Тема: ПРОЦЕС ВИНИКНЕННЯ ФОЛЬКЛОРУ, ЙОГО БАГАТСТВО І РОЗМАЇТТЯ (повторення). ВИДИ РОДИННО-ПОБУТОВИХ ПІСЕНЬ (про кохання, про сімейне життя). КУЛЬТ РОМАНТИЗОВАНИХ ПОЧУТТІВ, СЕНТИМЕНТАЛЬНИЙ ПАФОС, ТРАДИЦІЙНА СИМВОЛІКА.
«МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ».
1.Мотивація навчальної діяльності.
─ Разом із легендами, міфами і казками УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ є неперевершеними взірцями народної творчості. Пісня супроводжує людину усюди, будь-якої пори року, під час праці й відпочинку, у випробуваннях і здобутках, поразках і перемогах. У нашій країні народні пісні стали чи не найпопулярнішим жанром ФОЛЬКЛОРУ.
2.Актуалізація знань.
•Пригадай вивчене:
⃰⃰ Чому важливий цей вид народної творчості?
*Які групу пісень уже вивчали?
⃰ Що тобі вже відомо про народні пісні? Як вони виникли?
3.Опрацювання матеріалу уроку.
УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ, або ФОЛЬКЛОР(з англ. folk-lore – народне слово, народна мудрість) – різножанрові твори, що виникли в сиву давнину й передавалися з уст в уста.
─ Ознаки народних творів: усна форма творення й побутування, традиційність, колективність, варіантність, анонімність.
─У фольклорі відображено національний характер, світогляд і менталітет, працю, побут і мрії українців.
РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ – це ліричні різножанрові поетично-музичні твори, що виникли в сиву давнину й передавалися з уст в уста, у яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов’язані з її особистим життям, подіями в сім’ї, родинними стосунками.
художні засоби: епітети (пісня люба, мила; очі дівочі, темні, ясні), порівняння (темні, як нічка; ясні, як день), повтори («Пісня та мила, пісня та люба – Все про кохання, все про любов»), риторичні звертання й питання («Ви ж мені, очі, вік вкоротили, Де ж ви навчились зводить людей?»); метафори (серденько мре, очі вкоротили вік, очі навчились зводить людей);
народні символи: місяць – хлопець, козак; зоря – дівчина-красуня; човен – життєва дорога.
4.Підсумок.
*Що нового дізнались на уроці?
*Що найбільше вразило або здивувало?
04.09.2025 р.
Тема:РОЛЬ І МІСЦЕ ЛІТЕРАТУРИ В ЖИТТІ НАЦІЇ. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ. ТВОРЧА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ МИТЦЯ.
1.Мотивація навчальної діяльності.
─ ЛІТЕРАТУРА відіграє ключову роль у житті нації, виступаючи як літопис історії, духовний фундамент та джерело національної свідомості, що формує ідентичність, передає традиції, об'єднує покоління та виховує патріотизм.
Література фіксує історію, боротьбу, радощі та розчарування народу, через літературні твори українці пізнають минуле, традиції та прагнення, що сприяє формуванню національної ідентичності.
2.Актуалізація знань.
⃰ Що тобі відомо про художню літературу як вид мистецтва?
⃰⃰ Як за допомогою художніх творів розвивається і виховується людина?
⃰⃰ Яким чином твори літератури пов’язані з національним вихованням українців?
⃰ Як сучасна література впливає на формування морально-естетичних, ідейно-світоглядних і громадських позицій людини?
3.Опрацювання матеріалу уроку.
Слово «література» походить від латинського litera – буква. Пряме значення цього слова те, що написане буквами. Пізніше воно набрало трохи іншого змісту: ЛІТЕРАТУРА — це те, що створене письменниками й записане на папері.
До художньої літератури належать різні твори (оповідання, повісті, п’єси, вірші тощо), у яких розповідається про життя, працю, боротьбу людей, їх почуття, внутрішній світ, описується природа.
Розвиток української літератури.
Література існувала завжди відколи була заснована мова. Історико-літературний процес поділяється на:
• давню літературу (ХІ–ХV ст.);
• стару літературу (ХVІ–ХVІІІ ст.);
• нову літературу (ХІХ — поч. ХХ ст.):
-перших десятиліть ХІХ ст.;
-40–60-х років;
-початку 70–90-х років;
-кінця ХІХ — початку ХХ ст.;
• новітню (ХХ ст.);
• сучасну (теперішній час).
МИТЕЦЬ – той, хто пише художні твори. Особа, для якої літературна діяльність є професією. Кожний письменник уважно вивчає навколишню дійсність, події, людей, стосунки між ними, різні явища природи. Все побачене й почуте він обдумує й визначає, що добре, корисне, що погане, шкідливе, а також, що важливе, характерне, що другорядне, випадкове. У своїх творах письменник зображує важливі, характерні події, явища, риси вдачі людей, змальовує словами художні образи. Проте митець не тільки зображує словами образи людей, подій, явищ, предметів, а й виражає своє ставлення до них.
ХУДОЖНІЙ ТВІР – нова естетична дійсність, що «вбирає» свій час і є носієм загальнолюдських цінностей.
•Робота з критичним матеріалом.Інформація для ознайомлення у підручнику стор.3-4.
•Теорія літератури. Запиши визначення у зошит.
Аналіз художнього твору– з’ясувати історію його написання, ідейно-тематичне спрямування, особливості жанру, композиції, сюжету, охарактеризувати образи (розрізняють аналіз прозаїчного і поетичного творів).
Контекст (від лат. сontextus – сплетення, з’єднання) – система значень та понять, яка виражає незмірно більше, ніж безпосередній сенс слів, які її складають. Контекст визначає єдність смислового змісту та мовленнєвої форми, закінченість смислового забарвлення, виражає ставлення того, хто говорить, до того, про що говориться.
Естетика – наука про чуттєве емоційне сприйняття дійсності, про діяльність, в основі якої є уявлення про красу та її результати, зокрема мистецтво.
4.Підсумок.
*Чому художню літературу вважають матір'ю всіх мистецтв?
*Чим, на твою думку, відрізняється усна народна творчість від «книжкової» літератури?
*Як гадаєш, чому кожен письменник, починаючи працювати над твором, спочатку вивчає навколишню дійсність, обмірковує побачене й почуте?