Шраг Ілля Людвигович громадський і політичний діяч, адвокат. Під впливом О. Кониського і В. Антоновича приєднався до українського національного руху. Із 1897 р. належав до Загальної української безпартійної демократичної організації, очолював її чернігівську громаду. У 1905 - 1906 pp. був заступником голови Союзу автономістів. У 1906 р. обраний депутатом І Державної думи від Чернігівщини. Очолював Українську парламентську громаду, яка у Державній думі домагалася національної автономії України, був одним з авторів проекту засад автономії, винесеного на розгляд Думи. Працював у часописах «Украинский вестник» (видання української фракції), «Записках НТШ», «Раді». Був одним із засновників чернігівського товариства «Просвіта». Належав до Української демократично-радикальної партії (УДРП). У 1908 p. І. Шраг разом з Є. Чикаленком брав активну участь у створенні Товариства українських поступовців (ТУП). У квітні 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі був обраний членом Української Центральної Ради, входив до складу комісії УЦР із розробки проекту статуту автономії України. Із червня 1917 р. був членом Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ). За часів Української Держави йому запропоновували посаду прем’єр-міністра, однак через стан здоров’я він не зміг обійняти цю посаду. Помер у Чернігові, де перебував під домашнім арештом більшовиків.
Матюшенко Панас (1879, с. Дергачі, Харківської обл. - 1907) український громадський і політичний діяч, унтер-офіцер Чорноморського флоту, керівник повстання на панцернику «Потьомкін». 27 (14) червня 1905 року на панцернику, з фрази, вимовленої Григорієм Вакуленчуком українською мовою: «Та доки ж ми будемо рабами!», почалось повстання. Після того, як на самому початку повстання на «Потьомкіні» Вакуленчук був смертельно поранений, повстання очолив П. Матюшенко. За свідченням очевидців, весь час 11-денної одіссеї «Потьомкіна», Матюшенко виділявся своєю рішучістю та енергією. Він до останнього дня вів агітацію серед матросів за продовження боротьби «повсталих поневолених народів Росії», що свідчить про національно-визвольну спрямованість повстання на панцирнику. Матюшенко навіть своє звернення «До гнобителів народу» розпочав дещо перефразованими Шевченковими словами: «Схаменіться, будьте люде!». Після здачі «Потьомкіна» румунській владі протягом року жив у Бухаресті, написав спогади про події на «Потьомкіні» - «Матроси Чорного моря». Звідти переїхав до Швейцарії, а згодом до США, де працював на заводі Зінгера. Через 8 місяців поїхав до Парижа, звідки змушений був тікати до Швейцарії через переслідування поліції.
1907 нелегально повернувся, 16.07.1907 заарештований у Миколаєві. За вироком військово-морського суду повішений.