Трудове навчання
05.11.2020
Тема 1. Загальні відомості про технологію ліплення виробів з пластичних матеріалів.
Тема 2. Матеріали для ліплення: пластилін, глина , солоне тісто.
Опрацювати конспект з теми, переглянувши презентацію за посиланням:
https://naurok.com.ua/prezentaciya-tehnologiya-liplennya-z-solonogo-tista-169990.html
09.11.2020
Тема. Солоне тісто. Сировина для приготування пластичної маси. Короткі історичні відомості про виникнення та розвиток ліплення із солоного тіста.
Опрацювати тему за конспектом.
Тісто - пластичний матеріал для ліплення різних фігур і композицій: ніжний, м'який. На відміну від звичайного пластиліну, тісто не бруднить руки. При правильному замісі солоне тісто не кришиться, не тріскається, зберігається досить тривалий час. Хоча слід зазначити, що тісто - матеріал досить крихкий при недбалому поводженні.
Здавна відомі пластичні властивості солоного тіста. Наші прабабусі ліпили з нього фігурки різних птахів і тварин, так званих «жайворонків», з якими зустрічали весну, бублики, пряникові «козуля», якими обдаровували своїх друзів та родичів під Новий рік і на Різдво, до дня народження в знак любові і поваги. Вироби з тіста використовувалися як дитячі іграшки.
Але перш ніж перетворитися в дитячі іграшки, фігурки з тіста мали обрядове значення. Здавна відомі обряди, пов'язані з зерном і хлібом, традиційні для народів Росії, України, Білорусі, Польщі, Болгарії, Чехії. У відповідності з цими обрядами навесні, перед прильотом птахів, випікалися фігурні вироби з тіста, найчастіше мають вигляд стилізованої птиці. Фігурки називали «жайворонками».
На Україні такі вироби з тіста виготовлялися не лише для весняних обрядів, але і для зимових свят, а також весіль. Фігурки дарували разом з побажаннями здоров'я, благополуччя, багатства і удачі.
Мистецтво виготовлення виробів з тіста не померло і сьогодні, а сувеніри, зроблені своїми руками, користуються великим попитом. Це чудовий подарунок до будь-якого торжества і свята. Ліпленням з задоволенням займаються і діти і дорослі.
З солоного тіста можна виготовити прості фігурки і вироби, наприклад листочки, грибочки, яблучка, і досить складні варіанти - дерева, фігурки тварин і людей, а також різні багатопланові композиції.
Відмінною особливістю при роботі з цим матеріалом є те, що в процесі роботи не потрібно ніяких спеціальних інструментів і пристосувань. Найкраще ліпити руками або використовувати примітивні інструменти, які завжди під рукою. Необхідно відзначити, що вироби з солоного тіста досить важкі (щільні), що не дозволяє створювати композиції великих розмірів. Тому об'ємні композиції і панно не повинні бути дуже великими.
12.11.2020
Тема. 1 Види ліплення із солоного тіста. Інгредієнти солоного тіста. Спосіб приготування солоного тіста.
Тема. 2 Інструменти та пристосування для ліплення із солоного тіста. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Організація робочого місця. Ознайомлення з технологією ліплення з солоного тіста.
Вироби з солоного тіста:
https://www.youtube.com/watch?v=8u6sZOqTAEM
Як приготувати солоне тісто можна ознайомитись, переглянувши відео за посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=fkR2JE2T6iU
https://www.youtube.com/watch?v=9LgtN5hL9hU
Опрацювати конспект:
Як ліпити з тіста?
Тісто робити легко: скільки солі, стільки й борошна. Завдяки солі воно не буде пліснявіти, тримати і цементувати, щоб тісто не було крихким. Під час замішування треба додати трохи олії або клею та трохи холодної води, щоб тісто не давало конденсат. Якщо додати гарячу, то воно буде глевке.
Зберігати бажано у контейнерах, щоб не було доступу повітря, щоб не підсихало.
Коли ми зробили фігурку, то треба, щоб тісто підсохло: або природнім шляхом, або скористатися духовкою, обігрівачем чи батареєю.
Розмальовувати можна як у сирому вигляді, так і у сухому. Можна покрити виріб прозорим клеєм або лаком, тоді воно буде зберігатися дуже довго.
