Олексіївський храм у Левендалівці замінив собою попередній дерев’яний храм на честь Преображення Господнього та Преподобного Сергія. Новий храм був зведений стараннями статської радниці Стефаниди Стефанівни Мартинової, яка наприкінці ХVІІІ століття стала власницею слободи Левендалівки Валківського повіту. Її чоловік, статський радник Олексій Михайлович Мартинов, займав посаду голови Харківської казенної палати, а після виходу у відставку в 1784 році оселився в Левендалівці.

Ім’я Олексій було надзвичайно популярним в родині Мартинових. Його носили п’ятеро онуків Олексія Михайловича та Стефаниди Стефанівни: Олексій Романович Шидловський, Олексій Михайлович Мартинов, Олексій Дмитрович Мартинов, Олексій Тимофійович Врємєв та Олексій Осипович Долон.

Дізнатися більше про Олексіївський храм у Левендалівці допоможе унікальний рукопис 1849 року, так звана клірова книга, у якій зібрані відомості про храми Валок та Валківського повіту. Левендалівська церква тут описана так:

«Построена 1795 года иждивением помещицы Стефаниды Стефановной Мартыновой.

Зданием деревянная на каменном фундаменте, покрыта железом, внутри и снаружи окрашена приличными красками, колокольни нет, а колокола повешены на столбах, ограды нет, потому что церковь находится в здешнем саду вокруг огороженном.

Престол в ней один во имя Алексия Человека Божия.

Утварью достаточна.

Причта положено по нормальному штату 1847 года священник 1 и дьячок 1.

Земли при сей церкви усадебной нет, пашечной 33 десятины имеется.

Из зданий, принадлежащих сей церкви, устроена в 1844 года молитвенная храмина, заключающаяся в 4-х покоях помещицею Генерал-Майоршею Графинею Анною Алексеевною Долон по дозволению Его Высокопреосвященства Иннокентия Харьковского и Ахтырского.

Расстоянием сия церковь от консистории в 55-ти и от местного Благочинного в 7-ми верстах.

Ближайшие к церкви слободы Перекопа Троицкая в 1-й и села Кантакузова Захариевская в 6-ти верстах.».

Також рукопис містить відомості про причт (штат церковнослужителів) Олексіївської церкви. Так, у 1849 році священиком цього храму був Дмитро Григорович Ільїнський, дячком – Андрій Іоакимович Ладеников, а церковним старостою – селянин поміщика Майора Графа Олексія Йосиповича Долона Стефан Петрович Подлєсний.

На цей час парафіянами Олексіївської церкви були 280 чоловіків та 312 жінок.

Храм у Левендалівці загинув одним із перших у Валківському районі. У 1929 році він був зруйнуваний більшовиками. Але попри це, до наших днів дійшли безцінні метричні книги Олексіївської церкви, що зберігаються у Державному архіві Харківської області.

У народі свято Преподобного Олексія, чоловіка Божого, отримало назву Теплого Олекси. У цей день пасічники виносять вулики з бджільника, вівсянка співає свою першу у цьому році пісеньку: «Кидай, діду, сани, бери, діду, віз!», а щука хвостом розбиває лід. За народною уявою та кліматичними спостереженнями, до дня Олексія приходить справжнє тепло. Яка погода на Олекси – така і на Великдень буде.

Тож радіємо весні, прислухаємося до її перших звуків, насолоджуємося першим теплом та звертаємося в щирій молитві до святого Олексія, чоловіка Божого!

Ікона кінця ХІХ–початку ХХ століття.