НЕБЕЗПЕКА ВЕРБУВАННЯ ДІТЕЙ: ЯК ЗАХИСТИТИ МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ ВІД МАНІПУЛЯЦІЙ

У сучасному світі інформаційних війн та гібридних конфліктів спецслужби росії активно використовують різноманітні методи для дестабілізації ситуації в Україні. Одним із небезпечних напрямків їхньої діяльності є вербування дітей та підлітків. Ця проблема набуває особливої актуальності, адже молодь, через свою вразливість і недосвідченість, стає легкою мішенню для маніпуляцій.

Російські спецслужби використовують різні способи, щоб залучити дітей до своєї діяльності:

·         Соціальні мережі та онлайн-платформи. Підлітки активно користуються інтернетом, і саме там їх можуть "випадково" знайти агенти, що діють під виглядом однолітків, активістів чи навіть ігрових партнерів.

·         Пропозиції заробітку. Дітям пропонують виконати прості завдання (наприклад, зробити фото об’єктів інфраструктури чи військових частин) за грошову винагороду.

·         Ідеологічний вплив. Через пропаганду та маніпуляцію молодь можуть переконувати, що вони виконують "патріотичну" місію або борються за "справедливість".

·         Психологічний тиск. У деяких випадках дітей залякують, шантажують або маніпулюють їхніми сімейними обставинами.

Вербування дітей несе серйозні ризики:

·         Юридична відповідальність. Неповнолітні можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за шпигунство чи інші дії, які загрожують національній безпеці.

·         Психологічна травма. Діти, втягнуті у такі ситуації, можуть отримати серйозні психологічні травми, відчувати провину або страх.

·         Загроза життю. Участь у небезпечних операціях може ставити під загрозу життя дитини.

Як запобігти вербуванню?

Рекомендації для батьків:

·         Контроль за активністю в інтернеті. Встановіть надійні засоби батьківського контролю. Регулярно перевіряйте, з ким спілкується ваша дитина в соціальних мережах.

·         Розмовляйте з дітьми. Пояснюйте їм, що таке вербування і як це може виглядати. Навчіть дитину бути обережною з незнайомцями, навіть якщо вони здаються "добрими".

·         Формуйте критичне мислення. Навчайте дітей аналізувати інформацію, яку вони отримують з інтернету чи інших джерел. Обговорюйте теми патріотизму, безпеки та важливості збереження державної таємниці.

·         Слідкуйте за поведінкою дитини. Якщо ви помітили різкі зміни в настрої, прихованість або нові знайомства, варто звернути на це увагу.

Для дітей:

·         Не спілкуватися з незнайомцями, особливо якщо вони пропонують гроші чи дивні завдання.

·         Не ділитися особистою інформацією в інтернеті.

·         Завжди повідомляти батькам про підозрілі контакти чи пропозиції.

Лише спільними зусиллями можна захистити молоде покоління від впливу ворога, зберігши їхнє майбутнє та безпеку країни.

 Вербування підлітків. Як вберегти дітей від порушення закону?

📌 На що звернути увагу:

➡️ У дитини з’явилися дорогі речі, гаджети або кошти, походження яких вона не може пояснити. 

➡️ Дитина проводить багато часу в Telegram, має нових підозрілих знайомих.

➡️ Змінилася поведінка: дитина стала замкнутою, уникає розмов, раптово зацікавилася військовою тематикою і говорить про «швидкий заробіток».

📌 Як діяти дорослим:

➡️ Формуйте довірливі стосунки з дитиною з раннього віку.

➡️ Говоріть із нею про правила безпеки в інтернеті.

➡️ Навчайте не спілкуватися з незнайомцями.

➡️ Поясніть, що «легкі гроші» можуть мати серйозні наслідки.

➡️ Підвищуйте рівень медіаграмотності та правової свідомості дітей.

➡️ Розкажіть дитині, що з будь-якою кризовою ситуацією вона може звернутися до інспектора СОБ (Служби освітньої безпеки). Присутність таких офіцерів у закладах освіти — це гарантія безпеки дітей.

❗ У разі отримання підозрілих повідомлень в соціальних мережах та месенджерах (особливо в Telegram-каналах) — негайно телефонувати 102, 112 або сповіщати кіберполіцію 👉 https://ticket.cyberpolice.gov.ua.

                                         Поради для батьків

Поговори зі мною просто: як батькам знайти спільну мову зі своєю дитиною

Своєрідний екзамен у стосунках “батьки-діти” відбувається саме у підлітковому віці. Адже тоді діти починають відстоювати особисті кордони, які важливі для кожної дорослої людини. І цей період, який неймовірно важливий для подальшого життя, батькам треба пройти разом з підлітком. Важливо не віддалитись та не стримувати цей процес своїм авторитаризмом. Адже якщо це особистісне формування не відбудеться, то є теорія, що підлітковий період людина переживе у дорослому віці, а це може мати негативні наслідки у професійному чи особистому житті.

1. Слухайте без осуду

Одна з головних потреб підлітка – бути почутим. Дайте дитині можливість висловлювати свої думки та емоції, навіть якщо вони здаються вам незрозумілими. Уникайте критики й оцінок, адже відчуття підтримки допомагає зміцнити стосунки.

2. Проводьте час разом

Навіть якщо ваш підліток здається зайнятим чи байдужим, спільні активності важливі для підтримки зв’язку. Це може бути перегляд фільму, прогулянка чи заняття спортом – головне, щоб ви були поруч і проявляли щирий інтерес до його життя.

3. Повага до особистого простору

У підлітків формується потреба в автономії. Дозвольте їм мати власний простір і приймати рішення. Якщо підліток відчуває, що його свободу поважають, він буде більш відкритим до спілкування.

4. Будьте прикладом

Ваші слова та дії повинні відповідати одне одному. Підлітки помічають будь-яку невідповідність і можуть втратити довіру. Показуйте власним прикладом, як вирішувати конфлікти, керувати емоціями та справлятися з труднощами.

5. Обговорюйте складні теми

Не бійтеся говорити на важливі теми, навіть якщо це здається незручним. Підліток має знати, що може довірити вам свої питання про стосунки, безпеку чи життєві вибори.

6. Не ігноруйте їхні інтереси

Підлітки часто захоплюються музикою, іграми чи соцмережами. Покажіть інтерес до того, чим вони живуть, задавайте запитання, дивіться разом ролики або грайте в улюблену гру. Це допоможе вам краще зрозуміти їхній світ.

7. Звертайтеся за допомогою до спеціалістів

Якщо спілкування стає надто складним, не соромтеся звернутися до психолога. Це не ознака слабкості, а бажання зберегти гармонію в сім’ї.

Найголовніше – любов і терпіння

У підлітковому віці дитині потрібна впевненість у тому, що її люблять і приймають такою, якою вона є. Навіть у моменти конфліктів нагадуйте їй про свою підтримку.

Як батькам розпізнати вербування дитини й запобігти порушенню закону?

Російські спецслужби намагаються вербувати українських дітей. Ворог використовує соціальні мережі й месенджери, щоб маніпулювати підлітками, пропонуючи їм «легкий заробіток».

