Embedded Files
1. Мистецтво II половини XIX - початку ХХ століття (архітектура, скульптура, живопис)
1. Мистецтво II половини XIX - початку ХХ століття (архітектура, скульптура, живопис)
2.Народне мистецтво(фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво)
2.Народне мистецтво(фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво)
Мистецтво II половини XIX - початку ХХ століття (архітектура, скульптура, живопис)
Мистецтво II половини XIX - початку ХХ століття (архітектура, скульптура, живопис)
Українське мистецтво вийшло на світову художню арену як повноцінне й неповторне явище. Воно набуло чітко окреслених національних ознак і водночас залишалося невід'ємною складовою загальноєвропейського культурного простору.
Упродовж XIX ст. українське образотворче мистецтво здійснило великий еволюційний крок уперед. Панівною тенденцією епохи було становлення, утвердження й розвиток реалістичного напряму. Наприкінці XIX - на початку XX ст. митці активно шукали засоби нової художньої мови, прагнули до більш вільного творчого самовияву. У цей час було закладено тенденції, які визначали характер образотворчого мистецтва у XX ст. Наприкінці першого десятиріччя ХХ ст. в українське мистецтво входять модерні течії європейського мистецтва — модерн, еклектика, декоративізм, а також формальні спрямування — експресіонізм, кубізм, абстракціонізм та конструктивізм. Проте якщо в стилі модерн реалістичні форми були домінуючими, то в модерністських напрямках іде деградування форми, а відповідно й змісту.
У скульптурі другої половини ХІХ ст. розвивалися реалістичні тенденції. Монументальна скульптура дедалі набувала громадського значення.
У живописі другої половини ХІХ ст. розвивалися демократичні тенденції, загострилося протиріччя між реалістичним напрямом та академізмом. Значний вплив на живопис цього періоду мала література. Художники надавали великого значення сюжету, різним деталям, намагалися живописними засобами створити відчуття розповіді. У живописі активно розвивалися побутовий, історичний, портретний і пейзажний жанри. Значний вплив на багатьох українських художників мала діяльність Товариства пересувних виставок, спрямована на утвердження в мистецтві реалізму. Завдяки роботі цього товариства пожвавлюється виставочна робота, щороку влаштовується 10-15 вернісажів, які об’єднують місцевих художників.
У другій половині ХІХ ст. класицизм утратив домінуюче значення в мистецтві. Архітектори шукали натхнення в художніх стилях минулих епох: візантійському, готичному, романському, ренесансі, бароко. Так у зовнішньому оздобленні споруд з’явилася еклектика – змішування ознак різних стилів.
Народне мистецтво(фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво)
Народне мистецтво(фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво)
Андрій_Шут_(кобзар).jpgкравченко.jpgцимбали.jpgгопак.jpgУ народній пам'яті зберігалися високі надбання усної народної творчості попередніх поколінь. Продовжував жити й збагачуватися героїчний епос. Не втрачали популярності історичні пісні, думи про героїв Національно-визвольної війни. Останні, як правило, виконувалися кобзарями в супроводі бандури, кобзи або ліри. Найвище шанування завдяки надзвичайній пам'яті, чудовому голосу та високій музичній майстерності здобув сліпий кобзар Остап Вересай. Добре відомими були й кобзарі Павло Братиця й Михайло Кравченко. Романтичне відкриття народної культури познайомило весь світ з видатними українськими кобзарями - Андрієм Щутом. Почали записувати не лише тексти, а й музику народних пісень. Український музичний фольклор був джерелом натхнення для композиторів багатьох країн. Знайомився з українською піснею засновник російського національного симфонізму М. Глінка, який, звернувши увагу на творчу обдарованість одного з українських юнаків, привіз його до Петербурга, де той і здобув музичну освіту. Йдеться про видатного українського композитора С. Гулака-Артемовського, автора класичної опери "Запорожець за Дунаєм". У Східній Галичині сформувався як композитор М. Вербицький - автор восьми симфоній-увертюр і музичних творів на вірші Ю. Федьковича, О. Пушкіна та ін.
Народні музики грали також на цимбалах, сопілках, скрипках, басолях. їхній репертуар пов'язувався з народними піснями й танцями: козачком, гопаком, дудочкою та ін. Жодне народне свято не обходилося без троїстої музики — скрипки, цимбал і бубна. У селах, особливо у свята, усю ніч лунали пісні.
Активно розвивався фольклор, у якому знаходили відображення тяжкі умови праці на фабриках і заводах. Досить поширеними стали наймитські та заробітчанські пісні. В усній народній творчості поширився казковий жанр, скарбниця народної мудрості поповнювалася приказками, прислів'ями.
вишивка.jpgНайпопулярнішим видом прикладної народної творчості було вишивання. Воно не потребувало громіздкого устаткування. Фантазію не обмежували можливості техніки. Для вишивання найчастіше використовували нитки червоного кольору — символу життя, творчої енергії, завзяття. Вишивкою прикрашали рушники, скатерки, підзори на простирадлах. Вона була майже неодмінним елементом одягу. Вишивка оздоблювала хустки, фартухи, кожухи, а особливо коміри, рукави, манжети, лиштви сорочок, які називали «вишиванками».
ткацтво.jpgПродовжувало розвиватися художнє ткацтво. Наприкінці XIX ст. народні майстрині вже використовували фабричні нитки й барвники. Не було такого села, у якому б не ткали килимів, рушників, скатертин, наміток, божників. Останніми прикрашали ікони на покутті. Виготовляли також домоткані пояси, попружки, крайки, баюрки та різноманітні декоративні елементи: бомбончики, дармовиси, кутасики, торочки, френдзлі тощо.
Бубнівська-кераміка-640x390.jpgВисокого рівня досягла художня кераміка. Оригінальний посуд виготовляли в 500 населених пунктах України. Серед них особливо вирізнялися: Опішня на Полтавщині, Бубнівка на Поділлі, Сокаль на Львівщині.
різьба.jpgНа Полтавщині й Чернігівщині, Буковині та Галичині продовжувало розвиватися різьблення по дереву. Вироби українських майстрів здобували високі оцінки на виставках у Відні, Празі, Парижі. Розвивалися також лозоплетіння, декоративне малювання й писанкарство.
Мистецтво.pptxPage updated
Google Sites
Report abuse