СЛОВНИК:

Плебе́ї (лат. Plebs — простолюдин) — незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило в родові общини і не мало права на землю, а також політичних прав на відміну від патриціїв.

Патри́цій (лат. patricius — від pater — «батько», тобто «нащадок батьків») — представник знатних родів у Стародавньому Римі. У ширшому значенні — людина шляхетного походження. У VI ст. до н.е. Рим перетворився в багатолюдне місто, розташоване на семи пагорбах. Згодом нащадки перших поселенців почали називати себе патриціями, а тих, хто не належав до старих родин і оселився тут пізніше, — плебеями.Рим виник як невеличке поселення і згодом перетворився на найбільше і величне місто Стародавнього світу. В античну епоху Рим нараховував близько мільйона жителів.

Згодом імператори, прагнучи увічнити своє ім’я, зводили розкішні споруди й монументи. Водночас Рим потерпав від перенаселеності, він був сповнений безліччю убогих халуп. Жителі міста відвідували театральні вистави, гонки на колісницях, гладіаторські бої та цькування дикими звірами. Для цих вистав спеціально були побудовані особливі будівлі: цирк, театр, амфітеатр (Колізей). Дуже багато часу римляни проводили в лазнях — термах. Там містилися спеціальні дворики для боротьби та гімнастичних вправ, бібліотеки й читальні зали, сади — місця спілкування та обміну останніми міськими новинами. Багаті громадяни проводили на Форумі дуже багато часу, займаючись політичною діяльністю. На Палантинському пагорбі височіли палаци імператорів держави. У центрі міста стояв памятний стовп - Золотий міларій на якому було вказано відстань до усіх провінцій Риму.

Деякі віддавали перевагу службі в армії та фінансовій діяльності. Більшість простих громадян була ремісниками, торговцями або землеробами. Представники середніх шарів були представлені архітекторами, лікарями і т. ін.

«Будинки римлян»

Більшість римських громадян жили у квартирах великих багатоповерхових будинків — зазвичай чотири-п’ять поверхів. Деякі квартири були великі й розкішні, складалися з декількох кімнат. Такі квартири займали заможні громадяни, вони селилися на нижніх поверхах, побудованих з каменю. Інші селилися у тісних коморках на верхніх дерев’яних поверхах. Обігрівалися кімнати жаровнями, але через них існувала загроза пожеж. У римських багатоквартирних будинках не було каналізаційних трубопроводів, тому жителі викидали помиї прямо з вікон на вулицю, проте існувало центральне опалювання. Заможні римляни жили у власних окремих будинках.

Римляни дуже піклувалися про зовнішнє вбрання своїх будинків. Стіни прикрашали розписами, а підлоги — мозаїкою. Кімнати були оздоблені статуями. У кімнатах було небагато меблів через тісноту. До нашого часу дійшли різноманітні стільці, ліжка, столи, скрині та буфети для зберігання різного начиння, запасів і речей.

«Що споживали римляни»

На сніданок римляни частіше за все вживали хліб або пшеничні бісквіти з медом, інжиром і маслинами. Сніданок вони запивали вином або водою. Другий сніданок складався з хліба та 'їжі, що залишилася від вчорашнього обіду.

Обід складався з трьох блюд. Спочатку подавалися блюда, що викликають апетит: салат, редиска, устриці, сардини, яйця. Головна зміна блюд складалася з семи страв, у тому числі риби, м’яса, домашньої птиці.

Замість того, щоб прибирати зі столу, раби зазвичай виносили повністю весь стіл, а натомість приносили новий, на якому гостям пропонувалися фрукти, горіхи, медове печиво. Страви запивали великою кількістю вина.

