ГЛАВА ТРИДЦЯТЬ ПЕРША

ВЕРЕСЕНЬ  1943-го

           В ході Чернігівсько-Прип’ятської операції Центральному фронту необхідно було роз’єднати групи німецьких армій –  „Південь” та „Центр”,  що не вдавалось зробити з 1941 р.  після загибелі 5-ї армії.  Війська Центрального фронту після битви на Курській дузі запізнились з перегрупуванням, знаходячись на відстані 60–200 км  від позицій, які необхідно було зайняти перед подальшим наступом. За цей час німецька розвідка виявила напрямок головного наступу, після чого тут зосередились 10 гітлерівських дивізій противника, в т. ч. 4 танкових. Доповіши про це Сталіну по телефону та вислухавши його відповідь, командуючий фронтом  Рокосовський витер холодний піт з чола, довго не вставав з стільця і мовчав.

      26 серпня 1943 р. о 6.00. ранку, не зважаючи на всі складнощі, наступ Центрального фронту почався. На плацдарм за р. Сев переправились танки 2-ї гв. танкової армії (командуючий С. І. Богданов), в якій було до 600 танків. Літаки тільки за першу добу здійснили 1200 вильотів. 

    27 серпня наступаючі війська зайняли м. Севськ, але втрати були великими. На головному напрямку ударні частини  65-ї армії (командуючий П.І.Батов) за 6 діб безперервних боїв заглибились в німецьку оборону не на 30 км, як планувалось, а тільки на 3–5 км.  На правому фланзі Центрального фронту не вдався наступ 48-ї армії та сусіднього Брянського фронту.

   Несподівано успішним став наступ 60-ї армії (командуючий ген.-л-нт І.Д.Черняхівський), яка зайняла м. Глухів. Виявилось, що на півдні знаходилось  не більше однієї німецькоъ дивізії.

       Наступ на конотопсько-бахмацькому напрямку здійснив резервний 9-й танковий корпус, а 7-й гв. мех. корпус (командир ген.-л-нт танкових військ І.П.Корчагін) перерізав залізницю Бахмач–Ніжин на  півночі та півдні. 6 вересня була зайнята станція Конотоп,  9 вересня – станція Бахмач.

   Успіх наступу вздовж залізниці давав можливість швидкого перегрупування військ, техніки, боєприпасів, пального та інших вантажів, але на підступах до важливої залізничної станції Ніжин, через яку сполучаються: Київ, Чернігів, Бахмач та Прилуки – виявились ворожі танкові засади, ротні опорні пункти з протитанковими засобами та кулеметні гнізда. 

      До Ніжина, за яким відкривалась дорога на Київ, німці перекинули танкову та піхотну дивізії з Новгород-Сіверського, але 15 вересня вони втратили Ніжин, а 16 вересня – Новгород-Сіверський. 

     Швидкість наступу була такою, що Центральний фронт опинився на 100–120 км попереду Воронезького. А коли 60-а армія увірвалась у Прилуки, що було завданням Воронезького фронту, який тільки наближався до Ромнів та Лохвиці, К. К. Рокосовському висловлювалось незадоволення.