Embedded Files
19 листопада 1917 року народилася Індіра Ганді, одна з найяскравіших жінок-політиків ХХ століття. Під її керівництвом Індія, колишня британська колонія, вийшла на шлях успіху.
У 1947 році, коли Індія стала незалежною, батько Індіри Джавахарлал Неру став главою нової держави, а сама Індіра була його особистим секретарем. Поступово її значимість в політичному житті Індії підвищувалася, тому в 1959 році Індіру обрали керівником правлячої партії Індії.
У 1964 році Джавахарлал Неру помер. Замість нього прем'єр-міністром став Л.Б.Шастрі, а Індіра Ганді була міністром інформації, хоча цілком могла б розраховувати на найвище крісло в уряді. Тим не менш, вона не хотіла користуватися ім'ям батька, тому стала прем'єр-міністром тільки після смерті Шастрі - в 1966 році.
На той час Індія вже майже 20 років була незалежною, утім, хронічно відсталою від решти світу.
Індіра Ганді – перша, хто кинув виклик святая святих індійської культури – кастам. Поділ суспільства був коренем убогості Індії. Касти не дозволяли людям вільно обирати, ким працювати і з ким спілкуватись. Ганді вперше порушила кастові приписи, коли вийшла заміж за нижчого від себе у суспільній ієрархії. Ставши прем'єром, вона заохочувала до цього всю країну.
Перші кроки Ганді на посаді – це націоналізація банків, обмеження доходу і для громадян, і для корпорацій, та проведення земельної реформи. У розвинутих країнах такі дії призвели б до революції. У Індії, де більшість населення жила за межею бідності, політика Ганді була ефективною – під керівництвом жінки-прем'єра Індія не лише забезпечувала себе продовольством, а й отримувала прибутки від експорту.
Та всенародну любов Ганді принесли не економічні реформи, а перемога над Пакистаном. Напруга між двома країнами тягнулася десятиліттями. Коли Пакистан наніс авіаудари по десятку індійських військових базах, Ганді відповіла не ударами. Вона допомогла відділитися східним територіям Пакистану, які давно вели боротьбу за незалежність. Так на карті постав Бангладеш.
Утім, правління Ганді не було ідеальним. Щоб позбутись бідності, вона наказала примусово стерилізувати найбідніших, а будинки убогих у Делі зносили. Ганді звинувачували у фальсифікації парламентських виборів, які допомогли вдруге зайняти прем'єрський пост. Політичних опонентів вона кидала за ґрати, а у пресі ввела цензуру.
Чорний пік кар'єри Ганді – повстання сикхів, які боролися за незалежність. Прем'єрка кинула проти заколотників армію – у кривавій різанині загинуло півтисячі людей. І хоч сепаратизм вона придушила, сикхи їй цього не пробачили. Через 4 місяці, 31 жовтня 1984 року Індіру Ганді вбили члени її особистої охоронної служби - вони належали до сикхів.
Сьогодні Індія, колись одна з найбідніших країн світу, входить у 20-ку найбільших економік.
Цього Індія досягла не без допомоги своєї "залізної леді".
Джавахарла́л Не́ру 14 листопада 1889 — 27 травня 1964) — перший прем'єр-міністр Індії. Махатма Ганді називав його своїм політичним наступником. Донька Джавахарлала Неру Індіра та онук Раджив (а також його дружина Соня, італійка за походженням) теж займали в Індії найвищі державні посади.
Ставши керівником незалежної держави, він насаджував концепцію «змішаної економіки» за допомогою комбінування капіталізму і соціалізму. У одному інтерв'ю він говорив про «третій шлях, який буде кращим від усіх існуючих систем, — російської, американської та інших — і шукає способи створити щось відповідне до своєї власної історії і філософії». У державній політиці Джавахарлал Неру був скоріше прагматиком, ніж романтиком. Він діяв з позиції державного регулювання економіки і упроваджував 5-річні плани. Виступаючи послідовним прихильником демократизації суспільства, Джавахарлал Неру вибрав союзником Індії СРСР, але при цьому відстоював тактику «неприєднання», зберігаючи за країною свободу дій в тих чи інших обставинах.
Протягом більшої частини терміну перебування Неру на посту прем'єр-міністра, Індія продовжувала стикатися з серйозною нестачею продовольства, незважаючи на прогрес і збільшення сільськогосподарського виробництва. Промислова політика Неру, узагальнена в Резолюції про Промислову Політику 1956 року, сприяли зростанню виробництва у різноманітнх мануфактурах і важкій промисловості,[20] проте державне планування, контроль та регулювання стали погіршувати продуктивність, якість і рентабельність. Хоча економіка Індії характеризувалися стійким темпам зростання на рівні 2,5 % річних (висміяних лівим економістом Раджем Крішною як «індуські темпи зростання»), хронічне безробіття та широко поширена бідність продовжувала турбувати населення.
Раджи́в Га́нді
Раджи́в Га́нді
Старший син Індіри Ганді і внук Джавахарлала Неру. Вчився у Великій Британії, прагнув не втручатися в політику. Привернутий матір'ю до політичної діяльності досить пізно, після несподіваної смерті політично ангажованого молодшого брата Санджая: з 1980 призначений керівником молодіжного крила очолюваної Індірою партії Індійський національний конгрес (І) — ІНК(І). У 1983 призначений генеральним секретарем партії і фактично наступником матері. Після вбивства Індіри в жовтні 1984 вибраний головою правлячої партії ІНК(І), очолив уряд і одночасно до 1988 був міністром закордонних справ. У 1989 ІНК втратив владу, Ганді став впливовим лідером опозиції.
Манмога́н Сінґх
Манмога́н Сінґх
26 вересня 1932, Гах, Західний Пенджаб, Британська Індія (нині Пакистан) — індійський державний та політичний діяч, п'ятнадцятий прем'єр-міністр Індії від партії Індійський національний конгрес з 22 травня 2004 року до 22 травня 2014 року.
26 вересня 1932, Гах, Західний Пенджаб, Британська Індія (нині Пакистан) — індійський державний та політичний діяч, п'ятнадцятий прем'єр-міністр Індії від партії Індійський національний конгрес з 22 травня 2004 року до 22 травня 2014 року.
Page updated
Google Sites
Report abuse