Персоналії

Моймир І - князь Великої Моравії

До 830 року князь Моймир на північній Мораві, лівій притоці середнього Дунаю, підкорив своїй безпосередній владі навколишні слов'янські князівства й жупи на середньому Дунаєві. Вперше назва Моравія згадується в західних джерелах в 822 році, коли посли мораван, серед інших послів слов'ян, прибули до двору імператора Франкської держави Людовика I Благочестивого[1], проте чи був вже тоді Моймир I князем, точно не відомо. Для поширення християнства в Моравії король Східно-Франкського королівства Людовик II Німецький у 829 році передав землі мораван під юрисдикцію єпископства Пассау. Князь Моймир підтримував християнських місіонерів, сприяючи поширенню християнства. У 831 році єпископ Регінар Пассауський хрестив Моймира I і всіх мораван. Він визнав над собою сюзеренітет (номінальне верховенство) франкських імператорів, але зберігши повну політичну автономію. 833 року завоював Князівство Нітра на території сучасної західної частини Словаччини, яким правив князь Прібіна. Так утворилася Велика Моравія, яка згодом перетворилася на королівство Велика Моравія. Відомостей про подальшу долю Моймира I немає. 846 року Великоморавія була успадкована племінником Моймира Ростиславом.

Іштван І – перший король Угоршини

За підтримки Римського Папи в 1000 році Іштван І посів престол. Він здійснив значні територіально-адміністративні перетворення, зокрема створив королівські комітати, на чолі яких поставив ішпанів. Запровадив у країні християнство, видав збірник законів. 1030 року ним було відбито напад загонів німецьких лицарів на угорські землі. Тоді ж запросив для розбудови у нещодавно завойованих землях католицької церкви італійця Геллерта. За правління Іштвана І до Угорщини була приєднана частина Словаччини. Також він підтримував дружні зв'язки з Київською державою. Син і прямий спадкоємець короля Імре 1031 року загинув на полюванні на кабана в Трансильванії. Після смерті Іштвана королем Угорщини став його племінник П'єтро Орсеоло. 1038 року — він був канонізований церквою.

Симеон І - перший цар Болгарії

Успішні кампанії Симеона проти Візантії, Угорщини та Сербії привели Болгарію до її найбільшої територіальної експансії. Болгарія перетворилася на наймогутнішу державу на Балканах та у всій Східній Європі. З ім'ям царя Симеона пов'язана Золота доба болгарської держави. За часів його царювання Болгарія територіально простягалась від Будапешта, північних схилів Карпат і Дніпра на півночі до Адріатичного моря на заході, Егейського моря на півдні та Чорного моря на сході. Болгарська православна церква стала першою патріаршою після Пентархії. Це була перша самостійна (автокефальна) національна церква в Європі, на чолі якої стояв патріарх. Глаголицькі переклади болгарською мовою священних текстів поширилися на всіх слов'янських землях і перетворили староболгарської мову на мову літургії, відому як церковнослов'янська. У цю добу в Преславській книжковій школі була створена нова абетка, названа на честь святого Кирила— кирилиця, яка почала замінювати створену Кирилом та Мефодієм глаголицю.

Ян Гус - чеський проповідник.

Він був спаленний декілька століть тому – 6 липня 1415 року. Кажуть, якась старенька виключно з благочестивих спонукань підклала в`язку хмизу у багаття, і тоді він вигукнув відоме «О, свята простота!». А як там було насправді, ми навряд чи дізнаємося. Точно відомо, що він був освіченою людиною – декан філософського факультету Празького університету, а пізніше його ректор. І сміливий. Проповідуючи в Віфлеємській каплиці, Гус неодноразово висловлював позиції, які йшли в розріз з офіційною політикою Католицької Церкви.