Вивчення теми допоможе вам:
пояснювати особливості розвитку Російської імперії в другій половині ХІХ на початку ХХ ст..
знати час "великих реформ" в Росії та давати їм характеристику
визначити причини і наслідки великих реформ в російській імперії та російської революції 1905-1907 рр.
характеризувати напрямки зовнішньої політики російської імперії
Доба великих реформ» 60–80-х рр. ХІХ ст.
Соціальні рухи
Зовнішня та колоніальна політика
Перша російська революція 1905–1907 рр.
Реформи Столипіна
Поразка в Кримській війні 1853-1856 рр. продемонструвала відсталість Російської імперії, яка змусила Олександра ІІ стати на шлях докорінних змін, які увійшли в історію як "доба великих реформ". На особливу увагу заслуговує, перш за все аграрна (або селянська) реформа. Суть її полягає в скасуванні кріпосного права. Це відбулось 19 лютого 1861 р, урочитим проголошенням царського маніфесту.
Інші реформи, не менш важливі
Наслідом скасування кріпосного права, реформ 60–70-х років XIX ст. стали сприятливі умови для подальшого розвитку країни. У 80-х роках ХIХ ст. в Росії завершився промисловий переворот. У 1893 р. почався промисловий підйом, що тривав до початку ХХ ст. Промислове виробництво в країні за цей час збільшилося удвічі. За період від 1866 до 1903 р. кількість підприємств збільшилася з 3 до 9 тисяч. Виплавка чавуну в 1902 р. зросла до 159 млн пудів (у 1867 р. його виробили лише 17 млн пудів). Великого розмаху набуло залізничне будівництво. Довжина залізничної мережі зросла з 1488 км у 1861 р. до 52 тис. км наприкінці XIX ст.
Реформи 60-80-х рр. російське суспільство сприйняло прихильно. Але нерозв’язаність земельного питання, відсутність політичних прав і свобод викликали зростання кількості невдоволених серед різних суспільних верств. Однією із найвпливовіших течій суспільно-політичних течій були народники
Як бачимо, народництво в своєму розвитку пройшло декілька етапів та містило декілька течій. В 1881 народницькій організації "народна воля" вдалось навіть вбити Олександра ІІ - імператора, який увійшов у історію як "визволитель".
окрім народників, існували й інші суспільно політичні рухи
в другій половині ХІХ ст. Російська імперія проводила активну зовнішню політику.
На особливу увагу заслуговує війна, яка увійшла в історію як Російсько-японська. Правлячі кола російської імперії розглядали цю війну як "легку прогулянку". про такі настрої свідчить, до прикладу, цей плакат. Гляньте,як зображено японського офіцера в порівнянні з російським козаком. Та сталось зовсім навпаки. А чи не нагадує нам це іторію Наполеона ІІІ перед франко-прусською війною?
Зазнавши нищівних втрат в битвах біля Мукдена, біля острова Цісіма - Росія була змушена йти на поступки Японцям і укладати принизливу Портсмутську угоду 1905 р.
Події російсько-японської війни сприяли наростанню революційної кризи в Російській імперії. Невирішеність аграрного та національного питань, самодержавний устрій стали причинами першої демократичної революції в Росії (1905–1907 рр.). Безпосереднім приводом до революції стала "кривава неділя" - розстріл мирної демонстрації 9 січня 1905 р. Того трагчіного дня було розстріляно близько 2,5 тис. громадян. Саме в той день похитнулась віра в "доброго царя" для багатьох людей
основні події революції
Розстріл мирної демонстрації 9 січня 1905 р. Так звана "кривава неділя"
масові страйки, в яких взяли участь близько 500 тис. осіб
повстання на панцернику потьомкін
Цар Микола ІІ видав маніфест 17 жовтня 1905 р. за яким влада царя обмежувалась Державною думою. як бачимо, народ раді
Видання царського маніфесту розкололо опозицію до царського режиму. Соціалісти-революціонери вважали, що цей маніфест не є тим, чого намагались досягти люди під час революції. Помірковане крило опозиції навпаки, вважали, що основну мету революції досягнуто. Так чи інаше, революція після цього пішла на спад. А державна дума, яку було створено в результаті видачі маніфесту, мала чотири скликання, хоча реально дієвими було тільки перші дві державні думи. 1907 - 1914 рр. увійшли в історію як період реакції.
Царизм, окрім видачі Маніфесту від 17 жовтня 1905 р. , який передбачав запровадження Державної думи, вирішив провести ряд реформ для стабілізації ситуації. Ці реформи пов'язані з тодішнім прем'єр міністром царського уряду - Петром Столипіним, через що й отримали назву - Столипінські.
Найважливішою серед них була аграрна реформа. ЇЇ суть можна звести до таких положень:
Селяни звільнялись від викупних платежів від 1861 р. та отримали можливість вийти із селянської общини і отримати земельний наділ поза межами общини для ведення товарного господарства
Селяни отримали право селитися на хуторах і володіти землею на правах спадкової власності.
Створення земельного фонду з державних земель для забезпечення землею селян, які потребували її.
Надання селянам права викупати землю поміщиків.
Виділення селянам державних безпроцентних кредитів для купівлі землі.
Організація переселення селян із центральних районів Росії до Сибіру, Казахстану й Середньої Азії, де було більше вільної землі
Реформа мала неоднозначні наслідки. Багато селян, навіть з України вирушали в далекі краї, щоб там отримати земельні наділи. Ось світлина ілюструє спільний молебінь в Полтавській губернії перед відправленням в Тобольську і Оренбурзьку губернію. Більшість з цих селян так і не освоїлись на нових землях і повертались назад. Дорога, до речі, була довга і нелегка