9-В клас

16.02.2021. 9-В. Українська література

Тема. Тарас Шевченко. Геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні

1. Організаційний момент.

Добрий день, дев’ятикласники!

Розгорніть, будь ласка, зошити, запишіть число, класна робота, тему уроку.

ІІ. Сприйняття навчального матеріалу.

(Уважно прочитайте конспект уроку).

1. Слово вчителя.

У літературі кожного народу серед її великих творців є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою.Таким поетом у нас є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія. Підійматися до неї означає пізнавати актуальні ось уже майже два століття істини, які в сконденсованому вираженні відтворюють дух і душу українства, нашу історію, культуру. Пізнаваймо Шевченкове Слово, мовлене в минулому – спрямоване в майбутнє.

· Виразно прочитайте «Посвяту» І. Франка, написану навесні 1914р. з нагоди святкувань сторіччя від дня народження Тараса Шевченка.

Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, … .

Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду… .

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все- розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців. Т. Шевченко.

· У чому , за Франком, полягає велич і значення Шевченка для українців? (Відповідь на запитання дайте усно).

· Словникова робота ( запишіть у робочий зошит лексичне значення поданих слів).

- Поет – творець літературних віршованих, прозових і драматичних поетичних творів.

- Мислитель – людина, здатна до глибокого філософського мислення.

- Пророк – людина, яка пророкує (проголошує, переказує, сповіщає) людям слова Господа Бога; передбачати що-небудь.

2. Слово вчителя.

Ім’я Тараса Григоровича Шевченка відоме не тільки кожному українцеві, його знають та шанують в усьому світі. І це не перебільшення, адже пам’ятники Великому Кобзареві встановлені в США і Канаді, Румунії та Росії, навіть у далекій Австралії. Наш геніальній поет для багатьох народів є прикладом того, як треба любити свою Батьківщину й боротися за її щасливу долю.

Тисячі наукових творів написано про творчість Т. Г. Шевченка, десятки романів і повістей — про його життя. Існує навіть ціла галузь літературознавства — шевченкознавство. Мати у своїй колекції картини Шевченка чи навіть просто ескізи — велика честь для будь-якого художнього музею. Ось така людина народилася на нашій землі, і сьогодні ми розпочинаємо більш детальне й систематичне знайомство із життям та творчістю великого поета, основоположника нової української літератури.

* Вікторина «Всім нам знайомий Т. Шевченко» (записати в робочий зошит запитання і відповіді до них).

1. Село, яке письменник вважав своєю батьківщиною. (Моринці)

2. Соціальний стан Тараса у дитячі роки. (Кріпак)

3.Яка професія батька майбутнього письменника? (Стельмах)

4. Здібність поета у дитинстві. (Малювання)

5. Ім’я художника і написаний ним портрет, який розіграли в лотерею, щоб визволити

Т. Шевченка з кріпацтва. (Художник К. Брюллов написав портрет В. Жуковського)

6. Яка сума викупу Тараса з кріпацтва? (2500 руб.)

7. Рік і місто видання «Кобзаря». (1840 р., Петербург)

8. Заклад, у якому навчався Тарас Григорович, отримавши «вільну». (Академія мистецтв)

9. Де побував Т. Шевченко разом із науковою експедицією як художник? (На Аральському морі)

10. Хто з родини Шевченків мав ім’я Катерина? (Старша сестра Тараса)

11. Відома поезія митця про безрадісне сирітське дитинство. («Мені тринадцятий минало»)

12. Місце перепоховання Т. Шевченка. (Канів, Чернеча гора або Тарасова гора).

* Слово вчителя.

Т.Г.Шевченко зробив значний та вагомий внесок в розвиток української літератури, збагативши її своїми неповторними поетичними та прозовими творами. Зараз ми з вами зробимо огляд літературного доробку поета.

*.Огляд «Літературного доробку Т.Шевченка»

(Записати у робочий зошит)

Творчість Т.Г.Шевченка умовно поділяють на чотири періоди:

І.1837-1843 – рання творчість

ІІ.1843-1847 – період «Трьох літ»

ІІІ. 1847-1857 – період заслання

ІV.1857-1861 – пізній період

Усі ці періоди окремо та їхнє значення ми будемо розглядати на наступних уроках.

Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ — початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їхні віковічні визвольні прагнення.

Попередники великого поета в українській літературі у своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і викривач усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой — борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щастя народу.

* Значення творчості Шевченка

Т. Шевченко виступив як поет-новатор, приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви, небачене раніше багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й народності.

Тарас Шевченко — не лише поет і прозаїк, а й драматург. Написав він кілька п’єс, але повністю збереглися лише драма «Назар Стодоля» та уривок з історичної драми «Микита Гайдай», у якій ідеться про національно-визвольну війну українського народу проти польської шляхти під керівництвом Богдана Хмельницького. Устами сотника Микити Великий Kобзар закликав слов’янські народи до братерства.

Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. Автор «Кобзаря» виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль в історії української літератури така сама, як роль Пушкіна в російській, Міцкевича — в польській літературі. Його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.

Шевченко нікого не наслідує. Творчо перетопивши в собі численні історичні, фольклорні, літературні джерела кількох слов’янських літератур, він далеко відривається від попередників міццю поетичного таланту, відчуттям органічної спорідненості з козацтвом та гайдамацтвом, побратимства з ним.

Історичні поезії Шевченка пройняті волелюбними мотивами й надихані сучасністю. Вони мали збудити національну й соціальну самосвідомість українців, протиставити їхній громадянській пасивності героїчну боротьбу предків за волю.

Тарас Григорович Шевченко — видатний український поет, прозаїк, драматург, чия творчість зробила його не багато і не мало, а символом українського народу та однією з головних колон, на якій тримається вся наша українська культура.

Поезія Т. Шевченка здобула загальнонародне визнання, принесла її творцеві любов читачів і невмирущу славу. Але не менш багатою і цікавою є творчість Шевченка-художника.

Образотворча спадщина Шевченка дуже велика: нині відомо понад 1000 портретів, пейзажів, історичних та жанрових композицій, виконаних художником у техніці офорта, акватинти, сепією й олівцем, аквареллю та олійними фарбами.

Оцінюючи значення Шевченка як живописця, його сучасник і друг Л. М. Жемчужников відзначав: «І на цьому шляху він був одним з перших, хто звернувся до рідного… Тоді як інші ловили «красу» із спокійним духом, писали мирний куточок, весілля, ярмарок, його дух хвилювався, страждав і виливався гіркими сльозами, які потім оберталися на неспокійне обурення…» Особливу славу Шевченко здобув своїми графічними творами, виконаними в різних техніках. Гравюру художник вважав одним із найбільш доступних для народу видів у мистецтві.

1844 року він виконав серію офортів під назвою «Живописна Україна», у яких зобразив сцени із життя і побуту простого українського народу, його історичного минулого, а також мальовничі краєвиди рідної України: «Судня рада», «Старости», «У Києві», «Видубицький монастир» та ін.

ІІІ. Робота з підручником. Опрацюйте літературно-критичну статтю за підручником (192-197).

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

1. Складіть письмово карту пам’яті «Життєвий та творчий шлях Т. Шевченка» (асоціативний кущ).

2. Уміти розповідати про Шевченка-художника ( у розповіді прокоментуйте найвідоміші його малярські роботи).

3. Підготуйте мультимедійну презентацію на тему «Тарас Шевченко - художник» ( за бажанням).

22.01.2021. 9 – В клас Українська література

Урок №31 – 32 (один урок додатковий)

Записати у робочий зошит число, класна робота, тему уроку.

Тема. Література українського романтизму (оглядово). Ідейно-художні особливості романтизму. Зв’язок з ідеями Просвітництва, з національним рухом. Осередки романтичного руху на Слобожанщині, Чернігівщині й Полтавщині, у Західній Україні («Руська трійця»). Поети-романтики (Л. Боровиковський, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, М. Костомаров, А. Метлинський, В. Забіла, М. Петренко, О. Афанасьєв-Чужбинський, М. Шашкевич). Значення романтизму для нового етапу розвитку слов’янських літератур.

Петро Гулак-Артемовський. Балада «Рибалка». Вічна тема кохання. Засоби романтичного зображення. Фольклорна основа твору.

Мета уроку: ознайомити учнів з літературою українського романтизму, її ідейно-художніми особливостями, охарактеризувати життя і творчість програмових поетів-романтиків, проаналізувати їх поезії; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, уміння аналізувати поетичні твори, надавати коментар щодо їх ідейно-тематичного спрямування, робити висновки, співвідносити події в житті письменника з його творчістю; виховувати шанобливе ставлення до засад народної моралі й етики: працелюбності, щирості, любові й поваги до батьків, краси вірності в коханні, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Хід уроку

І. Самовизначення до діяльності (2 хв).

Прийом «Здивуй!»

Вчитель. Сьогодні ми почнемо наш урок незвичайно – з емоційних вражень, переживань, які, я сподіваюсь, ви відчуєте завдяки романсу «Дивлюсь я на небо…» на слова українського поета початку ХІХ ст Михайла Петренка. Цікаво, що її було виконано 12 серпня 1962 року на космічній орбіті першим космонавтом-українцем Павлом Поповичем для Сергія Корольова, який знаходився в Центрі управління польотами і дуже любив цю пісню. (переглянте відеокліп «Дивлюсь я на небо» у виконанні Олександра Малініна YouTube).

Прийом «Палітра почуттів»

- Який настрій та емоції викликають ці поетичні рядки, покладені на музику Людмилою Алекса́ндровою? (туга, розчарування, мрія покинути землю, самотність, містика)

- Про що змушують поміркувати? (роздуми про вічні проблеми життя і смерті, сенс людського буття, пошуки ідеалу)

ІІ. Актуалізація знань і фіксація утруднення (5-6 хв).

Прийом «Знайди помилку»

Діти, для нашої роботи на уроці нам необхідно пригадати декілька вивчених раніше літературознавчих термінів. Уявіть себе коректорами, яким необхідно знайти помилки у визначеннях. Правильні визначення запишіть до робочого зошита.

1.Символ – предметний або словесний знак, який прямо виражає сутність певного явища

*Символ – предметний або словесний знак, який умовно, опосередковано виражає сутність певного явища.

2. Балада – жанр ліричної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально- побутового змісту з драматичним сюжетом

*Балада – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом.

3. Літературний напрям – сукупність літературних тенденцій в ряді визначних чи епохальних творів, що з’явилися у різний час.

*Літературний напрям – сукупність літературних тенденцій в ряді визначних чи епохальних творів, що з’явилися приблизно в один час.

4. Романтизм (фр. Romantisme)– художній напрям, який виник у літературі та мистецтві Європи наприкінці ХVIII- на початку ХІХ ст як заперечення культу розуму. Романтичний герой - сильна, незвичайна особистість, здатна на незвичайні вчинки. Романтизм проголошував духовну неповторність особистості, підносив значення народної творчості.

5. Романс – невелика лірична пісня про кохання, призначена для сольного виконання з інструментальним акомпанементом.

ІІІ. Опрацюйте літературно-критичну статтю конспекту уроку

Людина завжди прагне до чогось нового, ще не відкритого, яскравого і незнаного.

-Робота з цитатою до уроку

Буває мить якогось потрясіння:

Побачиш світ, як вперше у житті,

Звичайна хмара, сіра і осіння,

Пропише раптом барви золоті.

Л. Костенко

За словами Ліни Костенко, можна побачити незвичайне в звичайному, здійснити нездійсненне – кожен із нас переживав таку мить у житті. Напевно, більшість із нас- романтики в душі. Мрія про рівність усіх людей, справедливість, добро, красу, буйний світ фантазії усної народної творчості знайшли своє вираження в поетичних творах українських романтиків, з якими ми сьогодні познайомимося на уроці.

Термін «романтизм» з’явився досить оригінально: поети, шукаючи нових тем, мотивів, образів, часто зверталися до народної фантастики романських народів, до їхніх пісень, казок і вірувань.

