Ресурси позитивного батьківства: як стабілізувати себе та попередити емоційне вигорання

• Про складнощі батьківства не прийнято говорити і, тим більше, – ділитись суперечливими відчуттями, мовби визнаючи, що батьківство – не завжди любов, радість чи гордість за досягнення дитини… що від нього теж можна втомитися. Відчути спустошення, сум, роздратування…

• Також не прийнято говорити і про емоційне вигорання батьків.

• Емоційне вигорання – це зміни у поведінці людини внаслідок емоційного виснаження. Воно небезпечне тим, що людина втрачає чутливість до того, що відбувається з нею й довкола. Вона ніби замикається у собі і виходить назовні, лише коли треба щось терміново зробити. І часто діє автоматично: вийшла – зробила – зайшла.

• Діти також відчувають емоційну відстороненість значущих для них дорослих і намагаються всіма способами змусити їх «вийти» з такого стану, застосовуючи, в тому числі, небажану батьками поведінку (вередування, суперечки, істерики тощо). Відтак емоційний стан батьків лише погіршується.

• Але є і хороша новина – вигорання не настає зненацька, і чим раніше його помітити, тим легше з ним упоратись.

*Інформаційні матеріали, присвячені темі позитивного батьківства, були підготовлені та надані UNICEF Ukraine та Всеукраїнський громадський Центр "Волонтер".

Дізнатися Як стабілізувати себе і попередити емоційне вигорання можна ТУТ

15.04.2026

Дитяча залежність від гаджетів

У сучасному світі технології стали невід'ємною частиною нашого життя. Однак їхній вплив на дітей викликає чимало занепокоєння. Гаджети — це не лише зручний інструмент для навчання й розваг, але й потенційне джерело залежності.

❓Чому діти залежні від гаджетів? 

1. Миттєве задоволення. Ігри, мультфільми та соціальні мережі пропонують миттєве заохочення (яскраві картинки, звуки, лайки), що активізує "систему винагороди" в мозку дитини.

2. Брак альтернатив. Якщо в реальному житті дитина не має цікавих занять або недостатньо спілкується з батьками, ровесниками, гаджети стають основним джерелом емоцій.

3. Модель поведінки дорослих. Якщо батьки самі постійно користуються телефонами, діти наслідують їхню поведінку.

❓Як залежність впливає на дитину? 

👉Психологічно: знижується здатність концентруватися, зростає тривожність, можуть виникати проблеми із самоконтролем.

👉Соціально: дитина може уникати реального спілкування, що призводить до ізоляції.

👉Фізично: тривале сидіння перед екраном шкодить зору, поставі, сну, психоемоційному стану, і тд.

❓Що можуть зробити батьки? 

1. Встановіть чіткі правила. Обмежуйте час користування гаджетами, наприклад, 1-2 години на день залежно від віку.

2. Пропонуйте альтернативи. Замість гаджетів організуйте активні ігри, творчі заняття, чи прогулянки на свіжому повітрі.

3. Будьте прикладом. Мінімізуйте час використання телефону при дитині.

4. Вчіть відповідальному користуванню. Говоріть про переваги й ризики технологій, допоможіть дитині знайти корисні додатки.

5. Створіть "зони без екранів". Наприклад, під час сімейної вечері чи перед сном гаджети мають бути поза увагою.

♦️Головне — це баланс. Гаджети можуть бути корисними, якщо використовувати їх з розумом. А увага, підтримка та любов батьків допоможуть дитині вирости щасливою та гармонійною особистістю. 

09.03.2026

10 швидких технік для заспокоєння дітей

10.02.2026

Інтернет- це не лише простір для навчання, а й середовище з певними ризиками. Пропонуємо декілька кроків для захисту вашої дитини в кіберпросторі.

