Відроджена Українська держава відразу ж налагодила партнерські відносини з церквою. Їхню правову основу визначають Закон України «Про свободу совісті й релігійні організації» від 22 квітня 1991 р. та Конституція України. Ці документи дають змогу втілити в життя демократичний принцип свободи совісті та забезпечити вірянам широкі можливості для задоволення своїх релігійних потреб. Незабаром визріла криза в православ’ї України, яке функціонувало на платформі РПЦ. Собор православної церкви в Києві проголосив автокефальність (незалежність), визнав себе Українською православною церквою (УПЦ). Собор звернувся до Московського патріархату з проханням визнати її в такому статусі. Але Московський архієрейський собор категорично відхилив прохання українського собору, а Філарет, який на той час уже мав патріарший титул блаженнішого екзарха, за таку постановку питання був підданий злісним нападкам.
Знаковою подією для всіх християн України стало відзначення 1030-річчя хрещення Київської держави та прибуття на урочистості Вселенського патріарха Варфоломія І. Деструктивним проявом релігійного життя України був розкол у православній церкві. З відновленням Української держави патріотично налаштовані священики на чолі з митрополитом Київським і Галицьким Філаретом (Денисенком) спробували утворити Українську помісну церкву. Це викликало агресивний демарш Московського патріархату. Прагнучи зберегти свій вплив в Україні. Московський патріархат не лише відмовив українцям у наданні автокефалії (церковної незалежності), а й позбавив сану її ініціатора. Замість нього очільником контрольованої Москвою церкви під назвою Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) став керуючий справами Московської патріархії митрополит Володимир (В. Сабодан)
На початку третього тисячоліття серед українських патріотичних православних кіл з’явилася ідея створення єдиної Української автокефальної православної церкви. На початку збройної агресії РФ проти України певна частина підлеглих Московському патріархату священиків і вищого кліру підтримала російських окупантів, зневажаючи пам’ять загиблих захисників України. Побачивши щире прагнення православних українців до створення помісної церкви та готовність Української держави її підтримувати, Вселенський патріарх Варфоломій І пішов назустріч українцям. 11 жовтня 2018 р. Константинопольський синод анулював синодальний лист 1686 р., за яким Київська митрополія потрапила під владу Москви. Київська митрополія була повернута до складу канонічної території Константинопольської матері-церкви. Синод скасував неканонічну анафему, накладену Московським патріархом на очільників УПЦ КП Філарета та УАПЦ Макарія. Невдовзі Варфоломій І відрядив до України двох екзархів для підготовки та проведення об’єднавчого Собору.
15 грудня 2018 року відбувся об’єднавчий собор українських православних церков. Його результатом стало утворення Православної церкви України. УПЦ КП і УАПЦ припинили існування. Предстоятелем новоутвореної церкви (митрополитом) обрали Епіфанія — 39-річного єпископа УПЦ КП.
Мітинг віруючих у Києві на честь створення єдиної Української помісної церкви. 15 грудня 2018 р.
Помісна цéрква — об’єднання всіх православних вірян, яке стає незалежною та самоврядною церквою на території певної держави та зазвичай узгоджується з політико-адміністративним поділом і державними кордонами.
Томос про автокефалію Православної Церкви України. 7 січня 2019 р.
6 січня 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій надав томос (указ, послання предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою) про автокефалію. Православна церква України вважається найчисельнішою церквою. До її парафіян у 2018 році належали 45 % українських православних. УПЦ МП — інтегральна частина Російської православної церкви з центром у Москві. 19 % вірних відносять себе до представників цієї конфесії. Керівником УПЦ МП з 2014 року є митрополит Онуфрій. Крім християн східної традиції, в Україні проживає близько 1 млн осіб римо-католиків. Більшість із них — українці, а також етнічні поляки. З-поміж інших релігій близько 2 млн мешканців України сповідують іслам.
Томос (грец. τόμος) — указ, декрет, окружне послання предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Шляхом надання томосу деякій частині «материнської» (кіріархальної) церкви офіційно проголошується автономія в управлінні або автокефалія. У томосі використовується урочистіший та повніший підпис, ніж в інших патріарших указах. Після надання томосу про автокефалію предстоятеля Церкви вносять в Диптих і починають згадувати за Літургією на великому вході.