Персоналії

Іван Мазепа ( 1640—1709 рр. ) — одна з найпомітніших постатей історії України козацької доби. Його роль в історії вже три століття поспіль одержує протилежні, взаємовиключні оцінки. Це зумовлене життям гетьмана, яке схоже на авантюрний роман.

І. Мазепа народився близько 1640 р. в с. Мазепинці поблизу Білої Церкви в сім’ї українського шляхтича, який у 50-ті рр. XVII ст. був прихильником І. Виговського. Молодість Мазепи припала на роки Національно-визвольної війни і Руїни. Він отримав блискучу європейську освіту в Києво-Могилянському та Варшавському єзуїтському колегіумах. Служив при дворі польського короля Яна Казимира, виконуючи важливі дипломатичні доручення. Вивчав артилерійську справу у Франції, Німеччині, Голландії та Італії. Згодом опинився в оточенні гетьманів Д. Дорошенка та І. Самойловича. Відвідуючи в службових справах Москву, налагодив тісні стосунки з впливовими царедворцями. Усе це було запорукою успішної діяльності на гетьманській посаді. По обранню гетьманом, намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. У 1687 р. підписав з Московською державою Коломацькі статті. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Багато зробив для розвитку української культури. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року підтримав сторону шведів. Після поразки під Полтавою врятувався в Молдовському князівстві. Помер у місті Бендери.