Переваги виробів з солоного тіста:
Щоб зробити щось з солоного тіста, не треба витрачати багато коштів.
Вироби з пластиліну, пластику не завжди повністю безпечні, на відміну від того, що зроблене з тіста.
Солоне тісто — нейтральне по кольору, що б ми не зробили, потім це можна розфарбувати так, як нам подобається.
Розвиває моторику рук.
Коли солоне тісто засихає, фігурки з нього будуть довго зберігатися, вони не розкришаться.
З давніх давен на Русі солоне тісто використовували для виготовлення дитячих іграшок, а у наш час у Фінляндії, Ірландії існує традиція перед Різдвом дарувати іграшки з солоного тіста, бо тісто символізує достаток, благополуччя.
Якщо ненароком фігурка розбилася, то можна змочити водою місце зламу, зібрати і воно знову буде триматися докупи.
Послідовність та особливості приготування тіста
Для приготування тіста необхідно взяти порівну солі та води (наприклад, по одній склянці). Не слід використовувати сіль йодовану, оскільки через її неоднорідність тісто вийде «у крапинку». Сіль слід висипати в миску, додати води й гарно перемішати.
Потім у суміш поступово підсипати борошно (приблизно 1-1,5 склянки), щоб вийшло тісто як на вареники. Замішувати та вимішувати тісто необхідно швидкими й виваженими рухами, оскільки від надмірного вимішування тісто набуває сильної пластичності й не тримає форму.
Солоне тісто має бути щільним!Перед роботою тісто, загорнуте в поліетиленову плівку, покласти на 2-3 години в холодне місце.
Робочим місцем може бути будь-який стіл, застелений клейонкою або поліетиленовою плівкою. Обов’язково слід підготувати дошку для ліплення або звичайний картон відповідних розмірів, обгорнутий фольгою для запікання. Завдяки твердій підставці виріб до місця сушіння (батареї, духовки) можна перенести без ризику пошкодження.
Також необхідно:
поставити на стіл склянку з водою;
підготувати чисті клаптики тканини, ніж, качалку.
Після цього можна починати роботу. У багатьох майстрів відпрацьовані свої прийоми й техніки роботи із солоним тістом. Проте є загальноприйняті прийоми.
Загальноприйняті прийоми ліплення із солоного тіста:
1. Початковими формами для ліплення будь-яких виробів є прості — куля, напівкуля, ковбаски.
2. Великі за розмірами деталі необов’язково (а інколи й неможливо) виготовляти із одного суцільного шматка тіста. Під час висушування виробу на сонці чи на радіаторі опалення (яке займає тривалий час) такі деталі деформуються під власною вагою. Тому їх роблять на каркасі. Каркасом можуть бути кулі або інші форми з паперу, фольги, скріплені скотчем, а також коробочки, баночки та інші підручні матеріали. Наприклад, у нашому виробі — скляна пляшечка є основою для тулуба, шматок зім’ятого паперу — для рук і голови, кришечка від баночки — під коровай тощо. Звісно, що найбільш оптимальним варіантом для сушіння є випалювання в духовці. Ідеальна температура для цього — 100-120°. Час для випалювання — приблизно 30 хвилин. На жаль, такий спосіб неможливий у деяких навчальних закладах за браку електричних духовок або газових плит у майстернях.
3. Плоскі деталі, що не закріплені на основі, але мають тримати форму, виготовляють із трьох шарів — тісто, папір, тісто.
4. Дрібні елементи виробу вирізають з тільки-но розкачаного тіста, інакше їх краї потріскаються.
5. Для міцності з’єднання місця стиків деталей змочують водою.
19.11.2020
Тема 1 Практична робота. Приготування тіста. Прийоми роботи з солоним тістом та його висушування.
Тема 2 Практична робота. Підготовка роботи до фарбування.
Опрацювати конспект попередньої теми,переглянути відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=5wk9Zxz3Zpg
23.11.2020
Тема. Практична робота. Виготовлення панно із солоного тіста. Вибір основи під композицію.
Опрацювати тему за посиланням:
http://budivnik.in.ua/stylne-panno-z-solonogo-tista-5-prostyh-idej.html
26.11.2020
Тема 1. Практична робота. Складання ескізу зображення. Виготовлення окремих деталей виробу. Висушування виробу. Запікання виробу. Фарбування елементів.
