Українське питання в міжнародній політиці

1. "Українське питання" на міжнародній арені

2. Радянсько-німецькі договори 1939 року

3. Наслідки договорів

Напередодні Другої світової війни роз’єднаність українських земель, їх перебування у складі чотирьох держав, що мали різний соціально-політичний устрій, були важливим дестабілізаційним чинником політичного життя Європи. Це робило «українське питання» клубком серйозних суперечностей, а «українську карту» — козирем у великій дипломатичній грі. Напередодні Другої світової війни чітко визначилося три групи країн, зацікавлених у вирішенні «українського питання»:

Пакт Молотова-Ріббентропа

Договір про дружбу і ненапад між СРСР і Німеччиною заключався строком на 10 років (пакт Молотова — Ріббентропа) і містив сім статей і передбачав зобов’язання обох сторін:

1. утримуватися від агресивних дій одна проти одної;

2. утримуватися від будь-якого нападу одна на одну як нарізно, так і спільно з іншими державами;

3. усі суперечки між країнами здійснювати в мирний спосіб;

4. проведення консультацій з питань, що стосуються спільних інтересів.

Додатково до цього договору підписано таємний протокол, яким «розмежовувалися» сфери інтересів сторін у Східній Європі:

• визначалися зони впливу СРСР і Німеччини у Східній Європі;

• підтверджувалася згода СРСР на просування німецьких військ до лінії Нарва — Вісла — Сян;

• таємний протокол встановлював зоною впливу СРСР, Естонію, Латвію, Фінляндію, Бессарабію, Східну Польщу (Варшавське і Люблінське воєводства), західноукраїнські й західнобілоруські землі;

• німецькою зоною впливу визначено Литву

Договір про дружбу та кордон між СРСР і Німеччиною 28 вересня 1939 – договір між нацистською Німеччиною і СРСР, підписаний міністром закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентропом і наркомом закордонних справ СРСР В.Молотовим після вторгнення в Польщу армій Німеччини та СРСР і окупації її земель. Став логічним завершенням таємної угоди, укладеної між Москвою і Берліном 23 серпня 1939.

Зміст:

1. уточнював розмежувальну лінію між СРСР і Німеччиною по території Польщі;

2. кордон відсунули на схід від р. Вісли до р. Буг;

3. Гітлер погодився на передання до радянської «сфери впливу» Литви;

4. підтверджував долучення західноукраїнських і західнобілоруських земель до складу СРСР.

Отже, договори встановлювали сфери впливу:

• Уряд Німеччини давав згоду на приєднання до СРСР польської частини Західної України, Західної Білорусі, Бессарабії, Литви, Латвії та Естонії.

• До СРСР були приєднані Західна Україна і Зх. Білорусь – понад 51 % території Польщі (201 тис. км²) з бл. 13 млн населення. До Німеччини відійшло майже 49 % території Польщі (188,7 тис. км²) з понад 22 млн населення.

• Частина етнічних українських земель (Лемківщина, Посяння, Холмщина, Підляшшя) опинилися під німецькою окупацією.

Для Німеччини

• Дістала повну свободу дій у Європі.

• Забезпечила собі надійний тил для воєнних дій проти Західної Європи.

• Забезпечила підтримку з боку СРСР у війні проти Польщі.

• Одержала у своє розпорядження значні матеріальні та людські ресурси.

• Забезпечила собі постачання з СРСР продовольства та військово-стратегічних матеріалів.

• Німеччина та її союзники могли без перешкод розв’язати агресію і втягнути людство у Другу світову війну.

Для Радянського Союзу

• Дістав можливість зміцнити обороноздатність країни.

• Одержав можливість поширити свій вплив у західному напрямку.

• Одержав тимчасовий нейтралітет, що за нього Німеччина платила територіальними поступками.

Для України

• Західноукраїнські землі возз’єдналися з радянською Україною.

• Частина західноукраїнських земель (Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя) площею 16 тис. кв. км, на якій мешкало 550 тис. українців, опинилися під німецькою окупацією і їх було долучено до так званого Польського генерал-губернаторства (центр м. Краків), яке вважалося частиною «третього рейху».

• До складу України ввійшли Північна Буковина і частина Бессарабії.

• Сталінська тоталітарна система поширилася на всі приєднані українські землі, розпочався масовий терор.