Російська імперія в другій половині ХІХ - початку ХХ ст

Російська імперія в другій половині ХІХ - початку ХХ ст

Вивчення теми допоможе вам:

• пояснювати особливості розвитку Російської імперії в другій половині ХІХ на початку ХХ ст..

• знати час "великих реформ" в Росії та давати їм характеристику

• визначити причини і наслідки великих реформ в російській імперії та російської революції 1905-1907 рр.

• характеризувати напрямки зовнішньої політики російської імперії

План

1. Доба великих реформ» 60–80-х рр. ХІХ ст.

2. Соціальні рухи

3. Зовнішня та колоніальна політика

4. Перша російська революція 1905–1907 рр.

5. Реформи Столипіна

Доба великих реформ» 60–80-х рр. ХІХ ст.

Наслідки реформ

Наслідом скасування кріпосного права, реформ 60–70-х років XIX ст. стали сприятливі умови для подальшого розвитку країни. У 80-х роках ХIХ ст. в Росії завершився промисловий переворот. У 1893 р. почався промисловий підйом, що тривав до початку ХХ ст. Промислове виробництво в країні за цей час збільшилося удвічі. За період від 1866 до 1903 р. кількість підприємств збільшилася з 3 до 9 тисяч. Виплавка чавуну в 1902 р. зросла до 159 млн пудів (у 1867 р. його виробили лише 17 млн пудів). Великого розмаху набуло залізничне будівництво. Довжина залізничної мережі зросла з 1488 км у 1861 р. до 52 тис. км наприкінці XIX ст.

Соціальні рухи

Зовнішня та колоніальна політика

Події російсько-японської війни сприяли наростанню революційної кризи в Російській імперії. Невирішеність аграрного та національного питань, самодержавний устрій стали причинами першої демократичної революції в Росії (1905–1907 рр.). Безпосереднім приводом до революції стала "кривава неділя" - розстріл мирної демонстрації 9 січня 1905 р. Того трагчіного дня було розстріляно близько 2,5 тис. громадян. Саме в той день похитнулась віра в "доброго царя" для багатьох людей

основні події революції

Видання царського маніфесту розкололо опозицію до царського режиму. Соціалісти-революціонери вважали, що цей маніфест не є тим, чого намагались досягти люди під час революції. Помірковане крило опозиції навпаки, вважали, що основну мету революції досягнуто. Так чи інаше, революція після цього пішла на спад. А державна дума, яку було створено в результаті видачі маніфесту, мала чотири скликання, хоча реально дієвими було тільки перші дві державні думи. 1907 - 1914 рр. увійшли в історію як період реакції.

Реформи Столипіна

Царизм, окрім видачі Маніфесту від 17 жовтня 1905 р. , який передбачав запровадження Державної думи, вирішив провести ряд реформ для стабілізації ситуації. Ці реформи пов'язані з тодішнім прем'єр міністром царського уряду - Петром Столипіним, через що й отримали назву - Столипінські.

Найважливішою серед них була аграрна реформа. ЇЇ суть можна звести до таких положень:

• Селяни звільнялись від викупних платежів від 1861 р. та отримали можливість вийти із селянської общини і отримати земельний наділ поза межами общини для ведення товарного господарства

• Селяни отримали право селитися на хуторах і володіти землею на правах спадкової власності.

• Створення земельного фонду з державних земель для забезпечення землею селян, які потребували її.

• Надання селянам права викупати землю поміщиків.

• Виділення селянам державних безпроцентних кредитів для купівлі землі.

• Організація переселення селян із центральних районів Росії до Сибіру, Казахстану й Середньої Азії, де було більше вільної землі