Останнім поетом Середньовіччя і першим поетом Нового часу називають творця італійської літературної мови, великого флорентійця Данте Аліґ’єрі (1265-1321). Його «Божественна комедія» змальовує грандіозну картину Всесвіту, природи, людського і суспільного буття. Поет переконаний, що людина народжена для добра і радості, вона здатна досягти висот мудрості й перемогти зло.

Творці нової культури негативно ставилися до «середньовічного варварства». Свій час, коли почала відроджуватися античність, вони вважали періодом справжнього піднесення культури після її «тисячолітнього занепаду». Звідси й походить назва - Відродження (франц. Ренесанс).

Першим представником Відродження справедливо вважається родоначальник ренесансної літератури поет Франческо Петрарка (1304-1374). Його уславила «Книга пісень» - збірка віршів про кохання до прекрасної Лаури. У ній Петрарка возвеличив людську красу, порівнявши її з усім прекрасним на землі й на небі. Сучасники високо цінували талант і творчість Петрарки. Заради нього відродили давно забуту античну традицію: на Капітолійському пагорбі в Римі Петрарку увінчали лавровим вінком.

Послідовник та близький друг Петрарки Джованні Боккаччо також походив із Флоренції (1313-1375). У своєму творі «Декамерон» він стверджував, що цінність людини полягає в її розумі, мужності та гідності і саме ці якості характеру допомагають вистояти в життєвих випробуваннях.

Головним художником свого часу вважають Джотто (бл. 1267-1337). Митець першим відійшов від середньовічних законів зображення простору, зробивши свої картини та фрески більш реалістичними. Його творчість - розписи церков - заклала основи мистецтва Ренесансу .

З Флоренцією пов’язане також ім ’я іншого видатного художника раннього Відродження - Мазаччо (1401-1428). Найбільшу славу йому приніс розпис однієї із церков Флоренції сценами з Біблії. Персонажі фресок, які він створював, вражають своєю величчю і гідністю.

Із скульпторів першим до античної традиції звернувся Донателло (1386-1466), який порушив середньовічний звичай використовувати скульптурні фігури лише для оздоблення храму. Донателло створив вільно розташовану і з усіх боків відкриту для глядача скульптуру, тобто перетворив її на самостійний витвір мистецтва.

Прекрасні образи на основі античної міфології належать пензлю Сандро Боттічеллі (1445-1510). До сьогодні вражає точність його малюнка, чіткість ліній і шляхетна краса персонажів. Творчість Боттічеллі увібрала в себе як інтерес художника до політичного життя суспільства, так і релігійні роздуми.