Ця модель найповніше відображена у популярній серед західних (а тепер і вітчизняних) вчених книзі Д. Белл а "Постіндустріальне суспільство" (1973). Авторитетні вчені стали називати її "науковою базою для обґрунтування стратегії соціально-економічного розвитку" суспільства загалом і України зокрема; стверджували, що вона визначає "гомоцентристський" характер нової цивілізації, зумовлений "необхідністю гуманізації суспільства" з метою виживання людства та підвищення якості життя; вважали її "єдиною соціальною метатеорією, яка повною мірою сприйнята західною соціологічною традицією"; "новою стадією суспільного розвитку", яка сприяє "поширенню в сучасній соціології футурології"; що перехід до такого суспільства "стає сьогодні загальновизнаною реальністю" і характеризується трансформацією, глобалізацією інформаційних потоків за допомогою інформаційних технологій тощо.
Водночас багато західних, українських та російських учених вважають доцільним говорити не про постіндустріальне суспільство, а про інформаційне, інформаційну цивілізацію, інформаційну економіку (назву запропонував американський економіст Ф. Махлуп наприкінці 60-х років XX ст.), оскільки, наприклад, на думку Ю. Яковця поняття "постіндустріальне" "нічого не говорить про його зміст". Відомий економіст П. Дракер використовує термін "постіндустріальне суспільство", "суспільство знань" та ін.
Методологічною засадою концепції є передусім використання осьового принципу, згідно з яким на одну й ту саму епоху або соціальну структуру може накладатися багато різних логічних схем (кожна зі своїм власним осьовим принципом). Зокрема, виокремлення доіндустріального, індустріального і постіндустріального суспільства є, за словами Д. Белла, концептуальною послідовністю вздовж осі виробництва і використовуваних видів знання. Цей методологічний принцип він вважає досконалішим від осі власності, яка дала змогу виділити в марксистській теорії поняття "феодалізм", "капіталізм" і "соціалізм". Перевага осі виробництва і використовуваних видів знань полягає нібито в тому, що у такий спосіб можна уникнути однобічного детермінізму (як економічного, так і технологічного) у поясненні соціальних змін. Учений абстрагується від відносин власності або суспільної форми економічної системи. Однак абсолютне абстрагування від суспільної форми неможливе, оскільки без неї не існує жодне виробництво, а отже, така абстракція відірвана від практики, ненаукова.