Італія в останній третині ХІХ - на початку ХХ

Нова об’єднана країна за формою правління була конституційною монархією. Законодавча влада належала королю та двопалатному парламенту. Правом голосу користувалися чоловіки, які досягли 25-річного віку, уміли читати й писати, а також мали певний статок. Таких із 27-мільйонного населення було 600 тис. осіб (2% населення країни). Виконавча влада повністю належала королю із Савойської династії.

Після утворення єдиної держави політичну боротьбу між собою вели дві політичні партії (точніше, політичні блоки): Історична права, або «праві», та Історична ліва, або «ліві». Перебували при владі «праві» (1861–1876 рр.) та «ліві» (1876–1891 рр.). Їхні основні досягнення

В Італії, через доволі пізнє об'єднання пізно завершився промисловий переворот. Тому, її можна було б назвати країною, яка не входила в першу п'ятірку по економічному розвитку. Якщо в більшості Європейських країн частка промислової продукції переважала над часткою сільськогосподарської, тобто вони були індустріально-аграрними країнами, то Італія на початку ХХ ст. була аграрно-індустріальною країною.

Особливо варто звернути увагу на нерівномірність економічного розвитку Півночі та Півдня Італії

Період його прем'єрства має декілька назв: "ліберальна ера" або "ера джолітті". Історики виділяють декілька етапів цього періоду.

Італія намагалась проводити активну зовнішньополітичну діяльність. Чому намагалась? Просто, не все заплановане вдавалось. У 80-ті pp. ХІХ ст. головним напрямком колоніальної експансії стала Північно-Східна Африка. У 1885 р. італійська армія захопив місто Массауа на узбережжі Червоного моря, що стало основою для завоювання першої колонії — Еритреї. У 1888 р. Італія оголосила свій протекторат над Сомалі, але отримала тільки частину країни (рештою заволоділи Англія та Франція). Національною ганьбою для італійської держави стала поразка їхньої армії від Ефіопії.

Щодо Європойської арени, то Італійська зовнішня політика діяла приблизно таким чином - укладати угоди проти своїх опонентів. Такою, до прикладу була вже відома вам угода - Троїстий союз. Для Італії він мав чітке антифранцузьке спрямування.