Персоналії

У 1845 році орендуються і запускаються цукроварні у селах Олександрівка і Орловка, будується завод у селі Руська Поляна. Новий завод поблизу Млієва було зведено за останнім словом техніки. У його будівництві і роботі брали участь французькі фахівці (яким, щоправда, довелося платити в 2-3 рази дорожче, ніж іншим робітникам), машини були закуплені за кордоном. За технічними параметрами Мліївського заводу не було рівних не тільки в Російській імперії, але й у всій Європі. Це підприємство довгий час було зразком для всіх конкурентів. Постійна залежність від закордонної техніки спонукала підприємців до будівництва власного машинобудівного заводу. Підштовхнула їх до цього аварія великого колеса пресової машини, відремонтувати яке можна було лише за кордоном.

Підприємства фірми «Рафінадний цукор брати Яхненки і Симиренко» з початку 1840-х років диктують правила розвитку найдохіднішої на той час галузі не тільки в Україні, але й в усій Россії. Ташлицька цукроварня — перший у Російській імперії паровий рафінадний завод — стає «законодавцем мод» у цукровій промисловості: інші цукразаводчики також мусили перебудовувати свої підприємства на парові.

Головна контора торгового будинку «Харитоненко з сином» знаходилася в Сумах. Контори були у Москві, Харкові, Томську, Владивостоці, Туреччині, Персії. Величезні багатства, нажиті за такий короткий строк, щедрість, благодійність Харитоненка та його спадкоємців сприяли процвітанню міста і повіту. У селі Кияниці, що на північ від Сум, побудував родинний палац

На кошти родини Харитоненків засновано дитячий притулок для дівчат-сиріт, названий в народі «пансионом благородных девиц» за рівень освіти і виховання в ньому, селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с. Нижня Сироватка, жіночу гімназію, Троїцький собор. Значні кошти виділялися для розширення будівлі Сумського окружного суду, богадєльні біля церкви на кладовищі. Перший бетонний міст у Сумах через річку Сумку був побудований на кошти П. І. Харитоненка у 1910 році, — якраз навпроти головної контори.

При Сумському реальному училищі була затверджена стипендія імені І. Г. Харитоненка.

Заснував в Сумах дитячу лікарню, виділив гроші для заснування кадетського корпусу. Крім цього були численні пожертвування навчальним закладам, духовенству для роздачі бідним, пенсії, стипендії.

Отримавши диплом, став статистиком Херсон. губернського земства, згодом – секретарем Олександрійського повітового земства, займався адвокатською діяльністю, друкувався в газ. "Елисаветградский вестник". Вважав, що передумовою благополуччя селян і ремісників може бути лише їхня організована самодіяльність, однією з форм якої є кооперативний рух. 30 вересня 1894 на прохання своїх односельців із с. Федвар заснував там хліборобську артіль (це була перша у Російській імперії артіль; наприкінці 1890-х рр. таких артілей на Херсонщині налічувалося 125, кожна з них об'єднувала від 15 до 20 госп-в). Допомагав організовувати ремісничі артілі також у містах, зокрема в Одесі, Миколаєві, Києві. 1899–1902 працював над розробкою закону про артілі в складі комісії при Мін-ві фінансів. Був делегатом кількох міжнар. конгресів з кооперації, які відбувалися у Франції (1896), Сербії (1898), Італії (1907), Швейцарії та Австрії (1909), Німеччині й Англії (1910). Л. назвали "артільним батьком", а сам він запропонував 30-го вересня кожного року відзначати День кооперації. Мав дружні стосунки з І.Карпенком-Карим, М.Заньковецькою, М.Аркасом, В.Доманицьким, Є.Чикаленком. На поч. 20 ст. займався створенням ремісничих артілей в Єлизаветграді (нині м. Кіровоград), Вінниці. Працював у багатьох періодичних виданнях ("Русские ведомости", "Вестник мелкого кредита", "Кооперативная жизнь", "Кооперативный вестник", "Муравейник", "Украинская жизнь"). Став співзасн. Т-ва допомоги артільній справі (Санкт-Петербург, 1905) та журналу цього т-ва "Артельное дело" (1906–20). Виступав на Всерос. кооперативних з'їздах.