План
Стан економіки
Кооперативний рух та трудова еміграція на початку ХХ ст.
Політичні партії Галичини на початку ХХ ст.
Реформа виборчої системи
Боротьба за український університет
Діяльність національно-культурних та військово-патріотичних товариств
Діяльність Андрея Шептицького
Розгляд економіки західноукраїнських земель на початку ХХ ст. розпочнемо із промисловості. З попередніх тем Ви вже знаєте, що в західноукраїнських землях під владою Австро-Угорщини розвивались галузі, пов'язані з видобутком сировини. Сировину, звісно ж, вивозили в інші куточки імперії, де з неї виготовляли товар.
Такий тип економіки можна назвати колоніальним
Характерними рисами розвитку промисловості були:
іноземний капітал вкладався в розвиток виключно сировинних галузей (нафтовидобувна, озокеритна, лісозаготівельна)
високі темпи видобутку нафти. За кількістю вдобутої нафти на 1 рік, Галичина посідала 5 місце в світі
майже повна відсутність важкої промисловості
наявні місцеві промисли, як от солеваріння. За цим показником Галичина посідала перше місце в Австро-Угорській імперії
Ось, до прикладу, фото зроблене на початку ХХ ст. в місті Борислав - найбільшому родовищу нафти в Галичині. Всі ці цистерни з нафтою (а нафта це сировина) скоріш за все направляться десь в глиб Австро-Угорської імперії, де буде виготовлено кінцевий товар (паливо, мазутні матеріали). Готовий товар може навіть продаватись там, звідки вивезені ресурси.
Для розвитку іншої галузі економічного життя - сільського господарства, також були характерними ряд особливостей. Серед них варто виділити наступні:
малоземелля і безземелля значної частини селян. В таких умовах забезпечити хоча б свою сім'ю було надзвичайно складно
Внаслідок малоземелля, селяни були змушені були йти найматись до поміщиків, господарства яких мали технічні оснащення і продукцію виготовляли для потреб ринку
Після скасування кріпацтва 1848 р. селяни так і не вибороли права користуватись лісами і пасовищами, які належали поміщиками. Цей фактор значною мірою сприяв соціальній напрузі.
Соціальна напруга вилилась у селянські страйки, піком яких став 1902 р. Саме в липні 1902 р. відбулись масові страйки, під час яких страйкувало 24 повіти, 500 сілї 100 тис. селян
Однією із форм пристосування до складної суспільно-економічної ситуації була кооперація - об'єднання з метою спільного господарювання або ведення економічної діяльності. Проте, явище кооперації, як Ви вже знаєте, не було новим. Воно виникло в кінці ХІХ ст, але активно продовжувало свою діяльність в ХХ. Гаслом кооперації було "свій до свого по своє".
Кооперації мали різне господарське спрямування. Однак, найпоширенішими були кредитні спілки, які надавали позики під невисокі відсотки. Якщо порівняти відсотки, під які давали позики лихварі і кредитні спілки-кооперації, то останні виглядали рятівним колом для багатьох селян.
Найвідомішим серед усіх було страхове товариство "Дністер". На 1907 р. воно мало 213 тис. клієнтів. Немало, чи не так? до того ж, в цьому товаристві було застраховано всі галицькі греко-католицькі парафії.
Ще одним наслідком важкого соціально-економічного життя краю на початку ХХ ст. стала масова трудова еміграція. Як і кооперативний рух, цей процес розпочався в кінці ХІХ ст, але масових масштабів було досягнуто на початку ХХ ст.
Українці, що потрапляли за кордон намагались налаштувати життя на зразок того, як було на батьківщині. Нерідко населені пункти, які вони населяли, називали українськими топонімами - Буковина, Поділля, Дніпро, Коломия.
