Сусідами Римської імперії було багато народів: кельти, германці, даки, сармати, парфяни тощо. Вони залишили власний слід в історії. У III ст. до н. е. — III ст. н. е. місце скіфів у степовій частині України зайняли племена сарматів. Вони, як і кіммерійці та скіфи, були іраномовним народом. їхній побут мало відрізнявся від побуту попередників — вони так само кочували, займалися скотарством, їхні сім’ї жили в кибитках. Сармати були племенем воїнів, яке здійснювало набіги на своїх сусідів: вони витіснили з українських степів скіфів, загнавши їх на Кримський півострів, а потім активно воювали з Римською імперією. їхнє військове мистецтво дещо відрізнялося від скіфського. Скіфи були перш за все вправними лучниками, сармати ж уславилися своєю важкою кіннотою, яка віддавала перевагу рукопашному бою. Кінний сарматський воїн був захищений панциром із металевих або рогових пластинок і конічним шоломом. Його зброєю були важкий спис та довгий залізний меч. Сарматські коні теж мали броню. Померлих сармати ховали в курганах разом із найкращою зброєю та коштовними прикрасами.

На території Західної та Центральної Європи сусідами Римської імперії були племена кельтів. На землях сучасної України кельти заселяли Закарпаття. Кельтів, які проживали на території сучасної Франції, римляни називали галлами. Саме з ними воював Юлій Цезар. Кельтів — жителів сучасної Великої Британії — називали бриттами. Кельтські племена були дуже войовничими. Вони воювали між собою, а також нападали на сусідні народи й племена. Серед кельтів нерідко зустрічалися жінки-воїни. Найвідомішою серед них була Боудікка — королева кельтів Східної Англії. У 60 р. н. е. вона підняла повстання проти римського панування, проте зазнала поразки.

Кельти були землеробами. Вони жили в укріплених поселеннях, розміщених на верхівках пагорбів. Коли поселення розросталося і навколишні землі не могли прогодувати всіх його жителів, частина людей переселялася до нових місць. Так кельти розселилися європейськими просторами. Племена кельтів на загальних зборах обирали вождів, які очолювали військо. За потреби (наприклад, для ведення бойових дій) кілька племен могли об’єднатися та обрати короля або королеву. Усі племена кельтів шанували друїдів. Друїди були жерцями. Вони виконували обряди, які мали гарантувати племені виживання, а також здійснювали правосуддя. Також вони були хранителями законів, традицій і пам’яті про минуле. Кельтські ремісники виготовляли майстерні вироби з дерева, каменю та металу, прикрашені складними візерунками.

Германцями античні твори називали велику кількість розрізнених племен, які мешкали на рубежі ер північніше Альп і на сході Рейну. Назва "germani" - не германського походження, не була для них самоназвою. Їх так називали кельти.

До епохи Великого переселення народів у германців був родовий лад. На чолі племен стояли конунги. Вища влада належала народним зборам, на які приходили всі чоловіки племені в бойовому озброєнні.