Завдання можуть починатися начебто з невинних — наприклад, розклеювання листівок, — але згодом переростати в серйозні злочини.

 На що звернути увагу:

 У дитини з’явилися дорогі речі, гаджети або кошти, походження яких вона не може пояснити.

 Дитина проводить багато часу в Telegram, має нових підозрілих знайомих.

 Змінилася поведінка: дитина стала замкнутою, уникає розмов, раптово зацікавилася військовою тематикою і говорить про «швидкий заробіток».

 Як діяти дорослим:

 Формуйте довірливі стосунки з дитиною.

 Говоріть із нею про правила безпеки в інтернеті.

 Навчайте не спілкуватися з незнайомцями.

 Поясніть, що «легкі гроші» можуть мати серйозні наслідки.

 Підвищуйте рівень медіаграмотності та правової свідомості дітей.

 У разі отримання підозрілих повідомлень в соціальних мережах та месенджерах (особливо в Telegram-каналах) — негайно телефонувати 102, 112 або сповіщати кіберполіцію https://ticket.cyberpolice.gov.ua.

Психологічна підтримка для дитини

Війна — це стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, але й для дітей. Відчуття небезпеки, тривоги, переривання звичних рутин, постійні зміни та рух — усе це може злякати дитину, викликати нерозуміння і дискомфорт. Основне, що потрібно пам’ятати — якщо батьки поруч і здорові, вони можуть надати дитині психологічну підтримку.

Поради щодо психологічної підтримки для дитини.

 Обіймайте, пояснюйте, відволікайте — це основні способи підтримати дитину. Пам’ятайте головне правило: спокійні батьки — спокійні діти.

●   Не забувайте піклуватися про себе: сон, їжа та спілкування важливі.  .

● Якщо ви плачете разом із дитиною, не треба казати, що мамі чи тату щось потрапило в око. Вам потрібно пояснювати свою поведінку відповідно віку дитини. Скажіть: «Мені сумно, я засмучена. Мамі треба зараз трохи посумувати. Якщо хочеш, обійми мене. Якщо ні, іди пограй». Дитині необхідно розуміти, що в мама і тата бувають різні емоції, і це нормально.  

5 корисних порад: як допомогти дітям почуватися більш захищеними у надзвичайній ситуації:

●       Продовжуйте огортати дитину любов’ю  і доглядом.  

●       Діти молодшого віку відчувають захист і батьківську любов через тактильний контакт, коли їх ніжно обіймають, читають разом або допомагають заснути.

●       Якомога більше зберігайте щоденну рутину.

●       Якщо ваша дитина не слухає, пам’ятайте, що таким чином вона намагається висловити ті почуття, що неспроможна висловити, і спробуйте контролювати своє роздратування.

●       Також не забувайте піклуватися про власне фізичне та психічне здоров’я. Ви не можете допомогти своїм дітям, якщо самі почуваєтеся погано.

Поради батькам

У стані стресу дуже складно звертати увагу на потреби дитини, тож намагайтеся підтримувати якомога кращий баланс для її підтримки. Ось декілька порад батькам:

●       Думайте про майбутнє, а не минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте з важливими людьми, що ви зробите першим після настання миру. Такі міркування і розмови надихають і стабілізують.  

●       Позбавтеся почуття вини. Не звинувачуйте себе в тому, що сталося або що ви зробили щось не так. Ви зробили все, що в той час могли. Крапка.  

●       Пробуйте їсти і спати. Якщо їжа доступна, їжте як завжди, а не просто пробуйте нагодувати дитину. Пробуйте спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан — гарантія безпеки вашої дитини.

●       Попросіть допомогу. Якщо вам потрібна допомога або підтримка, попросить її. Просити допомогу не соромно.

●       Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся з важливими для вас людьми, говоріть про свої емоції та досвід. Зателефонуйте родині. Просте «Як ти?» може надихнути і вас, і того, кому ви телефонуєте.

Як батьки можуть підтримати дитину?

1.Складіть із дитиною план дій. Опишіть кілька шляхів до укриття; визначте разом з дитиною послідовність її дій. Говоріть короткими і зрозумілими фразами.

Намалюйте карту укриття, покажіть у ньому потрібні місця, поясніть, що це і де знаходиться, як працює, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть родичі, якщо є (малюйте і пишіть – діти сприймають краще візуально).

2. Спостерігайте за емоційним станом дитини і реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, стежте за її емоційною реакцією та рівнем активності. Важливо, щоб дитина говорила, запитувала, показувала свій емоційний стан.

Якщо дитина впала у стан ступору, важливо повернути її до словесної реакції і активності. Поставте три запитання і дочекайтесь відповідей. Це може бути:

1). «Тебе звати Наталя, вірно»?

2). «Ти зараз стоїш, так?»

3). «На тобі червона блуза, так?»

Ви також можете помасажувати дитині кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру або дати завдання щось зробити (принести, подати або ще щось), а також дати води, чаю, поїсти та обійняти.

Реагуйте на потреби дитини, по можливості задовольняйте їх – це поверне дитині відчуття безпеки.

3. Говоріть і показуйте свої емоції. Якщо ваша дитина стурбована або злиться через те, що відбувається навколо неї, слова «не хвилюйся» або «не треба злитись» не заспокоять дитину.

Скажіть: «Я бачу / я розумію, що ти боїшся / злий». Дитина зрозуміє, що не покинута наодинці зі своїми переживаннями.

Заради підтримки ви не маєте давати обіцянки, які від вас не залежать: «все буде добре», «нічого не станеться», краще скажіть: «що б не сталось, головне, що ми є один в одного».

Якщо діти грають або малюють «війну» - не забороняйте. Емоції треба програти, проволати, озвучити, витягти. Це допоможе дітям впоратися з емоціями і зменшить тривожність і стрес.

4. Обіймайте малюка. Тілесний контакт допоможе дитині зменшити стрес і заспокоїтися. Навчіть дитину заспокоюватися за допомогою однієї з вправ:

– «Обійми метелика» – дитина обіймає плечі обома руками і може поплескати себе по плечах.

– «Кокон» – правою рукою дитина обіймає ліве плече, а лівою рукою - живіт.

Важливо стежити за тим, як дитина дихає і чи не затримує дихання. Допомогти вийти зі ступору та зменшити стрес – це відновити стабільне дихання. Можна спробувати таку вправу: вдих через ніс і повільний видих через рот, можна зі звуками «А», «О», кілька разів вдихнути животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможуть зменшити вплив того, що відбувається, та стресу на тіло.

5. Дотримуйтесь розпорядку, наскільки це можливо. У часи невизначеності важливо відтворити послідовність подій протягом дня – це дасть відчуття контролю над власним життям. Описуйте день із ранку до вечора, згинаючи пальці, промовляючи і відтворюючи послідовність подій протягом дня.

