Шокуючі факти про долю огульцівської святині розкриває стаття «ЗРУЙНОВАНА ЦЕРКВА», вміщена в газеті «Нова Україна», що виходила в окупаційному Харкові у 1941-1943 роках.

Жорстокі репресії більшовицької влади щодо місцевих священників, знущання над почуттями віруючих селян, скидання церковних дзвонів... Про все це читайте вже зараз:

«П’ятнадцять років огульчани будували Покрівську церкву – велику, кам’яну. Чудова зовнішнім виглядом, розкішно оздоблена всередині, – вона була гордістю вірних.

Довго відстоювали огульчани храм Божий. Довго боролись із секретарем партійного осередку Артамоновим, але врешті здалися. За голосування проти закриття церкви багатьох селян було кинуто в тюрму й заслано. А щоб легше довести справу до кінця, комуністи «ліквідували» священників. О. ЗОЛОЧЕВСЬКОГО було заслано до Мурману, О. ГАЄВСЬКОГО – до Караганди.

Полетіли з дзвіниці дзвони, розбиваючи ганки, карнизи… Закричав ночами журно на спустошеній дзвіниці сич.

Партійні й совєтські заправили, закривши церкву, не схотіли навіть використати її під клюб, бо ними керувала одна мета: підживитись на церкві, зняти з неї залізо, розібрати її по цеглині.

Церкву було буквально пропито.

Отак большевицька влада глумилась над вірою народною, грабувала його надбання, руйнувала те, що було святим і дорогим для нього.».

Нагадаємо, що кам’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в Огульцях була зведена місцевими майстрами у 1880 році за проєктом єпархіального архітектора Федора Данілова.

Зображення цього храму збереглося на деревориті уродженця села Огульці, відомого письменника Олександра Юхимовича Коржа.