Римські громадяни носили тоги, які одягали поверх туніки. Тоги сенаторів, як і їх туніки, мали широку пурпурну смугу. Жінки носили туніки з льону або тонкої вовни. Заможні жінки поверх туніки надягали столу — довгий одяг з виляску або шовку. Багато жінок носили шарфи, щоб захистити своє волосся від вуличного пилу. Жінки дуже дбали про своє волоссям і робили з нього різноманітні зачіски, носили світлі або руді перуки. Вони використували декоративну косметику: білили обличчя, рум’янили щоки, фарбували губи, підводили очі. Чоловіки стригли волосся та голили обличчя. В епоху пізньої імперії до моди увійшли довге волосся та борода.

Головні пам'ятки міста Риму

СЛОВНИК:

Форум – головна площа знаходилась в центрі міста.

Акведуки (від латинського слова “аква” – вода) – водогони, по яких надходила питна вода.

Тріумфальні арки – створені для святкування тріумфів, в пам'ять перемог імператорів та полководців. Всього в місті налічувалось 36 тріумфальних арок.

Терми – розкішні лазні(бані), які водночас служили клубами для римлян. Терми оточував великий сад. В саду знаходились бібліотеки, гімнастичний майданчик, колони статуї. Терми імператора Каракалли (поч. ІІІ ст. до н. е.) відразу вміщували 18 тис. чоловік. На кінці 1 ст. до н. е. В Римі було 170 терм.

В Римі налічувалось1800 палаців ці будинки називались – віллами. Стіни кімнат розмальовували фресками, а підлогу викладали мозаічними картинами. В центі житлового будинку – атріуми в якому знаходилось домашнє святилище – там стояли – домашніх богів – лари і зберігались маски мертвих.

Римська сім’я

Слово «сім’я» латиною означає «прізвище» (фамілія). У Римі родина вважалася найважливішим осередком суспільства. Положення людини залежало від того, в якій сім’ї вона народилася. Сім’я володіла спільно майном і здійснювалося виховання дітей. На чолі фамілії стояв батько, що мав повну владу над дружиною, дітьми, домочадцями. Батько міг судити, карати і навіть стратити їх. Однак, як правило, від батька сімейства звичай вимагав не жорстокості, а суворі та справедливі правила. До складу фамілії входили батько, його дружина — мати сімейства, діти, дружини і діти дорослих синів, а також раби. Близька по крові па сімей утворювала римський рід. Мати сімейства користувалася шаною і повагою. Заміжню римлянку називали матроною. Перед її авторитетом схилялися навіть дорослі сини. Мати сімейства охороняла моральні підвалини фамілії, стежила, щоб поведінка всіх її членів було гідною, відповідала римським звичаям. Її турботою було примноження не тільки добробуту родини,але й суспільної поваги до неї.

Після народження дитини немовля клали до ніг батька. Той повинен був узяти його на руки, щоб продемонструвати, що приймає його у свою сім’ю. На дев’ятий день після народження дитині давали ім’я та особливий амулет, який мав захищати її від злих духів. Кожен римлянин мав стати справжнім громадянином. Служіння республіці було вищим обов’язком і гідністю римлянина. Він зобов’язувався беззаперечно дотримуватися закону, поважати владу, захищати державу. «Я повинен, отже, я можу» — таким був девіз римських громадян. Вважалося непристойним виставляти напоказ своє багатство. Навіть багаті жили просто, їли з дерев’яного і глиняного посуду. Знатні матрони і їхні дочки пряли вовну, ткали і самі робили одяг, який носили їхні чоловіки, брати й сини. Згодом римляни назвали звичаї стародавньої республіки «батьківськими» і не раз закликали повернутися до них, як до «золотих часів».

Побут та традиції римлян

Давньоримські традиції визначали родинне життя та виховання дітей. Юні римляни практично були позбавлені права вибору при створенні сім’ї. Чоловіків та дружин зазвичай обирали дітям батьки. Поширеним явищем були шлюби за розрахунком. Так, відомий оратор Цицерон після 37 років подружнього життя розлучився й узяв шлюб з 20-річною дівчиною, щоб запобігти розоренню. Дівчата могли виходити заміж з 12-ти років, але найчастіше це відбувалося в 14-річному віці.