Причини виникнення романтизму

У кінці ХVІІІ– на початку ХІХ століть у Західній Європі прокотилася хвиля незадоволення новими буржуазними відносинами. Капіталізм утверджує панування «грошового мішка», нові форми експлуатації людей. Це викликає зневіру та розчарування, бажання втекти в уявний світ. Це і лягло в основу романтизму.

Виникнувши майже одночасно в Німеччині, Англії, Франції, романтизм на початку XIX століття поширився в мистецтві Польщі, Росії, Італії, України, охопив і країни Америки. Велике значення мали анти¬феодальні рухи й особливо Французька буржуазна революція 1789 р., а згодом - подібні революції в інших країнах Європи. Однак, заперечуючи сучасний лад, передові люди невиразно уявляли собі той державний устрій, який міг би забезпечити щасливе життя всіх громадян. Звідси – занурення романтиків у мрійний світ, створений уявою.

Романтизм у різних видах мистецтва

У романтичних творах спостерігається взаємодія всіх видів мистецтв. Особливо цінували романтики музику. Світ звуків, на їхню думку, здатен відтворити внутрішній світ людини. Із романтизмом пов’язана творчість таких композиторів, як Шуберт, Ф.Шопен, Дж.Верді, Паганіні, С. Рахманінов, Глінка та багатьох інших. В образотворчому мистецтві цей напрям відкрив велику сторінку, яку ще донині дописують. Запам’ятайте прізвища таких українських художників, як К.Брюллов, В.Тропінін, І Айвазовський. Поєднання людини з природою прозвучало в творчості Василя Штернберга. Його картина „Переправа через Дніпро біля Києва” (1837) є визначним твором українського романтизму. Тут яскраво виражено тяжіння до драматичних емоцій, світлових ефектів. Уся природа нагадує грандіозне видовище – наступ грози і одночасно самовираження особистості з її почуттями. Становлення геніального Тараса Григоровича Шевченка як художника, поета і громадянина припадає також на епоху романтизму («Автопортрет», «Катерина»).

Харківська школа романтиків

Становленню романтизму в українській літературі сприяла діяльність Харківської школи романтиків, до якої входили Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Афанасій Метлинський, Микола Костомаров, Петро Гулак-Артемовський, Михайло Петренко.

Це літературне угруповання виникло на початку XIX століття при Харківському університеті. Термін «школа» запропонував дослідник і видавець їх творів Агапій Шамрай. Студенти та викладачі університету писали не тільки художні твори, а й наукові розвідки, збирали зразки фольклору, друкували їх окремими книжками, видавали журнали й альманахи. У діяльності членів Харківської школи помітний вплив німецького й англійського ро¬мантизму, які орієнтувалися на невичерпне багатство фольклору. Харківські романтики розробляли тематику власної творчості на основі народних пісень, переказів, легенд, вдавалися до історичних мотивів.

Вчитель. Першими творами, що започаткували новий напрям романтизму в українській літературі, були поезії П.Гулака-Артемовського та Є. Гребінки.

ІV. Короткі біографічні дані про Петра Гулака-Артемовського

Петро Гулак-Артемовський був викладачем Харківського університету, викладав історію, географію і статистику. Згодом став професором цього університету. Був блискучим оратором і на його лекціях завжди було багато слухачів. Він ніколи не читав з конспектів. Літературознавці стверджують, що початок романтизму в українській літературі припадає на час публікації балади П.Гулака-Артемовського „Рибалка” – 1827рік. Письменник вказував на причини, що спонукали його передати своєю рідною мовою твір Йоганна Гете „Рибалка”: „Хотів спробувати, чи не можна малоросійською мовою висловити почуття ніжні, благородні, піднесені...”

•Виразно прочитати вголос баладу П.Гулака-Артемовського „Рибалка”.

РИБАЛКА

Українська балада

Вода шумить!.. вода гуля!..

На березі Рибалка молоденький

На поплавець глядить і примовля:

"Ловіться, рибочки, великі і маленькі!"

Що рибка смик — то серце тьох!..

Серденько щось Рибалочці віщує:

Чи то тугу, чи то переполох,

Чи то коханнячко?.. не зна він, — а сумує!

Сумує він, — аж ось реве,

Аж ось гуде, — і хвиля утікає!..

Аж — гульк!.. з води Дівчинонька пливе

І косу зчісує, і брівками моргає!..

Вона й морга, вона й співа:

"Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький,

На зрадний гак ні щуки, ні лина!..

Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?

Коли б ти знав, як Рибалкам

У морі жить із рибками гарненько,

Ти б сам пірнув на дно к линам

І парубоцькеє оддав би нам серденько!

Ти ж бачиш сам, — не скажеш: ні —

Як сонечко і місяць червоненький

Хлюпощуться у нас в воді на дні

І із води на світ виходять веселенькі!

Ти ж бачив сам, як в темну ніч

Блищать у нас зіроньки під водою;

Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, —

Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!

Зирни сюди!.. чи се ж вода?..

Се дзеркало, — глянь на свою уроду!..

Ой, я не з тим прийшла сюда,

Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!\"

Вода шумить!.. вода гуде…

І ніженьки по кісточки займає!..

Рибалка встав, Рибалка йде,

То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!..

Вона ж морга, вона й співа…

Гульк!.. приснули на синім морі скалки!..

Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..

І більше вже нігде не бачили Рибалки!

1818р.

• Виконайте ідейно-художній аналіз твору (записати в робочий зошит).

• Визначте ознаки романтизму в творі (записати в робочий зошит).

фольклорний жанр балади;

персоніфіковані картини природи;

мелодійність,

емоційна наснаженість, драматизм;

Втеча від реальності

національний колорит у зображенні Рибалки і Русалки;

народнопісенна лексика.

• Доведіть, що «Рибалка» - балада за жанром (записати в робочий зошит).

Метод «Прес»

Наприклад:

На мою думку, це балада.

Тому що у творі епічний сюжет передано у віршованій формі, є фантастичні елементи, драматизм.

Наприклад, розмова з міфічною істотою Русалкою, трагічна загибель юнака, зображення однієї події з життя героїв, стислість розповіді.

Отже, твір Гулака-Артемовського «Рибалка» за жанровими особливостями - приклад балади.

• Художні особливості балади (записати в робочий зошит).

Метод «Асоціативний кущ» (записати у «хвилях» художні особливості)

1. Риторичні оклики: «Вода шумить! Вода гуля!»

2. Риторичні запитання: «Чи то коханнячко?»

3. Зменшувально-пестливі форми: «молоденький», «рибочки»

4. Метафори: «Вода шумить», «рибка смик», «серце тьох»

5. Епітети: «сонечко і місяць веселенькі», «темна ніч»

6. Порівняння: «вода-дзеркало», «як брат живе з сестрою!».

7. Повтори: «Вода шумить!.. Вода гуля!..»

8. Звуконаслідування: «гульк», «хлюп», «шубовсть»

9. Віршований розмір: ямб.

10. Римування: перехресне (суміжне).

11. Рима: чоловіча.

• Інформаційне гроно щодо характеристики героїв балади (сплести «словесну павутинку» з рис характерів головних героїв описів їх зовнішності, їхньої вдачі) (записати в робочий зошит).

Рибалка:

- любенький;

- молоденький;

- сумний;

- здатний до щирого кохання;

- вродливий;

- легковажний і довірливий.

Дівчинонька:

- зваблива;

- «косу зачісує, брівками моргає»;

- співуча;

- спокусниця;

- захисниця краси морської;

- переконлива і хитра;

- любляча натура.

Образи мрійливого рибалки й водяної красуні завдяки майстерному використанню художніх засобів народної пісенності забарвлені яскравим національним колоритом. Юний Рибалка — це справді український «парубок» із селянських низів, Русалка-спокусниця — українська «дівчинонька», що «косу зчісує і брівками моргає».

V. Творче моделювання. Яким ви уявляєте подальше життя Рибалки у воді з Дівчинонькою? (письмово 5 – 7 речень).

VІ. Короткі біографічні дані про Євгена Гребінку

Євген Гребінка народився на Полтавщині, дворянин, освічена людина, поет, байкар. На батьківському хуторі мав можливість познайомитися з життям народу, з його побутом і звичаями. Буйну уяву хлопця живили захоплюючі розповіді няньки-кріпачки. Літературна діяльність Є. Гребінки почалася під час його навчання у Ніжинській гімназії. Далі – робота чиновником та вчителювання в Петербурзі. Після короткої служби та перебування на батьківщині – повернення до Петербурга, де Гребінка продовжує літературну діяльність. Треба згадати про роль поета у творчому становленні Тараса Шевченка та безпосередню участь у викупі Кобзаря з кріпацтва. Особлива заслуга Євгена Гребінки, що саме з його допомогою побачив світ збірку «Кобзар». Проживши коротке життя (36 років), поет залишив нам 8 томів творів.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати за підручником (с.142 – 148).

2. Теорію літератури вивчити напам’ять.

3. Ознаки романтизму(с. 143) записати в робочий зошит і вивчити напам’ять.

19.01.2021. 9 – В клас. Українська література.

Записати у робочий зошит число, класна робота, тему уроку.

Урок № 30.

Тема. Позакласне читання. « Сатирична повість Г.Ф Квітки– Основ’яненка «Конотопська відьма». Картини життя українського суспільства за часів Великої Руїни»

Теорiя літератури: гумор, сатира, фантастика.

Епiграф до уроку

Хто собою керувати не вмiє,

то i другого

на розум не наставить.

Прислiв’я

Хiд уроку

I.Актуалiзацiя опорних знань учнів.

Клоуз-тести ( записати в робочий зошит ).

1. Г.Квітка-Основ’яненко увійшов в українську літературу як ...

2. Псевдонім Основ’яненко, утворений ...

3. Народився майбутній письменник ...

4. Дитяча сліпота у Григорія відступила ...

5. Квітка блискуче грав ...

6. Квітка був співзасновником періодичних видань ...

7. У 1812 році ...

8. Помер Г.Ф. Квітка-Основ’яненко ...

9. Сентементалізм-це літературний напрям, ...

10. Повість «Маруся» була написана ...

11. Наум Дрот не захотів віддати Марусю за Василя,бо ...

12. Розв’язка твору наступає, ...

II.Опрацювання теми уроку.

1.Слово вчителя.

Серед реалістичних творів, що забезпечили невмирущу славу Квiтки-Основ’яненка найвизначнішим є «Конотопська відьма». Прийоми бурлеску, елементи народної фантастики зробили цей твiр популярним серед мiльйонiв читачів, а його екранiзацiя- i серед глядачів.

Цензурний дозвіл на «Конотопську відьму» був даний 4 жовтня 1833 року. Вперше твiр було надруковано в другiй книзі «Малоросiйських повiстей»

Г. Квiтки- Oснов’яненка у 1837 роцi.

Квiтка не акцентує на тому, у якi часи вiдбувається дiя у його творі. Але дoслiдник творчостi С. Зубков подає таку цікаву iнформацiю: «Квiтка ніде не окреслює хронологiчнi межi подiй. Здавалось би, вони мають відбуватися десь до 1765 року, коли козачі полки було лiквiдовано. Але в повiстi, як про звичайне, згадується, що сліпий скрипаль на весiллi грав Дербентський марш, який виник i набув поширення після визволення мiста Конотопа та остаточного приєднання його до Росiї в 1806 р.

III. Засвоєння нових знань.

1. Повідомлення про період Великої Руїни в Україні.

У цей час, що дістав назву «Руїна», Україну було поділено вздовж Дніпра, на дві сфери впливу: польську- на Правобережній Україні та московську- на Лівобережній, включно з Києвом. Гетьманська влада послаблювалася безперервними внутрішніми сутичками, соціальним напруженням між козацькими низами і старшиною, що прагнула монополізувати політичну владу та нав’язати їм трудові повинності. Але й серед козацької старшини, якою успішно маніпулювали могутні сусіди України, точилася внутрішня прихована боротьба, інтриги, мотивовані вузькими особистими цілями. Особливими майстрами соціально- політичної інтриги виявились надалі московські царі та їхні емісари. Щоб ліквідувати суверенність України, вони підбурювали народні маси проти козацької старшини, одночасно щедро роздаючи їй маєтності та привілеї в обмін за зраду інтересів української державності.

