Робота з історичними джерелами

Школа працювала у три зміни, без достатнього освітлення. Опалювалась вона відходами з лісопереробного підприємства. Навчалися діти різних національностей: як місцеві (були класи удмуртські, татарські, російські), так і евакуйовані (українці, білоруси, поляки, євреї, цигани). З настанням холодів учні і вчителі верхнього одягу в школі не знімали. За партами тісно, писати незручно. Та й писати не було на чому: зошитів не вистачало, писали на газетах упоперек друкованого тексту. Катастрофічно бракувало підручників.

Після очищення окремих територій від гітлерівців на них відновлювали діяльність радянські школи. У 1943/1944 навчальному році в Україні діяло близько 13 тис. шкіл, де навчалося понад 1,77 млн дітей, проте вони охопили тільки третину дітей шкільного віку.

Запитання

У яких умовах навчалися школярі в евакуації?

Перший урок у школі № 2 після звільнення від окупантів у

м. Єнакієве Донецької області (1944 р.)

Запитання

1. Чи можемо побачити на цій фотографії відбиток воєнного часу?

2. Як ви думаєте, чи всі школи Донецької області на той час були такими? Чому?

У кожній організації «Просвіти» було кілька секцій: антибільшовицької пропаганди, шкільна, жіноча, церковна, друку, агрономічна та інші. Просвітянські гуртки ставили спектаклі, контролювали роботу шкіл, проводили лекції, влаштовували виставки, відзначали релігійні свята, видавали брошури і листівки. Із членів «Просвіт», переважно з інтелігенції створювався актив. На спеціальних курсах, що працювали при таких організаціях у Києві, Харкові, Полтаві, готувалися кадри для провінційних відділень. Згідно зі статутом деяких «Просвіт», до їхнього складу могли входити тільки українці віком не молодші 18 років, які мали двох поручителів із числа членів товариства.

Із посиленням репресій, спрямованих проти українських самостійників, «Просвіта» політизувалася (не зрідка на шкоду просвітницькій діяльності), ставала опозиційною до німецьких окупантів.

Нацисти, з одного боку, зневажливо ставилися до української культури, а з другого, виявляли зацікавленість у привласненні її шедеврів. Вони формували підрозділи, які вивозили до Німеччини культурні цінності. За даними радянських органів, гітлерівці вилучили близько 330 тис. експонатів музеїв України.

Запитання

1. Проаналізувавши документ, дайте власну оцінку діяльності «Просвіт».

Запитання

1. Що змінилося в оформленні? Які образи залишилися, а які зазнали змін?

2. Як пропагандисти прагнули вплинути на почуття радянських людей?

«Навчання. Згідно з постановою № 30 від 8.12.41 р. початкові школи дозволені. Крім того, дозволені: промислові, сільськогосподарські, лісогосподарські професійні школи, так само як професійні курси жіночого персоналу для навчання ведення господарства, кравецької справи, охорони здоров’я та гігієни. НЕ ДОЗВОЛЕНО: вищі навчальні заклади: університети, політехнічні інститути; вищі школи: гімназії, ліцеї та інші подібні заклади; середні школи; семінари, загальні середні школи; професійні школи: загальні школи зі спеціалізацією для певної спеціальності. Всі школи, що належать до цих категорій, треба закрити».

Поміркуйте, з якою метою керівництво Третього райху ухвалювало подібні рішення.

«1. Рекомендувати всеслов’янському комітету ввести в склад Комітету від УРСР замість Довженка М. Т. Рильського.

2. Рекомендувати Комітету по Сталінських преміях при Раднаркомі СРСР ввести в склад Комітету замість Довженка Юру Г. П.

3. Вивести Довженка О. П. зі складу журналу “Україна”. Замість нього затвердити членом редакційної колегії журналу українського письменника Андрія Малишка.

4. Звільнити Довженка О. П. від обов’язків художнього керівника Київської кіностудії».

Поміркуйте, чи є випадковим збігом той факт, що постанову ухвалено саме в 1944 р. З чим пов’язана така реакція влади на твір О. Довженка?

«Ми пережили багато цікавого, незабутнього. Виступати доводилося зовсім близько від передової. Наші концерти постійно проходили під могутній акомпанемент артилерійської канонади... Артисти намагалися виконувати номери якомога краще, дістаючи в нагороду бурю аплодисментів. Потім у дружній атмосфері, у тісному колі з нашими слухачами допізна співали хором українських пісень» (артистка З. Гайдай).