Якщо учень пропускав хоча б одну літеру в слові, його били різками. Цінувалась не краса написання, а швидкість. Дівчатка теж ходили до школи і вивчали навіть більшедисциплін,ніж хлопчики. Багаті батьки тримали раба-педагога. Він супроводжував дитину до школи й спостерігав за її поведінкою під час занять. Лише незначна частина дітей могла відвідувати граматику - так називали середню школу. Там вивчали історію, філософію, географію, геометрію, музику та астрономію. Одним із завдань цього етапу навчання була підготовка до занять з учителем красномовства. Особливим предметом була грецька мова: справді освіченою людиною в Римі вважали лише того, хто її знав. Діти здобували освіту залежно від статків батьків. Найбідніші не вчилися взагалі. З Більшість учнів закінчувала її в 11 років. Подальшу освіту здобували вдома.

Отримавши можливість навчатися далі, підліток віком 13-14 років вирушав до Греції. У Греції навчалися в Афінах та на острові Родос у найкращих учителів. Це навчання коштувало дуже дорого, але воно давало змогу зробити політичну та юридичну кар’єру.

Господарське життя

Для римлян завжди основними заняттями були землеробство та війна. За легендою, Ромул заборонив громадянам Риму торгувати і лихварювати. Він вважав, що хліборобська праця зміцнює тіло і дух воїна. А це потрібно, щоб захистити свою державу, свій народ, свою землю. На відміну від греків, які приділяли багато уваги спортивним тренуванням і мистецьким змаганням, римляни вважали за краще управляти конем, володіти списом та працювати на землі пращурів. Спершу навіть патриції самостійно обробляли свої невеликі ділянки. Вирощували переважно пшеницю. Розвинутою галуззю сільського господарства було виноградарство. Дещо пізніше поширилося вирощування маслин. Із давніх часів у Римі розвивалися найпотрібніші для повсякденного життя ремесла: ткацтво, гончарство, ковальство, збро ярство та ін. Римські купці торгували в основному на Апеннінському півострові. Товари з інших країн пртвозили до Риму морем і суходолом.

Італійське селянство було основою римської армії, яка до кінця 2 ст. до н. е. формувалася як народне ополчення. Майже безперервні війни, які вів Рим у 3-2 ст. до н. е., надовго відривали селян від землі, що призводило до розорення дрібних селянських господарств. Заможні землевласники скуповували занедбані ділянки землі, об’єднували їх у величезні маєтки. Для роботи в них використовували рабів, здобутих у численних військових походах. Через розвиток великих рабовласницьких маєтків дрібні селянські господарства розорювалися, не витримуючи конкуренції.

Цікаво знати. Події у Помпеях і Геркуланумі

24 серпня 79 року в Південній Італії, поблизу Неаполя, сталося виверження вулкану Везувій, в результаті котрого були знищені міста Помпеї, Стабії та Геркуланум, всі жителі яких загинули. За свідченням Плінія молодшого, очевидця цих подій, виверження тривало 18 годин і Помпеї були поховані під шаром попелу та лави товщиною до 5-6 метрів; Геркуланум було накрито вулканічними матеріалами товщиною до 20 метрів. Кількість загиблих у обох містах оцінюється в 20-25 тисяч чоловік.

На початку XVIII століття було знайдено залишки Геркуланума, а в 1748 році місцевий фермер, обробляючи виноградник, випадково наткнувся під товщею землі на архітектурні елементи того, що згодом виявилось античним містом Помпеї. Протягом наступних двох століть практично неперервно велись розкопки міста, в котрих збереглись майже неушкодженими будівлі, архітектурні споруди і тіла близько 2 тисяч загиблих. Це підтвердило свідчення Плінія про те, що основною причиною загибелі людей було отруєння газами, що оповили місто підчас і після виверження.

Минув час і люди забули про Помпеї та Геркуланум. Але час та руїни і досі пам'ятають людські жертви і смак попелу.