Персоналії

Партійний і військ. діяч нацистської Німеччини, рейхскомісар України (1941–44). Народився в Пруссії. На поч. 1920-х рр. працював дрібним службовцем на залізниці в Рейнській обл., приєднався до націонал-соціаліст. руху. Просунувся по парт. сходах до рівня впливового кер. націонал-соціаліст. партії. Захоплювався комуніст. ідеями, активно виступав за союз Німеччини з СРСР з метою подолання наслідків Версальського мирного договору 1919, за що у парт. середовищі отримав прізвисько "Червоний Еріх". 1933–45 – обер-президент Сх. Пруссії. Після окупації гітлерівськими військами 1941 західної тер. СРСР призначений рейхскомісаром України . На цій посаді відзначився як один із найбільш жорстоких і наполегливих провідників нацистської колоніальної політики на Сході. Був відповідальним за геноцид в Україні в період її окупації, за спалення сотень укр. поселень, депортування понад 2 млн остарбайтерів. У промові, виголошеній у Києві в берез. 1943, продовжував закликати до того, щоб німці пам'ятали, що "найнижчий німецький робітник расово і біологічно в тисячу разів є більш цінним, ніж місцеве населення". Був категоричним противником ідеї обмеженої укр. державності. Після Другої світової війни жив інкогніто в британській зоні окупації. 1949 був заарештований у Західній Німеччині й переданий Польщі. У 1959 засуджений польським судом до смертної кари, проте вирок не був виконаний. Перебував у довічному ув'язненні.

Помер у м. Барчево (Польща)

Радянська льотчиця, Герой Радянського Союзу (1946). В роки німецько-радянської війни штурман 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку (325-та нічна бомбардувальна авіаційна дивізія, 4-та повітряна армія, Другий Білоруський фронт), гвардії старший лейтенант. Народилася 24 жовтня 1919 року в місті Бердичів, нині Житомирської області, в родині професійних революціонерів. Єврейка. Член ВКП(б) з 1942 року.

Протягом 1920—1938 років жила у місті Гомель (Білорусь). Навчалась у аероклубі. Після закінчення середньої школи у 1938 році вступила на історичний факультет Московського державного університету. До початку німецько-радянської війни закінчила 3 курси.

У жовтні 1941 року за мобілізацією ЦК ВЛКСМ вступила до лав РСЧА. Закінчила прискорений штурманський курс при Енгельсській авіаційній школі. Учасник німецько-радянської війни з 27 травня 1942 року. У складі 46-го гвардійського (588-го) нічного бомбардувального авіаційного полку пройшла шлях від сержанта, стрільця-бомбардира до старшого лейтенанта, начальника зв'язку авіаційної ескадрильї. Воювала на Південному, Північно-Кавказькому, 4-му Українському та 2-му Білоруському фронтах. За період бойових дій на літакові По-2 здійснила 857 нічних бойових вильотів з бойовим нальотом 1058 літако-годин. На ворожі позиції те вузли комунікацій скинула 113000 кг бомбового вантажу. За неповними даними викликала у стані ворога 142 вогнища пожеж і 164 сильних вибухи, знищила 2 прожектори, 4 переправи, 10 автомашин, 3 атрилерійські батареї, розкидала понад 600000 листівок. Після війни продовжила військову службу. У 1951 році закінчила Військовий інститут іноземних мов. З 1957 року гвардії майор П. В. Гельман — у відставці. Після розгортання радянських військ на Кубі працювала перекладачем і послом миру. До виходу на пенсію у 1990 році працювала доцентом кафедри політекономії в Інституті суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук (1970). Обиралась членом правління Товариства «СРСР — Уругвай».

Померла 29 листопада 2005 року в Москві. Похована в колумбарії Новодівочого цвинтаря.