З 1978 проголосив курс на радикальну реформу з метою побудови соціалізму з китайською специфікою. З кінця 1970-х до 1990-і був фактичним керівником Китаю, займаючи другорядні пости керівника Генерального штабу і військового міністра, а також ключовий пост голови партійної і державної Центральної військової комісії НВАК (від своїх посад він відмовився в 1989–1990); при цьому він ніколи не був ні прем'єром Держради, ні головою КНР, ні головою КПК (Ден Сяопін був генеральним секретарем ЦК КПК в період, коли ця посада не була найвищою в партії).
У народі і в літературі його називали «дядечко Ден» (Ден-бо). Ден Сяопін був головним ініціатором політики «чотирьох модернізацій» і побудови «соціалізму з китайською специфікою», які привели до бурхливого економічного зростання в Китайській народній республіці і досягнення одних з найвищих у світі темпів зростання економіки. Він також є творцем нової концепції взаємовідносин з етнічними китайськими територіями, що не увійшли в 1949 до складу КНР («одна держава — дві системи»).
Організував Великий похід 1934—1935 і вів визвольну війну 1937—1949, що завершилася встановленням Народної республіки та соціалістичного правління у Китаї.
Очолював партію й уряд країни до смерті. Його вплив зменшився після ряду економічних невдач (1958—1960 «Великий стрибок»), але знову став панівним в роки Культурної революції 1961—1969. Адаптував соціалізм до китайських умов, що зображено в Маленькій червоній книзі.