У цей період гетьманом Лівобережної України був Іван Брюховецький (1663-!668), Правобережної - Павло Тетеря (1663-1665). Обидва зажили недоброї слави чужинецьких поплічників. Тетеря, що тримався чіткої пропольської орієнтації, у 1664 р. спільно з поляками вторгся на Лівобережну Україну і спробував підняти козаків у похід на Москву. Але наступ зазнав поразки, і Тетеря повернувся на Правобережну Україну. Згодом репресії проти численних антипольських повстань на Правобережжі викликали настільки сильне незадоволення, що у 1665 р. Тетеря зрікся гетьманства і втік до Польщі.

На Лівобережній Україні Іван Брюховецький проводив цілковито московську політику. Він став першим українським гетьманом, що їздив до Москви, де віддав Україну під безпосередню владу царя. Брюховецький підписав у 1665 р. Московські угоди, які значно посилили російський контроль на Україні у політичній, військовій та податковій галузях.. 13 січня 1667 р. Москва потай, без порозуміння з українцями підписала з Польщею Андрусівський мир, який закріплював розділ Лівобережної та Правобережної України між цими державами, а Київ передано Польщі. Ця угода, яка назавжди перекреслила переяславські домовленості Хмельницького, глибоко обурила українське громадянство. У відповідь на промосковську політику гетьмана вибухнуло повстання проти Брюховецького та російських гарнізонів.

Петро Дорошенко (1666-1676), черкаський полковник та гетьман Правобережної України, намагався вберегти Україну від хаосу та відновити її незалежність. Після підписання поляками Андрусівського миру Дорошенко виступив проти них і вирішив об’єднати всю Україну під верховною гетьманською владою: регулярно скликав Військову Раду, підпорядковував безпосередньо собі наймані сердюцькі полки. Восени 1667 р. під тиском об’єднаних козацько - турецьких військ король Ян Казимир визнав суверенітет гетьманату на Правобережній Україні. Дорошенко вторгся також на Лівобережжя і після вбивства Брюховецького у 1668 р. був проголошений гетьманом всієї України. Але під час його відсутності на Правобережжі запорожці проголосили гетьманом Петра Суховія, а невдовзі поляки - Михайла Ханенка. Вирушаючи на приборкання самозваних конкурентів, Дорошенко залишив на Лівобережній Україні тимчасовим гетьманом Дем’яна Многогрішного (1668-1672). Проте Лівобережжя зайняло російське військо, і Многогрішний змушений був присягнути у 1669 р. московському цареві.

Україну знову було поділено. Ослаблений, Дорошенко чимраз частіше вдавався до допомоги турків. Війська Дорошенка виступили на турецькому боці й у боротьбі з московським царем та новим гетьманом Лівобережної України Іваном Самойловичем. Скомпроментований участю в мусульманських нападах та роздмуханні громадянської війни, Дорошенко втратив підтримку козацьких мас і у 1676 р. підкорився Самойловичеві. Від 1669 р. Лівобережна Україна входить до московської імперії, що забезпечувало їх захист від вторгнень турків, татар та поляків, які спустошували колись квітучу Правобережну Україну. Многогрішний, хоч і був затверджений у гетьманстві Москвою, не погоджувався бути маріонеткою царя. З допомогою сердюцьких полків Многогрішному вдалося стабілізувати ситуацію в Україні, але гострі конфлікти зі старшиною призвели до його падіння.

Прихильне ставлення до Москви та добрі стосунки зі старшиною були основою політики гетьмана Івана Самойловича (1672-1687), наступника Многогрішного. Це дозволило йому гетьманувати 15 років - небувалий для українських гетьманів строк. Щоб забезпечити прихильність старшини, Самойлович щедро роздавав своїм прихильникам землі й тим посилив зростання родової аристократії на Лівобережній Україні. Він посилив свій контроль над запорожцями і від 1674 р. боровся на боці Москви з Дорошенком та турками. Після невдачі спільного з росіянами наступу на Правобережну Україну Самойлович підтримав масовий перехід українців звідти на Лівобережну та Слобідську Україну. Московсько - польський договір 1686 р. підтвердив належність Правобережжя до Польщі і підпорядкував Запоріжжя безпосередньо цареві, а не гетьманові. Розчарований, Самойлович не взяв активної участі у московському поході на Крим 1687 р., за що був усунений і висланий до Сибіру. Історик 3. Щораз більший вплив Росії на Україні позначився поступовим підпорядкуванням Москві Української православної церкви. У 1685- 1686 рр. Київську православну митрополію підпорядковано Московськiй патрiархiї. Українська православна церква втратила свою самостійність і протягом віків зазнала русифiкацiї.

Пiсля відвоювання Польщею в Туреччини Правобережної України та утвердження запорожцями своєї автономiї пiд владою гетьмана залишилася лише третина колишньої держави Богдана Хмельницького. Гетьманщина кінця XVII ст. мала десять полків.

Наприкiнцi XVII ст.старшина фактично усунула козацькі маси від прийняття важливих рішень. Козаки брали участь у безперервних війнах кінця XVII- початку XVIII ст., але як вільні військові формування, а не як українське військо. Це послаблювало війська Гетьманщини, які на 1700 р. налічували лише 20 тисяч козаків. Крім того, озброєння, тактика та військове вміння козаків були застарілими. Ослаблена внутрішніми конфліктами, розчарована ставленням до українців Польщі та Туреччини, більшість козацького проводу вже не заперечувала проти союзу з Москвою, проте намагалася ще зберегти залишки прав, гарантованих Переяслаською угодою 1654 р.

2. Робота над текстом повісті.

Слово вчителя.

Для написання повiстi «Конотопська відьма» Г. Квiтка- Основ’яненко використав мотив полювання на відьом, до речi , взятий iз життя. У часи посух та неврожаїв у 30-х роках XIX ст. відродився жорстокий звичай топити відьом. Чи розв’язувало проблему голоду позбавлення життя кількох жінок, яких оголошували відьмами? Ясно, що нi. Але темнi, затурканi, неграмотнi селяни вдавалися до таких нерозважливих дiй, вiд яких, очевидно, хотів застерегти письменник.

У повiстi, незважаючи на її, так би мовити, казкову основу, ми вiдчуваємо реалістично відтворений колорит суто українського національного життя. Це найвизначніша з гумористичних українських повiстей Квiтки, в якiй гумор автора часто переходить у сатиру на життя i побут козацької старшини кінця XVIII століття.

Чому повiсть називається «Конотопська відьма», адже в основi змісту - життя селянства, розповідь про залишки козацтва на Українi?

Справдi, шукання відьом - це сатиричний прийом, за допомогою якого автор викриває обдурювання громади, окозамилювання, яким займається, сільський начальник - сотник Забрьоха, нащадок козацького роду, який розгубив славу предків.

У повiстi потоплення відьом - вiдволiкальний маневр, до якого вдаються мiсцевi начальнички, щоб прикрити свої гріхи. Зрозумiло, що жертвам розправи - не до смiху.

Але навіть у драматично напружених епізодах автор залишається сатириком, умiло використовує iронiю, сарказм, гумор.

Літературознавчий словничок.

Сатира- вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість.

Гумор- м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища; добродушне підсміювання.

Фантастика – жанр художньої літератури, в якому за допомогою додавання вигаданих, уявних елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального.

3. Короткий зміст повiстi.

Сюжет повiстi становить складне поєднання побутових епiзодiв з фантастичними. Конотопський сотник Забрьоха сватається до хорунжiвни Олени , але дiстає «гарбуза». Писар Пiстряк намагається хитрощами скинути Забрьоху з сотенства i зайняти його посаду: вiн намовляє сотника водою перевiрити відьом. I тут у повість вплiтається фантастика: відьма Явдоха Зубиха наводить ману на людей коло ставка, викликає чаклуванням переліт сотника з Конотопа на Безверхий хутiр, потiм одружує його з гугнявою Солохою, писаря Пiстряка- з наймичкою Пазькою, а хорунжiвну Олену- з судденком Халявським. Закiнчення знову реалістичне. Забрьоху скидають з сотенства, а Пiстряка - з писарства, i вони знову стають приятелями.

Завдання. Зi скiлькох роздiлiв складається повiсть? Якими словами починається кожна частина?

Повiсть складається з ХIV роздiлiв i епілогу ( «Закiнченiє»). Кожен роздiл починається своєрідною похмурою анафорою «Смутний i невеселий…»

Чи, дійсно, було за чим сумувати i журитися сотнику i хорунжiвнi Оленi?

( Забрьосi не було за чим сумувати i журитися, бо має що їсти i пити. Не працює. Не задумується над тим, звідки воно береться. Олена – багата дівчина. ( Зачитують уривки з повiстi).

ІV. Робота над образами повісті ( записати робочий зошит).

Микита Уласович Забрьоха- спадковий конотопський сотник.

«Таки хто скільки не зна, то сотенною старшиною усе були Забрьохи; діди й прадіди Микитові усе були в славному містечкові Конотопі сотниками; так від отця до сина сотенство і переходило»

Микита Уласович Забръоха народився в містечку Конотоп. Йому 25 років. Неодружений. Особливих здібностей до навчання не мав. Учився абияк. Умів ледве рахувати до 30, читав погано. Посаду старшини дістав від свого батька Уласа, який був козацьким сотником. Любить добре і смачно поїсти, довго спати і відпочивати вволю. Любить віддавати накази, було б кому тільки виконувати.

Прокiп Ригорович Пiстряк- писар.

«Та ще ж і те знайте, що пан Пістряк суть писар; дванадцять год учився у дяка у школі: у год вчистив граматку, два годи вчив часословець, півчварта года сидів над псалтирем і з молитвами зовсім вивчив та півп’ята года вчився писати, а цілісінький год вчився на щотах…»

Прокіп Григорович Пістряк народився в містечку Конотоп. Українець. Неодружений. Навчався в духовнiй семiнарiї. Спiлкується канцелярською мовою. Любить поїсти i поспати. Вiльний час проводить зі своїм приятелем Микитою. Займаю посаду конотопського писаря. Мрiє стати сотником.

Хорунжiвна Олена- багата дівчина з хутора Безверхого, наречена Халявського.

Дем’ян Омелянович Халявський- судденко, пiзнiше сотник.

Сiльськi відьми: Прiська Чирячка, Химка Рябокобилиха, Явдоха Зубиха, Пазька Псючиха, Домаха Карлючкiвна, Векла, Устя Жолобиха.

Завдання. «Асоцiативний кущ». Визначити риси характеру героїв … .

Орієнтовне виконання (списати в робочий зошит).

1. байдужість

2.гордість

3.бездієвість

4. неуцтво

Микита Забръоха: 5. обмеженість

6. ледачість

7. грубість

1. хитрість

2. вважає себе вченим

3. заздрість

4. підлість

Прокіп Пістряк: 5. лукавість

6. грубість

7. зверхність

8. чудакуватість

9. крутій

Завдання. Скласти «сюжетний ланцюжок » повiстi.

Експозицiя ______________________ Зав’язка_________________________

Хто такий Забрьоха Задум Пiстряка скинути сотника з посади,

щоб самому зайняти його місце

Кульмiнацiя __________________Розв’язка______________________ Епiлог

Полювання на відьом Втрата Забрьохою сотни- Доля героiв

кiвства, зняття Пiстряка

з писарів

«Мовознавцi». Виписати з тексту фразеологізми, пояснити їх значення.

Орієнтовне виконання (записати в робочий зошит).

Поставила печеного гарбуза- відмовила у сватанні.

Мокрим рядном напасти- викрити брехню.

Нi пари з уст- мовчати.

За вухами лящало- їсти з апетитом.

Погнати в п’ять химер- говорити нісенітницю.

Пошити в дурнi- обдурити.

