Презентація теми

1. Промисловий переворот.

2. Торжество знань і витоки просвітництва.

3. Французьке просвітництво.

4. Енциклопедисти.

5. Французький класицизм.

Промисло́ва (індустріальна) револю́ція або промисло́вий переворо́т — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного й доморобного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії у другій половині XVIII ст. і впродовж XIX ст. поширився на інші країни Європи, США, Японію. Важливою складовою промислової революції було впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; створення самостійної машинобудівної галузі.

Початок промислової революції тісно пов'язаний з кількома нововведеннями^[6], впровадженими у другій половині 18 століття:

• Текстиль — прядіння бавовни, використовуючи автоматичні прядки авторства Річарда Аркрайта (прядильна рама), Джеймса Гаргрівса (прядка «Дженні»), і Семюела Кромптона (Spinning Mule — прядильний мул, поєднання двох попередніх). Він був запатентований в 1769 році. Після закінчення в 1783 році дії патенту швидко повстали численні бавовняні фабрики. Аналогічна технологія була застосована згодом до прядіння камвольної пряжі для різних тканин і льону для білизни. Бавовняна революція почалася в Дербі, яке стало відоме з цього часу, як «Powerhouse of the North».

• Парова машина — покращений паровий двигун винайдений Джеймсом Ваттом і запатентований в 1775 році спочатку головним чином використовувався як привід насосів, що відкачували воду з шахт, а з 1780-х років застосовувався для руху інших типів машин. Це призвело до швидкого розвитку ефективних механізованих фабрик у немислимих раніше масштабах та у місцях, де гідроенергія була недоступною. Вперше в історії для вироблення енергії люди не мусіли покладатися на м'язи людей чи тварин, силу вітру чи води. Паровий двигун використовувався для викачування води з шахт, підняття вугілля на поверхню, для нагнітання повітря у залізоплавильні печі, при подрібненні глини для кераміки, для живлення нових підприємств у різних галузях.

• Виробництво чавуну — у чорній металургії використання коксу поширилося на всі стадії виплавки чавуну (замінивши деревне вугілля). Цього було досягнуто набагато раніше для свинцю та міді, а також у виробництві переробного чавуну в доменних печах, але другий етап у виробництві сортового прокату залежав від використання литва і штампування (патент для яких закінчився в 1786 році) або пудлінгування (патент Генрі Корта в 1783 і 1784).

Просві́тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом з ідеями Просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя

Масонство

Складовою частиною Просвітництва було братерство вільних каменярів, масонство, всесвітній орден, який ставив перед собою мету змінити суспільство шляхом впливу на владні органи і державних діячів. Чимало просвітників належали до тієї чи іншої масонської ложі. Серед них Монтеск'є, Вольтер, Александер Поуп, Горас Волпол, Роберт Волпол, Моцарт, Гете, Фрідріх Великий, Бенджамін Франклін, Джордж Вашингтон. Деякі масонські символи увійшли до символіки новонароджених Сполучених Штатів Америки.

Просвітник Шарль Монтеск'є (1689 - 1755 рр.)

Погляди

На державний устрій:

• противник абсолютної монархії;

• влада має поділятися на законодавчу, виконавчу і судову.

На права людини:

• основі права і свободи має гарантувати держава;

• права громадян мають бути рівними;

• добробут людей має грунтуватися на дотриманні законів.

На релігію:

• церква має бути відокремленою від держави.

Просвітник Вольтер (1694 - 1778 рр.)

Погляди

На державний устрій:

• противник абсолютної монархії;

• зміни в державі мають відбуватися шляхом реформ, проведених "освіченим монархом".

На права людини:

• недоторканність приватної власності;

• рівність прав громадян;

• противник поширення просвітництва серед селян і міських низів.

На релігію:

• критикував церкву;

• вважав релігію необхідною для утримання народу в покорі;

• припускав існування Бога як розумного першопочатку світу.

Просвітник Жан-Жак Руссо (1712 - 1778 рр.)

Погляди

На державний устрій:

• абсолютизм - несправедлива влада;

• прибічник демократичної республіки.