6. Піклуйтесь про себе. Ви краще допоможете своїй дитині, якщо будете піклуватися про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, і копіює вашу поведінку. Тому важливо, щоб дитина розуміла, що ви спокійні і маєте план дій. Якщо ви стурбовані або засмучені, приділіть час собі; якщо можливо, поговоріть з друзями та родиною. Важливо чути голос інших – це дасть відчуття зв’язку з іншими і зі світом.

Щоб дізнатися більше про те, як Ви можете підтримати свою дитину, перегляньте ці ресурси:

https://www.unicef.org/romania/ro/documents/cum-s%C4%83-v%C4%83-sprijini%C8%9Bi-copilul-%C3%AEn-situa%C8%9Bii-de-conflict-%C8%99i-criz%C4%83

https://www.unicef.org/romania/ro/documents/simptomele-traumei-psihologice-la-copii

https://www.unicef.org/romania/ro/documents/cum-s%C4%83-%C8%9Bi-sus%C8%9Bii-copilul-%C3%AEn-situa%C8%9Bii-de-criz%C4%83

Ура !!!  ЗИМОВІ КАНІКУЛИ !!!!

Любі діти, незабаром розпочнуться  зимові канікули і з’являється багато часу, який треба провести цікаво й продуктивно.

“Дітям та дорослим зараз потрібні свята, дозвіл на задоволення та радість. Радість – це енергія, яку зараз так важливо десь брати та накопичувати”, – переконана сімейна й дитяча психологиня Світлана Ройз.

Саме тому  вашій увазі корисні поради від психологів та перелік цікавих ресурсів, які допоможуть провести канікули насичено.

Зараз нормально, коли на генерацію ідей для дозвілля не вистачає сил. Також нормальною є і швидка втома навіть від того, що може приносити задоволення.

“І в дорослих, і в дітей можуть бути складнощі з можливістю швидко перемикатися між активностями, перелаштовуватися до змінних умов. І, на жаль, ще частіше ми можемо чути від дітей: мені сумно”, – розповіла психологиня.

У таких випадках вона радить пам’ятати про кілька правил:

·        рутина дає нам відчуття безпеки та може приносити позитивні емоції. Тож навіть під час канікул і свят нам потрібна прогнозованість, такий собі “святковий режим”;

·        святкові дні потрібно планувати так, щоб у дитини була можливість особистого часу (на свої ігри, спілкування, особистий простір) та часу родинного (спільні заняття та розваги);

·        в активностях потрібно підтримувати баланс між такими складниками: тіло (фізична активність, їжа) – розум (читання, “розумні відео / фільми) – контакти (родинне спілкування, розваги та ігри з друзями тощо) – творчість (будь-яке хобі).

Щоб залучити в роботу всі канали сприйняття можна щоденно в кожній дії звертати увагу на:

·        зір (яку красу ми бачимо та створюємо);

·        слух (музика, звуки, тиша);

·        аромат (кориця, кава, мандарини);

·        тактильні відчуття (обійми, температура, м’якість, різний характер поверхонь);

·        рухи;

·        смак.

Для того, щоб знімати тілесну напругу та відчувати близькість, можна:

·        починати й завершувати день грою “Обійманці”. Спеціальні ігрові картки не лише допоможуть малечі впоратися зі страхом і тривогою, а й поглиблять зв’язок між батьками та дітьми. Гру розробили дитяча психологиня Світлана Ройз та ГО “Смарт освіта”.

·        використовувати тілесні практики із карток сили, де зображено тварин. Цей метод допоможе дитині відчути свою силу та відчувати менше стресу. Завантажити картки можна за посиланням.

·        якщо ж потрібно швидко заспокоїтись, можна використовувати дихальні картки. Їх можна завантажити тут.

“Зараз ми, дорослі, стаємо для дітей провідниками в спокій, стійкість і радість. Тому ми можемо присвятити кожен день чомусь особливому – зробити “свято” на кожен день”, – наголосила Світлана Ройз.

СВЯТО КОЖЕН ДЕНЬ: КАЛЕНДАР НА СІЧЕНЬ

Зі свого “Ресурсного календаря свят” на кожен день січня Світлана Ройз пропонує такі активності:

1. День кучугур із ковдр;

2. День року, що несподівано з’явився;

3. День слідів на снігу;

4. День пухнастих снів;

5. День помаранчевих соків;

6. День жартів та сміхів;

7. День м’ятного чаю;

8. День снів про літо;

9. День теплих шарфів;

10. День пледів та ковдр;

11. День тихої музики;

12. День малювання поглядами на склі;

13. День спогадів поезій;

14. День усмішки випадковим перехожим;

15. День ховання сніговиків у холодильник;

16. День пускання мильних бульбашок на морозі;

17. День запалювання свічок;

18. День дзвінків друзям;

19. День імбирних пряників;

20. День слова “дякую”;

21. День стрибків на одній нозі;

22. День сюрпризів (собі);

23. День музичних скриньок;

24. День випадкових не випадковостей;

25. День фотографування неба;

26. День чухання за вушком;

27. День гри в класики;

28. День мрії про відпустку;

29. День сопіння та крехтіння;

30. День солінь;

31. День яскравих шкарпеток.

Також психологиня рекомендує створити для себе список ідей, які можна закреслювати, як під час проходження “святкового квесту”:

·        зробити зимову святкову підбірку музики, зимових мультфільмів та фільмів, і, якщо є світло, разом слухати та дивитися;

·        читати щодня одну зимову історію;

·        допомогти літнім чи одиноким сусідам;

·        у сніжні дні грати в шукачів слідів та вивчати сліди кішок, собак, птахів тощо;

·        йти один за одним, потрапляючи точно в слід;

·        пускати мильні бульбашки (за температури -7 вони не лопаються);

·        викладати на снігу візерунки (з камінчиків, ягід, різних скарбів);

·        малювати кроками – протоптувати слідами літери, серця тощо;

·        організувати пікнік, можна взяти із собою термос, щось смачненьке та влаштувати снігове чаювання;

·        робити снігових ангелів, сніговиків, грати в сніжки;

·        залити воду в повітряну кульку, додати фарби, винести на мороз. Коли вода замерзне, акуратно зняти кульку та отримати різнобарвні крижані кулі;

·        заморозити різнокольорову воду в склянках, розрізати склянки й зробити з крижаних фігур різнокольоровий замок;

·        вирізати листівку витинанку й надіслати її поштою;

·        зробити “зимовий чай” із корицею та мандариновими скоринками;

·        зробити годівницю для птахів;

·        власноруч зробити новорічну іграшку, наприклад, обгорнути горіх фольгою, або зробити іграшку зі шкірки мандарину;

·        намалювати листівки (і, можливо, передати волонтерам для воїнів);

·        прикрасити паперовими сніжинками вікно, під’їзд чи дерево тощо.