Не тепер так в четвер- відкладати виконання якогось завдання.

Не мати дев’ятої клепки- нерозумний.

Окрутити- оженити на собі.

Останки во язицях- залишки народу.

На стiну дертися- страждати вiд болю.

Дуба дала- померла.

1. Дати відповідь на запитання

- Що пили i їли герої?( Пили слив’янку i тернівку, їли вареники, карасi тушені в сметанi, пряжену яєшню, пшоняну кашу).

- Якою мовою говорить Пiстряк?(Канцелярською, якою говорили всi канцеляристи того часу).

- Кого з героїв п’єси I.Котляревського «Наталка Полтавка» нагадує писар? ( Возного Тетерваковського).

- Яке можна дати пояснення прiзвищам героїв повiстi? ( Прiзвища говорять самi за себе. Забрьоха- брехун. Пiстряками у народi називали прищi, чиряки. Пiстряк дійсно був чиряком на тiлi всiєї конотопської громади).

2.Перевести математичнi величини.

20 пудiв камiнюччя (1 пуд- 16 кг 380 г).

Верстов п’ять або дві (1 верства- 1 км 06м).

Пiвдесятка на смерть утопив- 5 чоловiк.

Пiвчварта года- 3,5 роки.

Пiвп’ята года- 4,5 роки.

3. Пояснити значення слів.

Десниця – права рука, шуйця – лiва.

Граматка – буквар, виданий у Києвi. Часословець – церковна книга, що мiстить тексти молитов. Гласи – у давньоруському церковному спiвi комплекс поспiвок, якi розрізнялись за мелодійною структурою, кiлькiстю i останнім тоном.

Єрмолойнi догматики – молитви, якi призначалися для співу пiд час богослужіння.

V. Закріплення знань, умiнь i навичок.

Iнтелектуальна гра «Хто швидше?»

1. Xто такий Забрьоха? (Сотник)

2. Хто був наймичкою у Микити? (Пазька)

3. Яку називався хутiр, де жила хорунжiвна Олена? (Безверхий)

4. На чому рахував козаків Пiстряк? (На хворостинi)

5. Хто додумався, що одного козака не вистачає на хворостинi? (Забрьоха. Бо саме на зарубці писар переламав хворостину)

6. Кого кохала Олена? (Халявського)

7. Куди обіцяв податися брат Олени після її замiжжя? (У ченцi)

8. По що буцім-то приїхав сотник на хутiр Безверхий? (За брагою для волiв)

9. Кого не потопили у ставку? (Явдоху Зубиху)

10. Що украла Зубиха у день весілля в Забрьохи i Пiстряка? (Вiкна i двері, щоб вони не змогли вийти з хати)

11. З ким одружився Забрьоха? (З гулящою Солохою)

Чи зайняв Пiстряк посаду сотника в Конотопi? (Нi ,бо їх обох зняли з посад)

VІ. Домашнє завдання.

1. Вiдшукати у творі «Конотопська відьма» смiшнi епізоди, зачитати їх на наступному уроці (за бажанням).

2. Повторити життєвий і творчий шлях Г. Квітки – Основ’яненка, ТЛ: ознаки сентименталізму.

Відповіді до клоуз-тестів скинути мені у Viber до 18:00 21.01.2021.

16.01.2021 р. 9-В клас

Українська література

Тема. Утілення морального й естетичного ідеалів в образі головної героїні

твору.П.Куліш про Г.Квітку.

І. Розгорнути робочі зошити,записати число,класна робота,тему уроку.

ІІ.Сприймання навчального матеріалу.

Вступ. Повість «Маруся» Г. Квітка-Основ’яненко – значне досягнення українського сентименталізму. У ній митець майстерно представив яскраві картини життя українського села, з любов’ю змалював героїв повісті – селян, людей із чутливою душею, шляхетних у почуттях і діях. Пригляньмося до них. Характеризуючи їх, важливо бачити основне в людині – чесноти, правильно оцінювати її вчинки, доброзичливо сприймати те, що розходиться з нашими уявленнями. Це вміння треба виробляти в собі, оскільки саме воно визначає стиль нашої поведінки, характер наших стосунків у родині, колективі, суспільстві.

Актуалізація опорних знань учнів.

Тестові завдання (виконати письмово).

1.За жанром «Маруся» є повістю

А пригодницькою

Б науково –фантастичною

В сатиричною

Г соціально-побутовою сентиментально-реалістичною

Д історично-етнографічною

2. Основною рисою сентименталізму є

А поєднання в сюжеті місця, часу, персонажів

Б збереження класичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних

В зображення виняткових людей у незвичайних обставинах

Г калейдоскопічність сюжету, використання зорових і слухових образів

Д утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів - ідеальних героїв

3. Василь познайомився з Марусею

А коли дівчина прийшла до річки по воду

Б на ярмарку

В на весіллі у подруги

Г на вечорницях

Д під час збирання у лісі грибів і ягід

4. В уривку повісті «Маруся» «Пішов наш звір та до вас у двір, і з двора до хати; тепер желаємо його піймати. Певно, уже наша куниця – у вас у хаті красна дівиця» ідеться про

А дівич-вечір

Б сватання

В оглядини

Г заручини

Д запросини

5. На сватанні у Марусі дівчата співали пісню

А «Де ж був селезень,де ж була утінка»

Б «Гомін,гомін по діброві»

В «Ой у вишневому саду»

Г «Віють вітри,віють буйні»

Д «Горіла сосна,палала»

6.Серед художніх особливостей повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» найбільш виразними є описи

А природи

Б птахів

В інтер’єру

Г тварин

Д звичаїв та обрядів українців

7. Розмово Наума з Василем: «Принеси бумагу, що найомщик принят за самого тебе і за твої гроші – от тобі зараз, обома руками, віддам Марусю», - є

А експозицією

Б зав'язкою

В розвитком дії

Г кульмінацією

Д розв’язкою

8. Перед смертю Василь просив ченців покласти йому в труну

А кисет,що його вишила Маруся

Б землю в Марусиній червоній шовковій хустині

В рушник,яким Маруся перев’язувала його на сватанні

Г шапку з квіткою,яку зберігав від знайомства з Марусею

Д ікону,якою їх благословляли на сватанні

9. У повісті «Маруся» НЕМАЄ такого персонажа, як

А Пазька Левусівна

Б Кузьма Коровай

В Юхим Перепелиця

Г Борис Тетерваковський

Д Левко Цьомкал

10. Після смерті Марусі Василь поїхав до

А Києва

Б Харкова

В Черкас

Г Полтави

Д Одеси

11. Повість «Маруся»автор присвятив

А Г.Сковороді

Б І.Котляревському

В дружині

Г П.Кулішеві

Д Т.Шевченкові

12. «Жалослива не то що до чоловіка, та аж до манісінької комашечки»,-

так каже в повісті

А Настя про Марусю

Б Наум про Настю

В Олена про Марусю

Г Денис про Олену

Д Наум про Марусю

Опрацювання навчального матеріалу.

Вступ. Поклавши в основу повісті «Маруся» зворушливу історію ідеального кохання Марусі та Василя, митець усіх без винятку персонажів повісті зобразив благородними і душевними людьми, правдивими і самовідданими, працьовитими й скромними, покірливими й богобоязливими. Відповідно ним добиралися й художні засоби.

У творі наявні пролог та епілог. У пролозі подано роздуми про швидкоплинність життя і смерть як логічне завершення життя для старої людини та постановка питання про те, наскільки справедливим є Божий промисел, коли з життя йде молода людина, автор роздумує про покірність людини Божій волі як запоруку милості Всевишнього й отримання вічного спокою і блаженства на тому світі.

Епілог – це розповідь про долю Наума Дрота і Василя після смерті Марусі, а також відповідь на питання, яке поставлене в пролозі: молодих Бог забирає як подарунок за їхню смиренність і праведність, утвердження думки про те, що Василь і Маруся зустрінуться на тому світі.

Текст повісті «Маруся» читач сприймає у викладі оповідача, а не автора. Тобто до читача безпосередньо звертається не Григорій Квітка, а створена його уявою особа-оповідач Грицько Основ’яненко, що, на вашу думку, спонукало автора вести оповідь від імені представника простого народу?

Оповідач – мудрий старожил з харківської околиці, бувала, спостережлива людина, яка добре знає народне життя, його звичаї, обряди і своїм походженням близька до народних мас. Розповідь від імені простолюдина була засобом поширення просвітницьких ідей і поглядів самого автора, наближала твори до реалій тогочасного життя, відображала народні інтереси, народний світогляд.

Будова твору своєрідна, відповідає різким змінам сюжетної лінії. У «Марусі» немає розподілу повісті на частини, тільки спираючись на зміст, можна виділити три частини: поза сюжетний вступ, сюжет, моралізаторські висновки.

У першій частині подано філософські роздуми автора про сенс життя людини,декларується одна з провідних ідей традиційного народного світогляду – фатальність долі. Тобто життя людини залежить від божої волі, їй треба скорятись, не намагатись щось змінити.

Г. Квітка-Основ’яненко пропонує простому селянину спосіб життя раба: багато працюй і ні про що не думай. Так живуть Наум і Настя.

У другій частині розгортаються дії. Деякі сюжетні зміни повісті виглядають штучно, надумано, зате наслідують ідеї задекларовані у вступі. Вагомими й важливими елементами сюжету стають талановито написані картини природи, описи народних свят і обрядів, колоритні репліки й коментарі.

Трагічна розв'язка передує епілогу – третій частині повісті. По суті, епілог є повчанням, моралізаторською настановою. Настя і Наум після смерті Марусі їдуть до Василя вже в Києво-Печерський монастир. Василь служить там дияконом. Але вони спізнилися, бо коханий Марусі помер, страждання потроху знищували його душу, а тіло він заморив сам нескінченними постами. Саме третя частина повісті нагадує змістом давньоруський жанр-житійний (опис життя й мук святих). Такі аналогії у повісті цілком виправдані. Жанр релігійної літератури, її морально-дидактичні настанови були дуже близькі авторові.

Повістю «Маруся» ще з юнацьких років захоплювався П. Куліш, а потім не раз аналізував її у своїх критичних статтях. Він залічував Г. Квітку-Основ'яненка до тих письменників, які «прикрасили б будь-яку літературу, за вірністю живописання з натури й глибиною сердечного почуття». Україна «ставить його поряд з найбільшими живописцями звичаїв і пристрастей людських». З літературних досягнень Квітки П. Куліш виділяє насамперед те,що він « нас увів у мужицьку хату», поставив за мету звеличити «внутрішній образ українського народу», що в його творах постає образ глибоко морального простолюдина. Це «людина в повному значенні слова… У всіх її поняттях і діях «…» вражає нас саме така велич, у якій відчуваєш природну шляхетність натури людської».

Матеріали для опрацювання образу Марусі.

--- Чому Маруся – народний ідеал дівочої краси?

Головна героїня повісті наділена найкращими людськими якостями простого трудового народу. Про красу Марусі свідчить її портрет: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці – як тернові ягідки, брівоньки – як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки – як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки – неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Особливо наголошено на тому, що Маруся «до усякого діла невсипуща».

---Як Квітка-Основ'яненко зображує внутрішній світ гереїні?

Письменнник розкриває поетичність і ліризм її душі, яка так щиро й довірливо розкрилася в коханні до Василя. Зовнішня і духовна краса Марусі ідеалізовані письменником.

---Якими фольклорними рисами наділений художній образ Марусі?

Її внутрішній світ сповнений великих почуттів, душевної краси. Дівчина прагне щастя. Сільська дівчина Маруся «викручується» перед матір’ю, соромливо приховуючи перші побачення з коханим, «як ясочка» милується своїм Василечком,червоніє, «як калина»,тріпочеться , «як тая рибонька», коли б їй крила, «полетіла на край світу». Слухняна і покірна, Маруся зважилась благати батька зглянутись на неї, не губити її щастя і видати заміж за Василя. Вона вибухає незборимою силою кохання: «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». Але майнова нерівність насамперед стала непереборною перешкодою до її одруження. Сумне життя настало для Марусі без Василя , який пішов на заробітки, щоб звільнитися від солдатчини. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого. Маруся ніжно і палко закохана, проте знаходить в собі силу волі, щоб не зустрітись з Василем до сватання без відома батьків. Прощаючись із Василем, який їхав на заробітки, Маруся пророчить собі смерть: «Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу…прощай навіки вічні!.. Там побачимось!»

