Презентація теми

1. Суперництво між державами.

2. Війна за Австрійську спадщину.

3. Семилітня війна.

4. Поділи Речі Посполитої.

5. Початок боротьби за спадщину Османської імперії.

Характерною ознакою міжнародних відносин XVIII ст. став пошук рівноваги та балансу сил. На зміну визначальному для долі Європи суперництву Бурбонів та Габсбургів приходить діалог «великих держав» - Франції, Англії, Пруссії, Австрії та Росії. При цьому монарх залишався втіленням своєї держави, тому часто династичні конфлікти перетворювалися на загальноєвропейські війни. Відтепер боротьба йшла не лише за європейські території, але й за величезні володіння в Новому Світі.

Поряд з Тридцятилітньою війною переламною для долі Європи стала війна за іспанську спадщину (1701—1714). У 1700 р., не залишивши прямих спадкоємців, помер король Іспанії Карл II. Він заповів свій трон онуку короля Франції Людовіка XIV, за умови, що іспанська і французька корони ніколи не з’єднаються в одних руках. Проте Людовік не збирався дотримуватися цього застереження.

Тільки-но його онука було оголошено в Іспанії королем Філіппом V, Людовік заявив: «Піренеїв більше не існує!». Адже в Іспанії і Франції тепер правила одна династія - Бурбони, власники велетенських володінь в Європі, Азії та Америці.

Надмірне посилення Франції викликало супротив антифранцузької коаліції у складі Австрії, Пруссії, Англії, Нідерландів та інших держав. Загальноєвропейська війна супроводжувалася важкими поразками Франції, яка не мала сильних союзників. Мир, підписаний у Версалі після закінчення війни, не випадково вважали «рятівним». За його умовами іспанський престол зберігався за Філіппом V, але йому довелося відмовитися від прав на французьку корону. Австрія отримала територію сучасної Бельгії та володіння в Італії; Англія - важливу фортецю Гібралтар і декілька заокеанських колоній. Переважанню Франції в Європі було покладено край.

Імператор Священної Римської імперії та ерцгерцог Австрії Карл VI, померлий у 1740 р., не залишив сина-спадкоємця престолу. Європейськими дворами полетіла фраза «Габсбургів більше немає». Сусіди-монархи вже давно чекали вдалої нагоди, щоб поділити володіння австрійського правителя.

Проти передачі влади донці імператора Карл VI Марії Терезії виступив курфюрст Баварії. Він висунув абсолютно необґрунтовані претензії на австрійський престол, однак Франція та Іспанія підтримали його домагання. Це стало сигналом для інших країн напасти на Австрію, яка здавалася їм легкою здобиччю. У суперечку втрутилася також Пруссія - головний суперник Австрії за головування в Німеччині. Прусський король Фрідріх II без оголошення війни захопив багату австрійську провінцію Сілезію. Почалася війна за австрійську спадщину (1740—1748).

Ніхто й думки не припускав, що юна правителька відважиться на відсіч противникам. Проте Марія Терезія несподівано виявила стійкість, її енергія і рішучість викликали подив усієї Європи. Від загибелі Австрію врятувала Угорщина. Зглянувшись на благання імператриці, угорці надали в її розпорядження десятки тисяч відбірних воїнів і необхідну суму грошей. За підсумками війни Марія Терезія домоглася визнання свого права на австрійський трон, однак Сілезія залишилася за Пруссією. Імператриця не змирилась із втратою найрозвиненішої області Австрії і заявила, що поверне її, «навіть якщо заради цього доведеться віддати останню спідницю!». Такі плани правителька мала на майбутнє.