ЩО СЛУХАТИ, ДИВИТИСЬ ТА ЧИТАТИ НА КАНІКУЛАХ

Слухати:

Література:

·        три сезони подкасту “Наша класика” про твори української та зарубіжної літератури;

·        подкаст “Книгосховище” – розмови з відомими письменниками, видавцями, критиками, літературознавцями про книги та літературу під час війни;

·        подкаст про Григорія Сковороду;

·        “Повітряна стихія” – подкаст із сучасними українськими класиками;

·        “Радіофільм” – художні та документальні радіофільми про життя видатних українців

Українська мова:

“Просто про мову” – аналіз нового українського правопису;

Історична тематика:

·        “Ліки від амнезії. 30 історій про українську Незалежність” – проєкт історика й журналіста Вахтанга Кіпіані про цікаві події та явища в нашій історії, а також про постаті й події, які стали підвалинами незалежності України;

·        радіоблог історика Олександра Алфьорова про видатних і знаних, а також не знаних українців упродовж останнього тисячоліття.

Науково-популярна тематика:

·        програма “Модуль знань”, де подають прості роз’яснення складних фізичних явищ, розповідають про новітні технічні розробки, досягнення вчених тощо.

Музична література:

·        програма “Музичні історії” – розповіді про музику й музикантів, як для меломанів, так і далеких від класичної музики людей.

Освітня тематика:

“Дофамін для освіти” – подкаст ГО “Смарт освіта” про тренди та зміни в освіті.

Медіаграмотність:

·        “ППО. Протипанічна оборона” – подкаст про інструменти інформаційної війни;

·        інші онлайн-ресурси про медіаграмотність.

Читати:

·        Простір української дитячої книги BaraBooka оголосив довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2022 року;

·        список читання на зимових канікулах;

·        зимова підбірка книжок від Світлана Ройз.

Дивитись:

·        фільми-переможці міжнародного кінофестивалю для дітей і підлітків Чілдрен Кінофест;

·        “Школа без цькувань” – серіал про протидію булінгу.

Психічне здоров’я під час війни

Часті перепади настрою, апатія, емоційне виснаження, тривога і навіть депресія – такі стани сьогодні є супутниками життя багатьох українців. Часті сигнали повітряної тривоги, погані новини з фронту не додають оптимізму, а тільки погіршують самопочуття.   Виникає запитання: як зберегти психічне здоров’я під час війни? Ми зібрали добірку порад практикуючих психологів та представників сфери охорони здоров’я, які легко можна втілити в життя.

15 порад, як зберегти психічне та психологічне здоров’я під час війни

Дозуйте новини

Гортати стрічку новин майже весь день – не найкраща стратегія, як зберегти психічне здоров’я. Ви  будете почуватися втомленим та емоційно виснаженим. Обов’язково дозуйте читання новин на тему війни, адже їх дуже багато, і вони не завжди оптимістичні. Краще читати новини зранку, вдень, «сидіти» на інформаційних порталами годинами точно не варто. Ситуація за цей час кардинально не зміниться, однак це вплине на ваш настрій, нервову систему і самопочуття.

Інформаційна гігієна: довіряйте офіційним джерелам

Ви можете моніторити ситуацію за основними офіційними джерелами зв’язку: Телеграм-канал Президента, ДСНС України, сторінки органів виконавчої влади у соцмережах. Читайте різні новини про війну, однак обов’язково перевіряйте достовірність інформації. Адже фейки ніхто не відміняв!

Підтримуйте Збройні Сили України

Для перемоги потрібно об’єднати зусилля, тому підтримка Збройних Сил України дуже важлива. Кожен повинен робити те, що в його силах там, де він є: це можуть бути волонтерські ініціативи (плетіння маскувальних сіток, приготування їжі для військових, організація ярмарків і масових заходів для підтримки ЗСУ, збори коштів, поширення інформації), допомога пораненим, робота в інформаційному полі.

Зберігайте спокій

Це дуже важливо,бо від цього залежить здоров’я в умовах війни. Відомий психолог Карнегі радив «Будьте зайняті! Це найдешевші ліки на землі — і одні з найбільш ефективних!». Це навіть можуть бути побутові справи. Постійна паніка, стрес не принесуть нічого, крім емоційного виснаження, розладів нервової системи.

Турбуйтеся про когось

Рутинні справи, бути максимально в процесі, турбота про інших – вимушених переселенців, поранених військових – чудовий спосіб відволіктися від тривожних новин і водночас бути корисним для інших.

Будьте фізично активні

Фізична активність допомагає зберегти психічне здоров’я, покращити загальне самочуття, дарує приплив енергії. Піші прогулянки на свіжому повітрі, велопрогулянки, робота в саду чи на присадибній ділянці – обирайте, що найбільше до душі. А для того, щоб відчувати себе бадьорим, приділяйте хоча б 30 хвилин фізичній активності, і позитивні зміни не забаряться!

Читайте дітям казки

Діти особливо чутливі до різних подій, і через війну постійно живуть в стресі. А казка – найкраще заспокійливе. Якщо ви хочете відволіктись, знаходьте сили і час на читання казок, обговорюйте їх.

Обіймайте рідних і друзів

Дуже важливо не закриватися у своїх переживаннях турботах. Обійми, моральна підтримка дуже важливі, а в час війни – на вагу золота. Не забувайте про рідних, друзів, щиро цікавтеся, як вони почуваються.

Вирішуйте проблеми по мірі надходження

Є люди, які налаштовують себе тільки на негативний сценарій. Це забирає емоційний ресурс і погіршує настрій. Тримайте руку на пульсі подій, однак проблеми вирішуйте тільки по мірі їх надходження.

Відновіть почуття контролю

В умовах війни відновити почуття контролю може бути складно. Однак варто фокусуватися на тому, що у ваших силах. Наприклад, можна скласти список речей, які ви можете контролювати (наприклад, ваша реакція на події, ваші дії, ваше здоров’я, порядок в домі, де ви живете).Відмовтеся від постійного занепокоєння про те, що ви не можете змінити.

Прийміть ризики

Необхідно зрозуміти, що ризик – це нормально.  Однак в умовах війни він може бути надмірним. Тому варто просто оцінити його  ступінь  та індивідуальні методи протидії.  Це вже завдання з зірочкою для кожного.

Потурбуйтеся про якісь свого сну

Здоровий сон – запорука здоров’я і відмінного самопочуття.  Коли людина мало спить, вона стає дратівливою. Найкращий варіант – 7-9 годин сну на добу.

Ще один важливий момент – якість сну. Ліжко має бути зручним, рівним.  Спати потрібно у добре провітрюваному приміщенні. ця проста, але ефективна порада, яка допоможе зберегти психічне здоров’я в умовах війни.

При потребі вживайте заспокійливі препарати

Підвищена тривожність тягне за собою порушення сну. Тут без заспокійливих препаратів просто не обійтися. Починати варто із засобів на основі природних компонентів. Обов’язково варто проконсультуватися з лікарем,  якщо ви вживаєте ще інші медичні препарати.

Обмежте вживання кави, чаю та алкоголю

Не зловживайте кавою, чорним і зеленим чаєм, слабоалкогольними і алкогольними напоями.  Вони збуджують симпатичну нервову систему, і це  лише посилює дію стресу, мають негативний вплив на психічний стан.

Багато людей вживають алкоголь з метою відволіктися і розслабитися.  Однак вони починають бачити своє майбутнє тільки в негативних тонах, стають дратівливими. “Лікування” алкоголем веде до депресії і розвитку алкогольної залежності.