Тема 2. Практична робота. З'єднання деталей між собою та з основою виробу. Лакування роботи. Оформлення роботи за призначенням. Оздоблення виробу. Остаточна обробка виробу.
Опрацювати тему, скориставшись посиланням:
11.01.2021
Тема. Технологія вишивання стрічками.
Із історії стрічки. Короткі історичні відомості про виникнення й розвиток техніки вишивання стрічками. Місце й роль вишивання стрічками в сучасному декоративно-ужитковому мистецтві.
Опрацювати тему, скориставшись посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=9HUJgh3Emps
https://sites.google.com/site/novitehnologiie/visivka-strickami
14.01.2021
Тема 1. Види вишивання стрічками. Матеріали для вишивання стрічками, їх властивості.
Тема 2. Інструменти для вишивки стрічками. Правила безпечної праці й санітарно -гігієнічні вимоги. Організація робочого місця.
Опрацювати тему, скориставшись посиланнями:
https://naurok.com.ua/osnovi-tehniki-vishivki-strichkami-54199.html
https://vseosvita.ua/library/materiali-ta-instrumenti-dla-visivanna-strickami-35951.html
Опрацюйте конспект:
Для створення робіт у техніці вишивки шовковою стрічкою необхідні такі матеріали:
Шовкові стрічки
Вимоги до стрічок:
Повинні мати різну ширину: 7, 10, 13, 20, 27, 30, 37, 40, 47, 50, 60, 70, 80, 150 мм
Мають бути гладкими, тонкими, м’якими, середньої щільності; мати стійке фарбування.
Проходячи через проколи тканини стрічки не повинні дуже зминатись, тому що складки і заломи на них змінюють блиск.
Для зображення в вишивці гілочок, стебла, завитків можна використовувати тасьму і шнури.
Тасьма – це в’язані або плетені вузькі полоски.
Шнури – це вузькі круглі і сплющені в поперечному плетінні, в’язані або виті смужки.
Сутаж – плетений декоративний шнур, виготовляється із двох натуральних ниток, оплетених віскозними нитками.
Нитки для вишивки (використовуються для створення контуру, для деяких швів і для закріплення стрічки на вивороті в кінці роботи).
Намистинки
Бісер
Стеклярус (використовується для оздоблення)
Блискітки
Тканини (повинні бути достатньо цупкими, щоб шви добре тримались)
Види тканин, що використовуються для основи вишивки стрічкою:
Бавовняні тканини: рогожка, батист, плис (бавовняний оксамит), муслін, сатин (бавовняний атлас).
Льняні тканини: суворе полотно, тонке полотно, грубе полотно, льняна тканина з однорідною основою.
Шовкові тканини: шифон, чесуча, шовковий тюль.
Шерстяні тканини: креп, твид, джерсі.
Інструменти для вишивки стрічкою:
1. Голки (розмір голок позначається номером: чим менший номер, тим товща голка)
«Синель» – голки з дуже великим вушком гострим кінцем. Розміри 13–34.
«Гобеленові» – голки з широким вушком і тупим кінцем.
«Крюїл» – голки з широким вушком тонким стержнем і гострим кінцем.
2. П’яльця різної форми.
3. Рамки.
4. Шило.
5. Підручні засоби (трубочки для коктейлю, палички для їжі)
6. Кістяна голка
7. Шматочок гуми або ластик.
8. Матеріали необхідні для переводу малюнку на тканину
маркери для тканини
олівці
крейда для малювання по тканині
калька
кольорова копірка
Основи композиції
При розробці вишивки виникає багато задумів. В задумі збираються різні образи і з’єднати їх необхідно в відповідності з естетичністю і визначеною закономірністю. В цьому випадку допоможе композиція.
Композиція (зв’язування) – це побудова художнього твору, обумовлене його змістом, характером і призначенням і багато в чому визначає його сприйняття.
Все, що відноситься до побудови декоративного виробу як закінченого цілого, відноситься до поняття композиції.
Композиція являє собою єднання, злиття декору, малюнку і кольору.
