Робота з історичним джерелом

Документ

«У 1951 р. в Сан-Франциско було підписано мирний договір Японії із США та їх союзниками у війні (окрім СРСР). Згідно з договором:

• було визнано повний суверенітет японського народу над Японією та її територіальними водами; припинено стан війни учасників договору з Японією;

• Японія визнавала незалежність Кореї та відмовлялася від прав та претензій на Корею, Тайвань, острови Пенхуледао, Південний Сахалін та частину Курильських островів (але при цьому не зазначалося, що ці острови повертаються КНР та СРСР);

• обсяги репарацій не було визначено і питання про них належало до сфери двосторонніх відносин тих чи інших країн з Японією;

• за Японією було визнано право на індивідуальну і колективну оборону і домовленості про можливість розміщення або збереження іноземних збройних сил на її території».

Запитання та завдання:

1. Назвіть територіальні втрати Японії. На користь яких країн вони відбулися?

2. Як ви вважаєте, чому СРСР не взяв участі у підписанні цього договору?

3. Чи був визначений обсяг репарацій?

Висновок. Сан-Франциська система договорів перетворила Японію на союзницю США, що, у свою чергу, погіршило її взаємини з СРСР. Лише в жовтні 1956 р. у Москві було підписано Спільну декларацію СРСР та Японії, яка юридично припиняла стан війни між державами та проголошувала відновлення миру і добросусідських відносин між країнами. Мирний договір так і не було підписано.

Проблему Південнокурильських островів не розв’язано й досі.

Робота з історичним джерелом

• Порівняйте фотографії району Гінза в Токіо після завершення Другої світової війни та на початку XXI ст. Символом яких, на Вашу думку, змін може бути це порівняння?

Робота з історичним джерелом

«Мети було досягнуто за шість років, бо річний приріст ВВП перевищував 10 %. Таке ж швидке зростання тривало й упродовж 1970-1980-х років... Чому ці три десятиліття швидкого розвитку стали можливими? Головним рішенням було зорієнтувати економіку на експорт, щоб заробити валюту для імпорту необхідних енергоносіїв, сировини й певних харчових продуктів. Водночас з орієнтацією на експорт Японія оберігала свій внутрішній ринок. Під час торговельних переговорів, зокрема зі США, вона пояснювала, що має надати різним секторам промисловості можливість розвинутися, перейти від стадії “промислових немовлят” до певної зрілості, і щойно це відбудеться, країна відкриє внутрішній ринок для зовнішньої конкуренції».

Богдан Гаврилишин, український, канадський та швейцарський економіст (Національна ідея, утопія чи реальна можливість? // Дзеркало тижня. — 2006. — 11 лютого)

Запитання:

На яких пріоритетах у розвитку японської економіки, що забезпечили їй стрімкий злет, наголошував Б. Гаврилишин?

Робота з історичним джерелом

«Багато років Японія належить до п'ятірки світових лідерів за обсягом оборонних витрат, хоча насправді ці витрати не перевищують 1 % ВВП. Крім наступальної зброї, кількісні та якісні показники оборонного потенціалу Японії перевершують військові можливості багатьох країн. Щодо політичної складової, то Японія, не будучи постійним членом Ради Безпеки ООН, частіше за інших обиралася його тимчасовим членом. Крім того, Японія є членом численних регіональних і глобальних організацій».

Л. Гангстрем, шведський дослідник (Japan's China policy: a relational power analysis. — London and New York: Routledge, 2005. — Р. 251)

Запитання:

Ознайомтеся з експертною оцінкою військового потенціалу та міжнародного впливу Японії. Висловте припущення, чому японський уряд віддає перевагу зміцненню оборони країни, а не нарощуванню наступальних озброєнь.