Налагодьте режим харчування

В умовах стресу важливо стежити за харчуванням. Воно має бути повноціннім, збалансованим і регулярним. Харчуватися краще невеликими порціями, 3-4 рази на день. Також важливо пити достатньо води – 2 л на день.

Включайте в раціон овочі, фрукти, каші, молочні і м’ясні продукти. Не забороняйте собі солодощі, але варто контролювати їх кількість.

Чи можна радіти та святкувати під час війни?

Це питання  часто викликає різні дискусії. Тут єдиної відповіді немає, просто варто прислухатися до себе, слідкувати за психічним станом. Не треба заганяти себе у рамки. Немає настрою святкувати – не святкуйте, не змушуйте себе зображати радість.  Однак позитивні емоції – перевірений спосіб зберегти психологічне здоров’я під час війни.

Часто люди відчувають провину за те, що можуть з родиною відзначити свята. А в той час військові не мають такої можливості. Однак на думку фахівців, люди, які заборонять собі відчувати радість та позитивні емоції, почуваються набагато гірше, ніж ті, хто старається насолоджуватися життям, незважаючи на обставини.

Як війна впливає на психічне здоров’я?

Війна в Україні  негативно впливає на психічне здоров’я як безпосередньо залучених до бойових дій, так і цивільних осіб.  Люди, які пережили бойові дії або стали свідками насильства, часто страждають від ПТСР –  посттравматичного стресового розладу. Він може проявлятися у вигляді нічних кошмарів, сильної тривожності та депресії.

Постійна загроза, втрата близьких, руйнування домівок та невизначеність щодо майбутнього можуть призвести до погіршення психічного здоров’я, тривалих тривожних розладів і депресії. Постійне перебування в умовах війни може викликати почуття безпорадності та безнадії, що впливає на загальний психологічний стан. Втрата соціальних зв’язків через переселення, втрату роботи або родини може призвести до почуття ізоляції та самотності. А при тривалому стресі можуть бути серйозні розлади сну.

Психологічна підтримка учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану.                                                     

Наша психіка важко переносить невизначеність. Особливо, якщо вона пов'язана з небезпекою. Перші вибухи, що пролунали по всій країні 24-го лютого, змінили нашу реальність. Страх невизначеності став на зміну мирному побуту, планам і мріям. Від побачених подій наш мозок почав працювати  в режимі стресу. А як ми знаємо, стрес негативно впливає не тільки на психічне здоров’я, але  - і на весь організм в цілому. Психіка не може відчувати постійну сильну напругу, і витісняє почуття, які немає часу та місця переживати. Так виникають різного роду психологічні проблеми, з якими не кожній людині  під силу самостійно впоратись. Тому ми з Вами сьогодні і зібралися, щоб розширити уявлення про особливості психічного стану здобувачів освіти під час нинішніх реалій сьогодення.

  З початку війни кожна людина відчуває цілий спектр емоцій. Існує популярна теорія американської психологині Елізабет Кюблер Росс про стадії прийняття втрат та життєвих змін: заперечення, злість,торг,

депресія, прийняття.

 Стадії можуть чергуватись по-різному або проживатись “уперемішку”. Але важливо одне - пройти складний процес прийняття того, що трапилось і адаптуватись до нового життя. В нормальних, безпечних умовах дитині 1 класу потрібно на це рік, дітям 5 класу пів – року, дорослим  декілька місяців. Тому, ми з Вами можемо тільки уявити, що відбувається зараз із дитячою психікою.  І завдання дорослих  допомогти школярам сформувати нову картину життя та подолати стрес.

Діти по-різному реагують на нього залежно від індивідуальних якостей і навичок управління собою. Наприклад: школярі молодших класів не можуть повною мірою пояснити свої почуття, в той час як дорослі діти можуть точно сказати, що їх турбує і чому (хоча важливим фактором залишається те, що вони зазвичай не будуть ділитися цією інформацією з батьками).

У дітей стрес може проявлятися через зміни в поведінці. Загальні зміни можуть включати: дратівливість або примхливість,

плач, пітливість долонь, втечі, агресивні або захисні сплески,

відмова від діяльності, яка раніше приносила їм задоволення,

постійний вираз занепокоєння,

скарги на школу більше ніж зазвичай,

демонстрація несподіваних переляканих реакцій,

занадто велика або занадто мала прихильність до батьків або вчителя, нервово-рухова поведінка (наприклад, закручування або розтягнення волосся, жування і смоктання, кусання шкіри та нігтів).

Важливо, що діти можуть реагувати на стрес більш глобально через:

депресію, апатію і уникнення, нав’язливі стани,

надмірну сором'язливість, надмірне занепокоєння,

«замерзання» в соціальних ситуаціях,

нав'язливим інтересом до предметів, рутини, їжі;

постійного занепокоєнням про те, «що буде далі».

Діти і підлітки також можуть виражати почуття стресу, кажучи негативні речі про себе, про інших або про навколишній світ (наприклад, «я нікому не подобаюся», «я тупий», «немає нічого веселого»).  Крім того, може спостерігатися регресивна поведінка, тобто втрата набутих навичок. Наприклад, якщо раніше учень міг розв’язувати складні математичні задачі, то тепер для нього це неможливо.

Важливо!!! Негативні зміни в поведінці майже завжди є чіткою ознакою того, що щось не так і тому вчитель, має звернути на це увагу.

Отже, основні психологічні маркери, на які потрібно звертати увагу в нинішній ситуації, коли Ви спілкуєтесь з дітьми:  молодшого шкільного віку: виражене засмучення або хвилювання;

небажання іти до школи, відвідувати онлайн-заняття,  приймати участь в житті класу; провокаційна поведінка: неслухняність непокора дорослим, агресія (довше одного місяця);часті спалахи роздратування; помітне погіршення шкільної успішності;

          2) середнього та старшого шкільного віку: зміни в шкільній успішності; вживання алкоголю або наркотиків; часті скарги на фізичний стан; будь-який невиправданий страх, який немає підгрунття об’єктивності під собою; часті прояви агресії або жорстокості.

Що робити, щоб  таких маркерів було менше? Психологічно підтримувати дітей залежно від віку.

 Отже, як підтримати:

дитину молодших класів

1)   Створити максимально безпечний простір. Подбати про те, щоб дитина комфортно почувала себе під час навчання. Звичайно тут багато чого залежить і від батьків, але вчитель наприклад може чітко оговорити з дітьми, що вони роблять у разі повітряної тривоги коли проходить  онлайн- заняття.

2)   Використовувати на уроці елементи творчості.

3)   Допомагати висловлювати свої почуття. Діти не мають бути наодинці зі своїми емоціями.

4)   Бути систематичним. Чіткий графік проведення уроків дасть дитині відчуття стабільності та передбачуваності.

дитину середньої школи:

1. Поговорити про ситуацію, яка тривожить учня.

2. Бути щирим та не уникати не зручним питань.

3. Заохотити до висловлення своїх емоцій, не нехтуючи при цьому, негативними.