Вибравши мотив вишивки, необхідно виділити місцезнаходження композиційного центру. Ним може бути велика яскрава квітка. Всі інші елементи, менші за розміром і більш світлих кольорів, допоможуть сприйняттю головного об’єкту.
Важливим є вибір композиційних схем, побудови, що подібні геометричним фігурам: трикутнику, квадрату, кругу, еліпсу, ромбу, прямокутнику.
Формат вишитих робіт може бути різним. Не менш важливий розмір майбутньої роботи по відношенню до елементів, що створюють композицію.
Використання стилізації дозволить спростити предмети, що вишиваємо, не ускладнювати композицію дрібними частинами.
При підборі фону вишивки необхідно враховувати контраст. Темні деталі сильніше сприймаються на світлому фоні і навпаки, світлі на темному. Акцентуючи увагу на головній ділянці і послаблюючи зображення другорядних частин, можна досягти цілісної композиції, що обумовлює єднання всіх деталей, доповнюючи один одного.
21.01.2021
Тема 1. Ознайомлення з технологією вишивання стрічками.
Тема 2. Практична робота. Вправи на виконання швів.
Опрацювати тему, скориставшись посиланням:
https://handmadebase.com/uk/embroidery-ribbons-for-beginners-video/
22.02.2021
Тема. Вишивка як вид оздоблення текстильних матеріалів.
Вишивка— один із видів декоративно-прикладного мистецтва, в якому орнаменти або сюжетні зображення виконують на тканині, шкірі різними ручними або машинними швами.
За допомогою лише голки та нитки на чистому полотні народжуються чарівні узори вишивки. Вся глибина та багатство душі людської відображаються в творенні прекрасного. Людині важливо було не просто мати білу сорочку чи шматок полотна для витирання рук, а створити навколо себе красу, оздоблюючи кожну річ. Сьогодні ми є спадкоємцями чудових зразків вишивального ремесла.
Основна функція вишивки — оздоблення одягу, предметів побуту та інтер'єрно-обрядових тканин. Самостійним твором може бути декоративне панно, портрет, картина.
Вишивка виконувала також певні інформативні та магічні функції. Вона мала заклинальну символіку, була оберегом. Характер вишивки, вибір тих чи інших орнаментальних мотивів, колірне рішення залежало від призначення одягу, соціальних і вікових чинників.
Наші предки оздоблювали одяг, жіночі головні убори, жіночі та чоловічі сорочки, кожухи, безрукавки, корсетки, кептарі, свити та ін. Серед інтер'єрних тканин найбільше уваги приділялось вишиванню рушників, скатертин, наволочок, фіранок, простирадл та ін.
Про масове існування в побуті вишиваних виробів в Україні свідчать численні історичні, літературні, фольклорні та речові пам'ятки. У похованнях перших століть нашої ери знайдено залишки вовняного одягу, оздобленого різнокольоровою вишивкою. З літописних джерел відомо, що слов'яни Придніпров'я декорували свій одяг вишитими узорами.
Вишивка була складовою частиною художньої культури Київської Русі. В XI ст. сестра Володимира Мономаха Анна організувала першу вишивальну школу, де дівчата вчились гаптувати золотими та срібними нитками.
Упродовж віків у кожному регіоні України вироблялись своєрідні прийоми художнього вирішення одягових та інтер'єрних тканин. Тому за кольором, орнаментом, специфікою техніки виконання, способом розподілу орнаменту на виробах можна визначити місцевість виготовлення вишивки.
Вишивка як вид мистецтва особливо популярна тепер. По вишиванках українців пізнають у всьому світі. До традицій народного вбрання постійно звертаються модельєри, конструктори, художники. Використовуючи комп'ютерні технології, вони створюють сучасні моделі одягу.
Вишивка прикрашає сучасний інтер'єр. Органічне поєднання декору інтер'єру квартири з вишивкою створює справжню українську атмосферу та естетичне середовище.
Вагомий внесок у розробку вишивок, зокрема великої кількості хорутв, ікон та образів, зробив український видатний митець Дмитро Блажейовський. Вишивки автора прикрашають приватні колекції, музеї, бібліотеки, собори України, Німеччини, Австралії, Франції, Бразилії, Риму.
Значна частина сучасних вишивок виконується на підприємствах художніх промислів. У багатьох осередках України працює чимало талановитих художників-професіоналів.