Кропітка праця з проведення реформ не означала, що Марія Терезія примирилась із втратою Сілезії. Імператриці вдалося створити антипрусську коаліцію, куди увійшли Франція і Росія. Англія, прагнучи не допустити посилення Франції, уклала союз із Пруссією. Після виникнення цих двох ворожих угруповань вибухнула Семилітня війна (1756—1763) - третя загальноєвропейська. Вона почалась як війна за Сілезію. Фрідріх II напав на Австрію, але вже скоро дії перекинулися на територію Пруссії. Її столицю ворог брав двічі: спочатку росіяни з австрійцями, потім угорські гусари. До того ж союзниця - Англія у військових діях участі не брала, обмежившись фінансовою підтримкою прусського короля. Від остаточного розгрому Фрідріха ІІ врятував раптовий вихід з війни Росії після смерті імператриці Єлизавети Петрівни. Пруссії вдалося зберегти за собою Сілезію - таким чином, Семилітня війна не принесла територіальних змін у Європі. Поза її межами тривало запекле суперництво між Англією та Францією за колонії. Англійський флот виявився сильнішим та вирішив долю боротьби: Франція змушена була поступитися своїми володіннями в Америці, включно з Канадою, та Індії.

Важливі події відбувалися в географічному центрі Європи. Катерина ІІ сприяла тому, що польський трон посів її ставленик Станіслав Август. Невдовзі російська імператриця висунула перед ним вимогу зрівняти в правах православних і католиків. Король, пам’ятаючи, кому він зобов’язаний короною, погодився. Поляки повстали проти російського втручання в справи своєї країни. У відповідь Росія, Пруссія і Австрія підписали в 1772 р. договір про перший поділ Речі Посполитої. Австрія отримала Західну Україну, Пруссія - частину польського Помор’я, Росія - частину Білорусії.

Втративши чимало земель, Річ Посполита намагалася врятувати те, що вдалося зберегти. У країні проводилися прогресивні реформи, почалося економічне піднесення, поширилися ідеї Просвітництва. Польський сейм прийняв конституцію, яка ліквідувала унію Польщі й Литви, посилила владу короля. Противники реформ кинулися за підтримкою до Петербурга, армія Катерини вторглася у Річ Посполиту. У 1793 р., після короткої війни з Росією, відбувся другий поділ Речі Посполитої. Росія отримала Правобережну Україну і центральні області Білорусії з містом Мінськом, до Пруссії відійшла вся Західна Польща.

Цей поділ призвів до останнього поділу Польщі, після якого Річ Посполита припинила своє існування.

Результати третього поділу для союзників:

Росія здобула Західну Білорусь і Західну Волинь, а також Литву та Курляндію.

Пруссія приєднала до себе частину Підляшшя та Мазовецьких земель. В результаті Варшава відійшла до Пруссії.

Австрія отримала Холмщину, Південного Підляшшя, Краків, Нову Галичину.

Результат трьох поділів Польщі для українців

В результаті поділу Польща перестала існувати до завершення Першої Світової війни, а близько 80% етнічних українців опинилися на території російських земель. Вони мешкали на території Лівобережної та Правобережної України. У той час, як Галичина з центром у Львові, Закарпаття та Буковина знаходилися під керівництвом австрійських правителів.

Після поразки біля стін Відня в 1683 р. турки-османи більше не загрожували Європі. Колись могутня Османська імперія вступила в період занепаду та втрат. До антитурецької коаліції Австрії та Речі Посполитої приєдналася Венеція - так утворилася Священна ліга. Згодом до неї приєдналася й Росія, яка боролася за вихід до Чорного моря. Раніше за результатами Кримських та Азовських походів Петра І Росії вдалося отримати лише порт Азов.

У 1686 р. після вдалого австрійського наступу на Угорщину Османська імперія вперше у своїй історії ініціювала мирні переговори. Слабкість тогочасних султанів, розбрат у правлячій верхівці та негаразди в економіці визначили майбутнє колись непереможних османів. Велика Турецька війна завершилася у 1699 р. підписанням Карловицького миру, за яким Туреччина назавжди втратила Угорщину та Трансільванію на користь Австрії; Речі Посполитій відійшло Поділля. ХVІІІ ст. позначилося цілою низкою війн Османської імперії з Росією. За їхніми результатами Росія здобула переконливі перемоги, отримавши права на Крим та значно розширивши свої території та вплив.