4. Готуючись до уроків, не змінюйте кардинально методи, якими користувались до цього. Нова форма роботи – додатковий стрес для психіки дитини.

Старшокласника:

1. Поговоріть про те, що відбувається. Дозвольте висловити свої почуття, навіть якщо вони негативні.

2. Задавайте відкриті запитання, які мотивують розгорнуто відповідати.

3. Якщо Ви бачите що дитина займається самозвинуваченням скорегуйте її уявлення про себе. Нагадайте, що причина по якій все відбувається не в ній.

4. Поясніть, що агресія не найкращий інструмент для вирішення проблем. Якщо не вдається переконати, направте агресію в корисне русло.

Що Ви можете зробити «тут і зараз», якщо  бачите знервовану дитину та як її заспокоїти:

???? Спершу треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас.

???? Діти часто віддзеркалюють емоції батьків, вчителів, однолітків. Якщо бачимо, що учень нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі.

???? Якщо причина у Вас і Ви відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видихів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять.

???? Коли заспокоїлися, спокійно говорите з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті.

???? Не можна кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе.

???? Перемкнути увагу

У разі виявлення дітей, яким потрібна психологічна допомога раджу звертатися до мене. Графік консультацій та групи підтримки виявленої категорії дітей будуть формуватися за запитом.

Важливо пам’ятати,  дисципліна добре, але не в нинішніх умовах.  Слід акцентувати увагу більше на емоційному стані здобувачів освіти. 

У цьому навчальному році МОН рекомендує будувати свої уроки за схемою, завдяки якій можна налагодити психологічний зв’язок із учнями:

1. На початку уроку намагайтесь зацікавити дітей, щоб у них з’явились позитивні емоції (жарт, весела історія та ін).

2. Під час основної частини приділіть увагу візуалізації та ігровим вправам підібраним відповідно віку. Це зніме напругу під час засвоєння нового матеріалу.

3. Наприкінці уроку не забудьте особисто подякувати. Це дасть учням відчуття причетності до спільної справи та зменшить відчуття самотності і туги за офлайн навчанням.

Також МОН цього річ рекомендує використовувати психологічні хвилинки при плануванні уроків. Перелік я скинула раніше в наш спільний чат. Якщо Ви вважаєте це доцільним, раджу використовувати.

Отже, чому сьогодні робився акцент саме на важливості психологічної підтримки вчителем здобувачів освіти? Бо педагог,  така ж значуща фігура в становленні особистості, як і батьки. І перш ніж розпочинати роботу з учнями цьогоріч, варто переконатися, що ви самі в безпеці, бо лише поруч зі спокійним та впевненим  вчителем діти відчуватимуть захищеність. Пам’ятаймо, чого б ми не вчили їх на словах, лише особистий приклад матиме для них цінність. Тому мусимо насамперед організувати своє життя в нинішніх умовах, аби показати цей приклад дітям.

 У кожного з вас своя стежка, свій шлях до мети. І щоб із вами не трапилася біда, яка ставить людину в залежність від обставин, ви повинні добре знати – рабство в третьому тисячолітті існує і сучасний прояв його – це торгівля людьми.

     Здається досить дивним, що сьогодні, в ХХІ столітті, ми змушені говорити про торгівлю людьми не в історичному контексті, а в реальному часі. На превеликий жаль, і зараз, мільйони людей у світі перебувають у рабстві. Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують відкрито на ринках, як то було у прадавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що у всіх країнах рабство заборонено. Тим не менш, люди перетворюються на «товар», який можна продавати і купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб. Тому торгівля людьми вважається сучасною формою рабства, і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.

 Світова спільнота намагається боротися з цим явищем, але не зважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми останніми роками набула надзвичайного поширення.

Торгівля людьми розвивається надзвичайно стрімкими темпами. Прибутки від неї сягають астрономічних розмірів і щорічно приносять кримінальним угрупуванням мільярди доларів. Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світі після торгівлі зброєю і наркотиками.

       Торгівля людьми не визнає держаних кордонів, не робить різниці між багатими і бідними державами. За даними ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу. В 11 держав відмічених «дуже високий» рівень активності викрадачів людей, серед них – Росія, Україна, Білорусь, Молдова і Литва.

Щороку в Україні, Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії до тенет работоргівців потрапляє близько 225 тис. людей. При цьому Україна є лідером Східної Європи за кількістю постраждалих.

 Україна виступає одночасно і як країна призначення (в основному, з країн СНД і Азії), і як країна походження і транзиту (до Західної Європи, Японії, США, Австралії, Ізраїлю й ін.).

Торгівля людьми — це протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці: це сучасна форма рабства.

Торгівля людьми може відбуватися у різних формах.

 Серед них:

·                рабство або звичаї, подібні до рабства;

·                підневільний стан;

·                залучення в боргову кабалу;

·                торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації;

·                торгівля людьми з метою використання у порнобізнесі;

·                торгівля людьми з метою трудової експлуатації (примусова праця);

·                торгівля людьми з метою використання у жебракуванні;

·                торгівля людьми з метою вилучення органів;

·                торгівля людьми з метою використання у збройних конфліктах;

·                торгівля людьми з метою втягнення у злочинну діяльність;

·                проведення дослідів над людиною без її згоди;

·                примусова вагітність;

·                усиновлення/удочеріння з метою наживи.

Етапи торгівлі людьми

1)    Першим етапом торгівлі людьми є вербування, він нерозривно пов’язаний з наступним та створює сприятливі умови для їх реалізації.

 У широкому значенні вербування – це схилення людини до згоди на її використання в якості виконавця певних видів робіт або надання послуг.

 Цей етап може здійснюватися шляхом повного чи часткового обману майбутньої жертви, так і у насильницький спосіб.

 У першому випадку людині, наприклад, обіцяють працевлаштування у певній сфері, а потім змушують займатися іншою діяльністю, у другому – особа хоча і знає, чим вона буде займатися, однак її обманюють стосовно умов праці або країни призначення, у третьому – застосовуються засоби примусу (в т.ч. викрадення), коли людина не може виявляти свою волю.

 Вербування може здійснюватися різними шляхами:

·               через оголошення про працевлаштування або навчання за кордоном в ЗМІ чи Інтернет;

·               через туристичні, шлюбні, модельні агенції, фірми працевлаштування за кордоном;

·               через листування («наречена по пошті»);

·               через спеціалізовані сайти;

·               через фізичних осіб-вербувальників (свах, колишніх постраждалих від торгівлі людьми, «випадкових» знайомих);

·               через близьке оточення (друзів, знайомих, сусідів).

Вербувальники дають брехливі обіцянки і надії, намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням «допомогти». Вони також можуть запропонувати фінансову допомогу по оформленню проїзних документів, віз тощо. Таким чином, майбутня жертва вже підпадає під економічну залежність.

 Зробивши свою роботу, вербувальники передають жертву до рук перевізників.

2) Переміщення людини – це зміна її перебування шляхом перевезення та іншого переміщення її як через державний кордон країни, так і в межах території країни.

