В економіці країни тривав процес модернізації, який передбачав роздержавлення, приватизацію, реформування відносин власності. Новим позитивним моментом стало створення так званих точок росту — підприємств та галузей, які можуть виробляти конкурентоспроможну продукцію, однак вони в основному орієнтувались на зовнішній ринок РФ. Однак уже в продовж 2014–2015 рр. промисловість України перебувала в дуже несприятливому становищі. Найбільшої шкоди Україні завдала збройна агресія РФ. Захоплення території на сході України та Криму призвело до знищення чи вивезення до РФ багатьох підприємств, припинення важливих виробничих зв’язків, втрати зовнішніх ринків та ослаблення експортного потенціалу України, насамперед чорної металургії та хімічної промисловості. З України виїхала значна частина іноземних компаній, передусім ті, що перебували в Криму та на сході України.
У ситуації «гібридної війни», потрібно було здійснювати реформи, «виповзаючи» з радянського минулого.
За 777 днів перебування на посаді прем’єр-міністрові Арсенія Яценюку вдалося досягти певних успіхів. Швидкими темпами здійснювалася модернізація Збройних Сил, створено Національну гвардію і Національну поліцію. Реструктуризація зовнішнього боргу зупинила загрозу дефолту. Припинився спад промислового виробництва.
Україна вперше пережила зиму 2015–2016 рр. без постачання газу російським монополістом «Газпромом». Попри спротив Росії, було введено в дію Угоду про асоціацію з Євросоюзом включно з Угодою про зону вільної торгівлі. Запроваджено систему електронних закупівель ProZorro. Однак усі ці досягнення знецінювалися різким падінням добробуту населення. Прем’єр-міністр швидко втратив суспільну підтримку.
У квітні 2016 р. прем’єр-міністром став голова парламенту Володимир Гройсман.
Першочергового реформування потребувала судова система, однак низка ухвалених законів, зокрема «Про відновлення довіри до судової влади» (квітень 2014 р.), «Про судоустрій і статус суддів» (червень 2016 р.), не повернули довіри суспільства до судів і суддів. Після тривалих дебатів Верховна Рада України 19 жовтня 2017 р. дала старт медичній реформі, ухваливши Закон «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів».
Майже одночасно Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Він санкціонував осучаснення пенсій, тобто врахування інфляції останніх років для громадян, які давно вийшли на пенсію, з одночасним збільшенням питомої ваги відрахувань у Пенсійний фонд для громадян, що працюють.
Зросли обсяги іноземних інвестицій в економіку держави. У 2018 році в Україну інвестували капітали 130 країн, головнм чином у галузі переробної промисловості, сферу оптової та роздрібної торгівлі — туди, де швидко з’являються нові товари. змінюється асортимент, повертаються витрати та є невисокі комерційні ризики.
Визначальну роль в економіці України і надалі відіграє важка промисловість:паливно-енергетична, ракетно-космічна галузі, чорна металургія, важке машинобудування. Однією із бюджетонаповнюючих галузей економіки є чорна металургія. Продукція,виготовлена металургійними підприємствами України в 2018 році, складала 30 % від загального промислового виробництва й 25 % від загального експорту.
В ракетно-космічній галузі держави працюють майже 40 великих підприємств та багато малих і середніх підприємств розробників і незалежних науково-дослідних лабораторій. Провідним центром серед них є конструкторське бюро «Південне» та виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод» у місті Дніпро.
З переходом до моделі ринкової економіки у нашій країні почав розвиватися малий і середній бізнес. В 2015 році у малому підприємництві було зайнято 6,5 млн осіб — 41 % від усього населення працездатного віку. У 2017 році підприємства з кількістю найманих працівників менше 250 осіб становили понад 99 % від усіх підприємств в економіці.
Сільське господарство —найпрестижніша галузь української національної економіки сьогодні. В агросекторі України виникли і функціонують суб’єкти господарювання різних організаційно - правових форм: господарські товариства, фермерські господарства, кооперативи, акціонерні компанії. Найбільші сільськогосподарські виробники утворюють агрохолдинги — аграрно-промислові структури, які складаються із керуючої компанії і контрольованих нею дочірніх підприємств, що займаються виробництвом продуктів харчування. У 2016–2018 роках валові збори зерна були найбільшими за всю історію України. Наша країна — світовий лідер за експортом соняшникової олії та ячменю. У 2018 році агросектор забезпечив майже 17 % ВВП країни і приніс майже 38 % валютних надходжень до бюджету держави. ·
Унаслідок агресії 27 % промислового потенціалу Донбасу незаконно переміщено до РФ, а наша держава втратила понад 16 % ВВП.
· Проте головною причиною занепаду стало подальше затягування з кардинальним реформуванням внутрішніх засад господарювання.
· Ознакою 2014 р. стала прискорена інфляція.
· Її зумовили майже двократне знецінення гривні та стрімке подорожчання житлово-комунальних послуг — на 34 %.
· Зниження рівня ВВП тривало до другого кварталу 2016 р.
· Промислове виробництво скоротилося на 10,7 %.
Проміжний підсумок:
З третього кварталу 2016 р. розпочалося зростання. За підсумками року воно становило майже 1,5 %. У 2017 р. — 2,3 %, у 2018 р. — 3 %. З 1 січня 2016 р. почала діяти Угода про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі, що передбачена Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Як наслідок, до серпня 2018 р. 43 % українських товарів експортують до ЄС. Паралельно скорочувалися торгово-економічні відносини з РФ.
