ДОКУМЕНТ № 1
"... І чув король Швеції про мужність князя Олександра і мовив: «Піду полонити землю Олександрову». І зібрав силу-силенну і наповнив кораблі багатьма полками своїми і пішов воювати. І прийшовши на річку Неву, гордовито направив послів до князя Олександра Ярославовича в Новгород Великий зі словами: «Якщо можеш, - опирайся, я вже тут і захоплю землю твою...
І почав Олександр зміцнювати дружину свою і мовив: «Не в силі Бог, а в правді». І була січа велика зі шведами, і перебив князь Олександр безліч їх і королю Біргеру залишив слід на обличчі гострим своїм списом. Тут же в полку в Олександровому було шість мужів хоробрих і сильних, які билися разом з ним. Один з них в'їхав по дошці на самий корабель. Молодець на ім'я Сава наїхав конем на велике золотоверхе шатро короля і підсік стовп шатровий. Князь Олександр Ярославович повернувся з перемогою".
ДОКУМЕНТ № 2
"... Князь же великий Дмитрій сів на коня свого і почав об’їжджати полки і кожному полку мовив: "Брати мої милі, сини руські, молоді і великі, день наближається грізний. Ранком будемо всі пити чаші смертної. Цієї чаші чекали на Русі занадто довго... Відпустив брата свого князя Володимира Андрійовича вверх по Дону в діброву, щоб сховався там полк його. І дав йому з двору свого відбірних витязів, і ще відпустив з ним відомого воєводу Дмитрія Волинця...
Прийшло ж 8 вересня, свято Святої Богородиці. І почали прапори християнські майоріти і труби численні сурмити. Зміцнивши московські полки, пересів князь Дмитрій з одного коня на іншого, і зняв із себе царський одяг, і в інший вдягся. Полки почали сходитися. Виїхав печеніг з полку татарського, перед усіма мужністю похваляючись. Побачив його Пересвєт-монах і мовив: "Ця людина шукає собі подібну, то хочу з ним зустрітися". І вдарилися міцно, мало що земля під ними не провалилася. І впали обидва з коней і померли. І настала година восьма і виїхав з діброви засадний полк. І повернув поганих, і побігли вони".