Початок ХХ ст. став також періодим активної діяльності політичних партій. Думаю, Ви пам'ятаєте їні назви. найстаріша з них - Русько-Українська радикальна партія (РУРП), Українська соціал-демократична партія (УСДП), Українська національно-демократична партія (УНДП)
Одним із завдань національного руху на західноукраїнських землях стала боротьба за реформу. Вся справа в тому, що українці, які складали близько 13% жителів імперії, мали всього 9 представників в Австрійському парламенті з 353. Справа в тому, що більшість населення Західної України були селяни, які за виборчим законодавством Австро-Угорщини фактично були позбавлені права вибору. Представники політичних партій вважали, що якби змінити виборчу сстему - можна було б отримати більше представників у віденському парламенті. Найактивніше в цьому руслі діяла УНДП, з ініціативи якої 2 лютого 1906 р. було організовано народне віче, на якому було присутньо 50 тис. галичан.
1907 р. імператор Австро-Угорщини затвердив "Закон виборчий до Думи Державної", за яким право голосу отримали всі особи чоловічої статі, які були старші 24 років і не менше року проживати на території своєї громади. Щоправда, мандати були розділені нерівномірно. Від українських земель обирали одного депутата від 109 тис. виборців. В Чехії, до прикладу, одного депутата від 60 тис. виборців.
Цього ж 1907 р. відбулись вибори. Українці здобули 32 місця у Віденському парламенті.
Від 1894 року у Львівському університеті діяли декілька кафедр, зокрема кафедру Історії України. Однак, з початком ХХ ст. виникли нові, цілком логічні вимоги - відкриття університету з українською мовою викладання. Щоправда, це суперечило планам поляків у Галичині. Конфлікт інтересів досить часто переростав у сутички між польськими і українськими студентами.
Під час однієї із них в 1910 р. загинув провідник української студентської громади, багатьох було поранено. Наслідком цих заворушень стало те, що арештували близько 120 українських студентів, 49 з них було відраховано з Львівського університету.
Похорон Адама Коцка перетвоився в справжню маніфестацію, яка привернула увагу світової громадськості до проблем українців у Галичині
Початок ХХ ст. став часом активної діяльності національно культурних та військово-патріотичних організацій.
У Львові функціонувало товариство "Молода Україна", учасниками якого були студенти вузів Австро-Угорської імперії та учні старших класів гімназій Галичини і Буковини. Дана організація прийняла активну участь у виданні брошури М. Міхновського "самостійна Україна" та селянського страйку 1902 р. в Галичині.
Поширеними ставали також товариства військово-патріотичного спрямування. Першим таким товариством було товариство "Сокіл" засноване 1894 р. Василем Нагірним. Проте найвизначнішим керівником цієї організації став Іван Боберський. Учасники товариства приділяли увагу гімнастиці та протипожежній безпеці. В селах учасники займались ще туризмом, велоспортом, фехтуванням. Окрім фізичного виховання, "соколи" приділяли увагу культурно-освітній роботі
Ще одним товариством цього напрямку була "Січ" створена 1900 р. з ініціативи Кирила Трильовського. Сама назва товариства свідчила про зв'язок із українською минувщиною. Як і товариство "Сокіл", метою "Січі" було фізичне виховання молоді в дусі патріотизму
Ще однією організацією, що виникла в Галичині 1911 р. був "Пласт". Одним із засновників був син Івана Франа - Петро. на відміну від попередніх організацій, дана організація орієнтувалась на дітей дошкільного та шкільного віку. Дана організація, до речі, існує і сьогодні.
В 1914 р. Сокіл, Січ і Пласт організували грандіозну подію. Справа в тому, що в 1914 р. був сторічний ювілей народження Т. Г. Шевченка. Ви ж пригадуєте, що в Наддніпрянщині урочистості до дня народження великого Кобзаря були заборонені владою Російської імперії. В цей же час, на західноукраїнських землях, організації військово-патріотичного спрямування організували "великий здвиг" присвяченій цій події.
28 червня 1914 р. у Львові пройшов шевченківський здвиг. участь взяло близько 20 тис. осіб.
В 1900 р. Митрополитом української греко-католицької церкви став молодий монах - Андрей Шептицький. Тоді, напевно, ніхто і здогадатись не міг, який слід в історії залишить ця Людина.
Митрополит підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар». Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. Засновує Український Національний Музей, купив у 1905 р. для нього приміщення за 34000 доларів. Андрей Шептицький був ініціатором і засновником Земельного банку у Львові 1910 р.
Це тільки короткий перелік справ визначного українця. Більше ви зможете дізнатись в розділі "персоналії"