Робота з історичними джерелами

Українці повинні працювати на Німеччину. Ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, не зважаючи на втрати.

За окупації німці вивезли з України 9,2 млн т зерна, 622 тис. т м’ясних продуктів, 950 тис. т олії, 400 тис. т цукру та іншу продукцію.

Важливими для нацистських окупантів у виконанні їхніх планів були трудові ресурси України. У серпні 1941 р. німецька влада видала наказ про трудову повинність в окупованих областях. Спочатку залучали до різних робіт людей віком від 18 до 45 років, а згодом уже від 14 до 65 років.

На захопленій території впроваджували «новий порядок».

Така назва мала знаменувати відмежування від усього того, що робилося комуністичною владою. Нацисти повернули окремі підприємства колишнім власникам, дозволили приватним особам відкривати магазини, ресторани, майстерні. У містах епізодично влада роздавала людям продукти харчування.

Пометун О, Гупан Н. Історія України, Підручник для 10 класу,Київ, Оріон, 2018 р., ст..210

Запитання

1. Як ставився Е. Кох до України? Які завдання він ставив своїм підлеглим?

2. Як ви думаєте, з якою метою робилися роздачі продуктів?

Запитання

1. Яким чином вислів «мета виправдовує засоби» стосується міркувань Е. Коха?

2. Як пов’язані процитований текст та ілюстрація?

Катя Горбач з Чернігівщини про умови роботи у Німеччині:

«Устаю рано і допізна 17 часов роблю... Уже жнива окончили, начинаїм молотить, а за тим і буряки, і картоплю вибірать, і піде зима».

Лідія Нестеренко .Епістолярій остарбайтерів як джерело вивчення повсякденного життя українців на території Третього рейху в роки Другої світової війни (на прикладі Срібнянського району, Чернігівської області)

Твоя служба — у боротьбі із совєтами, злодіями й іншими порушниками закону. Німеччина звільнила тебе від більшовизму, і її жертви показують, наскільки серйозно треба ставитись до своїх обов’язків. Щоб довести війну до переможного кінця, потрібні жертви всіх народів Європи і твої також. Побутовий колабораціонізм був поширений серед цивільного населення, яке опинилося в нацистській окупації без засобів для існування. Співпрацювали з новою владою селяни, які хотіли отримати від неї землю. Шукали заробітку на відновлених німцями підприємствах і робітники. Пропонували свої послуги окупантам, щоб вижити, і представники творчої інтелігенції (артисти, музиканти, художники). Окремі представники інтелігенції долучались до пропагандистської роботи. Німецька адміністрація дозволила відкрити «Українське видавництво» й кілька українських газет, штат яких сформували з представників місцевої інтелігенції.

Прагнули порозумітися з німцями й лідери ОУН. На початку війни вони запевняли керівництво райху, що будуть на боці Німеччини за умов, якщо вона сприятиме утворенню на окупованих нею землях Української Держави. Проте гітлерівці відмовили українським націоналістам у підтримці їхніх державницьких проектів, убачаючи в цьому небезпеку для себе. Німецька влада позбавила перспектив український політичний колабораціонізм.

СС-поліцайфюрер у Києві, Гальтеман

Запитання

1. Яка головна ідея документа?

2. Чому люди погоджувалися на співпрацю з окупантами?

3. Чи були всі колабораціоністи зрадниками? Чому?

Назвати точні цифри розстріляних і повішених радянських людей важко, бо обліку не вів, проте я вважав, що чим більше їх знищемо, тим легше буде німцям проводити свою політику в окупованих районах.

Перші п’ять днів тим, хто перебував у таборі, їжі не давали, а в наступні 3 дні я отримав один раз півлітра так званої «баланди» — трохи борошна, розбавленого водою, і вдруге — кілька грамів капусти. Воду не давали зовсім. Закриті приміщення табору були настільки забиті людьми, що в них можна було тільки стояти. Щоденно в таборі помирало до 5 осіб.

Запитання

1. Які думки, почуття викликають ці документи?

Німці виділили населенню по пуду картоплі. А вона вся мерзла. Ми її почистили, натерли, додали борошна, помазали сковороду кусочком сала. Получились деруни. Їмо, радіємо... Але інколи й по тижню нічого не було.

Запитання

1. З якою метою це робилося?

Українські чоловіки і жінки! Більшовики знищували ваші фабрики і робочі місця позбавивши вас платні й хліба. Німеччина дає вам нагоду для добре оплачуваної роботи. 28 січня 1942 р. перший поїзд вирушає до Німеччини. Під час переїзду ви будете добре забезпечені і знайдете добрі житлові умови. Платня буде за тарифом і за продуктивністю праці.

Привіт. Я жива. Напишу, як нас годують. Свині краще їдять, ніж нам дають. Лежати не можна. Хоч хворієш, мусиш йти. Стоїш біля станка, в голові паморочиться. На роботу йдемо з поліцаєм, на волю не пускають. Сидимо в бараці за ґратами...

Охочих їхати на роботу до Німеччини ставало дедалі менше, і вивезення набуло примусового характеру. Протягом 1942-1944 рр. з України відправили 2,5 млн остарбайтерів.

Запитання

1. Якими були обіцянки влади, а якою — реальність буття остарбайтерів?

Автор пише про умови утримання українських робітників у трудо­вих таборах Німеччини. Він повідомляє факти з донесення військо­вого керівника, який їх інспектував. Харчування робітників зі Сходу, сказано в докумен­ті, складалося переважно з півлітра юшки та 300 г хліба на день, а також 50-75 г маргарину та 25 г м’яса на тиждень. Така їжа призводила до виснаження, що сприяло ви­никненню багатьох захворювань. Під час роботи невільників часто били. Жінок били по обличчю дошками із цвяхами. Вагітних били ногами в живіт. Чоловіків і жінок часто за­микали в льодові карцери, де вони знаходилися роздягнені та голодні. У деяких таборах знемагали без батьків діти віком від 4 до 15 років.

Запитання

1.Чому, на вашу думку, німецьке командування так жорстоко поводилося з робітниками зі Сходу?

Ми не будемо селитися в російських містах, ми дозволимо їм розвалитися без нашого втручання. І головне — ніяких докорів сум­ління з цього приводу. Перед цими людьми в нас не існує ніяких зо­бов'язань. Ми обмежимося встановленням радіопередавача, що знаходитиметься під нашим постійним контролем. Крім того, ми до­зволимо їм знати рівно стільки, скільки необхідно, щоби розуміти на­ші дорожні знаки і запобігти ризику бути розчавленими нашими авто­мобілями.

Для них слово «свобода» — це тільки право вимитися в бані у святковий день... Що ми повинні робити, то це заселити цю країну німцями, онімечити її та дивитися на корінне населення як на чер­воношкірих. У цьому питанні я буду холоднокровним і піду прямо вперед.

Ніхто й ніколи не відніме у нас схід. Незабаром ми завалимо пшени­цею всю Європу, так само і вугіллям, сталлю, лісом... Користуватися перевагами континентальної гегемонії — ось моя мета... Господар Єв­ропи — має панівне становище у світі. Населення рейху — 130 млн осіб, 90 млн житимуть в Україні.

Запитання

1. Які права й можливості надавали фашисти населенню окупованих територій?

2. Висловіть своє ставлення до планів А. Гітлера щодо запровадження «нового порядку» на окупованих землях.