«В історії Східної Європи Україна грала впродовж довгих сторіч роль передового чинника. Спершу вона була творцем і центром великої східноєвропейської держави, організувала економічне життя, поширила культуру. Пізніше, коли політичний провід перейшов до Росії, Україна все-таки залишилася передовою культурною країною і своїм культурним впливом підняла Московщину на вищий рівень. Сила України була в тому, що вона завжди була у зв'язках із Західною Європою і звідти переймала всі живі культурні течії. Для Європи її значення було в тому, що Україна творила найдальше на схід висунутий бастіон європейської культури і що своїми зусиллями та жертвами крові вона стримала наступ диких орд Азії».
Іван Крип'якевич
Подумайте, чи стосуються ці слова до української культури другої половини XIX ст. е? Чому ви так вважаєте?
1. Французький вчений Едуард Рембо, який був присутній на концерті кобзаря, заявив, що О. Вересай має стояти в одному ряду з Гомером.
2. Театральні трупи працювали під прискіпливим наглядом імперського чиновництва й зазнавали всіляких утисків. Так, у 1883 р. київський генерал-губернатор на цілих десять років заборонив у всіх п'яти підвладних йому губерніях вистави українських театральних труп.
3. Свій театральний псевдонім Марія Адасовська — п'ята дитина в сім'ї збіднілих поміщиків — запозичила в с. Заньки на Чернігівщині, де народилася. Вона завжди залишалася вірною рідній Україні. Коли Марії запропонували вступити до театральної трупи імператорського Марийського театру в Петербурзі, вона відмовилася.
Проаналізуйте наведені факти та зробіть узагальнений, цілісний висновок .
«Що коїлося в Кременчуку, коли наліпили афішу „Наталка Полтавка" і „Кум-мірошник", трудно переказати. Не фаетони, не карети загальмували під'їзд [тут: перегородили майдан та вулиці навколо театру], а фургони та ковані повозки козаків полтавських. Пішли биткові збори [від: битком набито — повний зал, повний розпродаж квитків, аншлаг]. Поліцмейстер Филонов, стоячи біля театру, застеріг: „Если такое столпотворение будет долго продолжаться, придется донести губернатору!.." — „Навіщо?" — спитав я. Він нічого не відповів».
Зі спогадів М. Кропивницького
«Трупа Кропивницького поступово зміцніла і, добившись права гастролювати в Києві й Петербурзі, зачарувала сотні й тисячі глядачів, навіть тих, які упереджено ставилися до української мови. Молодий український театр недаремно став називатися театром корифеїв. Справді неповторними артистичними індивідуальностями були Кропивницький, Садовський, Заньковецька, Саксаганський.
Стиль синтетичного театру, який поєднував драматичні й комедійні сцени з музичними й вокальними, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав чисто народною свіжістю та неподібністю до жодного з існуючих театрів. Не лише на Україні, а й скрізь, де українські актори давали вистави, вони користувалися незмінним успіхом».
З експозиції виставки "Театр, актори, ролі…"
«Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині. Іван спродав усе, що мав, бо сини з жінкою наважилися до Канади, а старий мусив укінці податися. ...То як часом якась ...хвиля викарбутить великий камінь із води і покладе його на беріг, то той камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. ...Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам'яними очима своїми глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар води, як гнітив від віків. Глядить із берега на воду, як на утрачене щастя. Отак Іван дивився на людей, як той камінь на воду...»
Яке явище суспільного життя змальовують автор у новелі та зображена поруч світлина?
Які емоції передає читачеві твір?