Вивчення теми допоможе вам:
знати хронологічні рамки і дати Сіньхайської революції в Китаї
демонструвати на карті Китай в кінці ХІХ ст.
пояснювати сутність Сіньхайської революції
сформувати власне судження про історичне значення Сунь Ятсена
Насильницьке відкриття Китаю
Повстання тайпінів
Китай в кінці ХІХ ст. Повстання Іхетуань
Сіньхайська революція
Від середини XVIII ст., правляча династія Цін проводила політику самоізоляції (як і Японія, правда ж?). Японію змусили відмовитись від політики самоізоляції силою, а Китай, тим часом, "відкривали" хитрістю і силою. Британська Ост-Індська компанія ввозила опіум (наркотичну речовину) в Китай і прожавали його дешево, або ж взагалі роздавали безкоштовно простим людям. Цими діями, британці провокували неминучий конфлікт. Він, звісно ж відбувся і увійшов у історію як перша опіумна війна 1839-1842 рр. Зазнавши поразки, Китай був змушений підписати нерівноправний Нанкінський договір, який надавав Великобританії право безперешкодно торгувати опіумом у всіх портах Китаю. Подібні нерівноправні договори з піднебесною (так китайці називали свою країну) підписали США, Франція, Бельгія.
Після цих подій, "опіумна проблема" китайців стала ще більш загрозливою. Масове вживання наркотичних засобів призводило до морального падіння більшості людей, а країна від цього тільки біднішала, адже срібло за яке купували опіум вивозилось з країни.
в 1856 році розпочалась друга «опіумна» війна (1856–1860). Цього разу супротивниками Китаю стали Велика Британія та Франція. Причинами війни стали:
Ослаблення Китаю внаслідок повсання Тайпінів
Бажання великобитанї розширити існуючі договори в свою користь
арешт контрабандного човна, що перевозив опіум під прапором Великобританії.
Наслідком цієї війни стало підписання нового договору - Пекінського. За цим договором, Китай потрапляв майже у повну залежність від Франції та Великобританії.
По факту, Китай став напівколонією. Імператор маньчжурської династії Цін майже повністю втратив владу. Прийняти будь-яке рішення не запидавши дозволу західних "радників" він не міг.
З попереднього підпункту нашого плану, ми дізнались, що між двома "опіумними" війнами відбулось повстання тайпінів - китайських християн. Хронологічно період повстання охоплює межі 1850 - 1864 рр. За цей час, тайпіни, лідером яких був сільский вчитель Хун Сюцюань зуміли пройти шлях від порівняно невеликого повстання на півдні країни, до створення фактично незалежної держави на території Китаю - Тайпін Тяньго. Столицею держави стало місто Нанкін.
Не дивлячись на наявну потужну армію, тайпіни протистояли правлячій династії Китаю - Цін, британцям, французам і американцям. Сили, як бачимо, були нерівними і повстання зазнало поразки. Під час боротьби Англії, Франції, США з повстанцями вдалося примусити правлячу династію Китаю підписати нові договори, які відкривали ще більші можливості для іноземного проникнення в Китай. Таким чином, наслідком даного повстання стало те, що вже втретє було підписано нерівноправні договори західних держав з китаєм, що ставило країну у вельми неприємну ситуацію.
Кінець ХІХ ст. ознаменувався повним крахом китайської держави та династії Цін. Правляча династія програвала війну за війною (1885 р. програно війну Франції, 1895 - Японії). В галузі внутрішньої політики не вдавалось втримати країну від подальшого зубожіння. Ці чинники спричинили розподіл Китаю на сфери впливу між Росією, Німеччиною, Великою Британією, Францією та Японією.
Таким чином, Китай, де-факто припинив своє існування як єдина держава
Тим часом в країні поширювався повстанський рух іхетуанів (в перекладі -"кулак в ім’я справедливості й злагоди»). Ідея повстанців полягала в тому, що вони повністю заперечували досягнення західної науки і культури. Натомість вірили, що традиційна система бойових єдиноборств і заклинань допоможе їм вигнати іноземців з країни. Через їхні вміння битись, пізніше це повстання отримало назву "повстання боксерів".
Так виглядали повстанці на вулицях китайських міст.
В міру поширення повстання, імператриця Китаю Ци Сі старалась вести подвійну гру. Європейським країнам вона всіляко показувала свою відданість і прагнення перемогти іхетуанів. А лідерам повстанців обіцяла винагороду за кожного вбитого європейця. За допомогою повстанців вона прагнула визволити Китай. І коли іхетуані увійшли в столицю - Пекін, Ци Сі відкрито їх підтримала. Це дало змогу коаліції європейських держав, яка складалась із восьми країн, вкотре втрутитись у внутрішні справи піднебесної. Китай підписав з іноземними державами Заключний («Боксерський») протокол, у якому зобов’язався виплатити контрибуцію та пішов на нові поступки. Таким чином, знову було обмежено і без того мізерну незалежність Китаю.
Початок ХХ ст. для Китаю став серйозним випробуванням. В умовах слабкості центральної влади і маньчжурської династії Цін, в країні почав формуватись революційний рух. Стали виникати таємні організації. Однією із них була "Тунменхой" (спілка відродження Китаю), лідером якої був Сунь Ятсен. Він сформував три народні принципи боротьби за звільнення Китаю від іноземців і режиму маньчжурської династії
повалення Маньчжурської династії та відновлення китайського правління
ліквідація монархії та встановлення республіки
проведення поступової націоналізації землі та встановлення прогресивного земельного податку
Сама революція розпочалась в жовтні-листопаді 1911 р. повстанням в місті Ухань. Рік повстання - 1911 в Китаї називався "сіньхай", тому і революцію назвали сіньхайською.
Революційні події охопили перш за все центральні та південні регіони країни. Північна частина - заишалась в руках Цнської династії.
В грудні 1912 р. на конференції делегатів революційних провінцій було проголошено утворення китайської республіки, Сунь Ятсена оголошено тимчасовим президентом. Цього ж таки 1912 р. цінська династія оголосила припинила своє правління. Здійснилась трьохсотлітня мрія китайців.
Наш головний герой - Сунь Ятсен, вболіваючи за свою країну, вирішив поступитись посадою президента Юань Шикаю - колишньому генералу в роки правління династії Цін. причиною цього став страх, що країна розколеться. Однак, Сунь Ятсен згодом розчарувався в Юань Шикаю і став до нього в опозицію. Їхня боротьба спричинила появу партії Гоміньдан, яку заснував Сунь Ятсен. Ця партія відіграла в