Д.З. Опрацювати тему за конспектом.
25.02.2021
Тема.1. Мережки-прозора лічильна техніка вишивання.
Тема 2. Оздоблення одягу прозорими техніками вишивання.
Оздоблення виробів мережкою
В Україні відомо понад 100 технік вишивання, які можна поділити на лічильні і по вільному контуру. Лічильні шви виконують за точним розрахунком ниток на тканині. Шви повільному контуру вишивають за попередньо нанесеним малюнком на тканині.
Лічильні шви, що виконують на попередньо прорідженій (нитки підрізують і висмикують) тканині, називають ажурними.
До таких лічильних швів належать мережки.
Мережкою називають ажурну або прозору вишивку, виконану на місці висмикнутих із тканини ниток.
Віддавна мережки були відомі у вишиванні багатьох народів. В Україні нею оздоблювали найрізноманітніші вироби: одяг, рушники, скатертини, узорні покривала на ліжка, занавіски тощо.
Оздоблення виробів мережкою було завжди популярне. Орнаменти з використанням мережки надають вишивці витонченості та вишуканості. Гарний вигляд мають мережки на жіночих блузках, платтях, костюмах, чоловічих сорочках, дитячому одязі, білизні, косинках, серветках тощо.
Мережки можуть бути основною частиною узору або способом обробки країв вишитих виробів — скатертини, серветки, рушника, фіранки. В одязі за допомогою мережки можна з'єднувати полотнища, що називається змережуванням.
Суттєве значення для вишивки має кольорова гама. Потрібно враховувати ритмічне чергування кольору, виділення основного тону, який надає вишивці необхідну цільність і завершеність. Візерунки мережок виконують переважно нитками світлих тонів (білими, голубими, рожевими) на білій тканині. На тканинах інших кольорів мережки виконують нитками в тон тканини. Ажурність наскрізного шиття білим по білому особливо характерна на Полтавщині, Чернігівщині. У південних і західних областях України застосовують і кольорові нитки, за допомогою яких створюють яскраві візерунки на ажурному фоні.
Історія розвитку українського вишивання нагромадила безліч різноманітних мережок. Серед усього розмаїття видів мережок чітко простежуються основні, так звані прості мережки,на базі яких виконують усі інші. Залежно від місцевості той самий вид мережки може мати різні назви.
Якість і краса виконаної мережки залежить від правильно підібраних матеріалів та інструментів.
Матеріалом для вишивання мережок є тканина (основа), на якій вишивають, а також те, чим вишивають, тобто нитки.
Для лічильної вишивки, до якої належить мережка, беруть тканину з полотняним переплетенням ниток (льняне або бавовняне полотно, батист, маркізет, бортівка), тобто таку, на якій легко лічити і витягувати нитки.
Д.З. Опрацювати тему за конспектом.
04.03.2021
Тема 1. Особливості поєднання поверхнево-нашивних і прозоро-лічильних технік під час вишивання виробів.
Тема 2. Матеріали та інструменти для виконання мережок.
Інструменти та пристосування для вишивання
Голки для вишивання добирають різної товщини і довжини (необхідно мати 6-7 шт.) відповідно до щільності та товщини тканини. Залежно від товщини випускають толоки 12 номерів. Найтонша голка — №1, найтовща — №12.
Тонкими голками вишивають на маркізеті, батисті і тонкому полотні;
голками середньої товщини і довжини — на льняних та бавовняних тканинах;
товстими голками — на грубій тканині.
Вишивати зручно голкою з видовженим вушком, у яке легко втягується нитка, складена в кілька разів. Голки мають бути не дуже гострими, щоб не пошкоджувати тканину, а для окремих технік вишивання необхідні голки із закругленим вістрям.
Ножиці — інструмент, необхідний кожній вишивальниці. Їх треба мати три:
великі — для розкроювання тканини;
середніх розмірів — для обрізування кінців ниток;
маленькі, бажано із загнутими кінцями, — для підрізування ниток та вирізування тканини.
П’яльці використовують для натягування тканини, щоб було зручно вишивати. Виготовляють їх з деревини або пластмаси круглої, овальної та квадратної форми. П’яльці складаються з двох частин. На менше кільце кладуть тканину з орнаментом, на тканину накладають більше кільце і затискують її між кільцями. Якщо тканина менша за розмір п’яльців, то до неї пришивають клаптик будь-якої іншої. Після закінчення вишивання допоміжну тканину знімають.
