СЛОВНИК

Політизація національного руху — зростання інтересу до участі в політиці окремих соціальних груп та індивідів. Зміни в свідомості і поведінці, що відбуваються в результаті панівного впливу політики на всі сфери їхньої життєдіяльності.

Політична партія — це організована група однодумців, що представляє інтереси певної частини народу і має головною метою їх реалізацію шляхом завоювання влади або участі в її здійсненні.

Робітничий і селянський рухи

Причини:

• Суперечливий характер модернізації.

• Численні патріархальні й кріпосницькі пережитки в соціально- економічному і політичному ладі країни.

• Погіршення становища селян у зв’язку з голодом 1902 р.

• Зниження життєвого рівня фабрично-заводських робітників у зв’язку з кризою 1903-1905 рр.

• Зростання рівня безробіття.

• Відсутність досконалого фабричного законодавства, що давало можливість для безкарних зловживань фабрикантів і заводчиків.

• Зміни в свідомості робітників, посилення їхнього прагнення до організації з метою захисту своїх інтересів.

• Страйкова боротьба в Західній Європі.

Основні виступи:

• Селянські виступи на Полтавщині та Харківщині у 1902 р. (підпалення поміщицьких садиб, цукроварень, інших підприємств).

• Першотравневий масовий робітничий страйк 1900 р. в Харкові та 10-тисячна демонстрація, що проходили не лише під економічними, а й під політичними гаслами.

• Страйк робітників південних міст імперії, у т. ч. українських влітку 1903 р.

Наприкінці XIX ст. відбувається політизація національно-визвольного руху — оформлення перших політичних партій із чіткими програмними вимогами щодо майбутнього політичного стану українських земель.

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ

• Прихід до українського руху молодого покоління діячів, яких не влаштовало старе культурництво громадівців.

• Розгортання російського, польського і єврейського суспільно-політичних рухів в Україні.

• Соціально-економічні зміни другої по ловини ХIХ ст. — індустріалізація економіки, пролетарізація,обезземелення

• селянства, загострення соціальних протиріч і політизація суспільства.

У 1903 році РУП очолив Микола Порш. Керівники РУП виступили з критикою брошури Міхновського, визнали її проголошення помилковим. Гасло самостійності України було відкинуто і замінено вимогою національно-територіальної автономії України в межах Російської імперії. Така еволюція аж ніяк не влаштовувала настроєну вкрай націоналістично групу під проводом М. Міхновського, тому в 1902 році вона відкололася від РУП і утворила окрему партію - Українську народну партію (УНП), започаткувавши існування націоналістичної течії в українському русі.

Висновки

• Більшість українських партій формувалися за національним принципом, а не за соціальним.

• Лідером формування національних партій була українська інтелігенція.

• Політичні партії відображали інтереси різних груп населення.

• Ідея державностi України була представлена двома формами держави: самостiйна українська держава, автономiя України у складi федеративної Росiї.

• Право Українин а самостiйну державу вiдстоювала до кінця лише Українська народна партія (УНП).

• Українські національні партії були слабкими організаційно, не мали практичного досвіду революційної боротьби.

Революція 1905—1907 рр. у Російській імперії зіграла роль каталізатора у формуванні політичних партій, груп, громадських організацій і національнодемократичних рухів. Особливістю політичного процесу в Україні було те, що водночас із появою українських політичних партій тут були створені і діяли філіали загальноросійських партій різного напряму: від ліворадикальних, демократичних до монархічних. Окремі з них активно виступали за збереження монархії і “єдиної, неподільної” Російської імперії. Їхню діяльність широко підтримували урядові особи, навіть високого рангу.