На права людини:

• рівність усіх людей;

• обмеження права приватної власності;

• інтереси людини мають бути підпорядковані інтересам суспільства.

На релігію:

• критикував католицьку церкву;

• вважав релігію основою людської особистості.

Просвітник Дені Дідро (1713 - 1784 рр.)

Погляди

На державний устрій:

• противник абсолютної монархії.

На права людини:

• гарантії прав і свобод;

• рівність усіх перед законом;

• віротерпимість.

На релігію:

• визнавав існування Бога;

• прибічник створення нової "природної релігії".

Енциклопедисти (фр. Encyclopédistes, англ. Encyclopaedists) — група французьких мислителів, науковців, письменників та митців XVIII сторіччя, які співпрацювали над виданням «Енциклопедія або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел» під редагуванням Дені Дідро та Жана Д'Аламбера. Робота над Енциклопедією йшла між 1751 та 1772 роками. У формуванні цього просвітницького довідкового видання активно брали участь Жорж Бюффон, Вольтер, Клод Гельвецій, Поль Гольбах, Луї де Жокур, Етьєн Кондільяк, Гійом Рейналь, Жан-Жак Руссо, Анн Робер Жак Тюрго і багато інших: інженери, вчені та письменники.

Енциклопедисти, при загальній концепції видання, в наукових, філософських і соціально-політичних поглядах, демонструють певну неоднорідність: тут уживаються і матеріалісти, атеїсти і деїсти, переконані прихильники республіки і освіченого абсолютизму. Проте, загальним для них були такі завдання: подолання консервативної ідеології, яка панувала в усіх проявах життя суспільства, що розвивався під ферулою феодальних традицій, боротьба з повсюдним впливом клерикалізму, в тому числі в культурі і в науці. Редактори і видавці прагнули підпорядкувати загальну спрямованість енциклопедії принципам раціонального світогляду, наукового тлумачення явищ.

Енциклопедисти піддавалися критиці з боку церкви та світської влади. Здійснення публікації поглядів такої загальної спрямованості зіграло провокуючу роль в ідейній підготовці Великої французької революції, стало одним із стимулів до перетворень в науковому світогляді.

Класици́зм (фр. classicisme, від лат. classicus — зразковий), старий класицизм — стиль у світовому мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця XVII — початку XVIII ст. Назва «старий класицизм» використовується для того, щоб відрізняти цей стиль від неокласицизму (нового класицизму) кінця XVIII — початку XIX ст. На відміну від нього «старий класицизм» слідує та співіснує з бароко — звідси й вживаний у німецькій літературі термін «бароковий класицизм» (нім. Barock-Klassizismus).

Переосмислювати бароко в дусі класицизму, звертаючись до античної спадщини і принципів палладіанства, першими почали голландські митці. Голландський класицизм представлений насамперед іменами живописців Саломона Брея, Пітера Греббера, художника і митецтвознавця Герарда де Лересса, поетів і письменників Йоста ван ден Вондела, Адріеса Пельса, Лодевіка Мейера, архітекторів Якоба ван Кампена та Пітера Поста.

У Франції класицизм отримав назву «стиля Людовіка XIV». Найвидатнішими представниками французького класицизму вважають поета Франсуа де Малерба, драматургів П'єра Корнеля, Жана Расіна, Жана Батіста Мольєра, письменників Франсуа де Ларошфуко, Жана Лафонтена, художника Ніколя Пуссена, композитора Жана Батіста Люллі, архітектора Франсуа Мансара.

Ключовими фігурами британського класицизму були поети та драматурги Джон Мілтон і Джон Драйден, архітектори Крістофер Рен і Вільям Кент, художники Пітер Лелі і Годфрі Неллер, композитор Генрі Перселл.

Великий вплив класицизм справив також на шведських аріхтекторів батька і сина Тессінів — проте, за всієї схожості їхнього стилю з творіннями Рена і Мансара, його зазвичай іменують «скандинавським бароко».

Визначальні риси класицизму:

• раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

• наслідування зразків античного мистецтва;

• нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);

• обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

• у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

• аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви;

• встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма)