. Біля фортеці місцеві жителі розбудовували посад (поділ) для проживання.

З „Описання” Шафонського (1786 р.) відомо, що в Городні городищем називалось узвишшя на лівому березі річки Городні. Річка, котра протікає через місто, колись називалась – Городня, в цю річку зливаються – Чибриж та Брутівка, які витікають із боліт, що на півночі та на заході від міста.

„Карта Чернігівської губернії з розподілом повітів і розташуванням навколо оної повітових міст планів…“, виконана близько 1784 р., – дозволяє встановити, що фортеця на лівому березі річки Городні була біля моста – там, де зараз знаходяться музична школа та сусідні будівлі. Міст і в наш час знаходиться приблизно в тому ж місці, де і в старину.

Впоперек діаметр цього городища був 45 саженів. Городища, древніх міст: Чернігів, Новгород-Сіверський та Сновськ (древнє місто сіверян, на місці якого знаходиться Седнів), за данними археолога Д.Я.Самоквасова та історика М.І.Костомарова, мали вали довжиною від 300 до 1000 аршинів.

Відоме припущення, що свою назву Городня отримала завдяки тому, що тут була давньоруська фортеця. Село Городня в Ічнянському р-ні теж знаходиться біля городища. Але городнями називались великі фортеці, у яких були двійні дерев’яні стіни, всередині заповнені землею, зроблені із окремих зрубів.

В роки польського панування Городнею була названа нова слобода – дозвіл на „осадження” (заселення) якої перші слобожани отримали від шляхтича Криштофа Фаща. За данними „Енциклопедії Брокгауза і Ефрона”, Городня спочатку називалась Хвоща.

М. М. Домонтович – нащадок старовинного козацького роду, підполковник генштабу, вважав, що, коли на початку XVII ст. перші жителі Городні поруч зі своїми хатами почали: „городити городи” – таким чином і виникла назва Городня.

Можливо, що Городнею нову слободу назвали, бо поселення з такою назвою було тут і раніше та не забулось, адже відомо, що в Казанський похід Івана Грозного (1552 р.) відправились: „боярские дѣти Городни и Мощинцы” (боярськими дітьми називали – „служилих людей”).

Чернігівський історик О. М. Бондар вважає, що свою назву Городня отримала, коли місцеві жителі загородили річку, щоб на греблі встановити водяний млин. Таке припущення було висловлено колись і в Городні, але поки що не вдалось встановити, чия це була думка.

О. М. Бондар також вважає, що в часи Гетьманщини у Городні була відновлена давньоруська фортеця – під час шведської війни тут святкував день свого тезоіменитства Петро I. За переказами, в фортеці на цьому городищі, яке зрили у другій половині XVIII ст. при встановлюванні судових місць, знаходились гармати, подаровані Петром І, а у 1888 р. встановлені в Городні, як пам’ятник.

Археологи і знайшли багато древніх поселень, більшість населених пунктів Городнянського краю також була заснована або відновлена у XVII та XVIII століттях.

_________

1 сажень – 2,1336 м

1 аршин – 71,12 см

1 верста – 1,0668 км


Городище в м. Городні – узвишшя на лівому березі річки Чибриж, що колись називалась річка Городня,

в яку зливаються р. Чибриж та р. Брутівка,

витікаючі з боліт на півночі та на заході від міста.



Городище в м. Городні – узвишшя на березі річки Чибриж.

Музична школа – будівля, побудована на поч. 50-х років

на колишньому городищі.



На городищі, яке зрили у другій половині XVIII ст., знаходились гармати, за переказами, подаровані Петром І та встановлені у 1888 р. в Городні, як пам’ятник.

Але чи так це було насправді?

Це питання буде розглянуто пізнше.


Додати нові відомості та продовжити цю книгу можна, написавши на адресу: rudnya@rambler.ru

Тел. (066) 253-56-36