Процес основоположних економічних реформ розтягнувся на десятиліття. На 1990-ті роки припав безпрецедентний занепад господарства. Протягом 1990–1994 рр. ВНП зменшився на 44%, національний дохід – на 54%, промислове виробництво впало на 44%. 1994 року падіння української промисловості становило 27,7% – найбільший показник у цей період. Сільське господарство у 1990–1993 роках показало скорочення на 25%.
Першій половині 1990-х років притаманна величезна інфляція. 1992 року Україна вийшла з рублевої зони. Тимчасові купоно-карбованці 1993 року знецінилися на 10200%. У 1991–1994 роках купівельна спроможність громадян знизилася до 5 разів. Ще 1992 року майже 64% українців перебувало за межею бідності.
На інфляцію впливала грошова емісія Національного банку, що перекривала бюджетний дефіцит. 1992 року він становив 57,5% бюджетних видатків, 1994 року – 29,7%, а вже 1995 року – 7,3%. Збалансування головного кошторису держави та стабілізація фінансів дозволили у вересні 1996 року провести успішну грошову реформу в Україні.
У другій половині 90-х років кризові процеси сповільнилися. На кінець 1999 року проявилося економічне зростання, яке тривало до світової кризи 2008 року.