Після смерті Юлія Цезаря в Римі тривали війни за розширення римських володінь та боротьба за владу. Октавіан зосередив у своїх руках необмежену владу. У 29 р. до н.е. він переглянув склад сенату і позбавив посад прибічників Марка Антонія, республіканців і своїх особистих ворогів. Щоб привернути на свій бік городян, він відсвяткував кілька тріумфів, під час яких роздавав гроші й хліб. Тоді ж сенат присвоїв йому титул імператора. Протягом свого правління Октавіан 21 раз отримував цей титул.

Римський сенат, слухняно приймаючи пропозиції Октавіана, присвоїв йому ім'я «Август» (священний, звеличений божеством). В історії Риму розпочався період імперії. Октавіана, який став першим римським імператором, називали Цезарем Августом(«сином божественного»). Як імператор Октавіан Август зосередив у своїх руках повноваження всіх органів колишньої римської республіки. Така форма правління, коли зберігалися республіканські установи, але влада належала одній людині,дістала назву принципата.

Октавіан зосередив у своїх руках необмежену владу. Щоб привернути на свій бік городян, він відсвяткував кілька тріумфів, під час яких роздавав гроші й хліб. Хитрий політик, Октавіан на спеціальному засіданні сенату зрікся влади диктатора і консула, залишив собі тільки почесне звання принцепса сенату, тобто першого серед сенаторів. Проте, незважаючи на існування сенату та інших виборних органів влади, принцепс Октавіан правив одноособово. Форма управління державою на чолі з принцепсом дістала назву «принципат». Вона проіснувала майже 300 років.

Залежний від Октавіана сенат надавав йому все нові й нові титули й посади. Серед них – почесне звання Август («звеличений богами»), яке перетворилося на титул. У 2 р. до н.е. Августу надали титул «батько вітчизни». У 23 р. н.е., незважаючи на те, що він був патрицієм, його обрали народним трибуном. Цю посаду Август отримував 37 разів.

В Октавіана була власна скарбниця – фіск. До неї надходили прибутки з Єгипту, який став його власністю, а також з провінцій Галлія, Іллірія, Македонія і Сирія. Під командуванням Октавіана перебували 300 000 відданих йому вояків, які були надійним знаряддям для утримання порядку в державі, захисту її кордонів та завоювання нових земель. Побоюючись змов, він набрав особисту охорону – преторіанські когорти (9 000 чоловік). Командирами преторіанців – префектами – Октавіан призначив відданих йому воєначальників.

Принцепс проводив політику «батога і пряника». Незаможним громадянам він і далі роздавав гроші та хліб, влаштовував дивовижні свята, наказав спалити списки боржників. Разом з тим Октавіан повернув рабів-утікачів їхнім господарям і відновив закон, за яким за вбивство господаря карали на смерть не тільки винного раба, а й усіх невільників, які під час злочину були в будинку.

Імператор Октавіан Август правив Римом від 30 р. до н. е. до 14 р. н. е. Римляни назвали його найщасливішим принцепсом. Він виправдав їхні надії. Октавіан роздавав гроші плебсу та землі легіонерам, відновлював храми й відбудовував Рим. Він піклувався про звичаї й шанував традиції римлян.

Август дожив майже до 76 років. Похований він був у Римі в спеціально збудованому мавзолеї. Після смерті (у 14 р. н.е.) Октавіана оголосили богом.