22 січня 1926 року у Валках народився майбутній гончар Дмитро Іванович Наріжний. «Такого майстра не всюди відшукаєш. Я так не зроблю, як Наріжний.» – захоплювався своїм учнем Федір Іванович Гнідий.

В родині Дмитра Івановича гончарювали його тато та дідусь. Всупереч волі батька, який не хотів, щоб син займався сімейним ремеслом, малий Дмитрик потайки ліпив нескладний посуд та іграшки разом зі своїми коржівськими друзями.

Кажуть, що гончарями стають люди, позначені Божою ласкою. Найціннішим подарунком, яким Дмитра Івановича нагородила доля, стала можливість займатися улюбленою справою. Із глини він виготовляв посуд та різноманітні скульптури. Деякі з них зберігаються у місцевому краєзнавчому музеї.

Дмитро Іванович щиро прагнув відродити гончарну справу на Валківщині. На початку 1970-х років він власноруч збудував гончарну піч та обладнав гончарний цех. Секретами ремесла Дмитро Іванович радо ділився зі своїми учнями. Один з них, гончар із села Шарівки Борис Миколайович Цибульник, став заслуженим майстром народної творчості України. На превеликий жаль, його вже немає з нами.

Архітектурною окрасою Валок є будинок Дмитра Івановича Наріжного по вулиці Річній, зведений ним у 1964 році. Хто з перехожих не зупиняв свій погляд на скульптурах «Цариця полів» та «Політ Гагаріна у космос», які прикрашають стовпи огорожі, поштових голубах з глини, що, ніби живі, сидять під дахом веранди, чи глиняному леві, який охороняє будинок?

Втративши свого самобутнього майстра гончарної справи 17 лютого 2015 року, Валківщина втратила частинку себе, частинку своєї історії. Пам’ять про Дмитра Івановича Наріжного продовжує жити в серцях його земляків та в його роботах, що й досі зберігають тепло рук великого Майстра.

На знімках: Дмитро Іванович Наріжний та його будинок. Фото з фондів Валківського краєзнавчого музею та власного архіву Миколи Панченка.