Економічне та суспільно-політичне життя у складі Австро – Угорщини.

Характерними рисами розвитку промисловості були:

• іноземний капітал вкладався в розвиток виключно сировинних галузей (нафтовидобувна, озокеритна, лісозаготівельна)

• високі темпи видобутку нафти. За кількістю вдобутої нафти на 1 рік, Галичина посідала 5 місце в світі

• майже повна відсутність важкої промисловості

• наявні місцеві промисли, як от солеваріння. За цим показником Галичина посідала перше місце в Австро-Угорській імперії

Для розвитку іншої галузі економічного життя - сільського господарства, також були характерними ряд особливостей. Серед них варто виділити наступні:

1. малоземелля і безземелля значної частини селян. В таких умовах забезпечити хоча б свою сім'ю було надзвичайно складно

2. Внаслідок малоземелля, селяни були змушені були йти найматись до поміщиків, господарства яких мали технічні оснащення і продукцію виготовляли для потреб ринку

3. Після скасування кріпацтва 1848 р. селяни так і не вибороли права користуватись лісами і пасовищами, які належали поміщиками. Цей фактор значною мірою сприяв соціальній напрузі.

Соціальна напруга вилилась у селянські страйки, піком яких став 1902 р. Саме в липні 1902 р. відбулись масові страйки, під час яких страйкувало 24 повіти, 500 сілї 100 тис. селян

Кооперативний рух та трудова еміграція на початку ХХ ст.

Однією із форм пристосування до складної суспільно-економічної ситуації була кооперація - об'єднання з метою спільного господарювання або ведення економічної діяльності. Проте, явище кооперації, як Ви вже знаєте, не було новим. Воно виникло в кінці ХІХ ст, але активно продовжувало свою діяльність в ХХ. Гаслом кооперації було "свій до свого по своє".

Кооперації мали різне господарське спрямування. Однак, найпоширенішими були кредитні спілки, які надавали позики під невисокі відсотки. Якщо порівняти відсотки, під які давали позики лихварі і кредитні спілки-кооперації, то останні виглядали рятівним колом для багатьох селян.

Українці, що потрапляли за кордон намагались налаштувати життя на зразок того, як було на батьківщині. Нерідко населені пункти, які вони населяли, називали українськими топонімами - Буковина, Поділля, Дніпро, Коломия.

Боротьба за український університет

Від 1894 року у Львівському університеті діяли декілька кафедр, зокрема кафедру Історії України. Однак, з початком ХХ ст. виникли нові, цілком логічні вимоги - відкриття університету з українською мовою викладання. Щоправда, це суперечило планам поляків у Галичині. Конфлікт інтересів досить часто переростав у сутички між польськими і українськими студентами.

Діяльність національно-культурних та військово-патріотичних товариств

Початок ХХ ст. став часом активної діяльності національно культурних та військово-патріотичних організацій.

У Львові функціонувало товариство "Молода Україна", учасниками якого були студенти вузів Австро-Угорської імперії та учні старших класів гімназій Галичини і Буковини. Дана організація прийняла активну участь у виданні брошури М. Міхновського "самостійна Україна" та селянського страйку 1902 р. в Галичині.

Поширеними ставали також товариства військово-патріотичного спрямування. Першим таким товариством було товариство "Сокіл" засноване 1894 р. Василем Нагірним. Проте найвизначнішим керівником цієї організації став Іван Боберський. Учасники товариства приділяли увагу гімнастиці та протипожежній безпеці. В селах учасники займались ще туризмом, велоспортом, фехтуванням. Окрім фізичного виховання, "соколи" приділяли увагу культурно-освітній роботі

Ще одним товариством цього напрямку була "Січ" створена 1900 р. з ініціативи Кирила Трильовського. Сама назва товариства свідчила про зв'язок із українською минувщиною. Як і товариство "Сокіл", метою "Січі" було фізичне виховання молоді в дусі патріотизму

Ще однією організацією, що виникла в Галичині 1911 р. був "Пласт". Одним із засновників був син Івана Франа - Петро. на відміну від попередніх організацій, дана організація орієнтувалась на дітей дошкільного та шкільного віку. Дана організація, до речі, існує і сьогодні.

В 1914 р. Сокіл, Січ і Пласт організували грандіозну подію. Справа в тому, що в 1914 р. був сторічний ювілей народження Т. Г. Шевченка. Ви ж пригадуєте, що в Наддніпрянщині урочистості до дня народження великого Кобзаря були заборонені владою Російської імперії. В цей же час, на західноукраїнських землях, організації військово-патріотичного спрямування організували "великий здвиг" присвяченій цій події.