#історія_валківських_будинків
Будинок Степана КОРСУНА – один з небагатьох уцілілих будинків на Валківщині, який постраждав від селянського повстання 1902 року, що охопило Полтавський, Костянтиноградський, Валківський та Богодухівський повіти.
Селянські протести виявлялися у масових нападах на поміщицькі економії, їх пограбунку та навіть підпалах. Участь у придушенні цих бунтів брали тодішній Харківський губернатор Іван Михайлович Оболенський та голова Валківської повітової земської управи Микола Петрович Єнішерлов.
Селянські повстання тривали з 31 березня до 5 квітня 1902 року. За цей час було розгромлено більше сотні поміщицьких маєтків .
Серед них був і будинок Степана Петровича КОРСУНА, що знаходився за кілька верст від Валок. Ось як описував цю подію тодішній прокурор Харківської Судової палати у своєму рапорті Міністру Юстиції:
«С вечера 1 апреля от города Валок началось встречное движение грабежей. В городе появилась паника, жители стали сдавать ценности в казначейство и полицейское управление. 2-го апреля на улицах города показались группы крестьян, пришедших для разбоя, но прибытие губернатора и войск спасло город.
Поздно вечером 2 числа, введя в Валки утомлённый отряд и приступив к его расквартированию, князь Оболенский узнал, что в двух верстах народ грабит усадьбу богатого казака Корсуна.».
Ця подія була висвітлена також в історичному нарисі харківського земського діяча, князя Михайла Львовича Шаховського:
«В усадьбе Корсуна, имущество которого также подверглось грабежу, прибывшие войска на требование разойтись были встречены свистками и ругательствами. Некоторые из крестьян бросились на казаков с дубинами и кольями. Разумеется, они были отброшены, и порядок был восстановлен. Когда казаки выходили из усадьбы названного владельца, находящейся по соседству с крестьянскими дворами, в нескольких шагах от плетня стоял «молодой человек», обратившийся к ним с такой речью: «Что вы шляетесь здесь, налетаете, как черти!». Один из казаков, показывая нагайку, спросил: «Не хочешь ли этого отведать?» Молодой человек, нисколько не смутясь, ответил: «попробуй тронуть, скоро казаки дождутся от мужиков не кольев и дубины, как теперь, а чего нибудь похуже.».
Серед грабіжників були мешканці Валок, Ков’яг, а також хуторів Костева, Болгаря та Обрізанового. Суд над ними відбувся у вересні 1902 року. Найбільший термін ув’язнення (2 роки та 6 місяців) за рішенням Харківської судової палати отримали Данило Козир, Максим Степаненко та Василь Обрізан.
До одного року ув’язнення було засуджено Матвія Борисенка, Акима Гончаренка, Іллю Іванча, Андрія Обрізана, Степана Ряву, Олексія Степаненка, Миколу Степаненка, Анісіма Лупиноса, Сидора Калайгороду, Кузьму Ушкварка, Кирила Пікала, Платона Шаповала та Самсона Чередниченка.
Чотирьох із двадцяти заарештованих селян (Івана Бутка, Прохора Уса, Карпа Соношенка та Никифора Тупицю) суд виправдав.
Сьогодні будинок Степана Петровича КОРСУНА, збудований на березі річки Турушки дбайливими господарями, доживає свого віку у повному запустінні та мовчазній самоті. Хронічна байдужість місцевої влади стирає з історичної мапи Валківщини унікальні архітектурні пам’ятки, які не вміють говорити, але які точно хочуть жити…
На фото: будинок Степана Петровича КОРСУНА на околиці Валок.