Наперсток — одне з важливих пристосувань для вишивання. Його застосовують для захисту пальців від уколів голкою. Наперсток добирають відповідно до розміру середнього пальця правої (або лівої для шульги) руки так, щоб він і не був великим, і не стискував палець. Крім того, кожна вишивальниця наперсток добирає індивідуально. Найкращими є наперстки з нержавіючої сталі.
Під час вишивання голку тримають великим і вказівним пальцями правої руки так, щоб вушко голки впиралось у наперсток. Голку вводять у тканину у визначеному місці, натискуючи зверху наперстком. П’яльці з тканиною під час вишивання підтримують пальцями лівої руки.
Виколка — металеве або дерев’яне шило, яке застосовують для утворення дірок у тканині під час виконання деяких швів, наприклад «солов’їні вічка».
Кілочок — пристрій для вирівнювання куточків серветок і скатертин, видалення зайвих ниток. Виготовляють з металу, пластмаси, з кістки.
Сантиметрова стрічка використовується для визначення точних розмірів вишивки на тканині.
Калька — прозорий папір (паперова калька) або тонка тканина (полотняна калька) для знімання копій з малюнків та узорів.
Копіювальний папір, шаблони необхідні для перенесення малюнка на тканину.
Шпильки потрібні для приколювання кальки та копіювального паперу до тканини під час роботи.
Санітарно-гігієнічні вимоги під час вишивання
1. Приміщення, у якому вишивають, має бути світлим, прибраним, провітреним.
2. Під час вишивання стіл повинен бути чистим, а руки старанно вимиті, щоб вишивана річ не забруднилась.
3. Сидіти під час вишивання треба рівно, ледь схилившись над роботою. Стілець повинен мати зручну для сидіння спинку. Під ноги бажано ставити маленький стільчик або підставку так, щоб кут між стегном і гомілкою був прямим. Руки в ліктях можуть бути зігнуті, лікті — звисати з краю столу, кисті рук лежати на столі. Неправильна поза під час вишивання часто призводить до короткозорості й захворювання дихальних органів працюючого, викривлення хребта. Крім того, неправильне положення тулуба і рук під час ручного шиття викликає втому, почуття незадоволення.
4. Робоче місце вишивальниці повинно добре освітлюватися. Найкраще вишивати при денному світлі. Місце для роботи треба вибирати так, щоб світло падало прямо або з лівого боку. Якщо світло падає справа — тінь від руки зменшує освітленість вишивальної поверхні. Не можна тримати вишивку близько біля очей, бо це призводить до швидкого стомлювання очей і розвитку короткозорості. Найкращою вважається відстань від очей до роботи 30-40 см.
5. Під час вишивання необхідно через кожні 20-25 хвилин відпочивати 3-5 хв, переводячи очі на предмети іншого кольору, відмінного від кольору вишивки.
6. Деякі види швів, наприклад, «хрестик», декоративні шви, мережки, краще і зручніше виконувати без п’яльців. Положення рук вишивальниці в цьому випадку повинно бути таким: великий і вказівний палець правої (лівої) руки тримають голку, робота міститься в лівій (правій) руці на вказівному, середньому і підмізинному пальці, а великий палець і мізинець притримують тканину.
Правила безпечної праці під час вишивання
1. Обережно користуватись інструментами.
2. Під час роботи не вколювати голку в одяг та не залишати її на робочому місці.
3. Голки зберігати в гольнику або спеціальній коробочці.
4. Голкою працювати обережно, не залишати її без нитки (з ниткою її легше знайти, якщо вона загубиться).
5. Вишивати треба обов’язково з наперстком.
6. Не відкушувати нитку зубами, а відрізати ножицями.
7. Ножиці тримати на робочому місці з зімкненими лезами, передавати теж зімкненими лезами, кільцями вперед.
8. Ні в якому разі не брати в рот нитку, голку, тканину.
Д.З. Опрацювати тему за конспектом.
11.03.2021
Тема 1. Найпростіші види мережок. Технологія виконання мережок.
