Персоналії

Столипін Петро Аркадійович - прем'єр міністр у 1909-1911 рр. Ініціатор славнозвісної столипінської реформи. Проте, він запам'ятався не тільки цим. Ідеолог самодержавства, активний борець з українським національним рухом. Ця особа помітно вплинула на історію України початку ХХ ст. Хочеш знати про нього більше? натискай кнопку і читай!

Михайло Грушевський (1866 - 1934) Під час революції 1905—1907 рр. брав активну участь у створенні часопису української парламентської громади І-ї Державної Думи — «Украинский вестник». Надрукував збірник «Визволення Росії і українське питання». Після революції часто приїздив зі Львова до Києва, де провадив наукову діяльність. Очолив Українське наукове товариство (1907 р.), навколо якого зосереджувалися провідні діячі науки й культури. У 1908 р. був обраний редактором періодичного органу Українського наукового товариства — «Записки Українського наукового товариства в Києві». Того ж року став одним з ініціаторів та керівників Товариства українських поступовців (ТУП). У 1914 р. був заарештований і засланий до Симбірська. Завдяки клопотанням Володимира Вернадського переведений спочатку до Казані, а згодом — до Москви під пильний нагляд поліції із забороною займатися професійною діяльністю.

Дмитро Донцов (1883 - 1973)

Народження. 30 серпня 1883 р. у м. Мелітополь Херсонської губернії

Походження. За однією з версій, з роду козацького полковника Федора Донця.

Освіта. Навчався у Мелітопольському реальному училищі, на юридичному факультеті Петербурзького університету, а також у Віденському та Львівському університетах.

Початкові умови формування особистості. Виховував дідусь — «свідомий українець». На становлення світогляду також вплинули твори Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша та ін.

Особистість і українське національне відродження. Студентом, на початку революції 1905—1907 рр. вступив до УСДРП (Української соціал-демократичної робітничої партії). Згодом вийшов з партії через розбіжності в поглядах на національний рух. Двічі Д. Донцова брали під варту: в 1905 і 1908 роках. Після звільнення з-під арешту в 1908 р. виїхав до Галичини. Друкувався в часописах «Дзвін», «Наша думка» та ін. Працював журналістом у Відні, Берліні. 1913 р. у Львові виступив на ІІ-му студентському з’їзді з доповіддю на тему: «Сучасне положення нації і наші завдання», де висловив думку про необхідність відокремлення України від Росії та орієнтацію на Австро-Угорщину.