Висновки:
Отже для динамічного розвитку сфери економіки потрібна була сприятлива законодавча база, достатні фінансові ресурси, більш інтенсивне впровадження передових агротехнологій, залучення молоді у виробництво, забезпечення гідної оплати праці, виробництво органічної, безпечної та екологічно чистої продукції.
Роки незалежності позначилися складними трансформаціями у повсякденному житті населення. Наростали такі явища, як безробіття, відсутність нових робочих місць, затримка із виплатою заробітної плати, інфляція. Скорочення прибутків громадян призвело до суттєвого падіння рівня споживання. Знижувалася купівельна спроможність населення. За таких умов заробітна плата нездатна була забезпечити прожитковий мінімум. У 2014 році, з початком російської агресії, українська гривня знецінилася більш ніж удвіч
Порізному люди бачили можливості покращити своє матеріальне становище: трудовою еміграцією, освоєнням нових професій, які є конкурентоспроможними на ринку праці, заняттям тими видами господарської діяльності, які приносили прибуток. Прикметною ознакою стала соціальна диференціація, тобто розшарування населення, його поділ на заможних, середньо забезпечених і бідних. Водночас змінюється психологія соціуму, у якій визначальну роль починає відігравати індивідуалізм, опертя на власні сили задля досягнення успіху.
Визначилися головні цілі діяльності влади у сфері соціальної політики — розвиток людського потенціалу, зниження рівня бідності, забезпечення умов для підприємницької діяльності, матеріальна підтримка тих категорій населення, які її потребують. Однак вони реалізуються ще недостатньо.
До нових реалій змушені були пристосовуватися і влада.
31 жовтня 2016 р. було запроваджено електронне декларування. Майже 120 тис. посадовців задекларували свої прибутки. Громадськість була шокована їхніми статками: готівка, житлові площі, гектари землі, колекції годинників, ікон тощо. Починаючи з 2017 р. уряд періодично підвищував мінімальну заробітну плату. Відповідно зростали єдині соціальні внески до бюджету, а це дало кошти для підвищення пенсій пенсіонерам, виплати яких у 2014 р. було заморожено. Значною мірою українська економіка продовжує функціонувати завдяки зовнішнім кредитам. За умовами для ведення бізнесу, Україна із 137-го місця у 2013 р. піднялася у 2017 р. на 76-е та на 71-е місце наприкінці 2018 р. серед 190 країн рейтингу, опинившись між Киргизстаном та Грецією.
На початок 2019 р. моніторингова місія ООН визначила приблизне число жертв в Україні від бойових дій: від 30 до 35 тис. осіб, з них — до 13 тис. загиблих. Від нестачі харчів страждає 1,2 млн осіб. Число внутрішньо переміщених становить від 1 до 1,5 млн осіб. На окупованих територіях вирує спалах туберкульозу. Постійно виникають проблеми з постачанням води.
Прем’єр-міністр України А. Яценюк звернувся до ЄС з пропозицією щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Керівництво ЄС одразу ж відгукнулося, і вже 21 березня 2014 р. в Брюсселі український прем’єр підписав політичну частину Угоди — про політичну асоціацію, а 27 червня 2014 р. Президент України П. Порошенко — економічну частину Угоди — про економічну інтеграцію. 16 вересня 2014 р. Європейський парламент і Верховна Рада України одночасно ратифікували Угоду. Процедура голосування відбувалася під час телемосту. «За» проголосували 355 українських депутатів і 535 депутатів Європарламенту. Після того як Угоду ратифікували парламенти всіх країн–членів ЄС, вона набула чинності з 1 вересня 2017 р. Зона вільної торгівлі запрацювала з 1 січня 2016 р. Час дії Угоди необмежений. Кожна зі сторін може розірвати Угоду, повідомивши про це іншу сторону. ЄС одразу відкрив свій ринок для українських товарів. Оскільки українські виробники не готові до рівної конкуренції через відсталість технологій, то ЄС установив для України десятилітній перехідний період для адаптації своїх дій. До того ж для адаптації стандартів і норм, узгодження законодавчих норм, створення необхідних інституцій ЄС надає Україні необхідну технічну та фінансову допомогу. Підписавши та ратифікувавши Угоду, Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо перебудови життя за європейськими стандартами. Протягом 2017 р. Україна ухвалила 23 основних євроінтеграційних закони. Одразу ж намітилося відставання української сторони в реалізації Угоди з ЄС. Так, у 2017 р. Україна зуміла виконати лише 41 % від запланованих обсягів роботи. Навесні 2017 р. ЄС завершив усі процедури для запровадження безвізового режиму для України. Опівночі з 10 на 11 червня 2017 р. громадяни України, які оформили біометричні паспорти, отримали право на безвізові поїздки до країн Шенгенської зони на термін не більше ніж 90 днів протягом 180 днів
Політична асоціáція (від латин. associo — з’єдную, зв’язую — товариство, спілка) — добровільне об’єднання України з ЄС для досягнення спільної політичної мети у взаємовигідній співпраці при збереженні самостійності, правової та майнової незалежності її членів на засадах, зафіксованих у преамбулі та розділах І, ІІ, VІІ Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Економічна інтегрáція — об’єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв’язків і поділу праці між українським і національними господарствами членів ЄС на засадах, зафіксованих у розділах ІІІ, ІV, V, VІ додатків і протоколів Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.