---Яких страждань зазнала Маруся, журячись за милим?

Героїня стала безвільною, занепала духом, втратила працездатність, нудьгувала. Одного разу вона пішла у бір по гриби, змокла під холодним дощем, застудилась і незабаром померла. В останні хвилини, перед смертю, Маруся не скаржиться на свою долю і не шкодує за втраченим життям, а батькам радить не тужити, щоб не розгнівити Бога.

ІІІ. Домашня робота.

1. Виписати цитати до характеристики образів Василя, Наума Дрота (на вибір).

2. Якою ви уявляєте кінцівку повісті, якби герої залишилися б живими? (Міні-твір).

3. Скласти сенкан до слова Маруся (Василь) (за бажанням).

4. Відповідь до тестових завдань та міні-твір сфотографувати і скинути мені у Viber 0669175194 до 18:00 18.01.2021.

15.01.2021. 9-В клас. Українська література.

Тема. «Маруся» - перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму. Художнє розкриття письменником традиційних народних моральних уявлень

І. Розгорнути зошит, записати число, класна робота, тему уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Відповіді на запитання.

- Укажіть тему повісті.

(Життя українського селянства, праця, побут і звичаї народу).

- Яка ідея твору?

(Оспівування високих морально-етичних якостей простої людини).

- Назвіть джерела повсті.

(Підвищений інтерес до людських почуттів, співчутливий тон розповіді, пестлива лексика, проста композиція твору, змалювання побуту й звичаїв простих людей, акцент на їхні моральні якості, народні обряди, звичаї, нездоланні перешкоди на шляху закоханих, наявність пророчої деталі чи епізоду, що натякає на трагічний кінець).

ІІІ. Сприйняття навчального матеріалу .

Історія створення повісті.

Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійські повісті». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою, крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.

Джерела написання твору.

· Дійсність українського села XVIII – початку XIX ст..

· Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих).

· Жанр: сентиментально-реалістична повість.

· Ознаки сентименталізму: письменник наділяє Марусю й Василя надмірною чутливістю й душевною вразливістю, вводить у повість мотиви віщування серця, смерті з туги за коханим; у зображенні Марусиного батька виявилося прагнення Квітки показати життя селянина в прикрашеному вигляді. Василь, як і Маруся, зображений ідеально як зовні, так і внутрішньо; герої закохуються з першого погляду, не можуть жити одне без одного.

· Ознаки реалізму: змалювання картини народного побуту, обрядів і звичаїв; відтворення тяжкого лиха того часу – солдатчини. Устами Наума Квітка-Основ’яненко перший в українській літературі сказав правдиве слово про гірку долю жінки-солдатки, беззахисність сиріт у тогочасному суспільстві.

· Тема: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII – поч. XIX ст.., відтворення його душевної краси і високої моральної чистоти.

· Головна думка: оспівування високих морально-етичних якостей простої людини. Засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання.

· Композиція повісті.

- Експозиція: знайомство з героями твору – родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога.

- Зав’язка: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду.

- Кульмінація: смерть Марусі, її поховання.

- Розв’язка: страждання Василя – ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою.

- Проблематика:

· Батьки і діти.

· Соціальна нерівність.

· Життя і смерть.

· Пошуки щастя.

· Головні герої твору: Наум Дрот, його дружина Настя, їхня дочка Настя, Василь (коханий Марусі), Олена (подруга Марусі).

Повість насичена поза сюжетними елементами:українські народні звичаї, обряди – весілля, сватання з усталеним текстом, емоційними піснями, дотепними примовками. Вражає сцена похорону, народні голосіння в устах батьків виписані з етнографічною точністю. Майстерно змальовані в традиціях сентименталізму чудові пейзажі української ночі, елегійна картина ранку, що стали взірцем для багатьох поколінь письменників. Розлогі портретні характеристики персонажів, насичені фольклорними елементами, повчальні авторські відступи, репліки – це все становить етнографічне тло твору.

Григорій Квітка-Основ’яненко першим в історії української літератури утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком», пізніше це ім’я поширилося і закріпилося надовго: «батько української прози». За словами І. Франка, Квітка – «творець людової повісті, один із перших того роду творців у європейських письменствах».

VI. Домашнє завдання.

1. Опрацювати конспект, літературно-критичний матеріал до повісті (с.138-139).

2. Підготувати розгорнуту відповідь на запитання (підручник , с.140-141).

3. Випишіть із повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» по 2-3 епітети, порівняння, персоніфікації, слова із зменшено-пестливими суфіксами в робочий зошит. Які з них позначені фольклорним впливом? Або

Висловте свої міркування, що змінилося, а що збереглося в стосунках закоханих, у ставленні дітей до батьків за майже 200 років – від часу, зображеного в повісті «Маруся», до сьогодення.

Домашнє завдання виконати в робочому зошиті, сфотографувати і відправити мені у Viber (0669175194) до14: 00 18.01.2021.

12.01.2021. 9-В клас. Українська література.

Тема. Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози. «Маруся» - перша україномовна повість нової української літератури, приклад прози з виразними рисами сентименталізму

І. Сприймання навчального матеріалу.

Вступ. Григорій Квітка-Основ’яненко посідає визначне місце в новій українській літературі як основоположник художньої прози. Це перший прозаїк, чиї твори сучасники сприймали як справжній гімн Україні. У них він писав про земляків-українців – народ, який був носієм моральних чеснот, мав розвинену культуру, яскравий національний побут.

Творча спадщина письменника, крім усього іншого, цінна для нас тим, що багато з його літературних героїв заслуговують на взорування їхньої високої моральності, багатої духовності, людяності.

*Прочитайте відомості про Г. Квітку-Основ’яненка й перекажіть цікаві епізоди з його життя (підручник, с.118-221).

*Теорія літератури (записати в робочий зошит).

1. Сентименталізм – напрям у європейській літературі другої половини XVIII – початку XIX ст., який характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати в читача співчуття до героїв.

Ознаки сентименталізму

· Підвищений інтерес до людських почуттів, співчутливий тон розповіді, який змушує читача розчулитися й плакати над долею героїв.

· Проста композиція твору, у якій сюжет розгортається послідовно.

· Герої ідеальні, наділені зовнішньою та внутрішньою вродою, позбавлені негативних рис.

· Персонажі з простого народу.

· Змалювання побуту та звичаїв простих людей, акцент на їхній моральній вищості над панами.

· Нездоланні перешкоди на шляху закоханих.

· Увага до описів природи.

· Наявність пророчої деталі чи епізоду, що натякає на трагічний кінець.

· Дуже часто смерть героя від стихійного лиха, хвороби, нещасного випадку.

В українській літературі сентименталізм представлено більшою чи меншою мірою повістями Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», «Сердешна Оксана», п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка».

Ліричний (авторський) відступ – такий відступ від розгортання сюжету, у якому письменник, перериваючи розповідь про події, виявляє своє ставлення до героїв, висловлює їм співчуття чи дає поради тощо.

ІІ. Домашнє завдання.

1. Вивчити теорію літерату напам’ять.

2. Прочитати повість «Маруся».

18.12.2020. 9-В клас. Українська література.

ТЕМА. Розвиток мовлення. Твір-характеристика дійових осіб п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Образ Наталки як уособлення кращих рис української жінки

І. Актуалізація опорних знань.

- Дайте відповідь на запитання (усно).

1. Чому І. Котляревського вважають зачинателем нової української літератури?

2. Яка тема твору «Наталка Полтавка» ?

(Зображення життя й побуту українських селян на початку XIXст.,; вірність у коханні людей із народу).

3. З яких частин складається сюжет твору?

( Зав’язка –зустріч Наталки з возним, який пропонує вийти заміж дівчині за нього, на що вона відповідає: «Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду», і закінчується прислів’ям: «Знайся кінь з конем, а віл з волом».

Кульмінація – відмова Наталки возному стати його дружиною та прийняття рішення залишитися з коханим Петром.

Розв’язка – благословення матір’ю Наталки і Петра).

4. Чому Наталка відмовила возному?

5. Чому Наталка погоджується з наполяганням матері й вирішує вийти заміж за возного?

6. Що стало причиною зміни думки Наталки щодо одруження з возним і як до цього поставилася Терпилиха?

7. Чому ми вважаємо Наталку уособленням кращих рис української жінки?

8. Чи доводилося вам зустрічати таку людину в житті?

ІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Ознайомлення з пам’яткою «Основні вимоги до твору-роздуму»

1. Твір має відповідати вибраній темі.

2. Потрібно чітко і стисло сформулювати тези.

3. Необхідно дібрати переконливі докази, посилаючись на художній текст та критичні джерела.

4. Обов’язково правильно і доречно використовувати у творчій роботі цитати.

5. Зробити висновки із узагальненням, яке продемонструє актуальність вибраної теми.

6. Необхідно продемонструвати самостійність суджень і висловити власне ставлення до порушеної теми або проблеми.

7. Твір має бути орфографічно і синтаксично грамотним.

Перелік тем, запропонованих для написання твору.

1. Утвердження сили народного духу в поемі І. П. Котляревського «Енеїда».

2. Образ Наталки Полтавки – яскравий тип українського національного характеру.

3. Образ Наталки як уособлення кращих рис української жінки.

4. Мої роздуми над п’єсою І. П. Котляревського «Наталка Полтавка».

5. Душевна краса Наталки Полтавки.

Характеристика дійових осіб п’єси «Наталка Полтавка»

Орієнтовне виконання

І. Духовний образ Наталки.

Образ Наталки – це образ простої й чесної, роботящої й розумної української дівчини. Словами виборного у першій дії автор відкриває завісу над минулим Наталки. Колись вона з батьками жила в Полтаві, а її дитинство минало у товаристві «якогось сироти Петра», що йогоТерпили прийняли «за годованця». Та невдовзі його спіткало горе: старий Терпило пропив гроші і прогайнував своє добро. Коли ж він дізнався, що Петро хоче одружитися з Наталкою, не дав свого благословення і навіть вигнав Петра з двору. Невдовзі старий Терпило помер, а сирота Наталка залишилася з матір’ю-вдовою у великій бідності й була змушена переїхати у село. Тут вони купили собі хатку і стали скромно жити. Словами пісні Наталка про себе каже:

Не багата я і проста, но чесного роду,

НЕ стиджуся прясти, шити і носити воду.

Для Наталки – найбільше багатство є «добре ім’я», що говорить про її скромність, самоповагу.

Однією з важливих рис характеру Наталки є працьовитість. І не зрозуміло не лише з її слів, що вона не соромиться повсякденної селянської роботи – прясти, шити, носити воду, - а й з того, що вперше перед глядачем Наталка постає саме в праці – вона вийшла не гуляти, а з коромислом і відрами, щоб принести з річки води. Праця для Наталки – органічна потреба, звичка, і вона не обтяжлива для неї.

Працьовитість Наталки, як й інші риси її характеру, ще глибше розкривається словами виборного: «Золото – не дівка! Наградив Бог Терпилиху дочкою. Крім того , що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе , і матір свою на світі держить». А згодом, у розмові з матір’ю і Наталкою, виборний доповнює цю характеристику: «Об розумі і добрім серці Наталки нічого говорити, всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

Кохання Наталки до Петра чисте, глибоке і самовіддане. За словами виборного, вона Петра «без душі любить, через його всім женихам одказує». А сваталися до Наталки і дяк, і волосний писар, і підканцелярист, і «многії другії», та вона всім відмовляє, хоча мати і не схвалює цього. На материні докори Наталка відповідає: «Лучче посідію дівкою, як піду заміж за таких женихів, як на мені сваталися. Уже нічого сказать – хороші люди! … Нехай вони будуть розумні, багаті, письменнійші од нашого возного, та коли серце моє не лежить до їх і коли мені вони осорожні!...» Наталка прагне жити за велінням серця: «Серце не вважає, кого раз полюбить, з тим і умирає».