 Для забезпечення інформаційної безпеки дітей рекомендується:

1.  блокування доступу до небажаного контенту до якого відносяться такі категорії вебресурсів: нелегальний та небезпечний контент, контент для дорослих, загрози цифровій безпеці;

2. безпека паролів: 

• складність паролів: довжиною не менше 8-12 символів (літери різних регістрів, цифри, спеціальні символи);

• регулярна ротація: зміна паролів кожні 3 місяці;

• багатофакторна автентифікація (MFA): обов'язкова активація 2FA для корпоративної пошти, електронних журналів та соціальних мереж;

• менеджери паролів: використання спеціалізованого програмного забезпечення (наприклад, KeePassXC, Bitwarden) замість збереження паролів у браузерах чи нотатках.

3. батьківський контроль на пристроях

Ефективним способом забезпечити безпеку в інтернеті є використання батьківського контролю на пристроях.

4. налаштування безпечного пошуку у браузерах.

У параметрах браузерів увімкніть функцію "Безпечний пошук" (SafeSearch). Це допоможе заблокувати доступ до відвертого та жорстокого контенту.

Дізнатись детальніше як налаштувати "Безпечний пошук" можна ТУТ

20.11.2025

Цього року в Україні вперше День захисту дітей відзначають 20 листопада - разом із Всесвітнім днем дитини, у річницю ухвалення Конвенції ООН про права дитини. 

Повага до прав дитини починається вдома, але її вплив виходить далеко за межі родини

Згідно з результатами опитування від UNICEF Ukraine та U-Report Ukraine, більшість дітей і молоді переконані — саме сім’я відіграє ключову роль у захисті прав дитини. І це не випадково, адже вдома закладаються перші уроки про безпеку, повагу та рівність.

 Нижче ділимося порадами, які підкажуть сімʼї, з чого розпочати розмову з дитиною про її права:

1. Починайте з основ. Розкажіть дитині про її права простою мовою, спираючись на Конвенцію ООН про права дитини (доступну на сайті ЮНІСЕФ):

«Ти маєш право бути почутим».

«Твої думки й почуття важливі, і я готовий(а) їх вислухати».

2.Пояснюйте права через щоденні ситуації.

Згадуйте про право на освіту, коли допомагаєте з уроками.

Нагадуйте про право на здоров’я під час візиту до лікаря.

3. Слухайте дитину.

Запитуйте: «Як ти думаєш, що для тебе означає право на гру чи відпочинок?»

Це зміцнює довіру й відкриває шлях до діалогу.

4. Будьте прикладом.

Повага до кордонів, визнання досягнень і щире слухання — найкраще, що ви можете показати дитині.

5. Підкреслюйте права інших людей.

Навчайте дитину поваги до прав оточуючих:

«Кожен має право на власну думку, навіть якщо вона відрізняється від твоєї».

6. Залучайте дитину до обговорень. Запитайте:

«Що б ти хотів(ла) змінити, щоб усі діти почувалися захищеними?»

Це мотивує дитину ставати активною і свідомою.

Наші дії сьогодні — це майбутнє дітей завтра. Захищаймо його!

14.11.2025

В інтернеті, як і в житті, важливо піклуватися про себе та про свій стан.

Особливо важливо навчити цьому дитину. А ніщо так добре не працює, як власний приклад.

Тож розповідаємо, як прищепити дитині здорові онлайн-звички та підтримувати довірливі стосунки #нарівнихонлайн

Переглянь 8 порад як формувати здорові онлайн-звички разом з дитиною від UNICEF Ukraine

22 жовтня 2025

Поради батькам "Підліток. Як розблокувати довіру?" 

15 жовтня 2025 

Десять способів, за допомогою яких батьки можуть підтримати своїх дітей у формуванні позитивних звичок психічного здоров'я

10 способів 

10 жовтня 2025

Пам'ятка батькам 

24 вересня 2025

Розвиваємо емоційний інтелект 

10 вересня 2025

Поради для батьків: коли навчання стає викликом 

Підтримка дітей під час війни. Поради батькам

На сьогоднішній день психологи застерігають,  що деякі батьки надто буквально сприймають поширене твердження «…діти все розуміють…»  і не ламають собі голову над тим, як правильно і делікатно пояснити дитині, що в Україні відбувається повномасштабна війна. 

