ВАЛКИ – МІСТО НЕПОКІРНИХ
Наше древнє місто здавна славилося своєю бунтівною вдачею: козацькі повстання ХVІІ століття, селянські виступи ХХ-го... З огляду на те, що жодний населений пункт на Харківщині не знав за свою історію такої кількості повстань і погромів, яку знали Валки, дослідники слобожанської минувшини охрестили наше місто «містом непокірних».
Сьогодні згадаємо перше валківське повстання, очолюване кошовим отаманом Запорізької Січі Іваном Дмитровичем Сірком, який є однією з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи.
Майбутній козацький ватажок народився на початку ХVІІ століття в слободі Мерефі Харківської губернії. На історичну сцену Сірко виступив у 1654 році. Тоді він, як і більшість запорожців, виступив проти Переяславської ради, відмовившись від присяги московському царю Олексію Михайловичу. У 1659 році Івана Сірка обрали кошовим отаманом, яким він залишався до самої смерті. З тих пір протягом 26 років Сірко вважався центральною фігурою Запоріжжя, і навіть, усієї України.
Перший дослідник біографії кошового отамана Дмитро Яворницький прискіпливо підрахував кількість перемог Івана Сірка: за жодної поразки їх набралося 55! «Великий талант полководця, хоробрість, мужність поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі, – повідав історик. – Це була розважлива, мудра, демократична, до аскетизму скромна у побуті й глибоко віруюча людина. На Січі Іван Сірко жив у курені, їв разом із козаками з одного казана, носив, як і всі, простий одяг».
За кількасторічне існування Січі жоден отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства, які мав наш герой.
Звістка про народне повстання українців проти царських воєвод застала Івана Дмитровича у слободі Артемівці (поблизу Мерефи), де проживала його родина – жінка та четверо дітей. Довго не роздумуючи, Сірко вирішив підтримати гетьмана Лівобережної України Івана Брюховецького у боротьбі проти московського царя Олексія Михайловича. Він відразу ж створив невеликий загін, об’єднавши його з повстанцями, а потім очолив їх. Достеменно невідомо, що озброїло Сірка проти Москви: гніт російських воєвод та бояр на Україні чи особисті мотиви. Але історичні факти свідчать, що 10 березня 1668 року у Змійові піднявся бунт на захист козацьких прав, очолюваний полковником Харківського слобідського полку Іваном Сірком. Наступного дня ватажок зі своїм трьохтисячним загоном був уже під Харковом, сподіваючись, що це місто приєднається до повсталих, але помилився. Харків’яни, за незначним винятком, залишилися вірними цареві. Зате у Валках склалася протилежна ситуація: все місто, жителями якого на той час були самі українці, стало на бік повсталих.
Після того, як підняте Іваном Сірком повстання на Слобожанщині уляглося, московський цар не пробачив Валкам «зради» і наказав відбудувати зруйноване місто і заселити його виключно росіянами. Як зазначає один із валківських літописців Євген Альбовський, «ненадійним черкасам (черкасами тоді називали українських козаків), очевидно, побоювалися довірити місто, яке стояло на такому важливому місці.».
Але виконати царський указ виявилося неможливо через малолюдність російських міст, підпорядкованих бєлгородському воєводі. Господарями Валок знову стали українські козаки.
Відбудовою міста наказали зайнятися богодухівцям Григорію Рогозенку та Кирилу Остапенку. У 1672 році місто вже було повністю відновлене. Окрасою нових Валок стала дерев’яна церква Архангела Михаїла, збудована сотником Рогозенком. Знаходилася вона навпроти сучасної друкарні.
На фото: обкладинка книги Дмитра Яворницького та кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко на картині Бориса Сердюка.