Тема 2. Практична робота. Вправи на виконання мережок.
Ознайомитись із інформаційним матеріалом за доданим посиланням.
18.03.2021
Тема 1. Виготовлення виробу, оздобленого мережками.
Тема 2. Виконання ескізу задуманого виробу.
Ознайомитись із інформаційним матеріалом можна за доданим посиланням.
https://megapredmet.ru/1-66342.html
29.03.2021
Тема. Добір інструментів та матеріалів. Вишивання закріпок, підрізання і висмикування ниток між закріпками.
Перегляньте відео ролик для того , щоб навчитися виконувати закріпку.
https://www.youtube.com/watch?v=aRyCezt-IDo
https://www.youtube.com/watch?v=3vlmyN7eB2g
01.04.2021
Тема 1. Закріплення вишивальної нитки в мережці. Виконання найпростіших видів мережки.
Тема 2. Поєднання поверхнево -нашивних і прозоро-лічильних технік у вишивці.
Перегляньте відео, щоб навчитися виконувати мережку.
https://www.youtube.com/watch?v=kNCEIRhsPTU
08.04.2021
Тема 1. Обробка країв виробу. Остаточна обробка виробу.
Тема 2. Виконання виробу з допомогою вивчених технік роботи з художньої обробки тканини.
Перегляньте відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=kNCEIRhsPTU
23.04.2021. Урок за 12 квітня.
Тема. Виконання виробу з допомогою вивчених технік роботи з художньої обробки тканини.
За допомогою доданого відоролика закінчити виготовлення виробу.
https://www.youtube.com/watch?v=kNCEIRhsPTU
26. 04. 2021
Тема 1. Технології оздоблення одягу ручним способом. Загальні відомості про оздоблення одягу. Види та способи оздоблення одягу.
Тема 2. Матеріали та інструменти, які необхідні для виготовлення кожного виду оздоблення.
Оздоблення одягу, оточення гарними, естетичними речами, завжди мало для людини велике задоволення. Ще первісні жінки намагались прикрасити себе і своє житло використовуючи різні підручні матеріали і всю свою фантазію та смак.
В наш час існує велика кількість видів оздоблення одягу різними методами з використанням різних технік та матеріалів. Останні роки українські дизайнери та інші, повертаються до давно забутих видів оздоблень одягу, якими досконало володіли наші бабусі та прабабусі. Це різні види вишивок, мережок, зборок та драпіювання. Оздобити одяг старовинними методами і надати йому сучасного вигляду можна, за допомогою сучасних матеріалів.
Розрізняють оздоблення постійне і змінне.
До постійного оздоблення належать складки, строчки, защипи, тасьма, сутаж, бейка, кант, рюш, оборка, вишивка, мережка, бахрома, аплікація і до змінного – коміри, вставки, манжети, пояси, жабо, тощо.
28.04.2021
Тема. Санітарно-гігієнічні вимоги, правила безпечної праці, організація робочого місця при виконанні різних видів оздоблювальних робіт.
Санітарно-гігієнічні вимоги при вишиванні.
Вишивати треба чистими руками, у добре провітреному приміщенні, при достатньому денному чи електричному світлі.
При довготривалому вишиванні вишивку необхідно зберігати в шматку білої тканини або в білому полотняному мішечку.
Під час вишивання сидіти прямо, притулившись до спинки крісла, не нахиляти низько голову.
Працюючи, роботу слід тримати на відстані 25-30 см від очей. Через кожні 40-50 хвилин вишивання необхідно робити перерву на 10-15 хвилин, щоб не втомлювались очі.
Щоб менше втомлюватися, під ноги можна поставити низенький ослінчик або спеціальну підставку.
Правила безпечної праці під час вишивання.
Перед початком роботи обладнати своє робоче місце потрібними інструментами та матеріалами.
Надягти робочий одяг.
При необхідності працювати з наперстком.
Забороняється підносити голку та ножиці до очей.
Ножиці слід класти зімкнутими лезами, направленими від себе. + Голки і шпильки зберігати в спеціальній коробці або в подушечці. 4- Забороняється залишати голку без нитки.
Забороняється вколювати голку в робочий одяг.
Не можна під час вишивання використовувати тупі, іржаві голки.