«Якщо ми не будемо давати дітям чітку картину світу, пояснювати, що йде війна, що на ній гинуть люди, то вони фантазуватимуть і придумуватимуть свої варіанти того, що відбувається», – пояснює докторка психологічних наук Вікторія Горбунова. І ці фантазії, каже вона, зазвичай ще страшніші за реальність.

Діти бачать і розуміють світ очима своїх батьків. Понад усе їх травмує невпевненість батьків. Діти хочуть бачити своїх батьків врівноваженими та впевненими людьми.

За хаотичних умов діти орієнтуються в своїй поведінці на дорослих. Якщо батьки обтяжені почуттям безпорадності, діти також загубляться в цьому ж почутті. Втім, якщо батьки, висловлюючи своє щире занепокоєння ситуацією, не піддаються почуттю вразливості і безсилля, а натомість обговорюють ситуацію якомога відкритіше, слухаючи і втішаючи дітей, то вони можуть почуватися в безпеці і під надійним захистом своїх батьків.

Війни бояться всі. Війна перевертає життя з ніг на голову – за мить людина опиняється у надзвичайній ситуації. Загалом дорослі зазвичай набагато конкретніше усвідомлюють небезпеки воєнної ситуації. Але, попри свій страх вони можуть створити для дітей «безпечний простір»: зрозуміло пояснити дітям світ; захистити їх від надлишку інформації; мотивувати до потрібних дій і підтримувати дітей під час їх виконання; підтримувати, гратися з дітьми та слухати і чути їх. 

ЯК ПІДТРИМУВАТИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ?*

1. Зберігайте нормальний уклад життя (наскільки це можливо). 

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками. Безпосередньо після травматичної події може знадобитися деякий час, щоб відійти від початкового шоку, і на цей час щоденні рутинні справи можуть бути скасовані. Але коли мине кілька днів, загалом корисно повернутися до нормального стану й укладу, наскільки це можливо. Це дає дітям підтримку в подоланні травматичних ситуацій та допомагає їм зрозуміти, що нормальне життя все ще існує. 

2. Дайте місце певній регресії. 

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним. 

Така регресія може виявлятися в різних формах поведінки: деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують); деякі діти можуть знову почати мочитися в постіль; навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття). 

3. Організуйте «острівки безпеки». Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо. 

Ігри. Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть грати всі разом без суперництва. Ось декілька прикладів таких ігор: 

• Плескання в долоні: Усі учасники стають в коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета зміняє напрямок руху).

• Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух. 

• Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи. 

• Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою. 

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно. 

Заохочуйте дітей побавитися! Дайте їм простір для гри! 

Розповідання історій. Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись. 

4. Знайдіть, створіть або придумайте «об’єкти переносу».

  Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт. 

5. Запропонуйте форми самовираження. 

Говоріння й слухання.У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дітям необхідно мати можливість поговорити про жахіття, які вони пережили. Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо. 

Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто розкривають те, що обтяжує їхню свідомість, відтворюючи свій досвід через ролі, граючи разом з іншими дітьми або з фігурками, ляльками чи плюшевими іграшками. Ці рольові ігри можуть допомогти інтегрувати ситуацію та почуття, пов’язані з нею. 

Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Дозвольте дітям створювати такі маленькі витвори мистецтва. Ви можете спробувати поговорити з деякими дітьми про їхні малюнки – але не змушуйте їх. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

Щоденник. Дітям старшого віку часто буває простіше висловитися в письмовій формі. Слід заохочувати дітей вести щоденник – цьому «другу» вони можуть у будь-який момент розповісти все, що захочуть. Можливо, хтось із них навіть «задокументує» цілком серйозні звіти про перебіг ситуації. 

6. Піклуйтесь про себе! 

Підтримка, яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про те, ви самі зараз переживаєте.

Рекомендації укладено на основі матеріалів онлайн-конференції на тему «Кризове втручання» (референт: Барбара Прайтлер – кандидат психологічних наук, психотерапевт при віденському центрі допомоги жертвам катувань та війни, супервізор)