Проте дорікання та сльози старої, убитої недолею матері змушують Наталку піти на самопожертву заради неї. «Добра дитина» - так Терпилиха характеризує Наталку. І саме доброта серця допомогла їй знайти вихід зі складного становища, коли кохання до Петра в її душі поєдналося є повагою до рідної матері – найдорожчої у світі людини. У її свідомості і в серці відбувається боротьба цих почуттів, і Наталка вирішує вшанувати матір і подати рушники возному, а потім кинутись у Ворсклу. Драма Наталчиного серця розкривається у пісні «Чого вода каламутна»:

Мене ж мати та не била – самі сльози ллються;

Од милого людей нема, од нелюба шлються.

Прийди, милий. Подивися, яку терплю муку!

Ти хоть в серці, но од тебе беруть мою руку.

Спіши, милий, спаси мене од лютой напасті!

За нелюбом коли буду, то мушу пропасти.

Коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то «така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою».

Проте не тільки цими рисами приваблює образ Наталки. Вона мужня, рішуча, з тверезим поглядом на життя, їй властиве почуття людської гідності, самоповага, розум, шанобливість, наполегливість у боротьбі за своє щастя. Образ Наталки в цілому сприймається через її вчинки, а також через мову: просту, водночас лексично багату, лірично-пісенну.

Наталка – рішуча й смілива людина. Як тільки з’являється її коханий, вона одразу заявляє: «Клянусь, що, окрім Петра, ні за ким не буду». Любов її така велика й чиста, що , незважаючи на сумніви Миколи і великодушне самозречення Петра, Наталка впевнена: «Возний мусить одступитися!». Тому така рішучість у її заяві Возному: «… коли Петро мій вернувся, то я не ваша , добродію». Коли ж Возний погрожує судом і тюрмою, щоб силою примусити дівчину піти до шлюбу, Наталка сміливо кидає всім в обличчя: «До цього силою ніхто мене не принудить…».

У цій сцені образ Наталки розкрито найглибше, її розум, енергійність і наполегливість у боротьбі за своє щастя перемогли. В образі Наталки автор оспівав кращі риси українок, їхню духовну красу.

Наталка – перший повністю правдивий образ дівчини-селянки в українській літературі, родоначальниця всіх наступних образів жінок. «Немає меж моїй закоханості в цей образ, - сказала одна з виконавець ролі Наталки. – Наталка назавжди причарувала мене великою пошаною до матері, до старших, своєю працелюбністю, дівочою чистотою, скромністю і відданістю великому коханню. Цей образ буде приваблювати ще не одне покоління людей. Мені б хотілося побажати нашим дівчатам та юнакам наслідувати це велике, чисте кохання…».

ІІ. Образ Миколи.

У реалістичному плані зображено в п’єсі сільського парубка-бідняка Миколу, «сироту без роду, без племені, без талану і без приюту». Характерні риси Миколи – щира людяність, почуття товариськості, відвертість і енергійність. Він не прагне , як Петро, до спокійної затишної оселі, а збирається на кубанські степи; його приваблює привільне козацьке життя. «Люблю я козаків за їх обичаї – говорить жартуючи Микола, - Вони – коли не п’ють, то людей б’ють, а все не гуляють». Микола – розсудливий, дотепний, розумний. Він – письменний, знає людську психологію, виявляє повагу до простого народу. У п’єсі Микола виступає резонером, виразником поглядів автора, його устами Котляревський висловлює своє ставлення до зображуваних подій.

ІІІ.Образ Петра.

Петро – чесний, великодушний, але його образ дещо ідеалізований. Заради щастя Наталки він готовий на самопожертву. Дізнавшись, що його наречена засватана за возним, Петро не наважується порушити традиції, станові умовності. Християнське смирення, всепрощення – домінанти в характері Петра, тому він просить кохану послухати матір, полюбити возного і вийти за нього заміж, більше того – віддає дівчині зароблені гоші, щоб хоч трохи вирівняти майновий стан наречених. Ці риси характеру Петра мають соціальну та психологічну вмотивованість: вони є наслідком залежного, підневільного становища сироти-бурлаки. Петро не здатний до боротьби за своє щастя. Нерішучий і навіть пасивний, він не насмілюється виступити проти старших (Терпилихи) і владних (возного і виборного). Діями Петра керує також співчуття до Терпилихи, розуміння її прагнень за всяку ціну вибитися зі злиднів. У змалюванні Петра, доброго і великодушного, але невпевненого і м’якохарактерного, Котляревський віддав данину тогочасним літературним традиціям, сентименталізму.

IV.Горпина Терпилиха – Наталчина мати, бідна вдова, знедолена жінка-селянка. Це образ люблячої матері. Усі її вчинки визначаються тільки материнською любов’ю. Вона прагне щастя дочці, але її розуміння щастя не зовсім таке, як у Наталки. Дали взнаки гірка доля й нестатки. Терпилиха вважає, що щастя – то достаток, бо сама зазнала в житті немало злигоднів, бідувань. Вона любить безмежно свою дочку, бажає їй добра, але цілком безпорадна перед «невблаганною долею». «На нас , бідних і безпомощних, - каже вона, - як на те похиле дерево, і кози скачуть». Тому й мріє про кращу долю для своєї дитини.

Терпилиха співчуває Наталці, розуміє її палке кохання до Петра, адже той був для ней як син. Але вона переконана, що бажання Наталки вийти заміж за Петра – це легковажність і життєва недосвідченість молодої дівчини, тож хоче, щоб Наталка якнайшвидше вийшла заміж. Терпилиха цінує те, що дочка тяжко працює, аби забезпечити її, але вона розуміє, що чесною працею злиднів не позбутися. Матір ладна видати Наталку за возного силоміць, тільки щоб її єдина дитина не потерпала від бідності. Терпилиха сама каже Наталці: «Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати». Багатий зять для неї – єдиний порятунок від злиднів, у яких вони опинилися.

Терпилиха поважала Петра за доброту й працьовитість, але він, на її думку, є перешкодою до щастя доньки. Любов і повага до Петра змінюється незадоволенням, проте побачивши його безмежну доброту і любов до Наталки, відчуває, що була неправа. Мати переконується, що дочка дуже щаслива тільки з благородним і любим їй Петром.

Домашнє завдання.

Написати твір-роздум на одну із запропонованих тем (вище вказані). Зошит із творчою роботою принести 22.12.20. За підручником опрацювати с. 113-116.

15.12.2020. 9-В клас. Українська література.

Тема. Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» - перший твір нової української драматургії. Гумористичні засоби у творі. Сценічне життя твору

І. Запишіть у робочий зошит число, класна робота, тему уроку.

ІІ. Сприймання й засвоєння навчального матеріалу.

· Історія написання, джерела твору.

Написана п’єса І. Котляревським до 1819 року, точної дати її створення не залишилось.

- Що ж спонукало митця створити цей театральний шедевр?

Ставши директором Полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об’єктом смішного виступав народ, у п’єсах І. Котляревсьського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування.

Поштовхом до написання «Наталки Полтавки» став дійсний факт. У театрі, де був директором І. Котляревський, працював селянин Мефодій Семижон. Саме він одного разу розповів Котляревському, що приїхала його племінниця, до якої сватається писарчук, але вона не хоче за нього йти, бо чекає свого нареченого, котрий чомусь забарився і вже не повертається із заробітків чотири роки. І. Котляревський з Т. Пряженківською прийшли в гості до цієї дівчини. Вібулася приблизно така розмова:

- Як живеться вам, Марусю? Чи не можна б вам чимсь допомогти? Кажіть не соромтеся, - говорив Іван Петрович…

- Що ж маю розповідати, коли вам, певно, усе розповів дядько мій; він один мене й розуміє. А от мати й дядина – ні. Кожний Божий день починається з того самого: іди та йди за писарчука, він багатий, воли має, унього хата велика, гроші є … а навіщо мені хата, воли , гроші? Мені б … - не договорила, зітхнула важко, з очей покотилися дві сльозини, за ними ще….

Іван Петрович раптом захвилювався, підхопився на ноги, підійшов до дівчат:

- Слухай мене, Марусю, ви молодець, коли так робите, коли чекаєте судженого. Обіцяю: ми зробимо все, аби допомогти вам. Скажіть тільки, що потрібно.

Маруся підвела на Івана Петровича прекрасні вологі очі:

- Хіба ж я знаю? Мати прийде , заплаче, а моє серце не камінь, і … покорюсь. Хто його зна… - і тихіше додала: - Все ж чотири роки, як його нема. Коли б жив, то звістку подав би.

Котляревського схвилювала любов дівчини, її вірність, а водночас природне покірне схиляння перед сльозами і вмовляннями матері. Того ж вечора письменник розпочав писати свою драму.

· Якими джерелами скористався письменник для написання твору?

*Справжні життєві факти українського суспільства того часу. (Авторові, напевно, були відомі й інші подібні історії, коли дівчат силоміць видавали заміж, і він узагальнив їх).

*Українські лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні: «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон…», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна».

*Українські, вертепні, шкільні драми-інтермедії XVIIIст.

Літературний паспорт п’єси (записати в робочий зошит)

1. Автор: І. Котляревський.

2. Назва твору: «Наталка Полтавка».

3. Літературний рід: драма.

4. Жанр: соціально-побутова драма (малоросійська опера – за визначенням автора).

5. Літературний напрям, стиль, течія: класицизм, просвітительський реалізм, сентименталізм.

6. Тема: зображення життя й побуту українських селян на початку XIX ст..; вірність у коханні людей з народу.

7. Головна ідея: оспівування духовної величі людини з народу.

8. Дійові особи: Горпина Терпилиха, її дочка Наталка; далекий родич Терпилихи Микола, коханий Наталки Петро; возний Тетерваковський, виборний Макогоненко.

9. Композиція та сюжет. За основу сюжету взято типовий для європейського сентименталізму конфлікт: нерівне кохання й намір нелюба одружитися з дівчиною. Заможний Терпило не хоче віддати свою дочку Наталку за названого сина Петра, хоча молоді й закохані, і виганяє його. Батько спивається, розорюється й помирає, а родина вимушена переїхати з Полтави до села (про цю історію читач-глядач дізнається з розповіді виборного). Щоб зарадити скруті, Горпина Терпилиха хоче віддати Наталку за старого, проте подає нелюбу рушники, аби догодити матері. Саме в цей момент повертається із заробітків Петро. Хлопець розчулює возного тим, що готовий пожертвувати власним щастям заради благополуччя Наталки, тож старий багатій робить великодушний вчинок, відступившись від коханої дівчини.

10. «Наталка Полтавка» поєднала в собі риси кількох напрямів та жанрів, що на той час були представлені в літературі: сентименталізму з його прагненням викликати співчуття, почуття жалю, просвітницького реалізму, класицизму. Автор зберігає класицистичний закон єдності місця (приворсклянське село), часу (дія відбувається протягом одного дня) та самої дії. Характерологічне прізвище – Терпилиха (терпіти лихо) також має своє коріння в класицизмі.

11. «Наталка Полтавка» - телефільм-опера, створений на Українській студії телевізійних фільмів у 1978р. , екранізація однойменної опери 1889р. українського композитора М. Лисенка.

ІІІ. Домашнє завдання.

1. Прочитайте п’єсу І. Котляревського «Наталка Полтавка».

2. Опрацюйте літературно-критичний матеріал до повісті «Наталка Полтавка» (підручник , с.96-114 ).

3. Випишіть у робочий зошит цитатні характеристики до кожного персонажа п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка».

11.12.2020. 9-клас. Українська література.

Тема. Іван Котляревський. «Енеїда». Провідні проблеми і мотиви твору. Характеристика героїв поеми, образ Енея.