Після закінчення роботи прибрати своє робоче місце, інструменти покласти в спеціальну коробку.
Дотримуватися цих правил під час виконання практичних робіт.
Д. З. Прочитати інформаційне повідомлення.
29.04.2021
Тема 1. Виконання оздоблення одягу. Добір виробу для оздоблення та виду оздоблення.
Тема 2. Створення ескізного малюнка виробу з оздобленням. Підготовка виробу до оздоблення.
Пропоную створити власноруч таку чудову квітку- мак, якою можна прикрасити свій одяг або, наприклад, сумочку. Як виготовити квітку, переглянь у відео за посиланням.
https://www.youtube.com/watch?v=HfGkpZ9A4IY
30.04.2021
Тема. Оздоблення виробу. Контроль якості роботи з оздоблення виробу.
Закінчити виготовлення елементу оздоблення. Посилання на відео:
https://www.youtube.com/watch?v=HfGkpZ9A4IY
05.05.2021
Тема. Виконання виробу з допомогою вивчених технік роботи з художньої обробки тканин.
Закінчити виготовлення власного виробу.
06.05.2021
Тема 1. Технологія благоустрою і озеленення приміщень і території.
Тема 2. Вирощування вигоночних рослин ( тюльпанів, нарцисів) у відкритому грунті.
Нарциси і тюльпани.
Ці ранньовесняні рослини відносяться до провідних цибулькових культур. Їх розмножують цибулинами і дітками, які формуються в середині материнських цибулин.
Не дивлячись на те, що тюльпани і нарциси часто вирощують разом, кожна культура має свої особливості, які важливо знати квітникарям. Перш за все, вони проявляються у будові цибулин, і у терміні їх життя.
У тюльпанів, висаджена осінню материнська цибулина, до середини літа наступного року, відмирає, витрачаючи свої запаси на формування пагона, цвітіння і утворення нової замінюючої цибулини і дітки. До часу відмирання утворюється ціле гніздо цибулинок (до 5-7 штук) різних розмірів — від 0,3 до 4 см і більші.
Отримані нові цибулини, після просушки перед зберіганням, сортують на розбори — по діаметру цибулин (в см). В залежності від розміру визначають використання рослин — для озеленення, дорощування, вигонки.
Сортування по розборам проводять також в залежності від сорту і його приналежності до тієї, чи іншої садової групи.
Так, як у тюльпанів цибулина і дітка мають не правильну форму, то заміряти їх слід по найменшому діаметру. У зв'язку із тим, що цибулини у тюльпанів щорічно відновлюються, вирощувати їх на одному і тому самому місці не перспективно більше одного року. Викопують їх, коли починає жовтіти листя.
У нарцисів цибулина багаторічна — живе 3-5 років. Дітка, яка відділяється від материнської цибулини, часто дає цвіт в першу весну після посадки. При тому, находячись ще в середині материнської цибулини. Протягом одного сезону вегетації закладається 3, в окремих випадках до 7 діток. З початку утворення, і до відділення їх від цибулини проходить не один сезон. Тому нарциси не має необхідності викопувати щорічно. Практика показала, що ці рослини можна вирощувати на постійному місці до 5 років. Потім їх викопують, ділять гнізда, і після зберігання, або просушування пересаджують на нове місце.
Надмірне загущення може призвести до зупинки цвітіння.
Викопують цибулини нарцисів при пожовтінні листя.
Нарциси, як і тюльпани, добре підходять для вигонки.
У відкритий ґрунт цибулини висаджують осінню, у вересні — жовтні, в заздалегідь приготовану землю. Придатні суглинки і супіщані землі. На легких піщаних ґрунтах цибулини садять на глибину в 3 рази більшу, чим висота цибулин, а на важких глиняних — на 2 висоти.
У квітнику площею 1 м², розміщують 25-35 цибулин нарцисів, або 16-25 цибулин тюльпанів вищих розборів.
При посадці на дорощування, рослини розміщують одне від одного на відстані двох діаметрів цибулин.
Після посадки зразу ж поливають і мульчують поверхню землі торфом, перепрівшим гноєм (шар 2-3 см), або соломою (10-15 см). Земля під шаром мульчі довший час зберігається вологою і рихлою.
Д.З. Прочитати інформаційне повідомлення.