 Воно може бути відкритим чи таємним, примусовим чи добровільним, легальним чи нелегальним. Нерідко жертв переміщення укривають (переховують в спеціальних приміщеннях, не випускають за територію, змінюють зовнішність).

3) Наступний етап торгівлі людьми – передача людини, яка є об’єктом торгівлі, до рук покупця або його представників. Таким чином, здійснюється акт купівлі-продажу, в результаті якого жертва переходить у власність іншої людини.

4) Кінцевим етапом торгівлі людьми є експлуатація людини.

 Щоб змусить людину підкоритися, торгівці використовують різні методи: вилучають документи, ставлять у боргову кабалу (жертва повинна відпрацьовувати «витрачені» на неї гроші, сплачувати за житло, їжу), обкладають великими штрафами, застосовують фізичне насилля, катують, погрожують, шантажують, обмежують свободу пересування та спілкування тощо.

Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.

 За 2008 рік було порушено 322 кримінальні справи і винесено 83 вироки за статтею 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» Кримінального кодексу України.

Якщо Ви вирішили працювати за кордоном …

 У пошуках роботи за кордоном можуть допомогти молодіжні бізнес-центри, численні інформаційні дайджести (ЗМІ, реклама), вищі навчальні заклади і звичайно ж, поради знайомих. Якщо вже знайшли роботу, тоді ...

 Спочатку необхідно вийти зі стану ейфорії від перспектив, про які Ви мрієте. Якщо після цього Ваше рішення відносно роботи за кордоном не змінилося, треба розібратися з наступними позиціями. По-перше, звідки Ви отримали інформацію про таку роботу: чи є це джерело надійним; чи влаштовують Вас умови майбутньої роботи.

Переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном, отриману у Міністерстві праці та соціальної політики України.

Поцікавтеся в центрі зайнятості, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном.

Вимагайте оформлення спеціальної робочої візи - туристична та гостьова візи не дають права на роботу.

Підписаний контракт є обов'язковою умовою працевлаштування. Контракт підписується у 2 примірниках (для кожної із сторін).

Контракт повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською або російською).

 У контракті повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи:

 - термін дії контракту;

 - тривалість робочого дня;

 - вихідні дні;

 - оплата праці;

 - умови проживання;

 - медичне страхування;

 - повне ім'я та адреса роботодавця;

 - умови розірвання контракту.

 Уникайте фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця».

 Від'їжджаючи, обов'язково залиште вашій родині, друзям чи родичам якомога точніші координати вашого майбутнього місця перебування (точну адресу та реквізити організації, усі можливі контактні телефони, ваше місцезнаходження - майбутню адресу проживання, координати людини, через яку ви знайшли роботу - менеджера організації, знайомого, який порадив цю роботу). Обов'язково телефонуйте додому.

 Після приїзду у країну, де Ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві України - інформація про Ваше перебування допоможе дипломатичним представникам України захистити Ваші інтереси у разі необхідності.

Золоті правила:

 - Нікому не довіряйте ваш паспорт.

 - Залиште вдома своїм рідним інформацію про своє перебування за кордоном.

 - Не забувайте, знання іноземної мови полегшить вам перебування за кордоном.

 - Запам’ятайте: фіктивний шлюб – злочин.

 - Переконайтеся, що шлюб, зареєстрований в Україні, буде дійсний за кордоном.

 - Порадьтеся з юристом щодо укладання шлюбного контракту.

 - Регулярно телефонуйте додому.

 - Переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном.

 - По приїзді в країну, де ви будете працювати зареєструйтеся в посольстві України.

 - Не забудьте з’ясувати номери телефонів українських посольств, неурядових організацій, які надають допомогу особам, які опинилися у скрутному становищі 

10 жовтня – Всесвітній день психічного (ментального) здоров’я

Всесвітній день психічного здоров’я (World Mental Health Day) або День ментального здоров’я був установлений в 1992 році за ініціативи Всесвітньої організації здоров’я. Він відзначається щорічно 10 жовтня. Мета – підвищення рівня обізнаності про проблеми психічного здоров’я, мобілізація зусиль на підтримку кращого психічного здоров’я та усунення стигми, яка часто супроводжує психічні розлади.

Психічне (ментальне) здоров’я згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.

Згідно з ВООЗ головними критеріями психічного здоров’я є:

§  усвідомлення неперервності, постійності та ідентичності власного фізичного та психічного «Я»;

§  критичність до себе, власної діяльності та її результатів;

§  відповідність психічних реакцій силі і частоті впливів середовища, соціальним обставинам та ситуаціям;

§  здатність до саморегуляції власної поведінки відповідно до соціальних норм;

§  здатність до планування власної життєдіяльності;

§  спроможність змінювати стиль поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій, обставин та інше.

Ознаки психологічного благополуччя

Ознаки порушення психологічної рівноваги

адекватне сприйняття дійсності

“викривлене” сприйняття дійсності

здатність засвоювати знання, логічно мислити

погіршення пам’яті, уваги, інших інтелектуальних здібностей

здатність аналізувати проблеми і приймати зважені рішення

хаотичність, категоричність мислення

цілеспрямованість, активність, незалежність

нерішучість, залежність від думки інших 

здатність дотримуватися соціальних норм і правил

схильність до порушення правил, моральних норм, законів

розвинене почуття відповідальності за себе (своє життя і здоров’я)

уникнення відповідальності, наявність шкідливих звичок

критичне мислення 

підвищена навіюваність

здатність адекватно оцінювати себе, самоповага

занижена самооцінка, втрата віри в себе, свої можливості

природність поведінки, вихованість, чемність

демонстративність, грубість, пихатість

здатність співчувати, доброзичливість

емоційна черствість, ворожість, агресивність

вміння пробачати і забувати образи

злостивість

володіння собою

імпульсивність, різноманітні фобії

оптимізм

тривожність, зневіра

Психічне здоров’я має першочергове значення для особистого благополуччя, дає людині можливість реалізовувати власний потенціал, долати стреси, плідно працювати. Порушення душевного благополуччя, душевної рівноваги може спричинити розлади психіки та поведінки.

Тому позиція кожної особистості щодо збереження власного здоров’я має визначатися зрілою самосвідомістю та самоповагою, гармонійною стратегією поведінки, яку прийнято називати – здоровим способом життя.

За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна восьма людина у світі живе з психічними розладами, які можуть вплинути на їхнє фізичне здоров’я, їхнє благополуччя, те, як вони взаємодіють з іншими людьми, а також на їхні засоби для існування. Психічні розлади також зачіпають дедалі більше підлітків і молоді.

Статистика в Україні теж  не сповнює оптимізмом. Згідно з соціологічними опитуваннями, понад 90% українців мають хоча б один із симптомів тривожних розладів, а понад 50% – перебувають в зоні ризику розвитку труднощів, повʼязаних з психічним здоровʼям. Кількість психічних розладів (зокрема середніх і тяжких) та потреб в охороні психічного здоров’я зросла на 70%. Прогнозовано, що через тривалі воєнні дії нерадісні показники тільки збільшаться. 40-50% громадян, за оцінками спеціалістів, потребуватимуть психологічної допомоги та психосоціальної підтримки різного ступеня інтенсивності. 