І. Записати в робочий зошит число, класна робота, тему уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

- Виконайте літературний диктант (письмово).

ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ

(Кожна правильна відповідь – 1 бал).

1. 1798 рік – це рік… .

2. Жанр «Енеїди» - … .

3. Чий сюжет наслідував І. Котляревський?

4. Що лежить в основі твору?

5. Яке завдання дали Енеєві боги?

6. Хто з богів захищав Енея, а хто йому перешкоджав?

7. Які цілком оригінальні сцени є в 3-й частині поеми?

8. Що таке бурлеск?

9. Що таке травестія?

10. Якою мовою написаний твір?

11. Як І. Котляревський характеризує богів, що живуть на Олімпі?

12. Зі скількох частин складається поема і скільки років писав її І. Котляревськ

- Знайдіть алюзії в поемі.

Орієнтовне виконання (записати в робочий зошит).

*Авторська алюзія – це особливо яскраві картини пекла в «Енеїді». Вони засвідчують занепад моральності серед усіх верств несправедливого суспільства – від панів до слуг.

*Гармонія національного й імперського І. Котляревський у формі алюзій бачить, зокрема, у відновленні в Україні гетьманського самоврядування

*Увівши в поему образ матері богів Цірцеї, яка живе на острові й характеризується як «люта чарівниця… дуже злая до людей», письменник сміливо натякає на царювання Катерини ІІ.

*Є у творі алюзія і на запровадження кріпацтва в Україні та його трагічні наслідки для народу: «Пропали всі ми з головами…Пропали! Як Сірко в базарі, готовте шиї до ярма».

ІІ. Сприймання навчального матеріалу.

Вступ. «Енеїда І. Котляревського – твір, який став епохальним явищем не тільки в історії вітчизняної літератури, а й в історії розвитку всієї нації, оскільки сприяв самоідентифікації українського етносу. Оспівування любові до батьківщини, звеличення героїчного минулого, зображення самовідданих і мужніх воїнів, нарешті, могутній образ самого Енея – усе це утверджувало високі моральні якості національного характеру українського народу. З глибокою повагою і любов’ю, з надзвичайною теплотою зобразив письменник простих людей у поемі, наповнивши її ароматом степових вітрів, духом нестримної волі, непогамовною силою життя. Читаючи цей безсмертний твір, ми переконалися, що тут є чим збагатитися, наснажитися, є кого взорувати.

«Енеїда» І. Котляревського своїм життєствердним сміхом завжди мала великий вплив на наш народ, а світові розкрила характер українців. Ця, за висловом Олеся Гончара, «заіскрена сонцем, розпашіла од земних пристрастей поема» і сьогодні справляє на нас оптимізуючий вплив.

· З’ясуємо, які провідні мотиви простежуються в поемі ?

- Орієнтовна відповідь (записати в робочий зошит).

Котляревський раз у раз звертається до історичного минулого України, пишається ним; у поемі знаходимо немало теплих, зворушливих рядків про Петра Сагайдачного, Запорізьку Січ, про те, як «під Бендер’ю воювали». Поет звеличує патріотичні подвиги народу, закликає співвітчизників підпорядкувати свої особисті інтереси інтересам суспільним:

Де общеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинность ісправлять.

Підносячи кращі національні традиції, утверджені історичним досвідом народу, Котляревський закликає самовіддано любити вітчизну, служити їй:

Любов к отчизні, де героїть,

Там сила вража не устоїть,

Там грудь сильніша от гармат.

· Коло проблем, які порушує І. Котляревський в «Енеїді» (Записати в робочий зошит).

- Орієнтовне виконання.

*У поемі письменник порушує такі соціальні проблеми:

- війни і захисту рідної землі від ворогів;

-громадянського обов’язку;

-соціальної нерівності;

-моральної нікчемності панства, чиновників, байдужості до інтересів і потреб народу;

-паразитичного існування та розгульного способу життя панів;

-хабарництва чиновників, безкультур’я, зловживання службовим становищем.

*Морально-етичні проблеми твору такі:

-утвердження високих моральних чеснот: добропорядності,поваги до батьків, кохання, вірності, виховання дітей на засадах народної моралі;

-осуд брехливості, лінощів, зрадливості, нехтування християнською мораллю.

Висновок. Український поет націоналізував античні характери і показав, як нові життєві обставини можуть пробудити в людині високу громадянську свідомість або спотворити її природну натуру. Автор «Енеїди» став на захист прав і гідності українців, їхньої культурної і мовної окремішності, адже кожне з підкорених племен має право «вдержати на вічне врем’я імення , мову, віру, вид».

· Характеристика образу Енея (записати в робочий зошит).

*Позитивні риси

Еней – головний герой поеми. Він не цурається простих козаків, людей із народу: якщо сам не може розв’язати якогось питання, то звертається до троянської громади. Наприклад, коли в Сицилії погоріла значна частина човнів, Еней у тяжкому горі «… миттю кинувся до громади просить собі у неї поради, чого собою не вбагне».

Привабливим постає Еней на полі бою як досвідчений полководець, котрий уміло організовує битву, апід час бою діє сміливо, демонструє особисту хоробрість, уміння володіти зброєю, військову майстерність.

Як ватажок троянців, Еней вимогливий і суворий, але добрий і справедливий, постійно дбає про своїх воїнів, щиро сумує за тими, хто загинув.

Сміливий і гордий він постає у поєдинку з Турном: «Прямий, як сосна, величавий, бувалий, здатний, тертий, жвавий, такий, як був Нечеса князь!». У цьому епізоді в характеріЕнея ще яскравіше проявляються людяність, великодушність, благородство. Еней не тільки погоджується відправити тіло Турна його батькові, як перед смертю просить про це сам Турн, а й ладний навіть відпустити свого ворога живим. Та коли він побачив на плечі у Турна Паллантову зброю і герб, лють охопила його. Вірний і щирий у дружбі, Еней жорстоко помстився Турнові за смерть Палланта, чим і поклав край суперечці між латинцями та троянцями.

Негативні риси

Відчайдушний пройдисвіт бездомний волоцюга, хоча вже й не зовсім молодий, бо має дорослого сина від першого шлюбу;»парубок моторний… на всеє зле проворний, завзятіший од всх бурлак», ланець, поганець, «мутив , як на селі москаль».

Еней енергійний, дещо хитруватий, тому йому вдається порозумітися з царями, з якими зустрічається, залагоджувати з ними справи; любить випити, погуляти, добре поспати. Енеєві подобається розважатися, бешкетувати.

Еней не виявлає побожності й поваги до небожителів, бо прекрасно знає , що вони не заслуговують на пошану. Розлючений несправедливістю богів, троянський цар «Олімпських штепив на всю губу, свою і неню лаяв любу».

Автор наділяє його іншими негативними рисами: боїться бурі на морі; він заводій усіляких бешкетів і витівок, нестійкий у коханні, легковажний , здатний на бійку.

Троянці ставляться до свого ватажка по-панібратськи. Гірко кепкуючи і з себе, і з нього, вони кажуть Дідоні: «Дали гам греки прочухана, і самого Енея-пана в три вирви вигнали від тіль».

Отже, в образі Енея, який «любить пожити», та не дасть ворогам спуску, Котляревський змалював типового козака-запорожця, сміливого кошового отамана Війська Запорозького.

IV. Домашнє завдання.

1. Опрацювати за підручником с.92-94.

2. Підготувати розгорнуту відповідь на запитання:

Чи можна Енея вважати взірцевим чоловіком, лицарем, державником? ( Письмово дати відповідь0

3. Виписати цитати до характеристики троянців, богів, царів.

4. Виписати художні засоби з поеми «Енеїда».

20.11.2020. Українська література. 9 – В клас.

Тема. Українська література доби Ренесансу і доби Бароко. Розвиток книгодрукування в Україні. Іван Вишенський, Іван Величковський, Семен Климовський – видатні діячі української культури ( оглядово ). Історико-мемуарна проза. Загальні відомості про козацькі літописи ( Самовидця, Г. Граб'янки, С. Величка ) та «Історію русів». Теорія літератури: Ренесанс, Бароко

Перебіг уроку

І. Записати в робочий зошит число, класна робота, тему уроку.

ІІ. 1.Виконати роботу з підручником (с. 54-64 ).

2. Прочитати літературно-критичний матеріал і законспектувати його.

3. Опрацювати теорію літератури.

ТЕРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ( записати в робочий зошит ).

ВІДРОДЖЕННЯ або РЕНЕСАНС – культурно-філософський рух кінця Середньовіччя – початку нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Основні риси Ренесансу :

- повернення до античних мистецьких зразків,

- проникнення науки в закони світобудови,

- увага до особистості, її внутрішнього світу,

- поширення гуманістичних ідей, вільнолюбства,

- не прийняття середньовічних традицій.

БАРОКО – стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі та архітектурі ) початку XVI-кінця XVIII століття. Цей стиль особливо проявився в літературі й архітектурі нашої країни (наприкінці XVII – XVIIIст. ) і набув назви українське бароко ( а ще козацьке бароко – у красному письменстві ). Найяскравішими представниками літературного бароко є Іван Величковський і Лазар Баранович – у поезії, Самійло Величко – у літописанні, Феофан Прокопович – у драматургії. Помітні елементи бароко в полемічній творчості Івана Вишенського.

Полеміка – стан суперечки (гостра дискусія стосовно будь-якого спірного питання ), диспут при обговоренні або вирішенні проблем.

ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА – це приклад літературної суперечки, викликаної протистоянням між прихильниками православ’я, католицизму, унії.

ЖАНРИ ПОЛЕМІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: діалоги, памфлети, послання.

ПОСЛАННЯ – віршований, рідше прозовий твір, написаний у формі листа або звернення до якоїсь особи чи групи осіб.

ТРАКТАТ – науково-теоретична праця, у якій аналізується, конкретизується складна проблема, всебічно аргументується нова концепція автора.

4. Скласти паспорт пісні «Їхав козак за Дунай»

Орієнтовна відповідь (записати в робочий зошит ).

1.Автор: С. Климовський.

2.Назва твору: «Їхав козак за Дунай».

3.Тема: зображення зворушливого розлучення козака з дівчиною через його участь у військових подіях за Дунаєм.

4.Головна думка: возвеличення щирого почуття, яке випробовується часом і життєвими обставинами.

Тебе ж, мила, не забуду,

Поки жив на світі буду.

Коли умру на війні –

Поплач обом ні.

5.Жанр: літературна пісня.

6. Вид лірики: інтимна лірика.

7. Композиція: твір побудований у формі діалогу між козаком та його коханою.

8. Художні засоби

Звертання: «дівчино, прощай», «ти, конику вороненький», «постій, постій, козаче», «ти будь здоров, мій миленький», «тебе ж , мила, не забуду».

Епітети: «коник вороненький», «білі ручки», «ясні очі».

Повтори: «постій, постій», «мила, миленький».

Метафора: «ручок не ламай», «ясних очей не стирай».

Зменшувально-пестливі форми слів: «миленький», «вороненький», «коник».

ТЕКСТ ПІСНІ.

Їхав козак за Дунай,

Сказав: «Дівчино, прощай!»

Ти, конику вороненький,

Неси та гуляй.

Постій, постій, козаче!

Твоя дівчина плаче.

Як ти мене покидаєш –

Тільки подумай!

Білих ручок не ламай,

Карих очей не стирай,

Мене з війни зо славою

К собі ожидай!

- Не хочу я нічого,

Тільки тебе одного.

Ти будь здоров, мій миленький ,

А все пропадай!

Свиснув козак на коня: «Оставайся здорова!

Як не згину, то вернуся через три года!»

Краще б було, краще б було не не ходить.

Краще було б , краще було б не любить.

Краще було б та й не знать.

Чим тепер, чим тепер забувать.

Домашнє завдання.

1.Повторити літературно-критичний матеріал (підручник, с.54-64).

2.Теорію літератури вивчити напам’ять.

3.Виконати завдання з рубрики «Виконуємо домашнє завдання» (підручник, с.64 ( за бажанням)).

