" – Знаєш, – каже, що сказав тоді чернець, що ти зробишся писателькою, і не довго будеш жити, тільки жаль, – сказав він, – що ти умреш не своєю смертю."

Ці слова були адресовані нашій землячці, маловідомій українській письменниці зі слободи Черемушної Марії Степанівні Вольвач, дата і обставини смерті якої до сих пір залишаються невідомими.

Дослідники життєпису письменниці припускають, що вона померла десь між 1905 та 1910 роками.

На цьому знімку – сторінка ревізької казки слободи Черемушної 1850 року із зазначенням членів родини Марії Вольвач, а також її самої.

Батька письменниці, який помер у 1847 році, звали Степан Кононович Вольвач, матір – Парасковія Василівна, старших братів – Лев та Андрій, а старшу сестру – Дарія.

P.S. Ці та інші родичі Марії Вольвач оживають в нашій уяві у споминах письменниці під назвою "Мій рід і походження", опублікованих Іваном Франком у "Літературно-науковому вістнику" в 1905 році.