Єдиної причини виникнення психічних захворювань немає. Проте є низка факторів ризику розвитку психічних захворювань:

§  генетика;

§  вживання алкоголю та наркотиків;

§  нездоровий режим харчування;

§  ожиріння та інші метаболічні ризики;

§  хронічні захворювання;

§  зниження вітаміну D;

§  незадоволення власним тілом;

§  порушення сну;

§  соціальне насильство та жорстокість;

§  емоційне, фізичне насильство та зневага;

§  вживання психоактивних речовин матір’ю під час вагітності;

§  цькування, булінг;

§  насильство з боку інтимного партнера;

§  статус військового ветерана;

§  раптова втрата близької людини;

§  напружена робота/втрата роботи та безробіття;

§  кліматична криза, забруднення довкілля;

§  погана якість інфраструктури;

§  незадовільний доступ до послуг;

§  несправедливість, дискримінація і соціальне відчуження;

§  соціальна, економічна та гендерна нерівність;

§  війна та ВПО;

§  ускладнення стану здоров’я.

Фактори захисту щодо розвитку психічних розладів:

§  генетика;

§  соціальні й економічні навички;

§  адекватна позитивна (здорова) самооцінка;

§  хороше фізичне здоров’я;

§  фізична активність;

§  повноцінне перинатальне харчування;

§  хороше виховання;

§  відчуття фізичної безпеки;

§  позитивні соціальні зв’язки та соціальна підтримка;

§  “зелений простір”;

§  економічне забезпечення;

§  достатня якість інфраструктури;

§  безперешкодний доступ до послуг;

§  якість довкілля;

§  соціальна інтеграція;

§  дохід та соціальний захист;

§  соціальна та гендерна рівність.

Як підтримати психічне здоров’я?

Турбота про себе може зіграти важливу роль у підтримці вашого психічного здоров’я та допомогти у лікуванні та одужанні, якщо у вас діагностували психічне захворювання. Регулярне піклування про власний стан може наштовхнути на відкриття внутрішнього джерела сили, що допоможе пройти крізь складні часи. Задля збереження та зміцнення психічного здоров’я важливо дотримуватися принципів здорового способу життя та психогігієни, що передбачає формування культури міжособистісних стосунків, розвиток вміння керувати своїми емоціями, дотримання режиму праці та відпочинку, систематичні заняття фізичною культурою, дотримання принципів раціонального харчування, режиму дня, відмова від вживання психоактивних речовин, формування позитивного мислення, оптимізм, доброзичливість.

Піклуватися про себе – означає знаходити час на заняття, які допоможуть вам покращити як фізичне, так і ментальне здоров’я. Важливо знайти і використовувати ті, що будуть дієвими саме для вас. Фахівці дали кілька порад, які допоможуть підтримати своє психічне та фізичне здоров’я:

Регулярно займайтеся спортом. Усього 30 хвилин ходьби або занять фізичними вправами щодня допоможуть підняти настрій та покращити здоров’я. Дослідження свідчать, що фізична активність зменшує симптоми тривоги та депресії. Регулярна фізична активність також запобігає неінфекційним захворюванням, таким як хвороби серця, ожиріння, діабет і деякі види раку.

Їжте здорову їжу та уникайте зневоднення. Збалансоване харчування та достатня кількість води можуть покращити ваш стан та концентрацію протягом дня.

Дбайте про сон. Дотримуйтесь графіка та переконайтеся, що ви спите достатньо. Синє світло від пристроїв та екранів може ускладнити засинання, тому зменште вплив синього світла від телефона чи комп’ютера перед сном.

Спробуйте заняття з релаксації. Вивчіть програми для розслаблення або оздоровлення, які можуть включати медитацію, м’язову релаксацію або дихальні вправи. Заплануйте регулярний час для цих та інших корисних занять, які вам подобаються, наприклад, ведення щоденника.

Визначте цілі та пріоритети. Вирішіть, що потрібно зробити зараз, а що може зачекати. Навчіться говорити “ні” новим завданням, якщо ви починаєте відчувати, що берете на себе занадто багато. Намагайтеся пам’ятати про те, чого ви досягли наприкінці дня, а не про те, чого ви не змогли зробити.

Практикуйте подяку. Нагадуйте собі щодня про конкретні речі, за які ви вдячні. Запишіть їх увечері або «прокрутіть» у голові.

Зосередьтеся на позитиві. Виявіть та киньте виклик своїм негативним і марним думкам.

Залишайтеся на зв’язку. Зверніться до своїх друзів або членів сім’ї, які можуть надати емоційну підтримку та практичну допомогу.

Важливо розуміти, що дія порад суперефективних у мирний час, може бути суттєво обмежена у час воєнний. Однак, за можливості, застосовуйте їх для себе чи своїх близьких. Просто робіть це із розумінням, що треба більше часу та терпіння, більше зусиль та ще більше любові до себе й до тих, хто поруч.

Ми маємо навчитися зберігати стійкість та душевну рівновагу в складних ситуаціях, а при необхідності – звертатися за допомогою до відповідних фахівців. В деяких критичних випадках консультації психолога, психотерапевта або ж психіатра будуть дуже доречними, або навіть необхідними.

Коли варто звернутися за професійною допомогою?

Зверніться за професійною допомогою, якщо ви відчуваєте серйозні або тривожні симптоми, які тривають 2 тижні або більше:

§  проблеми зі сном;

§  порушення апетиту, що призводить до небажаних змін маси тіла;

§  труднощі з концентрацією уваги;

§  втрата інтересу до речей, які вам зазвичай приносять задоволення;

§  нездатність виконувати звичайні повсякденні функції та обов’язки;

§  постійне відчуття втоми та втрати енергії; 

§  думки про смерть чи самогубство.

Не чекайте, поки ваші симптоми стануть непереборними, вчасно звертайтеся до фахівців у сфері психічного здоров’я. Скерувати вас до відповідних  спеціалістів може і сімейний лікар.

Поради батькам

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Якщо:

· Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

· Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

· Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

· Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

· Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

· Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

· Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

· Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

· Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

· Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Пам’ятка для батьків

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості дитини;

2. Не ображайте, не бийте й не принижуйте дитину. Пам’ятайте: навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните;

3. Не виховуйте дитину безпосередньо у школі, знайдіть час для розмови з нею. У процесі спілкування не реагуйте бурхливими емоціями, не засуджуйте дитину, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень та думок;

4. Намагайтесь контролювати режим дня дитини;

5. Пам’ятайте, що дитина – ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а доброзичливість і взаєморозуміння – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»;

6. Якщо ви помітили, що в дитини «важкий» період, - підтримайте її, щоб вона не схибила, а пішла правильним шляхом;

7. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (учитися, ввічливо ставитися до інших тощо);

8. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти її, згадайте себе у цьому віці, допоможіть, якщо потрібно (лагідним, ніжним словом);

9. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною;

10. Ви дали дитині життя, тож допоможіть дитині зорієнтуватись у бурхливому морі життєвих подій.

Бажаємо успіхів!