17.11.2020. 9 – В клас . Українська література.

Тема. Поетичність образу Ярославни. Образ Руської землі. Символічно-міфологічні образи та значення їх.

Перебіг уроку

І. Виконати літературний диктант ( письмово ).

Літературний диктант

1. Події в «Слові про похід Ігорів» відбуваються в … році.

2. Чотири сонця в «Слові про похід Ігоря» символізують … .

3. Яке князівство очолював князь Ігор?

4. Оповідач «Слова …» на самому початку згадує співця … .

5. Князь Ігор повів свою дружину проти … .

6. Слова «Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути» належать … .

7. Слова «О вітре, вітрило! Чому, господине, так сильно вієш ти?» промовляє … .

8. У кінці «Слова …» Ігор повертається з полону до міста … .

9. Хто «ізронив золоте слово, з сльозами змішане»?

10. Кому наснився «мутен сон»?

11. Яке природне явище збіглося з поразкою Ігоря?

12. Вислів «напитися шоломом з Дону» означає … .

ІІ. Опрацювати конспект уроку ( записати в робочий зошити ).

Єдиний жіночий образ «Слова …» - це образ княгині Ярославни, дружини Ігоря Святославовича. Поряд із мужніми, у залізних шатах воїнами на тлі грізних битв ця ніжна жінка постає особливо виразно, а глибокий ліризм та моральна краса Ярославни роблять цей образ справді неповторним.

Характеристика образу Ярославни.

Орієнтовне виконання.

Образ Ярославни – справжнє художнє відкриття, велика творча удача автора «Слова …».

За емоційною глибиною і драматизмом «Плач Ярославни» не має собі рівних у світовій літературі.

Глибоко символічним є образ княгині, що кує зозулею, хоче летіти до річки Каяли, аби омити криваві рани Ігоря, звертається до вітру, сумуючи, що він мече стріли на князя та його воїнів, до Дніпра, просячи, щоб він приніс до неї ладо, до сонця, запитуючи, чому воно мучить воїнів спрагою. Єфросинія Ярославна – дружина Ігоря – виступає символом усіх руських дружин, що стали вдовами. Автор показує її на самому краю князівства – у Путивлі, хоч починає оповідь про неї з Дунаю, представляючи Єфросинію як дочку галицького князя Ярослава Осмомисла. Її голос , як сумний крик чайки, чути навіть на Дунаї. Це надзвичайно точний образ, бо чайки як приморські птахи живуть у болотистих гирлах Дунаю, саме там, де знаменитий батько Ярославни зачиняв «ворота Дунаю». Звертання Ярославни до сил природи більше схоже на заклинання, ніж на плач. Особиста трагедія жінки переростає у трагедію всього руського жіноцтва та народу. Сильне ліричне начало є визначальним для образу руської княгині. Особливо вражаючим є те, що княгиня плаче не лише за своїм чоловіком, а за всіма воїнами, погром руських військ – її особисте горе. Вона звертається до вітру від імені руських жінок, запитуючи, чому він розвіяв їхні веселощі, у горі княгиня стала рівною з ними, усі оплакують «милих лад». Ярославна в інтерпретації автора – не лише символ любові та вірності руської жінки, а й символ усієї Русі, ліричний та епічний художній образ.

Усепереможна і життєдайна сила кохання Ярославни підтримує Ігоря в битві, допомагає зберегти сили і втекти з половецького полону. І природа дивовижним чином допомагає князю подолати далекий і небезпечний шлях із половецької землі до Києва.

ІІІ. Складання плану-характеристики образу Ярославни .

Орієнтовна відповідь ( записати в робочий зошит).

1. Ярославна ( Єфросинія ) – історична особа (донька князя Ярослава Осмомисла ).

2. Ярославна – вірна дружина новгород-сіверського князя Ігоря Святославича – єдиний жіночий образ поеми.

3. Ярославна – любляча матір.

4. Щире переживання за долю Ігоревого війська.

5. Втілення в образі Ярославни рис звичайної простої жінки, патріота рідного краю, а не амбіцій княгині.

6. Плач Ярославни – це скорбота руської жінки, яка в своєму горі вболіває не лише за долю Ігоря, а й за долю його воїнів.

7. Звертання до сил природи – заклик допомогти коханому і його дружині в боротьбі проти ворога.

8. Ярославна – символічний образ Вітчизни, яка щиро вболіває за долю своїх громадян, яких відправила на боротьбу з ворогом.

9. Ставлення автора до Ярославни.

10. Художня цінність образу Ярославни для української літератури.

Образ Руської землі.

У «Слові …» центральним образом є образ Руської землі. Безперечно, він збірний, і його визначають багато різноманітних складників. Можна стверджувати, що для автора «Слова …» Руська земля – це не лише історія, територія, природа, а насамперед люди, і то не тільки князі, а й прості русичі.

Руська земля (поняття вжито у «Слові …» 21 раз)

Князі

- Утілюють ідею державності, у їхніх руках майбутнє Русі.

Історія

- «Слово …» охоплює період у 200 років. Уведення до тексту твору цікавих фактів з історичного минулого Київської Русі надає йому широкого узагальнення. Досить часто важливі події давньоруської історії використовує автор також для унаочнення ідеї поеми, для підсилення емоційного звучання твору.

Військо

- Дружинники, вірні своїм князям, готові шукати собі честі, а князю - слави.

Природа

- Природа – повноцінний персонаж. Вона порадник, передвісник, помічник русичів.

Міфічні істоти

- У «Слові …» язичницькі боги і божества уособлюють сили природи. Згадки їхніх імен є даниною автора традиціям народної поезії.

Державний простір Київської Русі

- У поемі – це величезна територія від Білого до Чорного моря, від Карпат до Волги.

На сторінках загалом невеликого за обсягом твору названо багато міст: Київ, Чернігів, Курськ, Городенськ, Путивль, Галич, Полоцьк, Дудутки, Переяслав, Білгород, Римів, Корсунь, Тмуторокань та ін..

Русичі

- У «Слові …» - це мирні «ратаї», праця яких постійно порушується міжусобицями князів.

Ярославна

- Дружина Ігоря – утілення ідеї миру, спокою, домашнього затишку. Вона є символом патріотизму й духовності.

Висновок. Отже, образ Руської землі несе основне ідейно-смислове навантаження, адже доля рідного краю – предмет тривожних роздумів, гірких уболівань автора, який закликає князів припинити чвари, об’єднатися перед битвою проти зовнішнього ворога. Тобто образ Руської землі підпорядкований основній патріотичній ідеї твору.

Словникова робота (записати в робочий зошит).

1. Символ – знак, за допомогою якого в літературі й мистецтві здійснюється заміна думок чи понять, що мають прихований зміст.

2. Міф – вид фольклору: оповідь, що передає вірування й уявлення давніх людей про походження світу й життя людей на землі, про явища природи, богів і казкових персонажів.

Символіка.

Система образів-символів у «Слові …» настільки розгалужена і складна, що дослідження її дало підстави Д. Чижевському сказати: «Дійсність майже повністю зникає під серпанком символіки»: князь – сонце; кров – криваве вино; битва – пир, посів, жнива; поразка – упали стяги; половці – діти бісові; смерть – крякання ворона; Боян – соловей; хоробрі воїни – соколи; Ярославна – зозуля.

Домашнє завдання.

1. Опрацювати за підручником с.51-52.

2. Підготувати розгорнуту відповідь на запитання з рубрики «Аналізуємо зміст і особливості художнього твору».

3. Випишіть цитати, що характеризують князів і образ Руської землі.

13.11.2020. 9 – В клас. Українська література.

Тема. « Слово о полку Ігоревім» - давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу. Історична основа твору. Особливості композиції. ТЛ: ліро-епіка

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ.Опрацювання навчального матеріалу.

( Запишіть, будь ласка, число, класна робота в робочий зошит, тему уроку, епіграф уроку).

Епіграф: Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.

О. Довженко

Вступ (конспект навчального матеріалу переписати в робочий зошит).

Для нас важливі твори на історичну тематику, адже вони збагачують уяву та пробуджують почуття національної свідомості та гідності, бажання прислужитися рідному народові. Недарма Олександр Довженко застерігає нас: « Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього».

Сьогодні на уроці ми спробуємо насолодитися красою поетичного слова давньоруської пам’ятки, перлини українського ліро-епосу « Слово о полку Ігоревім»

Теорія літератури.

Ліро-епіка – проміжний літературний рід, у якому поєднані властивості епічних і ліричних творів, наявний розгорнутий сюжет із системою образів ( як в епосі ), але присутній і автор, який висловлює свої думки, почуття, оцінює зображуване ( як у ліриці ).

_ Робота з підручником. Прочитайте літературно-критичний матеріал і законспектуйте його ( підручник, с.48-51 ).

_ Скласти й записати в робочий зошит літературний паспорт « Слова…».

Орієнтовна відповідь.

1. « Слово о полку Ігоревім».

2. Літературний рід: ліро-епос.

3. Жанр твору: героїчна поема ( або літописна повість ).

4. Тема твору: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на половців 1185р.

5. Головна ідея: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.

6. Герої твору: князі: Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна – дружина Ігоря; половці Овлур, Гзак і Кончак. Деревляни, древляни – східнослов’янське плем’я ( союз племен ), яке жило в VІ – Хст. на території сучасного українського Полісся.

7. Композиція. Твір складається із вступу ( заспіву ), чотирьох частин і закінчення. Заспів і закінчення героїчної поеми нагадують українські народні думи.

8. Сюжет. Ліричний герой переймається,як розповісти про похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців,- так,як це робив славетний співець Боян, чи по-сучасному.Ігор повів своїх хоробрих воїнів на землю Руську. Він чекає свого брата Всеволода, коні якого вже стоять під Курськом, а вправні воїни чекають для себе честі, для князя – слави. Ігор, глянувши на сонце й побачивши, що воно тьмою всіх його воїнів покрило, сказав своїй дружині, що хоче або загинути в бою, або ж напитися шоломом з Дону.

Ранком у п’ятницю дружина Ігоря перемогла, забрала в половців коштовності й одяг. Наступного дня зорі стали червоними, а хмари – чорними, вони хочуть прикрити чотири сонця ( мається на увазі чотири князі ) на річці Каялі, що біля Дону Великого. Недалеко вже земля Руська.

Увесь день земля гуде, ріки мутно течуть, князь Всеволод стоїть в обороні, але падають його стяги. Ігореві стало шкода брата, тож він завертає свою дружину на допомогу. Три дні тривав бій, третього дня під полудень упали стяги Ігореві. Навіть природа засмутилася: трави й дерева з жалощів похилилися.

Між князями почалися чвари, вороги ж тим часом прийшли з перемогою на землю Руську. Князь Ігор потрапив у полон. Великий київський князь Святослав бачив « мутен сон» ( темний, поганий сон ). Бояри сказали йому, що військо Ігоря полягло, а Всеволод загинув, самого ж Ігоря взято в полон. Тоді київський князь Святослав зронив « золоте слово, зо слізьми змішане»; зарано брати вирушили на половців, шукаючи собі слави. Однією з причин поразки є те , що колишні князі більше дбали про славу й багатство, а менше про рідну землю.

Далі читач переноситься до Путивля, у якому на забралі плаче Ярославна – дружина Ігоря. Вона просить допомоги й захисту у вітру, Дніпра й сонця.

Полонений Ігор думає про втечу. Половець Овлур допомагає йому. Ігор тікає з полону. За ним женуться половецькі князі Гзак і Кончак, проте не наздоганяють. Київ радо зустрічає Ігоря, він спускається по Боричевому узвозі до церкви Богородиці Пирогощої.

_ Домашнє завдання.

1. Прочитати за підручником с.48-52.

2. Дослідіть художні засоби « Слова…». Випишіть приклади епітетів, порівнянь і персоніфікацій із рядків, у яких зображено втечу Ігоря з полону.

3. Намалюйте ілюстрацію до однієї із сцен « Слова…» ( за бажанням ).